Решение № 140192264, 30.09.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 2/760/2126/26

В справі 760/12305/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

30 вересня 2026 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

ІІ. Описова частина

06 травня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - Позивач) звернулося через підсистему «Електронний суд» до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - Відповідачка) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 101673698 від 13 травня 2023 року у розмірі 19.723,69 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що 13 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Відповідачкою укладено кредитний договір № 101673698, за яким Відповідачка отримала 6.800,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. Договір укладено в електронній формі: Відповідачка підписала його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на підтвердження чого надано довідку про ідентифікацію, анкету-заяву на кредит та хронологію вчинення дій щодо укладення кредитного договору у формі електронного правочину. На обґрунтування дотримання порядку укладення електронного правочину Позивач посилається на постанови Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20.

Як зазначає Позивач, кредитні кошти перераховано Відповідачці безготівково на рахунок з використанням реквізитів платіжної картки відповідно до пункту 2.1 кредитного договору, що підтверджується платіжним дорученням. Відповідачка ж умов договору не виконала: повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідно до графіка нею не здійснено в повному обсязі.

Позивач також указує, що 26 березня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та Позивачем укладено Договір відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т, за яким відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 101673698 від 13 травня 2023 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників, актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжним дорученням; сума та розрахунок заборгованості передані Позивачу первісним кредитором. Пунктом 3.2.6 кредитного договору передбачено право кредитодавця відступати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

За твердженням Позивача, заборгованість Відповідачки становить 19.723,69 грн, з яких: 3.130,80 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 15.912,89 грн - прострочена заборгованість за процентами; 680,00 грн - прострочена заборгованість за комісією. Відповідачці направлено претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23455196/2924 від 21 березня 2025 року, яка залишена без виконання. Позивач просить стягнути з Відповідачки зазначену заборгованість, а також судовий збір у розмірі 2.422,40 грн. Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв.

06 травня 2025 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

07 травня 2025 року до суду надійшла відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання Відповідачки.

Ухвалою суду від 08 травня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відзиву на позов Відповідачка не подала. Водночас 20 травня 2025 року до суду надійшло клопотання Відповідачки, в якому вона просить врахувати її тяжкий матеріальний стан, спричинений наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України, долучити клопотання до матеріалів справи та врахувати викладені в ньому обставини під час ухвалення рішення.

Обґрунтовуючи клопотання, Відповідачка зазначає, що у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України її майно зазнало пошкоджень, а саме - у житловому приміщенні по АДРЕСА_1 були виламані та пошкоджені двері, що призвело до істотних негативних наслідків для її майнового та матеріального стану. За твердженням Відповідачки, пошкодження житла створило небезпечні умови для проживання та зумовило необхідність негайного відновлення, що потребує значних фінансових витрат, у зв`язку з чим вона була змушена спрямувати наявні кошти на забезпечення елементарних житлових умов та безпеки, що об`єктивно ускладнило виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у визначені строки.

Відповідачка вказує, що зазначені обставини мають характер надзвичайних та непередбачуваних, виникли не з її вини та пов`язані з воєнними діями на території України; наміру ухилятися від виконання зобов`язань вона не має, однак її реальний фінансовий стан значно обмежує її можливості. Посилаючись на принципи справедливості, розумності та добросовісності, закріплені в цивільному законодавстві України, а також на обставини воєнного часу, Відповідачка просить дати належну оцінку її матеріальному становищу та співмірності заявлених до стягнення сум, оскільки, на її думку, це необхідно для недопущення покладення на неї надмірного фінансового тягаря в умовах, що об`єктивно не залежать від її волі та вини.

Будь-яких доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин Відповідачка до клопотання не додала.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. З урахуванням наведеного справу розглянуто за наявними у ній матеріалами без проведення судового засідання.

ІІІ. Мотивувальна частина

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтями 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; докази мають бути належними, допустимими, достовірними, а їх сукупність - достатньою для встановлення обставин справи.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Частинами першою, третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною; електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно з частиною першою статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінація цифр і літер, яку заявник отримує, зокрема, у вигляді SMS-коду, надісланого на телефон; договір про надання фінансового кредиту, підписаний позичальником за допомогою такого одноразового пароля-ідентифікатора, є укладеним між сторонами правочином.

З матеріалів справи вбачається, що 13 травня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (код ЄДРПОУ 40484607) та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 101673698 (індивідуальна частина), невід`ємною частиною якого є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Договір підписано Відповідачкою 13 травня 2023 року о 12 год. 36 хв. одноразовим ідентифікатором «V74080», що зазначено безпосередньо в тексті договору та підтверджується довідкою про ідентифікацію, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан». Зазначені в договорі дані Відповідачки - прізвище, ім`я та по батькові, дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса та номер мобільного телефону - узгоджуються з даними, зазначеними у позовній заяві та у відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру.

