Решение № 140189415, 29.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/2762/26

Провадження № 2/127/6868/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Романюк Л.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

АТ «ПУМБ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позов мотивовано тим, що між сторонами укладено кредитні договори:

- № 1002153803801 від 25.08.2023 року, у сумі 100 000,00 грн;

- № 200328961806 від 29.06.2024 року, у сумі 100 000,00 грн.

Позивач вказує, що відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк, у зв`язку з чим станом на 29.04.2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 260889,39 грн, з яких заборгованість по кредитному договору

- № 1002153803801 від 25.08.2023 року у розмірі 110 721,72 грн, з яких: 56700,79 грн заборгованість за кредитом, 8,03 грн - за процентами; 54012,9 грн - за комісією;

- № 200328961806 від 29.06.2024 у розмірі 150 167,67 грн, з яких: 94861,65 грн - за кредитом, 55306,02 грн - за процентами.

У зв`язку з невиконанням Відповідачем грошового зобов`язання у добровільному порядку, Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитними договорами та судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.07.2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав, своїм правом на продовження строків на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 25.08.2023 року відповідач звернувся до АТ «Перший український міжнародний банк» із заявою № 1002153803801 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, Відповідно до Заяви, ОСОБА_1 просив відкрити для власних потреб поточний рахунок та надати йому споживчий кредит (а.с.11-12).

Відповідно до умов якої сума кредиту 100000,00 грн, строк 36 місяців, Розмір комісії з обслуговування кредитної заборгованості 2,99%, розмір процентної ставки 0,010%річних.

На підтвердження перерахування кредитних коштів по договору: № 1002153803801 від 25.08.2023 року у сумі 100 000,00 грн позивачем надано платіжну інструкцію (а.с. 25).

Відповідач був ознайомлений з умовами кредитування, з графіком платежів та повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, суми комісії за договором, про що свідчить його особистий підпис на Заяві та Паспорті споживчого кредиту.

Крім того, 29.06.2024 року Відповідач звернувся до АТ «Перший український міжнародний банк» із заявою № 200328961806 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов якої просив встановити кредитний ліміт у сумі 80 000,00 грн, строк 12 місяців з дня надання кредитного ліміту; Стандартна процентна ставка за користування коштами Кредитного ліміту складає 35,88%; Денна процентна ставка - 0,0611%. Реальна річна процентна ставка - 42,36%.

Також, у заявах вказано, що відповідач підписанням даної заяви беззастережно підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування (далі ДКБО) фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ»: pumb.ua, у повному обсязі, з урахуванням умов надання всіх послуг, як обраних безпосередньо при прийнятті ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані їй в процесі обслуговування (з урахуванням усіх змін) і погоджується з тим, що може обирати будь-які передбачені ДКБО послуги, в тому числі через Дистанційні канали обслуговування (за наявності технічної можливості у банку).

Договір підписано електронним підписом відповідача.

Відповідно до ст. 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій формі, у тому числі електронній.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом направлення пропозиції (оферти) та її прийняття (акцепту), а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підтвердження волевиявлення сторони.

Таким чином, сторони погодили усі істотні умови договору, кредитний договір укладено належним чином.

Відповідно до Довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 200328961806 від 29.06.2024 року, де 11.07.2024 року збільшено кредитний ліміт на суму 100000,00 грн (зворот а.с.24).

Відповідно до розрахунків заборгованості за кредитними договорами зі всіма змінами і доповненнями до них, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.04.2026 року становить у загальному розмірі 260889,39 грн, з яких заборгованість по кредитному договору:

- № 1002153803801 від 25.08.2023 року в розмірі 110721,72 грн, з яких: 56700,79 грн заборгованість за сумою кредиту, 8,03 грн - за процентами, 54012,9 грн - за комісією (зворот а.с.25-27);

- № 200328961806 від 29.06.2024 року в розмірі 150167,67 грн, з яких: 94861,65 грн - за кредитом, 55306,02 грн - за процентами (зворот а.с.27-28).

Факт користування кредитними коштами знайшов своє підтвердження, зокрема відповідно до виписок з рахунку Відповідача у період з 25.08.2023 по 29.04.2026 року та у період з 29.06.2024 по 29.04.2026 року (а.с. 29-32).

У постанові від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14-ц Верховний Суд також вказав, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2026 року позивачем направлено відповідачу вимогу про необхідність сплати заборгованості за договорами протягом 30 днів з моменту отримання цього листа, але останній заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення відповідача. На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування відповідач поставила свій підпис, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по комісії в сумі 54012,90 грн за договором № 1002153803801 від 25.08.2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, 3 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року N 2121-III (в редакції на час укладення договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», споживач має право отримувати інформацію про стан своєї заборгованості безкоштовно щонайменше один раз на місяць.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до п.5 кредитного договору № 1002153803801 від 25.08.2023 року та вбачається обов`язок позичальника щомісячно сплачувати кредитодавцю комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99%, без зазначення конкретного переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредиту.

Пунктом 5.7.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ», визначено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту.

Із зазначеного вбачається, що банк у комісію за обслуговування кредитної заборгованості включив окрім розрахунково-касового обслуговування також і надання інформації та консультації щодо споживчого кредиту. При цьому, суд зауважує, що встановлення комісії за надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту без уточнення їх системності є нікчемною умовою кредитного договору, оскільки не зрозуміло, які саме послуги надавались, як часто проводились консультаційні та інформаційні послуги з позичальником, чи проводились вони за вимогою позичальника частіше одного разу на місяць.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості в терміни та у розмірах, визначених у Заявах-приєднання є нікчемними.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) та у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 та від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23.

З огляду на вказане, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення комісії по кредитному договору № 1002153803801 від 25.08.2023 року в розмірі 54012,90 грн. відсутні, а відтак в цій частині вимога позивача задоволенню не підлягає.

Як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1002153803801 від 25.08.2023 року, відповідачем на виконання умов договору було сплачено 38870,00 грн, зарахованих банком в рахунок погашення заборгованості зі сплати комісії, умова про сплату якої є нікчемною з часу укладення договору.

Оскільки комісія за обслуговування кредитної заборгованості нараховувалася неправомірно, кошти, які були зараховані банком як плата за обслуговування кредиту, сплачувалися відповідачем на погашення кредитної заборгованості, а відтак підлягали зарахуванню банком на погашення заборгованості за тілом та відсотками за користування кредитними коштами. Таким чином, сума заборгованості за тілом кредиту становить 17830,79 грн (56700,79-38870,00).

В решті сума заборгованості за цим кредитним договором встановлена на підставі наданих суду доказів. При цьому, суд звертає увагу, що на час розгляду справи судом відповідачем не надано заперечень проти позову, власного контррозрахунку заборгованості, доказів, що свідчать про погашення заборгованості чи про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, а також будь-яких належних та достовірних доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов`язань, а тому суд дійшов висновку про неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, внаслідок чого права позивача порушенні, існує заборгованість у загальній сумі 168006,49 грн, з яких за договором:

- № 1002153803801 від 25.08.2023 року в розмірі 17838,82 грн, з яких: 17830,79 грн заборгованість за кредитом, 8,03 грн - за процентами;

- № 200328961806 від 29.06.2024 у розмірі 150167,67 грн, з яких: 94861,65 грн - за кредитом, 55306,02 грн - за процентами, яка підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно також стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1714,52 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта).

Керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за договорами у загальній сумі 168006,49 грн (сто шістдесят вісім тисяч шість гривень 49 коп), з яких за договором:

- № 1002153803801 від 25.08.2023 року в розмірі 17838,82 грн, з яких: 17830,79 грн заборгованість за кредитом, 8,03 грн - за процентами;

- № 200328961806 від 29.06.2024 у розмірі 150167,67 грн, з яких: 94861,65 грн - за кредитом, 55306,02 грн - за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» 1714,52 грн судового збору.

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 29.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Суддя: