Постановление суда № 140195014, 28.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 вересня 2026 року Справа № 160/29689/26 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 року пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) починаючи з 01.03.2023 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а саме у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без урахуванням обмеження індексації;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) з 01.03.2023 року компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою від 21 вересня 2026 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд позовну заяву - залишив без руху. Надав позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання:

- заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску за період позовних вимог з 01.03.2023 по 17.03.2026.

Позивач 24.09.2026 надав до суду заяву, в якій заперечував щодо висновків суду про пропуск ним строку звернення, позивач вважає такі висновки безпідставними. Посилався на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22 та вказав, що оскаржувана позивачем бездіяльність має триваючий характер, відтак, строк звернення до суду не застосовується. Також зазначив, що про бездіяльність органу пенсійного фонду щодо невиплати пенсії починаючи з 01.03.2023 року у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», я дізнався лише 16.09.2026 року після отримання відповідей (листів) суб`єкта владних повноважень на заяви позивача. Крім цього, вказав, що визначений судом період по 17.03.2026 року (замість 01.03.2026 року) є невірним.

Суд, розглянувши подану заяву, зазначає таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків зумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд наголошує, що під поважними причинами варто розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Суд зазначає, що позивач у заяві на усунення недоліків від 24.09.2026 не навів жодних причин пропуску строку звернення до суду.

Доводи позивача містять лише незгоду з висновком суду про пропуску позивачем строку звернення, що викладений в ухвалі від 21.09.2026.

Позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 990/29/22 та зазначає про тривалий характер правопорушення, що має місце в цій справі.

Разом з цим, суд не бере до уваги вказані доводи позивача, оскільки вказані висновки Верховного Суду не є релевантними для цієї справи, оскільки у справі №990/29/22 предметом позову є бездіяльність Президента України щодо непризначення позивача на посаду судді Печерського районного суду міста Києва у передбачений законом строк.

При цьому, строком звернення до суду в таких спорах є місячний строк.

Разом з цим, у справі, що розглядається, предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії у відповідності до вимог статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Так, у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 Верховний Суд дійшов такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд повторно наголошує, що враховуючи, що пенсія є щомісячним періодичним платежем та підвищення її розміру є відомим особі, яка її отримує, позивач з моменту отримання виплати пенсії у березні 2023 року повинен був дізнатись про порушення свого права, проте, з даним позовом звернувся до суду лише 18.09.2026.

При цьому, будь-яких причин та обставини, які були непереборними та завадили позивачу

Суд також наголошує, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, датою, з якою позивач пов`язує порушення свого права є 01.03.2023.

Відтак, саме з цієї дати виник спір як такий, що підлягає судовому розгляду, оскільки саме тоді відповідач уперше визначив порядок обчислення пенсії позивача, зокрема, індексації пенсії, який останній вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Отже, суд відхиляє доводи позивача щодо передчасності висновків суду про пропуск позивачем строку звернення до суду та наголошує, що оскільки позивач у заяві на виконання вимог ухвали від 21.09.2026 не навів жодних поважних причин пропуску строку звернення до суду, жодних доказів на підтвердження їх поважності суду також не надав, а отже, не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху, позовна заява в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 17.03.2026 (в межах шестимісячного строку) підлягає поверненню позивачу.

Згідно з п. 1 ч.4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Керуючись ст.169, ст. 294, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог за період з 01.03.2023 по 17.03.2026 - повернути позивачеві.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Калугіна