Факт реального перерахування кредитних коштів підтверджується платіжним дорученням № 64648656 від 13 травня 2023 року, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 6.800,00 грн на картку НОМЕР_3 з призначенням платежу «Кошти згідно договору 101673698». Номер картки збігається з реквізитами, зазначеними в пункті 2.1 кредитного договору. Крім того, Відповідачка частково виконувала договір, неодноразово сплачуючи платежі за ним, що відображено у відомості про щоденні нарахування та погашення.

За таких обставин суд доходить висновку, що Договір про споживчий кредит № 101673698 від 13 травня 2023 року є укладеним у встановленому законом порядку, а факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 6.800,00 грн - доведеним.

Щодо переходу права вимоги до Позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що право грошової вимоги за кредитним договором № 101673698 від 13 травня 2023 року перейшло від Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» до Позивача на підставі Договору відступлення прав вимоги № 106-МЛ/Т від 26 березня 2024 року, акта приймання-передачі реєстру боржників та витягу з реєстру боржників, у якому зазначено Відповідачку із зазначенням номера і дати кредитного договору та складових заборгованості; оплату відступленого права вимоги підтверджено платіжним дорученням. Пунктом 3.2.6 кредитного договору сторони погодили право кредитодавця відступати свої права за договором на користь третіх осіб без згоди позичальника.

За таких обставин суд визнає Позивача належним кредитором у спірних правовідносинах. Водночас суд ураховує, що в силу статті 514 ЦК України обсяг прав нового кредитора не може перевищувати обсягу прав, які на момент відступлення належали первісному кредиторові.

Щодо заборгованості за тілом кредиту

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1.3 кредитного договору кредит надано загальним строком на 105 днів з 13 травня 2023 року, який складається з пільгового періоду тривалістю 15 днів, що завершувався 28 травня 2023 року (рекомендована дата платежу, пункт 1.3.1), та поточного періоду тривалістю 90 днів, що закінчувався 26 серпня 2023 року (дата остаточного погашення заборгованості, пункт 1.3.2). Згідно з пунктом 1.4 договору Позичальник мав повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості. Пунктом 2.3 договору передбачено право Позичальника неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період і збільшувати строк кредитування за умови вчинення визначених цим пунктом дій, у тому числі сплати комісії за управління та обслуговування кредиту.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором вбачається, що Відповідачка дев`ять разів - 28 травня, 03 та 16 червня, 06 та 19 липня, 04 та 25 серпня, 29 вересня і 20 листопада 2023 року - сплачувала платежі за договором, щоразу вносячи комісію за пролонгацію, проценти за користування кредитом та частину суми кредиту. Унаслідок цих платежів сума кредиту зменшилася з 6.800,00 грн до розміру, заявленого Позивачем до стягнення, - 3.130,80 грн. Доказів погашення залишку суми кредиту Відповідачка суду не надала, а строк кредитування, продовжений останньою пролонгацією, сплив 05 грудня 2023 року, тобто задовго до звернення Позивача до суду.

З огляду на викладене вимога про стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 3.130,80 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця. Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Відповідно до частини шостої статті 12 цього Закону кредитодавець не має права вимагати від споживача платежів, не зазначених у договорі.

Пунктом 1.5.1 кредитного договору комісію за надання кредиту визначено в розмірі 680,00 грн, яка нараховується за ставкою 10 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; у розділі «Терміни та визначення» договору комісія за надання кредиту визначена як одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги. Ця сума врахована у складі загальних витрат Позичальника за кредитом (20.570,00 грн) та орієнтовної загальної вартості кредиту (27.370,00 грн), зазначених у пункті 1.5 договору. Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення комісію нараховано одноразово 13 травня 2023 року, тобто в день видачі кредиту, і в подальшому вона не нараховувалася та Відповідачкою не сплачувалася.

Отже, спірна комісія є одноразовою платою за надання кредиту, розмір і порядок нарахування якої прямо визначені договором та розкриті споживачеві до його укладення, а не платою за обслуговування (управління) кредитом чи за розрахунково-касове обслуговування. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21), умова договору про споживчий кредит щодо сплати комісії не є нікчемною, а є оспорюваною; вимог про визнання пункту 1.5.1 договору недійсним Відповідачка не заявляла, зустрічного позову не подавала.

З огляду на викладене вимога про стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 680,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за користування кредитом

Відповідно до частин першої, другої статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до частин першої, другої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду визначено в розмірі 1.530,00 грн за ставкою 1,50 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день, а пунктом 1.5.3 проценти протягом поточного періоду - у розмірі 18.360,00 грн за стандартною процентною ставкою 3,00 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день. Згідно з пунктом 1.6 договору тип процентної ставки - фіксована.

Згідно з відомістю про щоденні нарахування та погашення проценти нараховувалися щоденно на фактичний залишок кредиту починаючи з 14 травня 2023 року: за ставкою 1,50 відсотка - протягом пільгового періоду та кожного з періодів, на які його було поновлено за оплаченими Відповідачкою пролонгаціями, а за ставкою 3,00 відсотка - протягом поточного періоду. Нарахування процентів припинено 05 грудня 2023 року, тобто з закінченням періоду, на який пільговий період було поновлено останньою оплаченою пролонгацією від 20 листопада 2023 року. Після відступлення права вимоги Позивач нарахувань за договором не здійснював.

Оцінюючи обґрунтованість цих нарахувань, суд виходить із такого.

По-перше, перехід на стандартну процентну ставку не є збільшенням процентної ставки у зв`язку з простроченням. Обидві ставки погоджені сторонами в момент укладення договору, кожна з них прямо прив`язана до відповідного періоду строку кредитування, а пунктом 2.2.3 договору сторони окремо застерегли, що проценти нараховуються за стандартною ставкою, визначеною пунктом 1.5.3, яка є незмінною протягом усього строку кредитування, тоді як визначена пунктом 1.5.2 ставка є запропонованою Позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою, і що стандартна процентна ставка не є підвищеною. Отже, підстав для застосування абзацу першого пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», який забороняє збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у цій справі немає.

По-друге, проценти нараховані в межах строку кредитування. Строк кредитування за пунктом 1.3 договору становив 105 днів, однак Відповідачка, як установлено вище, дев`ять разів вчиняла передбачені пунктом 2.3 договору дії, спрямовані на пролонгацію, - сплачувала комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти та частину суми кредиту, чим поновлювала пільговий період і збільшувала строк кредитування. Таким чином, пролонгації є наслідком волевиявлення самої Відповідачки, а не лише прострочення, а період, за який нараховано проценти, є частиною строку кредитування з урахуванням пролонгацій. Нарахування процентів припинено одночасно зі спливом цього строку, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), про неможливість нарахування передбачених договором процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

По-третє, обмеження максимального розміру денної процентної ставки, встановлене частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до спірних правовідносин не застосовується. Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), за загальним правилом максимальний розмір денної процентної ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених з 24 грудня 2023 року, а для поширення цього правила на договори, вчинені раніше, необхідно, щоб строк кредитування було продовжено після 24 грудня 2023 року. Спірний договір укладено 13 травня 2023 року, а строк кредитування за ним сплив 05 грудня 2023 року і після 24 грудня 2023 року не продовжувався.

По-четверте, інших правових підстав для зменшення розміру процентів суд не вбачає. У наведеній постанові Об`єднана палата виснувала, що за відсутності підстав для застосування конструкції нікчемності умови до правових способів коригування процентів за користування кредитом у договорі про споживчий кредит належать оспорюваність умови чи договору, зміна договору та тлумачення умов договору, причому оспорюваність умови чи договору або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому, якщо споживач не пред`явив таких вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Тлумачення ж умов договору як засіб, який суд застосовує з власної ініціативи, можливе лише за наявності в договорі нечітких або двозначних положень (частина восьма статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), тоді як умови спірного договору про розмір процентних ставок і періоди їх застосування (пункти 1.3, 1.5.2, 1.5.3, 2.2.3) викладені чітко і однозначно. Відповідачка зустрічного позову про визнання умов договору недійсними або про зміну договору не заявляла.

Проценти за користування кредитом є платою за користування грошовими коштами, а не мірою цивільно-правової відповідальності, а тому підстав для їх зменшення в порядку статті 551 ЦК України немає.

З огляду на викладене вимога про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 15.912,89 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо клопотання Відповідачки про врахування її матеріального стану

Подане Відповідачкою клопотання не містить заперечень щодо факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та правильності розрахунку заборгованості: Відповідачка не оспорює ні наявності боргу, ні його розміру, а просить врахувати її тяжкий матеріальний стан, спричинений наслідками збройної агресії Російської Федерації проти України, та оцінити співмірність заявлених до стягнення сум. Суд розглядає зазначені доводи по суті.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обставини, на які посилається Відповідачка, - пошкодження внаслідок збройної агресії Російської Федерації дверей у житловому приміщенні за адресою: м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 85, понесення нею витрат на відновлення житла, а також її тяжкий матеріальний стан - жодними доказами не підтверджені. До клопотання не додано ні документів, які б засвідчували факт, час і причини пошкодження майна (зокрема, актів обстеження, складених уповноваженими органами чи службами, відомостей про звернення до органів місцевого самоврядування або правоохоронних органів з приводу пошкодження, фотоматеріалів), ні доказів розміру витрат, понесених на відновлення житла, ні відомостей про доходи, майновий та сімейний стан Відповідачки. Відповідачка не зазначає навіть дати, коли сталося пошкодження житла.

Крім того, суд ураховує, що кредитний договір укладено Відповідачкою 13 травня 2023 року, тобто в період дії воєнного стану, введеного в Україні з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а отже обставини воєнного часу існували і були відомі Відповідачці на момент прийняття нею на себе кредитних зобов`язань. Заявлена до стягнення заборгованість остаточно сформувалася 05 грудня 2023 року, коли сплив строк кредитування і нарахування процентів було припинено, тоді як Відповідачка не наводить обставин, які б свідчили, що пошкодження її житла сталося саме в цей період і перешкодило їй виконати зобов`язання у встановлені договором строки.

Водночас навіть підтверджені належними доказами тяжкий матеріальний стан боржника чи пошкодження його майна внаслідок воєнних дій не є підставою для звільнення його від обов`язку виконати грошове зобов`язання за кредитним договором або для зменшення розміру цього зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Частиною другою цієї статті прямо визначено, що не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Верховний Суд у постанові від 13 березня 2024 року у справі № 686/16312/22 (провадження № 61-11710св23) виснував, що у статті 617 ЦК України містяться підстави звільнення (випадок, непереборна сила) саме від відповідальності за порушення зобов`язання, а не за виконання договірного зобов`язання, тому стаття 617 ЦК України не може бути застосована як підстава, що виключає виконання договірного зобов`язання. У цій же постанові зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Предметом позову у цій справі є не заходи цивільно-правової відповідальності, а виконання Відповідачкою основного зобов`язання: повернення отриманої суми кредиту, сплата погодженої сторонами комісії за його надання та процентів за користування кредитом у межах строку кредитування. Неустойки (штрафу, пені), трьох процентів річних та інфляційних втрат, від сплати яких позичальник за кредитним договором звільняється в період дії воєнного стану відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, Позивач до стягнення не заявляв. Отже, спеціальних правил, встановлених законодавцем для захисту позичальників в умовах воєнного стану, позовні вимоги не порушують, а інших законодавчих підстав для звільнення позичальника від обов`язку повернути кредит і сплатити проценти у зв`язку з воєнним станом не передбачено.

Посилання Відповідачки на загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) - також не може бути підставою для зменшення заявлених до стягнення сум. Ці засади не наділяють суд повноваженням з власної ініціативи змінювати погоджені сторонами умови договору щодо розміру кредиту, комісії та процентів. Як уже зазначалося, за висновком Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25), оспорюваність умови чи договору або зміну договору суд без відповідної позовної вимоги споживача застосувати не може, а тому, якщо споживач не пред`явив таких вимог, суд не може самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Клопотання Відповідачки такої позовної вимоги не містить і не може її замінювати, а зустрічного позову Відповідачка не подавала.

Суд також ураховує, що відповідно до частини першої статті 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні. Згідно з частинами третьою, четвертою статті 435 ЦПК України підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим; вирішуючи це питання, суд також ураховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан, а також стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проте Відповідачка не просила ні про відстрочення, ні про розстрочення виконання рішення, не запропонувала порядку чи строків його виконання та, як уже зазначалося, не надала жодних доказів свого матеріального стану та обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення. За таких умов суд не має підстав для вирішення цього питання в рішенні. Водночас Відповідачка не позбавлена права звернутися до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання рішення в порядку статті 435 ЦПК України з наданням доказів на підтвердження обставин, які істотно ускладнюють його виконання.

З огляду на викладене доводи клопотання Відповідачки не спростовують обґрунтованості позовних вимог і не є підставою для відмови в позові чи зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню в повному обсязі - на суму 19.723,69 грн, з яких заборгованість за сумою кредиту - 3.130,80 грн, проценти за користування кредитом - 15.912,89 грн та комісія за надання кредиту - 680,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2.422,40 грн, що підтверджується платіжним документом, доданим до позовної заяви. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір у зазначеному розмірі підлягає стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

Витрат на професійну правничу допомогу Позивач до стягнення не заявляв і доказів їх понесення не надавав, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

ІV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 3, 11, 15, 16, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 617, 629, 1046, 1048, 1049, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд вирішив:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 101673698 від 13 травня 2023 року у розмірі 19.723 (дев`ятнадцять тисяч сімсот двадцять три) грн 69 коп., з яких:

- заборгованість за сумою кредиту - 3.130,80 грн;

- проценти за користування кредитом - 15.912,89 грн;

- комісія за надання кредиту - 680,00 грн.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2.422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: