Постановление суда № 140191638, 30.09.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/215/26

Провадження №: 2/755/9248/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про залишення позову без руху

"30" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва, у складі головуючого судді - Хромової О.О., перевіривши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Люкс» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

До Дніпровського районного суду міста Києва надійшов цивільний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Юні Люкс» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року відмовлено у відкритті провадження.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 травня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від

05 лютого 2026 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13 липня 2026 року справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва 31 липня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено процесуальні строки.

11 серпня 2026 року (вхід. від 18 серпня 2026 року № 53497) представник ТОВ «Юні Люкс» Чорний В.А. подав до суду клопотання, у якому просив постановити ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Юні Люкс» без руху та надати позивачу строк на усунення недоліків відповідно до частини одинадцятої статті 187 ЦПК України.

На обґрунтування клопотання зазначив, що позовна заява ОСОБА_1 містить грошову вимогу в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але не містить визначених частиною сьомою статті 175 ЦПК України реквізитів рахунку. Позовна заява ОСОБА_1 містить у тому числі однією з вимог «зобов`язати ТОВ «ЮНІ ЛЮКС» нарахувати та виплатити мені всі суми, належні до виплати при звільненні». У той же час, сама позовна заява не містить наведення жодних сум, а також обґрунтованого розрахунку сум, які відповідач, на думку позивача, має нарахувати та виплатити. Водночас, міститься розрахунок середнього заробітку. Зазначене не відповідає нормі, наведеній в пункті 3 частини третьої статті 175 ЦПК України, та має на меті штучне заниження ціни позову з метою уникнення сплати судового збору. Також відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позовна заява не містить вимоги про поновлення на роботі та вимоги щодо стягнення заробітної плати. Позивач не звільнена від судового збору за жодною з вимог, викладених у позовній заяві. За матеріальну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати при звільненні у розмірі 440 531,52 грн, позивач мала сплатити 4 405,32 грн. За три нематеріальні позовні вимоги також мала сплатити судовий збір 3 993,60 грн. Загальна сума судового збору, яка мала бути сплачена позивачем за подання позовної заяви, складає 8 398,92 грн.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Згідно із частиною першою, другою статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Статтею 175, 177 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення позову до суду.

У позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування (частина перша статті 175 ЦПК України).

Пунктом 4 частини третьої статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити, серед іншого, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Звертаючись до суду з даним позовом позивачем ОСОБА_1 заявлено такі вимоги:

1)Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Юні-Люкс» за частиною третьою статті 38 КЗпП з 20 жовтня 2025 року;

2)Зобов`язати ТОВ «Юні-Люкс» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всі суми, належні до виплати при звільненні;

3)Зобов`язати ТОВ «Юні-Люкс» видати ОСОБА_1 копію наказу (розпорядження) про звільнення;

4)Стягнути з ТОВ «Юні-Люкс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати при звільненні за весь період затримки по дату фактичної виплати, але не більше

440 531,52 грн.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

За приписами частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини другої статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Також пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Як зазначено вище, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ТОВ «Юні-Люкс» сум, належних до виплати при звільненні працівника. Водночас, позовна заява не містить зазначення такої суми, вимогу не конкретизовано.

Також позовна заява містить вимогу про стягнення з ТОВ «Юні-Люкс» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 440 531,52 грн.

Ціну позову позивачем визначено 440 531,52 грн, тобто без урахування вимоги про стягнення грошових коштів, що становлять суму виплат при звільненні працівника.

Зазначення ціни позову щодо вимог майнового характеру є обов`язковою вимогою до змісту позовної заяви. Зазначаючи ціну позову, позивач повинен обґрунтувати у позовній заяві наведену ним оцінку, оскільки щодо цієї обставини застосовується загальне правило про те, що кожна особа повинна довести обставини, на які вона посилається.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід сформулювати позовні вимоги, з урахуванням викладеного у даній ухвалі та зазначити ціну позову, з урахуванням загальної суми грошових коштів, заявлених до стягнення.

Згідно із частиною четвертою статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовано Законом України від

08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2026 року становить 3 328,00 гривень.

Як уже зазначалося раніше, позовна заява ОСОБА_1 містить самостійну немайнову вимогу про визнання трудових відносин припиненими та похідну вимоги про зобов`язання ТОВ «Юні-Люкс» видати копію відповідного наказу про звільнення. Також позовна заява ОСОБА_1 містить вимогу про стягнення з ТОВ «Юні-Люкс» всіх сум, належних до виплати при звільненні, що є похідною вимогою майнового характеру.

Суд звертає увагу позивача, що частиною першою статті 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною є позовна вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги - основної.

Заявлені вимоги про зобов`язання вчинити дії та стягнення грошових коштів залежать від вирішення основної вимоги про визнання трудових відносин припиненими, а тому є похідними. Водночас похідний характер таких вимог не позбавляє її статусу окремої позовної вимоги немайнового та майнового характеру відповідно.

Також позовна заява ОСОБА_1 містить самостійну вимогу майнового характеру про стягнення з ТОВ «Юні-Люкс» середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, при поданні позовної заяви, що містить вимогу немайнового характеру сума, що підлягає сплаті, становить 1 331,20 грн.

Позовна заява ОСОБА_1 містить дві самостійні вимоги немайнового характеру, таким чином сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем за такі вимоги складає 2 662,40 грн.

Підпунктом першим пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як уже зазначалося раніше, позовна заява ОСОБА_1 містить дві самостійні вимоги майнового характеру. Ціну позову позивачем визначено - 440 531,52 грн, однак, без урахування частини вимог майнового характеру.

Відповідно до частини другої статті 176 ЦПК України, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Оскільки з долучених до матеріалів справи документів, суд позбавлений можливості встановити дійсну ціну позову.

Таким чином, позивачу слід визначитися з дійсною ціною позову та, виходячи з цього, сплатити судовий збір згідно із вимогами наведеного законодавства України, а у випадку, якщо на момент пред`явлення позову встановити точну ціну позову неможливо, судовий збір попередньо визначається судом у сумі 16 640,00 грн, що відповідає 5 розмірам прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

У позовній заяві позивач зазначає, що звільнена від сплати судового збору на підставі пункту

1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Так пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Заявлена ОСОБА_1 вимога про визнання трудових відносин припиненими не входить до переліку вимог, за якими позивачі звільняються від сплати судового збору при зверненні до суду, відповідно до положень статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Також за частиною першою статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

На вимогу позивача про проведення остаточного розрахунку при звільненні відповідно до статті

47 КЗпП України пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті

5 Закону, не поширюється, оскільки вимога про зобов`язання провести остаточний розрахунок при звільненні не є вимогою про стягнення заробітної плати або поновлення на роботі у розумінні пунктом

1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Слід також врахувати, що стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня

2019 року у справі № 369/10046/18 (провадження № 61-9664сво19) зроблено висновок, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу (частина друга статті 235 КЗпП України) не є різновидом оплати праці та елементом структури заробітної плати. За змістом норм чинного законодавства середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою в розумінні статті 2 Закону України від

24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон № 108/95-ВР), тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Правова природа середнього заробітку за час вимушеного прогулу відрізняється від правової природи середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Середній заробіток за час вимушеного прогулу - це заробітна плата, а середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні таким не є. Заробітна плата не може сплачуватися особі, яка не перебуває в трудових відносинах з роботодавцем, який проводить виплату. При виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу входить до структури заробітної плати бо є заробітною платою.

Отже, спір щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який виник у зв`язку з незаконним звільненням працівника, який був позбавлений можливості виконувати роботу не зі своєї вини, є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про працю та про оплату праці.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 910/4518/16.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Таким чином, з огляду на заявлені позивачем позовні вимоги, підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що до позовної заяви позивачем не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідні документи, що підтверджують сплату судового збору, або ж документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивачу слід надати суду.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/22030101, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA 478999980313141206000026005, код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Щодо доводів клопотання представника відповідача ТОВ «Юні Люкс» про невиконання позивачем вимог частини сьомої статті 175 ЦПК України суд зазначає, що станом на дату звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду положення статті 175 ЦПК України не містили частини сьомої.

Таким чином, визначення недоліком позовної заяви невиконання позивачем положень даної норми не відповідає принципам неретроактивності дії закону та правової визначеності.

Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною одинадцятою статті 187 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

За вказаних обставин, суд доходить висновку про необхідність залишити позовну заяву без руху та надати строк позивачу для усунення зазначених в ухвалі недоліків, оскільки позовна заява не відповідає вимогам процесуального закону.

Суд звертає увагу позивача, що згідно з приписами частини тринадцятої статті 187 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 83, 84, 175, 177, 185, 187, 260, 353 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юні Люкс» про визнання трудових відносин припиненими, зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали, позовна заява буде залишена без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Хромова