Решение № 140193595, 29.09.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/13580/26

Провадження №2/521/8912/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Мурзенко М.В.,

при секретарі Корнієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2026 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та відповідачем було в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора укладено Кредитний договір № 2489682, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 30 000 грн. шляхом перерахування коштів на зазначену ним картку, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого наявна заборгованість в сумі 53 690,40 грн., з яких 29 950 грн.- заборгованість за кредитом, 23 740,40 грн.- заборгованість за нарахованими процентами.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором в загальній сумі 53 690,40 грн та судові витрати: судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн. 00 коп., а також 165,78 грн. витрати за відправку документів відповідачу.

Ухвалою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в своєму надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення по справі.

Відповідач у судовому засіданні підтвердив факт укладення договору та отримання ним коштів у сумі 30 000 грн., водночас просить суд самостійно перевірити наданий позивачем розрахунок заборгованості, його відповідність умовам кредитного договору та законодавству, а також окремо оцінити обґрунтованість і співмірність заявлених судових витрат. Також повідомив суд, що у період укладення кредитного договору його психічне становище характеризувалося вираженою імпульсивністю, неконтрольованими витратами та масовим оформленням кредитів. На сьогодні відповідач не має фінансової можливості одноразово сплатити всю заявлену позивачем суму. Крім того, до розгляду справи судом відповідач звертався до ТОВ «ФК «АБЕКОР» із письмовою пропозицією мирного врегулювання та пропонував сплатити 40 000,00 грн як остаточну суму для врегулювання зобов`язань за кредитним договором та судового спору. Позивач зазначену пропозицію не погодив та повідомив про необхідність сплати заявленої ним заборгованості у повному розмірі. Також, вважає суму 10 000,00 грн. неспівмірною зі складністю цієї справи, фактичним обсягом виконаної представником позивача роботи, витраченим часом та ціною позову, тому просить суд зменшити її розмір до 2000 грн.

Справу розглянуто в змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 15.01.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» та відповідачем було в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора укладено Кредитний договір № 2489682, копія наявна в електронній справі, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 30 000 грн. строком на 80 календарних днів зі сплатою відсотків за користування кредиту.

«13» лютого 2026 року Відповідач уклав Додаткову угоду до Кредитного договору № 2489682 від 15.01.2026 року на часткову зміну п.1.3 Договору та Додатку 1 до Договору, Сторони погодили, що строк кредиту складає загальну кількість днів користування кредитором (крім періоду прострочення), з кінцевим терміном повернення кредиту:«04» травня 2026 року.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України.

Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою Позичальника на кількість днів, запропоновану Кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються Кредитором, публікуються на Сайті), на підставі правочину, що укладається між Сторонами.

Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано Відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «f43792».

Згідно відповіді з АТ «Перший Український Міжнародний Банк» за № КНО-07.8.5/16338БТ від 15.09.2026 на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти в сумі 30 000 грн., що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 15.01.2026 об 14:18:36

Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30 дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом).

В матеріалах справи відсутні відомості про погашення кредиту.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

За змістом ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання».

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зі змісту 512, 513 ЦК України випливає, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною. У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не виконано своїх зобов`язань, за укладеним кредитним договором, не повернуто вчасно суму кредиту та не сплачено відсотків за користування кредиту.

Наданий стороною позивача розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного кредитного договору, заборгованість відповідача складає 53 690,40 грн., в т.ч. заборгованість за кредитом 29 950 грн., заборгованість за нараховані проценти 23 740,40 грн.

Таким чином, вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Стороною позивача заявлено до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.

На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги № 22122025 від 22.12.2025 р., укладеного між позивачем та АБ «Наталії Пухи», акт приймання-передачі наданих послуг від 31 липня 2026 року на суму 10 000,00 грн., рахунок №2489682 від 31 липня 2026 року. (містяться в матеріалах електронної справи).

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Так, відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, законом передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов`язок доведення не співмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.

Суд зауважує, що судові витрати на професійну правничу допомогу мають бути спів мірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.

У розумінні приписів частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас у частинах третій, четвертій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Наведені висновки відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму. Крім того, будь-яке клопотання, подане на підставі статті 41 Конвенції, має містити конкретні суми, розбиті на пункти, і супроводжуватися необхідними документами на їх підтвердження, інакше Суд може відхилити це клопотання повністю або частково.

У пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Отже, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Оцінюючи заявлену до стягнення суму судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. на відповідність критерію обґрунтованості та пропорційності таких витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, складності справи, суд доходить висновку про заявлена до стягнення сума вочевидь вказаному критерію не відповідає, оскільки предмет спору в цій справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними, витрати на надання усної консультації з вивченням документів не є судовими витратами в розумінні ст. 133, 137 ЦПК України.

Також з відомостей, що містяться на сайті «Судова влада» вбачається, що подання такого позову є типовим.

Враховуючи викладене, суд вважає за присудити на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу частково, а саме в розмірі 2 000 грн. 00 коп.

Також, позивачем заявлена вимога про стягнення витрат за відправку відповідачу документів у сумі 165 грн. 78 коп.

Суд зауважує, що витрати за відправку документів відповідачу у сумі 165,78 грн. не є судовими витратами в розумінні ст. 133 ЦПК України, у зв`язку із чим стягненню з відповідача на підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 280-285 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» (Код ЄДРПОУ: 39287145, адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А) заборгованість за кредитним договором № 2489682 від 15.01.2026 р. в загальному розмірі 53 690 (п`ятдесят три тисячі шістсот дев`яносто) гривень 40 копійки, в т.ч. :

заборгованість за тілом кредиту 29 950 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 00 коп.;

заборгованість за процентами 23 740 (двадцять три тисячі сімсот сорок) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» (Код ЄДРПОУ: 39287145, адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Абекор» (Код ЄДРПОУ: 39287145, адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, прим. 601А) судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після спливу строку на апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги після закінчення його апеляційного перегляду, якщо за його результатами рішення було залишено без змін.

Головуючий: