Решение № 140195445, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/24937/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), направлена засобами поштового зв`язку 12.08.2026, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти індексації, та щодо відмови у проведенні індексації показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн, який був урахований при призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати і коефіцієнта страхового стажу, визначених за матеріалами пенсійної справи;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 різницю між належним і фактично виплаченим розміром пенсії, починаючи з 10.04.2026, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 17.04.2019 довічно отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Під час призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для її обчислення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2016-2018 роки, у розмірі 6188,89 грн.

10.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо проведення послідовного перерахунку пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в Україні.

Листом від 14.05.2026 відповідач повідомив позивача, що пенсії, призначені у 2020-2023 роках, не індексуються, проте до таких пенсій встановлюється щомісячна доплата, а середньомісячний заробіток для обчислення пенсії позивача, обчислений із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, складає 16459,68 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 = 9992,40 грн х 1,64722).

Позивач зазначає, що посилання відповідача на те, що пенсії, призначені у 2020-2023 роках, не індексуються, не стосується його фактичних обставин, оскільки пенсію йому призначено з 17.04.2019. Крім того, правомірність заміни індексації фіксованими доплатами спростована правовим висновком Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеним у постанові від 16.04.2025 у справі № 200/5836/24.

На думку позивача, відповідь відповідача містить внутрішню суперечність: зазначаючи про застосування середнього показника за 2016-2018 роки, відповідач фактично здійснив розрахунок із показника 3764,40 грн, який є середнім показником за 2014-2016 роки, застосовувався для перерахунку пенсій станом на 01.10.2017 та не застосовувався під час призначення пенсії позивачу у 2019 році.

Позивач вважає, що під час щорічної індексації, починаючи з 2020 року, збільшенню підлягав саме показник 6188,89 грн, врахований при призначенні його пенсії, із послідовним застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,11 (з 01.05.2020), 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025) та 1,121 (з 01.03.2026), тоді як коефіцієнт 1,17 до нього не застосовується, оскільки індексація у 2019 році проводилася з 01.03.2019, а пенсію позивачу призначено пізніше з 17.04.2019.

Внаслідок застосування під час індексації показника середньої заробітної плати 3764,40 грн замість показника 6188,89 грн основний розмір пенсії позивача станом на 01.03.2026 занижено, за розрахунком позивача, орієнтовно на 2762,14 грн щомісяця.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідача зобов`язано надати відзив на позовну заяву, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача, а також усі документи, що були або мали бути взяті до уваги при вчиненні дій, з приводу яких подано позов.

Відповідач 24.08.2026 отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронний кабінет, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи у встановлений судом строк не подав, про поважність причин їх неподання суд не повідомив.

Відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, позиція відповідача щодо спірних правовідносин викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.05.2026 № 58694-40593/Г-07/8-0400/26, копія якого наявна в матеріалах справи, і полягає в тому, що перерахунок (індексацію) пенсії позивача проведено відповідно до вимог чинного законодавства шляхом збільшення на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121 показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн, внаслідок чого станом на 01.03.2026 застосовано показник 9992,40 грн.

Справа розглянута судом у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (особовий рахунок № 045650003220) та з 17.04.2019 отримує пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 та листом відповідача від 14.05.2026 № 58694-40593/Г-07/8-0400/26.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій, наявною в матеріалах справи.

10.04.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо проведення послідовного перерахунку його пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (вх. № 40593/Г-0400-26 від 20.04.2026).

Листом від 14.05.2026 № 58694-40593/Г-07/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, зокрема, про таке:

пенсії, призначені у 2020-2023 роках, не індексуються, проте до таких пенсій встановлюється щомісячна доплата в розмірі 135 грн у 2022 році у межах максимального розміру пенсії;

страховий стаж позивача, зарахований по 31.05.2025, складає 41 рік 5 місяців 18 днів, коефіцієнт страхового стажу 0,41417; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати позивача після оптимізації становить 1,64722;

середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2016, 2017, 2018 роки, із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 та 1,121 складає 16459,68 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 = 9992,40 грн х 1,64722);

загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.05.2026 складає 8452,03 грн, у тому числі: 6817,11 грн основний розмір пенсії (16459,68 грн х 0,41417); 89,82 грн доплата за 6 років понаднормового стажу; 40,00 грн пільгова допомога учасникам бойових дій; 648,75 грн підвищення учасникам бойових дій; 856,35 грн пенсія за особливі заслуги перед Україною;

перерахунок (індексацію) пенсії проведено відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, із листа відповідача вбачається, що, вказуючи на обчислення пенсії позивача з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні як середнього показника за 2016-2018 роки, відповідач фактично визначив показник середньої заробітної плати, який застосовується для обчислення пенсії позивача станом на 01.03.2026, у розмірі 9992,40 грн як добуток показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 у розмірі 3764,40 грн (середній показник за 2014-2016 роки) на сукупність коефіцієнтів збільшення 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, у тому числі коефіцієнта 1,17, установленого з 01.03.2019, тобто до дати призначення пенсії позивачу.

Відповідач, будучи зобов`язаним ухвалою суду від 24.08.2026 надати копію пенсійної справи позивача та відомості про показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, врахований для обчислення його пенсії, зазначених доказів суду не надав, твердження позивача про те, що під час призначення пенсії йому було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн, не спростував.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії застосовується показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки, що застосовувався для обчислення пенсій, призначених у 2019 році, становить 6188,89 грн. Відповідач у листі від 14.05.2026 також підтвердив, що пенсія позивача обчислена з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні як середнього показника за 2016, 2017, 2018 роки.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд вважає встановленим, що пенсію позивачу призначено за зверненням, поданим у 2019 році, з 17.04.2019, а для її обчислення під час призначення застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правильності визначення відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який підлягає збільшенню під час проведення щорічної індексації пенсії позивача, та коефіцієнтів збільшення, які підлягають застосуванню до цього показника.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:

для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий);

у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, передбачений абзацом другим цієї частини, може бути збільшений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац третій);

розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до статті 1 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Отже, враховуючи положення частини п`ятої статті 2 Закону № 1282-ХІІ та абзацу четвертого частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, суд констатує, що Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, але з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Натомість Кабінет Міністрів України не уповноважений визначати інший, ніж встановлений законом, об`єкт індексації, а так само встановлювати коло осіб, на яких поширюється або не поширюється передбачений законом механізм індексації.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 124 цей Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Абзацами першим-п`ятим пункту 4 Порядку № 124 визначено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається за такою формулою: К = ((ЗСЦ + ЗСЗ) х 50 % / 100 %) + 1, де ЗСЦ показник зростання споживчих цін за попередній рік (у відсотках); ЗСЗ показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (у відсотках).

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня (абзаци восьмий, дев`ятий пункту 4 Порядку № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац другий пункту 5 Порядку № 124).

Пунктом 7 Порядку № 124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший.

Кабінет Міністрів України постановою від 20.02.2019 № 124 (пункт 1) установив, що з 01.03.2019 перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,17.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році» установлено коефіцієнт збільшення зазначеного показника з 01.05.2020 у розмірі 1,11; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» з 01.03.2021 у розмірі 1,11; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» з 01.03.2022 у розмірі 1,14; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 з 01.03.2023 у розмірі 1,197; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 з 01.03.2024 у розмірі 1,0796; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 з 01.03.2025 у розмірі 1,115; пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 з 01.03.2026 у розмірі 1,121.

Щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню під час індексації пенсії позивача.

Аналіз наведених норм свідчить, що положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти:

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами: законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі. Умови, права та обов`язки щодо пенсійного страхування встановлюються виключно законами України, що забезпечує правову визначеність і недопущення свавільного регулювання.

Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) спрямований на забезпечення соціальної справедливості та мотивації до участі в системі страхування, оскільки розмір пенсії прямо залежить від тривалості страхового стажу та заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески. Він забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, зокрема особам, пенсія яким призначена за Законом № 1058-IV, для сталості пенсійного забезпечення громадян та видатків на його фінансування держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму через збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, і який враховувався для обчислення пенсії, який не є сталим.

Установлення Кабінетом Міністрів України базової розрахункової величини показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), до якої застосовуються коефіцієнти збільшення, нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили, абзацом першим частини другої статті 42 якого чітко визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Повноваження суду не застосовувати нормативно-правовий акт у разі висновку про його суперечність Конституції України чи закону України кореспондує з принципом верховенства права.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі нормативно-правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).

У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Таким чином, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися лише у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Вказану правову позицію у спірних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постановах від 27 січня 2025 року у справі № 620/7211/24, від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24, від 13 лютого 2025 року у справах №№ 200/2123/24, 280/3296/24, від 24 березня 2025 року у справах №№ 380/11333/24, 160/21728/24, від 25 березня 2025 року у справі № 160/16082/24.

У постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшов підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, де він застосований. У зазначеній постанові Верховний Суд також дійшов висновку про неправомірність заміни передбаченої законом індексації пенсії, шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії, встановленням фіксованих щомісячних доплат.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Застосовуючи наведені вище норми права до встановлених у справі обставин, суд зазначає, що показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача, є показник за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн.

Оскільки пенсію позивачу призначено за зверненням, поданим у 2019 році, з 17.04.2019, то відповідно до пункту 3 Порядку № 124 його пенсія не підлягала перерахунку з 01.03.2019 із застосуванням коефіцієнта 1,17, установленого пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, однак підлягала перерахунку з 01.05.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025 та з 01.03.2026.

Отже, саме показник 6188,89 грн підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти, установлені пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 (1,11), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 (1,11), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 (1,14), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 (1,197), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 (1,0796), пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 (1,115) та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 (1,121).

Натомість відповідач застосовував наведені коефіцієнти збільшення, а також коефіцієнт 1,17, який до пенсії позивача не застосовується, до показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), у зв`язку з чим показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії позивача, станом на 01.03.2026 визначено в розмірі 9992,40 грн, тобто істотно меншому, ніж той, який був би отриманий у разі послідовного збільшення на ті самі коефіцієнти показника, застосованого під час призначення пенсії позивача, що є протиправним.

Посилання відповідача на те, що пенсії, призначені у 2020-2023 роках, не індексуються, а до таких пенсій встановлюється щомісячна доплата, суд відхиляє, оскільки пенсію позивачу призначено у 2019 році, а крім того, як зазначено вище, встановлення фіксованих доплат не може підміняти передбачену частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV індексацію пенсії.

Таким чином, дії відповідача щодо проведення індексації пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти індексації, та щодо відмови у проведенні індексації показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн, який був урахований при призначенні пенсії, є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення права позивача на індексацію пенсії має триваючий характер, оскільки пенсія є щомісячною періодичною виплатою.

Позовну заяву направлено до суду засобами поштового зв`язку 12.08.2026, а позивач просить провести перерахунок пенсії з 01.03.2026 та виплатити різницю між належним і фактично виплаченим розміром пенсії з 10.04.2026, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду, у зв`язку з чим строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Водночас, оскільки згідно з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, всі коефіцієнти збільшення застосовуються послідовно та кумулятивно, у зв`язку з чим резолютивна частина рішення має містити всі коефіцієнти, оскільки без їх зазначення виконання рішення суду буде неможливим.

Щодо ефективного способу захисту порушеного права.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Оскільки перерахунок пенсії полягає у збільшенні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, розмір пенсії позивача після такого збільшення визначається відповідно до статей 27, 40 Закону № 1058-IV із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати та коефіцієнта страхового стажу позивача, визначених за матеріалами пенсійної справи.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача виплатити позивачу різницю між належним і фактично виплаченим розміром пенсії, починаючи з 10.04.2026, з урахуванням раніше виплачених сум, є похідною від вимоги про зобов`язання провести перерахунок пенсії з 01.03.2026, охоплюється нею за періодом та підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням раніше виплачених сум.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги відповідають об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та ефективними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивач є учасником бойових дій та відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням його прав.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач судовий збір не сплачував, а доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 122, 139, 159, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні в розмірі 3764,40 грн, збільшеного на коефіцієнти збільшення, та щодо відмови у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн, який був урахований при призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 01.03.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 та 1,121, із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати та коефіцієнта страхового стажу, визначених за матеріалами пенсійної справи, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун