Решение № 140189366, 24.09.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2909/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса до відповідача: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення 58596,13 грн заборгованості,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

зазначає наступне:

У липні 2026 року Квартирно-експлуатаційний відділ міста Одеса (надалі КЕВ м. Одеса, Позивач), використовуючи підсистему Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (надалі Південне УКБ, Відповідач) 58596,13 грн заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 15.07.2026 позовній заяві КЕВ м. Одеса присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2909/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 прийнято позовну заяву КЕВ м. Одеса до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2909/26, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11 серпня 2026 року.

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у КЕВ м. Одеса, так і у Південного УКБ електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів сторін у справі Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 20.07.2026 доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

22 липня 2026 року Південним УКБ реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву. Додатково просить розглядати справу за відсутності представника.

28 липня 2026 року КЕВ м. Одеса реалізовано право на подачу відповіді на відзив, а Південним УКБ заперечень на відповідь на відзив.

Призначене на 11.08.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 призначено розгляд справи на 03 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів сторін у справі Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.08.2026 доставлено ухвалу про призначення розгляду справи на 03 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 відкладено розгляд справи на 24 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованої за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідки до електронного кабінету Південного УКБ Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.08.2026 доставлено ухвалу про відкладення справи на 24 вересня 2026 року.

У призначене на 24.09.2026 судове засідання представники сторін не з`явились. Перед засіданням від КЕВ м. Одеса надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника. Як зазначалось, у представленому відзиві Південне УКБ клопотало про розгляд справи за відсутності представника.

Також суд враховує, що частиною 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Приписи частин 4 та 5 статті 6 ГПК України визначають, що Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 із змінами, передбачено, що засобами ЄСІТС в автоматичному режимі здійснюється перевірка наявності в особи зареєстрованого Електронного кабінету. У разі наявності в особи Електронного кабінету засобами ЄСІТС забезпечується надсилання до автоматизованої системи діловодства підтвердження доставлення до Електронного кабінету користувача документа у справі. В іншому випадку до автоматизованої системи діловодства надходить повідомлення про відсутність в особи зареєстрованого Електронного кабінету.

В свою чергу, пункт 37 Положення визначає, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

У випадку, якщо особа (учасник справи) зареєструвала свій Електронний кабінет, електронна форма вручення їй судових рішень є обов`язковою та пріоритетною щодо письмової форми вручення, яка, на відміну від електронної форми, може бути реалізована судом у зазначеному випадку лише за окремою заявою учасника справи.

Саме така правова позиція суду касаційної інстанції викладена в ухвалах Верховного Суду від 06.03.2023 у справі № 916/3104/21 та від 17.05.2023 у справі № 910/15120/20.

Приписами частини 4 статті 120 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи наявність сформованих автоматизованою системою діловодства Господарського суду Одеської області довідок про завчасну доставку до електронного кабінету Південного УКБ підсистемою Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в автоматичному режимі постановлених у справі ухвал, останнє належним чином повідомлено про судове провадження та призначені засідання, відтак неявка його представника не перешкоджає розгляду справи.

В процесі розгляду справи представник КЕВ м. Одеса підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

В процесі розгляду справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом КЕВ м. Одеса до відповідача: Південного УКБ про стягнення 58596,13 грн заборгованості, 24 вересня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 29 вересня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін:

КЕВ м. Одеса звернулось із позовом про стягнення з Південного УКБ 58596,13 грн заборгованості за договором № 23-Т від 02.09.2013 про відшкодування витрат на надання комунальних послуг.

Фактичними підставами звернення із позовом до суду визначено порушення Південним УКБ умов договору від 02.09.2013 в частині своєчасного та остаточного відшкодування вартості отриманих комунальних послуг (теплопостачання) упродовж листопада 2023 березня 2024, листопада 2024 березня 2025, листопада 2025 березня 2026, ігнорування надісланих вимог та претензій.

У представленому відзиві Південне УКБ просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог.

Обґрунтовуючи підстави, які суд має врахувати при ухваленні рішення про відмову у задоволенні позову, посилається, серед іншого на наступне:

КЕВ м. Одеса не представлено належних та допустимих доказів надання комунальних послуг (теплопостачання) упродовж спірного періоду;

Представлені рахунки не є належним доказом виникнення у Південного УКБ обов`язку сплачувати вартість наданих КЕВ м. Одеса послуг, як і не є належним доказом для встановлення обсягу та вартості наданих послуг;

Представлені претензії містять посилання на інших договір, а акт звірки взаєморозрахунків викликає сумнів, оскільки не відповідає представленим рахункам;

КЕВ м. Одеса посилається на приписи Господарського кодексу України, котрий втратив чинність 28 серпня 2026 року.

У представленій відповіді на відзив КЕВ м. Одеса зазначає, зокрема, що під час врегулювання спору в досудовому порядку Південним УКБ визнано факт наявності заборгованості, не заперечувалось ані проти отримання послуг, ані проти їх обсягу та/або вартості. Так само зазначає про відсутність посилань Південного УКБ на відсутність надання відповідних послуг.

Допущені у претензіях описки носять виключно технічний характер та не змінюють факту наявності укладеного 02.09.2013 договору № 23-Т.

У представлених запереченнях на відповідь на відзив Південне УКБ підтримує викладену у відзиві позицію, в частині того, що:

КЕВ м. Одеса не представлено належних та допустимих доказів надання комунальних послуг (теплопостачання) упродовж спірного періоду;

Представлені рахунки не є належним доказом виникнення у Південного УКБ обов`язку сплачувати вартість наданих КЕВ м. Одеса послуг, як і не є належним доказом для встановлення обсягу та вартості наданих послуг;

Акт звірки взаєморозрахунків викликає сумнів, оскільки не відповідає представленим рахункам. При цьому, із представлених рахунків не вбачається можливості встановлення вартості 1 Гкал. Сам по собі акт звірки взаєморозрахунків не підтверджує факт наявності зобов`язання із оплати вартості наданих послуг.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

02 вересня 2013 року між КЕВ м. Одеса (Сторона 1) та Південним УКБ (Сторона 2) укладено договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (теплопостачання) № 23-Т (Договір), умовами пункту 1.1 якого передбачено, що Сторона 1 забезпечує надання послуг Стороні 2 з теплопостачання в будівлі, що розташована, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, юридична адреса м. Одеса, вул. Армійська, 18, а Сторона 2, в свою чергу, забезпечує своєчасне відшкодування витрат Стороні 1 за надані комунальні послуги (теплопостачання) згідно виставленим рахункам відповідно до займаної площі 124,30м2.

Сторона 1 зобов`язується: Сторона 1 забезпечує своєчасне і якісне теплопостачання (пункт 2.1.1); надати Стороні 2 комунальні послуги (теплова енергія) за діючими розцінками і тарифами (пункт 2.1.2); своєчасно надавати Стороні 2 відповідні рахунки та акти виконаних робіт про відшкодування витрат за надану теплову енергію, згідно Додатку 1 (пункт 2.1.3).

Сторона 2 зобов`язується: дотримувати ліміт споживання теплової енергії, встановленого Стороною 1 КЕВ м. Одеса (пункт 2.2.1); своєчасно відшкодовувати Стороні 1 витрати на надану теплову енергію (пункт 2.2.4).

Здійснювати оплату Стороні 1 не пізніше 10 банківських днів з дня підписання обома сторонами та отримання рахунків та актів виконаних робіт (пункт 2.3).

Сторона 1 несе відповідальність: за своєчасне надання Стороні 2 рахунків та актів на оплату опалення; за надання послуг, згідно п.1.1 цього Договору в об`ємі і з забезпеченням рівня дозволеної потужності при умові додержання Стороною 1 граничних величин договірної потужності споживання теплової енергії (пункт 4.1).

Сторона 2 несе відповідальність, зокрема за своєчасну сплату Стороні 1 рахунків за спожиту теплову енергію (пункт 4.2).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (пункт 4.3).

Спори, які виникають за цим Договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (пункт 4.4).

Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання, послуги надаються згідно ст. 631 ЦКУ з моменту підписання і діє до 31 грудня 2013 року в частині надання послуг, а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (пункт 5.1).

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, він вважається продовженим на той самий термін і на тих умовах, які були передбачені цим Договором (пункт 5.4).

Реорганізація Сторона 1 чи Сторона 2, або перехід права власності на Приміщення чи будівлю до інших осіб, є підставою для зміни або припинення чинності цього Договору, якщо інше не передбачається цим Договором або чинним законодавством України (пункт 5.5).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регулюються чинним законодавством України (пункт 5.7).

Представлена копія Договору містить залишені представниками підписи та скріплена печатками сторін.

Додатком № 1 до Договору погоджено, що Південне УКБ, знаходиться за адресою вул. Армійська, 18 (будівлі № 7 за генеральним планом військового містечка № 224 Одеського гарнізону МО України). Загальний обсяг споруд 28340 куб.м, площа 6871 кв.м. (1,81% від загальної опалювальної площі). КЕВ м. Одеса, надалі Сторона 1, забезпечує Південне УКБ, надалі Сторона 2, надання послуг з теплопостачання на зазначену опалювальну площу (пункт 1).

Розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Сторони 1 по тарифу 1003,66 грн (вкл ПДВ) за 1 Гкал діючому на момент укладення договору (пункт 2).

Орієнтовний об`єм поставки теплової енергії на 2012-2013 рр 16,617 Гкал, в т.ч. по місяцям: Січень 3,82 Гкал вартістю 3835,90 грн, Лютий 3,32 Гкал вартістю 3335,56 грн, Березень 2,99 Гкал вартістю 3002,01 грн, Квітень 0,58 Гкал вартістю 583,72 грн, Травень 0,00 Гкал вартістю 0,00 грн, Червень 0,00 Гкал вартістю 0,00 грн, Липень 0,00 Гкал вартістю 0,00 грн, Серпень 0,00 Гкал вартістю 0,00 грн, Вересень 0,00 Гкал вартістю 0,00 грн, Жовтень 0,25 Гкал вартістю 250,17 грн, Листопад 2,16 Гкал вартістю 2168,12 грн, Грудень 3,49 Гкал вартістю 3502,34 грн. Всього 16,62 Гкал вартістю 16677,82 грн (пункт 3).

Орієнтована вартість теплової енергії, що постачається Стороні 2 за поточний рік, відповідно до тарифу діючого на момент укладення договору, становить 13898,18 гривень, ПДВ 2779,64 гривень, усього 16677,82 гривень (пункт 4).

Упродовж існування цивільно-правових взаємовідносин на підставі означеного Договору КЕВ м. Одеса виставлено Південному УКБ наступні рахунки: 30.11.2023 № 1679 на відшкодування теплової енергії за листопад 2023 обсягом 0,054 Гкал та загальною вартістю 218,85 грн з ПДВ; 31.12.2023 № 1821 на відшкодування теплової енергії за грудень 2023 обсягом 0,666 Гкал та загальною вартістю 2705,28 грн з ПДВ; 31.01.2024 № 68 на відшкодування теплової енергії за січень 2024 обсягом 1,028 Гкал та загальною вартістю 4176,82 грн з ПДВ; 28.02.2024 № 197 на відшкодування теплової енергії за лютий 2024 обсягом 0,7 Гкал та загальною вартістю 2845,41 грн з ПДВ; 31.03.2024 № 278 на відшкодування теплової енергії за березень 2024 обсягом 1,476 Гкал та загальною вартістю 6000,86 грн з ПДВ; 30.11.2024 № 1719 на відшкодування теплової енергії за листопад 2024 обсягом 0,457 Гкал та загальною вартістю 2073,92 грн з ПДВ; 31.12.2024 № 1902 на відшкодування теплової енергії за грудень 2024 обсягом 1,047 Гкал та загальною вартістю 4754,15 грн з ПДВ; 31.01.2025 № 68 на відшкодування теплової енергії за січень 2025 обсягом 0,971 Гкал та загальною вартістю 4405,56 грн з ПДВ; 28.02.2025 № 205 на відшкодування теплової енергії за лютий 2025 обсягом 1,243 Гкал та загальною вартістю 5641,31 грн з ПДВ; 31.03.2025 № 289 на відшкодування теплової енергії за березень 2025 обсягом 0,710 Гкал та загальною вартістю 3220,75 грн з ПДВ; 30.11.2025 № 1801 на відшкодування теплової енергії за листопад 2025 обсягом 0,092 Гкал та загальною вартістю 437,17 грн з ПДВ; 31.12.2025 № 1987 на відшкодування теплової енергії за грудень 2025 обсягом 0,845 Гкал та загальною вартістю 4026,31 грн з ПДВ; № 500 на відшкодування теплової енергії за січень 2026 обсягом 1,392 Гкал та загальною вартістю 6635,69 грн з ПДВ; 28.02.2026 № 501 на відшкодування теплової енергії за лютий 2026 обсягом 1,233 Гкал та загальною вартістю 5877,46 грн з ПДВ; 31.03.2026 № 673 на відшкодування теплової енергії за березень 2026 обсягом 1,170 Гкал та загальною вартістю 5576,59 грн з ПДВ.

05 квітня 2023 року КЕВ м. Одеса звернулось до Державного підприємства Міністерства оборони України «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» із претензію, в якій посилається на укладений 01.11.2007 договір № 2, та пропонує сплатити заборгованість розміром 2392,05 грн, наявну станом на 01 квітня 2023 року.

05 листопада 2023 року КЕВ м. Одеса звернулось до Південного УКБ із претензію № 120, в якій посилаючись на укладений 02.09.2013 Договір № 23-Т, наявну станом на 01.11.2024 заборгованість розміром 15947,22 грн, пропонує сплатити її в добровільному порядку.

11 серпня 2025 року КЕВ м. Одеса звернулось до Південного УКБ із претензію № 121, в якій посилаючись на укладений 02.09.2013 Договір № 23-Т, наявну станом на 01.08.2025 заборгованість розміром 36042,91 грн, пропонує сплатити її в добровільному порядку.

18 лютого 2026 року КЕВ м. Одеса звернулось до Південного УКБ із претензію № 829, в якій посилається на наявну станом на 01.01.2026 заборгованість розміром 40506,39 грн за послуги з теплопостачання, пропонує сплатити її в добровільному порядку.

Додатками до вказаної претензії визначено рахунки-фактури за послуги з теплопостачання за спожиту теплову енергії, акти здачі-прийняття робіт за послуги з теплопостачання, акт звірки за послуги з теплопостачання.

03 березня 2026 року КЕВ м. Одеса звернулось до Південного УКБ із претензію № 44, в якій посилаючись на укладений 02.09.2013 Договір № 23-Т, наявну станом на 01.02.2026 заборгованість розміром 47142,08 грн за період з 01.11.2023 по 01.02.2026, пропонує сплатити заборгованість в добровільному порядку задля уникнення звернення із позовом до суду.

Додатком до претензії визначено розрахунок заборгованості за договором від 02.03.2016 № 23-Т.

22 квітня 2026 року КЕВ м. Одеса звернулось до Південного УКБ із претензію № 1828, в якій посилається на наявну станом на 01.04.2026 заборгованість розміром 58596,13 грн за послуги з теплопостачання, пропонує сплатити її в добровільному порядку.

Додатками до вказаної претензії визначено рахунки-фактури за послуги з теплопостачання за спожиту теплову енергії, акти здачі-прийняття робіт за послуги з теплопостачання, акт звірки за послуги з теплопостачання.

Відповідно до представленого акту звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2026 за період 01.11.2023 по 01.04.2026 на підставі Договору від 02.09.2013 № 23 за Південним УКБ обліковується 58596,13 грн заборгованості. Акт містить залишений підпис тільки представника КЕВ м. Одеса.

12 травня 2026 року КЕВ м. Одеса звернулось до Південного УКБ із претензію № 2139, в якій посилаючись на укладений 02.09.2013 Договір № 23-Т, наявну станом на 01.02.2026 заборгованість розміром 58596,13 грн за період з 01.11.2023 по 01.05.2026, пропонує сплатити заборгованість в добровільному порядку задля уникнення звернення із позовом до суду.

12 червня 2026 року Південним УКБ у відповідь на претензію КЕВ м. Одеса стосовно слати заборгованості розміром 58596,13 грн, повідомляє про відсутність можливості виконати вимоги претензії з незалежних обстави, а саме накладення Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України арешту на кошти на рахунках в межах відкритих виконавчих проваджень, у зв`язку із чим просить припинити нарахування платежів за Договором від 02.09.2013 № 23-Т та розірвати Договір з 11 червня 2026 року.

13 липня 2026 року Південним УКБ у відповідь на претензію КЕВ м. Одеса стосовно сплати заборгованість розміром 58596,13 грн за укладеним 02.09.2013 Договором № 23-Т, повідомляє про зацікавленість у врегулюванні спору в досудовому порядку.

У той же час повідомляє, що станом на дату відповіді не має можливості виконати вимоги претензії з незалежних обстави, а саме накладення Приморським відділом державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України арешту на кошти на рахунках в межах відкритих виконавчих проваджень, у зв`язку із чим просить припинити нарахування платежів за Договором від 02.09.2013 № 23-Т, розірвати Договір та розглянути можливість врегулювання питання стягнення заборгованості у досудовому порядку.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ж до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина 1 статті 207 ЦК України).

Згідно із частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно ж до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України Про правовий режим майна в Збройних Силах України майно, матеріальні та грошові засоби Збройних Сил України є державною власністю.

Згідно із статтею 19 Закону України Про Збройні Сили України фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Наказом Міністерства оборони України від 03.07.2013 № 448 затверджено Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (надалі Положення, в редакції чинній на момент укладення Договору), а саме пунктом 1.1 передбачено, що організація квартирно-експлуатаційного забезпечення ЗС України (далі квартирно-експлуатаційне забезпечення) це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном.

Утримання комплекс заходів, спрямованих на забезпечення експлуатації, ремонту фондів і території військового містечка відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (пункт 1.2 Положення).

Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами ЗС України, до яких відносяться: територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - КЕУ); квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (далі - КЕВ (КЕЧ)) (пункт 2.1 Положення).

КЕУ є територіальним органом військового управління ЗС України і призначене для реалізації у військах (силах), дислокованих у межах відповідальності територіального квартирно-експлуатаційного управління, державної військово-технічної політики з питань квартирно-експлуатаційного забезпечення з метою підтримання військ (сил) у стані високої бойової та мобілізаційної готовності (пункт 2.3).

КЕВ (КЕЧ) здійснює безпосереднє квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин, дислокованих у межах відповідальності. КЕВ (КЕЧ) підпорядковується КЕУ за територіальним принципом. З питань використання фондів і територій військових містечок виконує накази (розпорядження) начальника гарнізону (пункт 2.4).

Завданням утримання та експлуатації казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок є тривале, не менше встановлених строків служби, збереження їх у справному стані для нормального розміщення, забезпечення бойової підготовки і культурно-побутових потреб особового складу, зберігання техніки та майна військових частин (пункт 6.1 Положення).

Утримання та експлуатація казарменого фонду, комунальних споруд, інженерних мереж, територій військових містечок здійснюються працівниками КЕВ (КЕЧ) та військових частин за штатними розписами в межах ліміту чисельності та коштів, що виділяються на ці цілі (пункт 6.3 Положення).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між учасниками справи виникли цивільно-правові зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір про відшкодування витрат на надання комунальних послуг (теплопостачання) № 23-Т, укладений 02 вересня 2013 року між КЕВ м. Одеса та Південним УКБ.

Умовами пункту 1.1 Договору передбачено, що Сторона 1 (КЕВ м. Одеса) забезпечує надання послуг Стороні 2 (Південному УКБ) з теплопостачання в будівлі, що розташована, за адресою: м. Одеса, вул. Армійська, 18, юридична адреса м. Одеса, вул. Армійська, 18, а Сторона 2, в свою чергу, забезпечує своєчасне відшкодування витрат Стороні 1 за надані комунальні послуги (теплопостачання) згідно виставленим рахункам відповідно до займаної площі 124,30м2.

При цьому в укладеному Додатку № 1 до Договору погоджено, що Південне УКБ, знаходиться за адресою вул. Армійська, 18 (будівлі № 7 за генеральним планом військового містечка № НОМЕР_1 Одеського гарнізону МО України). Загальний обсяг споруд 28340 куб.м, площа 6871 кв.м. (1,81% від загальної опалювальної площі). КЕВ м. Одеса, надалі Сторона 1, забезпечує Південне УКБ, надалі Сторона 2, надання послуг з теплопостачання на зазначену опалювальну площу (пункт 1).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010).

В процесі розгляд справи учасниками справи не ставилось питання визнання укладеного Договору недійсним та/або встановлення факту його нікчемності.

Відтак, враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що Південне УКБ перебуває у будівлі № 7 за генеральним планом військового містечка № НОМЕР_1 Одеського гарнізону МО України, відтак на КЕВ м. Одеса покладено відповідне зобов`язання із утримання фондів військового містечка, зокрема шляхом надання комунальних послуг, в контексті розгляду справи теплопостачання.

Так, умовами пункту 2.3 укладеного Договору передбачено, Сторона 2 зобов`язується здійснювати оплату Стороні 1 не пізніше 10 банківських днів з дня підписання обома сторонами та отримання рахунків та актів виконаних робіт.

В укладеному Додатку до Договору сторонами погоджено, що розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок Сторони 1 по тарифу 1003,66 грн (вкл ПДВ) за 1 Гкал діючому на момент укладення договору.

Відтак, суд доходить до висновку, що укладений Договір передбачає, що визначена вартість послуг (теплової енергії) може змінюватись.

Судом досліджено представлені КЕВ м. Одеса рахунки на оплату та встановлено, що сукупна вартість послуг упродовж листопада 2023 березня 2024, листопада 2024 березня 2025, листопада 2025 березня 2026, складає 58596,13 грн.

Посилання Південного УКБ на помилки в номері рахунків, перелічених в акті звірки взаєморозрахунків, суд залишає без правової оцінки, оскільки наведені помилки носять виключно технічний характер та не стосуються обсягу та вартості послуг (постачання теплової енергії).

Суд враховує викладене як КЕВ м. Одеса у претензіях, так і відповідях Південного УКБ, в частині того, що останнім фактично визнано наявність відповідної заборгованості, а також запропоновано розірвати Договір задля уникнення накопичення відповідної заборгованості.

Також суд враховує, що пред`явлення вимоги має бути вчинено кредитором в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до боржника. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги кредитором, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом, як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18, від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19 та від 25.01.2023 у справі № 504/3770/15.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

При цьому безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини справи. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі № 357/4897/20, від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц.

За приписами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються засобами доказування, передбаченими у частині другої цієї статті, зокрема, письмовими, речовими та електронним доказами.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (частина 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог статті 86 ГПК України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Відтак, дослідивши представлені до матеріалів справи докази, суд доходить до висновку, що докази надані КЕВ м. Одеса в підтвердження факту надання Південному УКБ послуг з теплопостачання сукупною вартістю 58596,13 грн є більш вірогідними, аніж надані останнім докази в спростування цього факту, відтак, вважає наявними правові підстави для стягнення з Південного УКБ на користь КЕВ м. Одеса вартості наданих упродовж листопада 2023 березня 2024, листопада 2024 березня 2025, листопада 2025 березня 2026, послуг сукупною вартістю 58596,13 грн.

Стосовно розподілу судового збору господарський суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України „Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2026 рік …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн…

Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Звертаючись із позовом КЕВ м. Одеса у відповідності до підпункту 1 пункту 2 частини 2 та частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір сплачено до Державного бюджету України 2662,40 грн судового збору (за позовну заяву майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн) * 0,8 (подача позовної заяви в електронній формі) = 2662,40 грн).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з Південного УКБ на користь КЕВ м. Одеса підлягає також 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241

Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса до відповідача: Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України про стягнення 58596,13 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18, Код ЄДРПОУ 24980210) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеса (65058, м. Одеса, вул. Незалежності, 18, код 08038284) 58596/п`ятдесят вісім тисяч п`ятсот дев`яносто шість/грн 13коп. заборгованості та 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку ст.327 ГПК України.

Повний текст складено 29 вересня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут