Решение № 140192283, 30.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/2194/26

В справі 760/13149/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

14 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за Договором № 4303522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 січня 2024 року у розмірі 95.597,75 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 16 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (код ЄДРПОУ 42753492) та Відповідачкою укладено Договір № 4303522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно з пунктом 1.2 Договору тип кредиту - кредит, сума кредиту - 9.300,00 грн; згідно з пунктом 1.3 строк кредиту - 352 дні, з 16 січня 2024 року по 01 січня 2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 16 днів; згідно з пунктом 2.1 кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок за реквізитами платіжної картки НОМЕР_1 , вказаної Відповідачкою особисто під час укладення Договору. Пунктом 1.2.1 Договору сторони передбачили можливість збільшення суми кредиту за взаємною згодою шляхом укладення додаткового договору, у зв`язку з чим 24 січня 2024 року сторони уклали Додатковий договір № 4303522-Т1, за яким Відповідачці надано додатково 1.700,00 грн, а загальна сума кредиту склала 11.000,00 грн.

Як зазначає Позивач, Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему Товариства за допомогою вебсайту та мобільного застосунку «Credit7»; Відповідачка підписала Договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором «29268», а Додатковий договір - одноразовим ідентифікатором «61922». Кредитні кошти зараховано на платіжну картку Відповідачки, що підтверджується довідками платіжного провайдера - Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

Позивач указує, що 23 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Позивачем укладено Договір факторингу № 23/09/2024, за яким Позивач набув право грошової вимоги до Відповідачки; згідно з пунктом 1.1 цього Договору Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Оскільки станом на дату укладення Договору факторингу строк дії Договору № 4303522 не закінчився, Позивач у період з 24 вересня 2024 року по 01 січня 2025 року (100 календарних днів) самостійно нарахував проценти за стандартною процентною ставкою.

За твердженням Позивача, заборгованість Відповідачки становить 95.597,75 грн, з яких: 10.999,98 грн - заборгованість за тілом кредиту; 57.097,77 грн - проценти, нараховані первісним кредитором за період з 16 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року; 27.500,00 грн - проценти, нараховані Позивачем за 100 календарних днів (10.999,98 грн х 2,5 відсотка х 100 днів). Позивач просить стягнути з Відповідачки зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2.422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10.000,00 грн.

15 травня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

21 травня 2025 року матеріали позовної заяви фактично отримані головуючим суддею, а також до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки.

Ухвалою суду від 21 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року задоволено заяви представника Позивача та витребувано в Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» інформацію, яка становить банківську таємницю, - про емітування на ім`я Відповідачки платіжної картки № НОМЕР_1 та про факти зарахування на цю картку 16 січня 2024 року 9.300,00 грн і 24 січня 2024 року 1.700,00 грн за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» через платіжного провайдера - Товариство з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення».

05 травня 2026 року до суду надійшла відповідь Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» від 27 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260421/122310-БТ на ухвалу суду від 11 березня 2026 року про витребування доказів.

Відзиву на позов Відповідачка не подала, будь-яких заяв, клопотань або доказів до суду не надіслала. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частинами першою, третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує, зокрема, у вигляді SMS-коду, надісланого на телефон; договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою такого одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.

З матеріалів справи вбачається, що Договір № 4303522 від 16 січня 2024 року підписано Відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором «29268», а Додатковий договір № 4303522-Т1 від 24 січня 2024 року - одноразовим ідентифікатором «61922»; Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором «83901» 16 січня 2024 року о 18 год. 09 хв. 04 сек., а Паспорт споживчого кредиту до Додаткового договору - одноразовим ідентифікатором «61922» 24 січня 2024 року о 22 год. 21 хв. 26 сек. Зазначені в Договорі персональні дані Відповідачки - прізвище, ім`я та по батькові, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса, номер телефону та адреса електронної пошти - узгоджуються з даними, зазначеними у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.

Факт реального перерахування кредитних коштів підтверджується довідками Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» вих. № 599-0310 та № 600-0310 від 03 жовтня 2024 року, згідно з якими 16 січня 2024 року о 18 год. 10 хв. 25 сек. на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 перераховано 9.300,00 грн (номер транзакції в системі iPay.ua - 332406477), а 24 січня 2024 року о 22 год. 22 хв. 18 сек. на ту саму картку перераховано 1.700,00 грн (номер транзакції - 335296751). Маска картки збігається з реквізитами, зазначеними в пункті 2.1 Договору, а перекази здійснено через хвилину після підписання відповідно Договору та Додаткового договору.

Крім того, з поденного розрахунку заборгованості, складеного первісним кредитором, вбачається, що Відповідачка частково виконувала Договір, сплативши 28 січня 2024 року 1.117,43 грн, 12 лютого 2024 року 3.588,64 грн, 18 травня 2024 року 100,00 грн та 05 липня 2024 року 4.399,99 грн, а всього 9.206,06 грн. Часткове виконання договору позичальником є дією, яка свідчить про визнання ним договору та наявність волевиявлення на його укладення.

На виконання ухвали суду від 11 березня 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» листом від 27 квітня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260421/122310-БТ, що надійшов до суду 05 травня 2026 року, повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , у банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (рахунок IBAN НОМЕР_4 ), і що за цим рахунком 16 січня 2024 року зараховано кошти в сумі 9.300,00 грн, а 24 січня 2024 року - у сумі 1.700,00 грн, в обох випадках із призначенням платежу «IPAY_CREDIT_MC1, Banderu 9». Отже, належність платіжної картки, на яку перераховано кредитні кошти, саме Відповідачці та факт зарахування на неї цих коштів підтверджені банком, що обслуговує відповідний рахунок. Номер картки збігається з маскою, зазначеною в пункті 2.1 Договору та в довідках Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», а дати й суми зарахувань повністю збігаються з відомостями цих довідок.

Сукупність наведених доказів суд визнає достатньою для встановлення обставин укладення Договору та отримання Відповідачкою кредитних коштів.

За таких обставин суд доходить висновку, що Договір № 4303522 від 16 січня 2024 року з Додатковим договором № 4303522-Т1 від 24 січня 2024 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у загальному розмірі 11.000,00 грн - доведеним.

Щодо переходу права вимоги до Позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника); відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Судом встановлено, що право грошової вимоги за Договором № 4303522 від 16 січня 2024 року перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» до Позивача на підставі Договору факторингу № 23/09/2024 від 23 вересня 2024 року та Витягу з реєстру боржників від 23 вересня 2024 року, у якому за порядковим номером 936 зазначено Відповідачку із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, номера кредитного договору та складових заборгованості (10.999,98 грн основного боргу і 57.097,77 грн процентів); оплату відступленого права вимоги підтверджено платіжною інструкцією.

Пунктом 1.1 Договору факторингу сторони визначили, що Клієнт відступає Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Отже, до Позивача перейшло не лише право вимоги заборгованості, що існувала на дату відступлення, а й право на плату за кредитом, яка нараховуватиметься до закінчення строку кредитування, що узгоджується з частиною першою статті 1078 ЦК України.

За таких обставин суд визнає Позивача належним кредитором у спірних правовідносинах. Водночас суд ураховує, що в силу статті 514 ЦК України обсяг прав нового кредитора не може перевищувати обсягу прав, які на момент відступлення належали первісному кредиторові.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Строк кредитування за пунктом 1.3 Договору становив 352 дні і сплив 01 січня 2025 року, тобто до звернення Позивача до суду. Згідно з поденним розрахунком заборгованості з наданих 11.000,00 грн на погашення тіла кредиту спрямовано лише 0,02 грн, а решта здійснених Відповідачкою платежів (9.206,04 грн) зарахована в погашення процентів; залишок заборгованості за тілом кредиту становить 10.999,98 грн. Доказів погашення кредиту в більшому розмірі Відповідачка суду не надала.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 10.999,98 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 1.4.1 Договору та Паспортом споживчого кредиту стандартну процентну ставку визначено в розмірі 2,50 відсотка в день (912,50 відсотка річних), а знижену процентну ставку - у розмірі 0,88 відсотка в день (319,38 відсотка річних), яка застосовується з дати видачі кредиту до 31 січня 2024 року; тип процентної ставки - фіксована. З поденного розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховувалися за зниженою ставкою 0,88 відсотка в день з 16 по 31 січня 2024 року, а з 01 лютого 2024 року - за стандартною ставкою 2,50 відсотка в день. Отже, перехід на стандартну ставку зумовлений не простроченням, а спливом календарного строку дії зниженої ставки, погодженого сторонами при укладенні Договору, а тому підстав для застосування абзацу першого пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який забороняє збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, немає.

Первісним кредитором за період з 16 січня 2024 року по 23 вересня 2024 року нараховано процентів на суму 66.303,81 грн, з якої 9.206,04 грн погашено платежами Відповідачки, а залишок становить 57.097,77 грн. Позивачем за період з 24 вересня 2024 року по 01 січня 2025 року нараховано 27.500,00 грн (10.999,98 грн х 2,5 відсотка х 100 днів). Обидва періоди нарахування перебувають у межах погодженого сторонами строку кредитування, який сплив 01 січня 2025 року, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), про неможливість нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування. Після 01 січня 2025 року нарахування процентів припинено.

Перевіряючи заявлений розмір плати за кредит, суд ураховує таке. Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК / ЗРК) / t х 100 відсотків, де ДПС - денна процентна ставка, ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом, ЗРК - загальний розмір кредиту, t - строк кредитування у днях; частиною п`ятою цієї статті встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 відсоток.

Водночас, як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX було впроваджено перехідний період тривалістю 240 днів і передбачено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки: протягом перших 120 днів після набрання чинності цим Законом (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) максимальна денна процентна ставка для договорів, які укладені в цей період, не могла перевищувати 2,5 відсотка; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5 відсотка; після завершення перехідного періоду (з 20 серпня 2024 року) - 1,0 відсотка.

Спірний Договір укладено 16 січня 2024 року, а Додатковий договір - 24 січня 2024 року, тобто в межах першого етапу перехідного періоду, для якого максимальний розмір денної процентної ставки становить 2,5 відсотка. Згідно з Паспортом споживчого кредиту до Додаткового договору загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою становлять 96.417,50 грн при загальному розмірі кредиту 11.000,00 грн і строку кредитування 352 дні, а отже денна процентна ставка за спірним Договором становить (96.417,50 / 11.000,00) / 352 х 100 відсотків = 2,49 відсотка і встановленої законом межі не перевищує. Не перевищує її і фактично нарахована плата: (93.803,81 грн / 11.000,00 грн) / 351 день х 100 відсотків = 2,43 відсотка.

Інших правових підстав для зменшення розміру процентів суд не вбачає. У наведеній постанові Об`єднана палата виснувала, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови оспорюваність умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому, якщо споживач не пред`явив таких вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом; тлумачення ж умов договору як засіб, що застосовується судом з власної ініціативи, можливе лише за наявності в договорі нечітких або двозначних положень (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), тоді як умови спірного Договору про розмір процентних ставок і періоди їх застосування викладені чітко і однозначно. Відповідачка зустрічного позову про визнання умов Договору недійсними або про зміну Договору не заявляла.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає. Неустойки (штрафу, пені) Позивач до стягнення не заявляв.

З огляду на викладене вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 57.097,77 грн, нарахованих первісним кредитором, та 27.500,00 грн, нарахованих Позивачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» підлягають задоволенню в повному обсязі - на суму 95.597,75 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 10.999,98 грн та проценти за користування кредитом - 84.597,77 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав Договір про надання правничої допомоги № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладений з адвокатом Дідухом Євгеном Олександровичем, рахунок на оплату та Акт № 4303522 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 24 березня 2025 року, у якому наведено перелік наданих послуг із зазначенням кількості годин і вартості кожної позиції, а загальну суму гонорару визначено в розмірі 10.000,00 грн.

За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і суд не вправі втручатися у ці правовідносини; водночас при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Та обставина, що гонорар підлягає сплаті протягом тридцяти календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили, підставою для відмови у його розподілі не є, оскільки підтверджені витрати розподіляються незалежно від того, чи були вони фактично сплачені.

Перевіряючи заявлені витрати за критерієм реальності, суд ураховує, що позицією 10 Акта передбачено послугу «Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта ..., в тому числі участь у судових засіданнях» вартістю 1.640,00 грн. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, судові засідання у справі не проводилися, представник Позивача в них не брав участі, а відповідного клопотання Позивач не заявляв. Отже, ця послуга фактично не надавалася, а тому відповідні витрати відшкодуванню не підлягають. Решта позицій Акта (консультування, вивчення документів, складання позовної заяви, підготовка та подання клопотань про витребування доказів, які судом розглянуто та задоволено ухвалою від 11 березня 2026 року) відповідає фактично вчиненим у справі процесуальним діям. Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу в порядку частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України Відповідачка не заявляла.

З огляду на викладене витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в розмірі 8.360,00 грн (10.000,00 грн - 1.640,00 грн); у відшкодуванні 1.640,00 грн слід відмовити.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 11, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за Договором № 4303522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 січня 2024 року у розмірі 95.597 (дев`яносто п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім) грн 75 коп., з яких:

- заборгованість за тілом кредиту - 10.999,98 грн;

- проценти за користування кредитом - 84.597,77 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судовий збір у розмірі 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8.360 (вісім тисяч триста шістдесят) грн 00 коп.

У відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1.640,00 грн - відмовити.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ: 40966896.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: