Постановление суда № 140191680, 09.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

Справа № 756/13003/26

Провадження № 4-с/756/116/26

оболонський районний суд міста києва

УХВАЛА

іменем України

09 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Пукала А.В.,

за участю

секретаря судового засідання Зінець К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

У С Т А Н О В И В :

До Оболонського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , подана представником - адвокатом Жовтоногом М.М., на бездіяльність державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій скаржник просила скаргу задовольнити та зобов`язати зазначений відділ виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , внесені у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.09.2019.

Вимоги скарги обґрунтовано тим, що на виконанні в Оболонському відділі державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 від 24.09.2019 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6120/09, виданого Оболонським районним судом м. Києва 08.02.2010 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» 702 452,96 грн заборгованості за кредитним договором та 1 730 грн судових витрат, а всього 704 682,96 грн солідарно. Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10.12.2021 стягувача замінено його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів». Одночасно з відкриттям виконавчого провадження відомості про боржника внесено до Єдиного реєстру боржників. 19.05.2020 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», проте відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників не виключено.

Надалі виконавчий лист пред`явлено до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Русецькому П.С., яким 14.07.2025 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3. Постановою приватного виконавця від 21.04.2026 це виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Скаржник наголошувала, що заборгованість у сумі 425 832,96 грн перерахована стягувачу в повному обсязі, стягнуто та перераховано основну винагороду приватного виконавця в сумі 42 583,30 грн і 621 грн витрат виконавчого провадження, а отже вимоги виконавчого листа виконано.

04.05.2026 скаржник через свого представника звернулася до відділу державної виконавчої служби із заявою про виключення її з Єдиного реєстру боржників та скасування обтяжень. За твердженням скаржника, відповіді на заяву вона не отримала; про порушення свого права дізналася 08.07.2026, коли представник отримав лист начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 № 22273/4.2-26/вх.23807/4-26 з додатком - копією листа відділу від 03.06.2026 № 115791.

Скаржник вважає, що бездіяльність державного виконавця, яка полягає у ненаданні відповіді на заяву та у невиключенні відомостей про неї з Єдиного реєстру боржників за наявності доказів погашення заборгованості, є протиправною. Послалася на те, що ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» визначає випадки обов`язкового та автоматичного виключення відомостей з реєстру, проте не може тлумачитися як така, що допускає безстрокове збереження відомостей про особу за відсутності відкритого виконавчого провадження; відсутність нормативно визначеного механізму не може бути підставою для тривалого збереження обмежень прав особи, а тривале перебування в Єдиному реєстрі боржників порушує принцип правової визначеності та є втручанням у право мирно володіти своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначила також, що відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 05.08.2026 визнано поважними причини пропуску строку на подання скарги, відкрито провадження за скаргою та призначено її судовий розгляд.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.08.2026 справу передано на розгляд судді Пукала А.В., який ухвалою від 26.08.2026 прийняв справу до свого провадження та призначив судовий розгляд скарги.

Заінтересовані особи письмових пояснень щодо скарги не подали. Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином. Від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності скаржника, вимоги скарги підтримано в повному обсязі. Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст. 447 ЦПК України). Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Оскаржувана бездіяльність є триваючою, оскільки відомості про скаржника як про боржника залишаються в Єдиному реєстрі боржників і на день розгляду справи, а тому підлягає перевірці по суті. Питання строку звернення зі скаргою вирішено ухвалою суду від 05.08.2026.

Судом встановлено, що 08.02.2010 Оболонським районним судом м. Києва у справі № 2-6120/09 видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» 702 452,96 грн заборгованості за кредитним договором та 1 730 грн судових витрат, а всього 704 682,96 грн солідарно; ухвалою цього ж суду від 10.12.2021 стягувача замінено правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Як вбачається з листа Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.06.2026 № 115791 та листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 02.07.2026 № 22273/4.2-26/вх.23807/4-26, виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрито 24.09.2019, а 19.05.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення.

Згідно з постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Русецького П.С. від 21.04.2026 виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 2-6120/09 від 08.02.2010 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; заборгованість у сумі 425 832,96 грн перерахована стягувачу в повному обсязі, стягнуто та перераховано основну винагороду приватного виконавця в сумі 42 583,30 грн та 621 грн витрат виконавчого провадження, знято арешт з майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Відповідно до Інформації з Єдиного реєстру боржників станом на 21.04.2026 у реєстрі наявні відомості про боржника з РНОКПП НОМЕР_1 за виконавчим провадженням № НОМЕР_2, стягнення за яким здійснює Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Як вбачається з листа відділу від 03.06.2026 № 115791, заяву представника скаржника від 04.05.2026 зареєстровано за вхідним № 10946 та розглянуто; заявнику повідомлено, що повернення виконавчого документа стягувачу згідно з п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не має наслідком скасування заходів примусового виконання рішення, що станом на 03.06.2026 в автоматизованій системі виконавчого провадження відомості щодо погашення заборгованості за виконавчим документом відсутні та до заяви не додавались, і запропоновано надати підтвердні документи щодо погашення заборгованості, а також сплатити за виконавчим провадженням № НОМЕР_2 виконавчий збір у розмірі 70 468,29 грн та витрати виконавчого провадження в розмірі 328 грн.

Вирішуючи скаргу по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; згідно з п. 3 ч. 2 цієї статті виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження» Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження (ч. 5 цієї статті).

За приписами ч. 7 ст. 9 зазначеного Закону відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 цього Закону або постанови, передбаченої ч. 4 ст. 40 цього Закону, чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) вказала, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки; повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент, і не тягне за собою наслідків, передбачених для закінчення виконавчого провадження.

Оскільки у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», тобто з підстави, не передбаченої ч. 7 ст. 9 цього Закону, на день винесення постанови від 19.05.2020 підстав для одночасного виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у державного виконавця не було, і в цій частині доводи відділу державної виконавчої служби є обґрунтованими.

Разом з тим, предметом цієї скарги є не наслідки повернення виконавчого документа у 2020 році, а бездіяльність державного виконавця після того, як рішення суду було фактично виконано в повному обсязі в іншому виконавчому провадженні.

Порядок виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників за виконавчим провадженням, виконавчий документ за яким повернуто стягувачу, врегульовано п. 23 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за № 489/20802. За змістом цієї норми постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься державним виконавцем органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем, яким виконавчий документ повернуто стягувачу, за заявою боржника у разі, якщо: при повторному пред`явленні такого виконавчого документа до примусового виконання виконавче провадження за таким виконавчим документом закінчено на підставі ч. 1 ст. 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження, здійснених під час виконавчого провадження, у якому виконавчий документ повернуто стягувачу; після повернення виконавчого документа стягувачу на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця надійшла сума коштів для задоволення вимог стягувача, виконання постанов про стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та за умови, що такий виконавчий документ повторно на виконання не пред`явлено; після повернення виконавчого документа стягувачу наявні обставини, визначені ч. 1 ст. 39 Закону, а також за умови сплати боржником витрат виконавчого провадження та виконавчого збору, який підлягав стягненню у цьому виконавчому провадженні; відомості про боржника підлягають виключенню з Єдиного реєстру боржників на підставі судового рішення.

За змістом наведеної норми виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього заяви боржника перевіряє викладені у цій заяві обставини та додані до неї документи, у тому числі за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження та Єдиного державного реєстру судових рішень, а постанова про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників виноситься не пізніше наступного робочого дня з дня отримання виконавцем підтвердження наявності обставин для винесення такої постанови.

Отже, доводи скарги про те, що механізм виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у разі завершення виконавчого провадження поверненням виконавчого документа стягувачу нормативно не визначений, є необґрунтованими: такий механізм установлений наведеною Інструкцією та реалізується за заявою боржника.

Обставини цієї справи відповідають першому з наведених випадків: після повернення виконавчого документа стягувачу виконавчий лист № 2-6120/09 від 08.02.2010 повторно пред`явлено до примусового виконання, а виконавче провадження № НОМЕР_3 за ним закінчено постановою приватного виконавця від 21.04.2026 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, обставини, з якими наведена Інструкція пов`язує обов`язок виконавця розглянути заяву боржника і винести відповідну постанову, на день звернення скаржника із заявою від 04.05.2026 існували.

Натомість державний виконавець у порядку, встановленому наведеними нормами, заяву від 04.05.2026 не розглянув: обставин, викладених у ній, не перевірив, постанови - ні про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, ні про відмову в задоволенні заяви - не виніс, обмежившись листом про надання інформації від 03.06.2026 № 115791.

Та обставина, що до заяви від 04.05.2026 копію постанови приватного виконавця від 21.04.2026 не додано, наведеного висновку не спростовує. У заяві боржник прямо послався на повне погашення заборгованості та завершення виконавчих проваджень, а перевірити викладені в ній обставини, у тому числі за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, в якій обліковується виконавче провадження № НОМЕР_3, закінчене 21.04.2026 у зв`язку з фактичним виконанням, зобов`язаний був саме виконавець.

За даними відділу державної виконавчої служби, наведеними в листі від 03.06.2026 № 115791, у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 залишаються несплаченими витрати виконавчого провадження в розмірі 328 грн; доказів їх сплати матеріали справи не містять. Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, крім, зокрема, випадків нестягнення витрат виконавчого провадження.

Разом з тим, Єдиний реєстр боржників ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Заборгованість за виконавчим листом № 2-6120/09 від 08.02.2010 погашена в повному обсязі, виконавчі провадження за цим виконавчим документом закінчені, майнових претензій до боржника стягувач не заявляє, а отже збереження відомостей про скаржника в реєстрі мети, з якою він ведеться, більше не досягає.

При цьому для стягнення несплачених витрат виконавчого провадження Закон передбачає окремий механізм: у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження за необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавець виносить постанову про їх стягнення (ч. 4 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження»), яка сама є виконавчим документом (п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону). Доказів винесення такої постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 суду не надано.

За таких обставин збереження відомостей про особу в публічному реєстрі боржників за повністю виконаним рішенням лише через несплату 328 грн витрат виконавчого провадження, для стягнення яких Закон передбачає самостійний порядок, є непропорційним і становить невиправдане втручання у право особи на мирне володіння своїм майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Невиконання умови про сплату витрат виконавчого провадження не звільняло державного виконавця і від обов`язку розглянути заяву боржника в установленому порядку та винести за її результатами відповідну постанову.

Посилання відділу державної виконавчої служби на необхідність сплати виконавчого збору в розмірі 70 468,29 грн суд відхиляє, оскільки перший із наведених випадків умови про сплату виконавчого збору не містить, а за приписами п. 5 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі виконання рішення приватним виконавцем.

Правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 26.05.2026 у справі № 161/17187/25, висновків суду не змінює: у тій справі боржник не надав доказів виконання судових рішень, а виконавчі документи перебували на примусовому виконанні, тоді як у цій справі факт виконання рішення в повному обсязі підтверджено постановою приватного виконавця від 21.04.2026 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Правомірність оскаржуваної бездіяльності належить доводити виконавцю, проте доказів наявності підстав для збереження відомостей про скаржника в Єдиному реєстрі боржників заінтересованими особами суду не надано, письмових пояснень щодо скарги вони не подали.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Отже, встановивши неправомірну бездіяльність Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невиключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників, суд дійшов висновку про обґрунтованість скарги та наявність підстав для її задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. 18, 258-260, 353-354, 447-451 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», на бездіяльність державного виконавця - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо невиключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 від 24.09.2019.

Зобов`язати Оболонський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України усунути допущене порушення шляхом виключення відомостей про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників, внесених у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 24.09.2019.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її підписання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Андрій ПУКАЛО