Решение № 140188015, 29.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/809/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у м. Житомирі справу

за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до Комунального некомерційного підприємства "Лугинська центральна лікарня" Лугинської селищної ради

про стягнення 535 568,98грн,

Процесуальні дії по справі.

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Лугинська центральна лікарня" Лугинської селищної ради про стягнення 535 568,98грн, з яких: 193 095,87грн основний борг, 30 231,45грн пеня, 153 617,42грн 15% річних, 158 624,24грн інфляційні втрати.

В якості правових підстав позивач зазначає, зокрема, ст. 57, 58, 64 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 526, 610, 612, 625, 634 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 06.07.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Вказану ухвалу суд надіслав сторонам в електронні кабінети системи "Електронний суд", про що свідчать довідки про доставку електронних листів (а.с.49-50).

Разом з тим, враховуючи положення ч.2 ст.2, ч.1, 2 ст.3, ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень", суд зазначає, що сторони мали доступ до судових рішень та мали можливість ознайомитись з ухвалою суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі №906/809/26.

22.07.2026 за вх.№8847 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву разом з додатками.

27.07.2026 за вх.№9067 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив разом з додатками.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечень щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Враховуючи приписи ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині оплати спожитої електричної енергії за період січень-лютий 2021 року.

Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві на позовну заяву вказує, що згідно виставлених рахунків від 10.02.2021 та від 10.03.2021 позивачем протягом січня-лютого 2021 року поставлено відповідачу 43 340кВт*год електричної енергії на загальну суму 193 095,87грн. На адресу відповідача позивачем надісланий для підписання договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", комерційна пропозиція №3 від 07.06.2019, додаткова угода до договору та протокол проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії. У вказаних документах зазначено умовний обсяг постачання електричної енергії на січень-березень 2021 року (можливий період постачання) - 90 993кВт*год на загальну суму 395 477,77грн. У зв`язку з чим відповідач повідомив позивача, що оплата рахунків від 10.02.2021 та від 10.03.2021 буде проведена після отримання скоригованих на обсяги фактичних поставок наступних документів: додаткової угоди №1 до договору, протоколу проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії із зазначенням у відповідних пунктах документів фактичного обсягу постачання електричної енергії та, відповідно, вартості поставок. Однак станом на дату подачі відзиву вказані документи позивачем не надіслані на адресу відповідача, у зв`язку з чим проведення розрахунків по договору через ГУ ДКСУ у Житомирській області є неможливим.

При цьому відповідач доводить, що невиконання зобов`язання сталося внаслідок форс-мажорних обставин (спровокованих РФ та затримки бюджетного фінансування), що підтверджено загальним листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1. Вважає, що бюджетне недофінансування критичної інфраструктури звільняє відповідача від сплати надмірних штрафних санкцій.

Разом з тим, відповідач зазначає, що у разі задоволення позовних вимог про стягнення 193 095,87грн заборгованості за спожиту електричну енергію, він категорично заперечує проти стягнення пені, 15% річних та інфляційних втрат посилаючись на бюджетне фінансування та відсутність його вини. У зв`язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні таких позовних вимог повністю або зменшити їх розмір до 0грн, а також розстрочити виконання рішення суду на 12 місяців.

Клопотання про розстрочку виконання рішення суду мотивоване відсутністю вільних коштів на рахунках та фінансуванням виключно медичних послуг для населення, цілеспрямованим витрачання бюджетних коштів на захищені статті (заробітну плату, медикаменти, харчування, енергоносії), складеним фінансовим становищем закладу та високою соціальною значущістю лікарні.

Згідно відповіді на відзив позивач вказує, що 26.07.2021 на юридичну адресу відповідача направлені оновлені додаткова угода до договору з постачальником "останньої надії" та протокол з супровідним листом від 22.07.2021 №44/09-7577 (додається) на суму 193 095,87грн, тобто у відповідача наявні всі необхідні оригінали документів для оплати спожитої електричної енергії. Зазначає про відсутність сертифікату Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який би підтверджував неможливість виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії. Заперечує проти зменшення пені, 15 % річних та інфляційних втрат, а також проти розстрочки виконання рішення суду. Вказує на ненадання відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у нього тяжкого фінансового стану.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (надалі - постачальник, позивач) і діє на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснювало державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 06.11.2018 №1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р, та Комунальним некомерційним підприємством "Лугинська центральна лікарня" Лугинської селищної ради (надалі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (надалі - договір) (а.с.9-12).

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України (пункт 1.2. договору).

Згідно з пунктом 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Відповідно до пункту 2.2. договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність.

Пунктом 3.1. договору визначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної, енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави.

Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 3.5. договору з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором.

У силу пункту 3.6. договору початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.

У відповідності з пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (далі - комерційна пропозиція).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію (п. 5.2. договору).

Згідно з пунктом 5.8. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до пункту 5.10. договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб (пункт 13.1. договору).

Договір укладено з комерційною пропозицією №3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії" (додаток 1) (надалі - комерційна пропозиція) (а.с.13-15).

Як зазначено в преамбулі комерційної пропозиції, дана комерційна пропозиція є невід`ємним додатком до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір). Предмет комерційної пропозиції: постачання електричної енергії, як товарної продукції (код 09310000-5 за ДК 021:2015).

Відповідно до п.1 комерційної пропозиції ціна на електричну енергію формується згідно Порядку формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - Порядок).

Споживач сплачує 100 % від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку. У разі не отримання рахунку Споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок Постачальника, зазначений у Договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов Договору, порядок якого визначений пунктом 7.1. даної комерційної пропозиції. Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії Постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих Постачальником від Оператора системи розподілу (передачі) (далі - ОС) (пункт 4.1. комерційної пропозиції).

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (пункт 4.2. комерційної пропозиції).

Пунктом 4.3 комерційної пропозиції передбачено, що рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.

Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до пункту 4.4. комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС. Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача. Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника. У разі наявності зауважень до акта купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання. До усунення розбіжностей сторони керуються даними зазначеними в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений. Документом, який підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених у цьому розділі.

Згідно пункту 15.1. комерційної пропозиції цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, за умови акцептування Споживачем умов Договору шляхом сплати рахунку за електричну енергію, наданого Постачальником.

Дана комерційна пропозиція є чинною з 01.07.2019.

На виконання зазначеного договору ДПЗД "Укрінтеренерго" на підставі даних оператора системи розподілу АТ "Житомиробленерго" у формі звіту про фактичний відпуск електричної енергії за січень 2021 року (а.с.17 на звороті), позивачем складено акт купівлі-продажу електроенергії №004157 від 31.01.2021 та рахунок №000001991748/05/О01/09968 від 10.02.2021 (а.с.18-19), відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 30 331кВт/год на загальну суму 137 846,75грн (з ПДВ).

Зазначені акт та рахунок надіслані відповідачу на його електронну адресу 12.02.2021 та юридичну адресу 17.02.2021. Отримані відповідачем 23.02.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.20-21).

На підставі звіту АТ "Житомиробленерго" про фактичний відпуск електричної енергії за лютий 2021 року (а.с.22), позивачем складено акт купівлі-продажу електроенергії №008803 від 28.02.2021 та рахунок №000001991748/05О02/14623 від 10.03.2021 (а.с.23-24), відповідно до яких відповідачем спожито електричної енергії в обсязі 13 009кВт/год на загальну суму 55 249,12грн (з ПДВ).

Зазначені акт та рахунок надіслані відповідачу на його юридичну адресу 27.03.2021. Отримані відповідачем 30.03.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.25).

Споживачем за січень-лютий 2021 року не оплачено спожиту електричну енергію на суму 193 095,87грн.

24.10.2025 на електронну адресу відповідача позивачем надіслано вимогу про сплату штрафних санкцій та боргу за спожиту електроенергію (а.с.31-33).

Однак відповідач відповіді на претензію не надав, борг не сплатив.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із купівлею-продажем електричної енергії здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України "Про ринок електричної енергії", Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно зі ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як передбачено ч.3 ст.58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Пунктом 8 ч.1 ст.46 цього ж закону передбачено, що оператор системи розподілу забезпечує комерційний облік відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з п.2.3.11. Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила) комерційний облік на роздрібному ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку та здійснюється постачальниками послуг комерційного обліку відповідно до вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", Кодексу комерційного обліку та цих Правил.

Відповідно до п.2.3.14. Правил постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку.

Пунктом 4.3. Правил встановлено, що дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну (п.4.12. Правил).

Відповідно до п.4.13. Правил для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Як було зазначено вище та встановлено судом у процесі розгляду справи, позивачем з урахуванням даних, отриманих від АТ "Житомиробленерго" щодо обсягів розподіленої електричної енергії, складені акти купівлі-продажу електроенергії до договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" на загальну суму 193 095,87грн (а.с.18, 23) та відповідні рахунки на оплату (а.с.19, 24), які в подальшому направлені позивачем та отримані відповідачем у порядку, передбаченому положеннями Комерційної пропозиції №3 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".

Заперечень щодо загального обсягу фактично спожитої електричної енергії за січень-лютий 2021, який визначений на підставі даних комерційного обліку оператора системи розподілу на об`єктах споживача (відповідача), а також її вартості за вказаними актами, обґрунтованої відмови від підписання актів приймання-передачі електричної енергії, з боку споживача не надано.

Як на підставу нездійснення оплати за спожиту електричну енергію відповідач у відзиві на позовну вказав на неможливість проведення розрахунків по договору через ГУ ДКСУ у Житомирській області через ненадання позивачем відповідних документів зі скоригованими умовними обсягами поставок на фактичні обсяги.

Вказані обставини спростують додані позивачем до відповіді на відзив супровідний лист від 22.07.2021 №44/09-7577 про направлення 26.07.2021 на юридичну адресу відповідача додаткової угоди №1 до договору та протоколу проведення переговорів щодо закупівлі електричної енергії (а.с.81-82).

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 193 095,87грн за договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення пені.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 статті 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 6.1. комерційної пропозиції встановлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Відповідно до п.13.1. комерційної пропозиції сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало були виконано.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30 231,45грн пені за період прострочення виконання відповідачем обов`язку по оплаті вартості спожитої електричної енергії з 20.02.2021 по 19.02.2022 (розмір заборгованості 137 846,75грн) та з 07.04.2021 по 23.02.2022 (розмір заборгованості 55 249,12грн) у відповідності до виконаного ним розрахунку (а.с.28).

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 наданий розрахунок пені, господарський суд встановив правильність його здійснення, тому вимога про стягнення 30 231,45грн пені є обґрунтованою.

Щодо вимог про стягнення 15% річних та інфляційних.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.7.4. комерційної пропозиції, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За порушення строків проведення розрахунків позивач заявив до стягнення з відповідача 158 624,24грн інфляційних втрат за період з 20.02.2021 по 31.05.2026 на суму 137 846,75грн, за період з 07.04.2021 по 31.05.2026 на суму 55 249,12грн, а також 153 617,42грн 15% річних за період з 20.02.2021 по 23.06.2026 на суму 137 846,75грн та за період з 07.04.2021 по 23.06.2026 на суму 55 249,12грн.

Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 надані позивачем розрахунки заявлених до стягнення сум інфляційних втрат та 15% річних (а.с.29-30), господарський суд встановив правильність їх здійснення, тому вимоги про стягнення 158 624,24грн інфляційних втрат та 153 617,42грн 15% річних є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені, 15% річних та інфляційних втрат до 0грн.

Таке клопотання мотивоване тим, що Комунальне некомерційне підприємство "Лугинська центральна лікарня" Лугинської селищної ради є об`єктом критичної інфраструктури, який надає медичну допомогу населенню. А стягнення у заявлених позивачем розмірах пені, 15% річних та інфляційних втрат призведе до витрачання обігових коштів лікарні та поставить під загрозу безперебійне надання медичних послуг хворим.

Також відповідач посилається на бюджетне недофінансування критичної інфраструктури, перенаправлення видатків на першочергові потреби під час воєнного стану та відсутність його вини.

Позивач заперечує проти вказаного клопотання.

Вирішуючи це клопотання, суд виходить з наступного.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене ч.3 ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд, зокрема у постановах від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 13.07.2022 у справі №925/577/21, від 28.06.2022 у справі №902/653/21, від 19.09.2023 у справі №912/1083/22, від 09.05.2024 у справі №923/77/22, неодноразово наголошував на тому, що на підставі ч.3 ст.551 ЦК України, ч.1 ст.233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2024 у справі №910/14524/22 звернула увагу на те, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов`язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.

Отже зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання договірного зобов`язання та не може становити для нього непомірний тягар і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оцінний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №910/8698/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18 від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21 міститься висновок про те, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та надавши оцінку всім обставинам у їх сукупності, врахувавши інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, приймаючи до уваги, що несплата заборгованості не призвела до понесення позивачем жодних матеріальних збитків чи невиконання зобов`язань перед іншими контрагентами (протилежного не доведено); з урахуванням того, що неустойка є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, а також з огляду на те, що основною метою інституту неустойки є стимулювання боржника до належного виконання договірного зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора, суд приходить до висновку про можливість зменшення заявленої до стягнення пені на підставі ч.3 ст.551 ЦК України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розумним, справедливим та оптимальним для забезпечення балансу інтересів сторін у цьому спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача, є зменшення розміру пені на 50%, тобто до 15 115,73грн.

Вирішуючи питання щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 15 % річних, суд бере до уваги, що комерційною пропозицією передбачено збільшення відсотків річних до 15% річних за невиконання грошових зобов`язань за договором.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18 дійшла висновку про те, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 суд має право на зменшення розміру заявлених на підставі ст.625 ЦК України відсотків саме у випадку їх збільшення сторонами у договорі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.02.2024 у справі №915/1723/21, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, за час затримки розрахунку за договором, оскільки, вказані нарахування спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас, зменшуючи нараховані відсотки річні, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, необхідно враховувати, що таке зменшення можливе за умови, якщо такі відсотки річні передбачені у договорі у розмірі більшому, ніж визначено положеннями ст. 625 ЦК України, тобто більше ніж 3 % річних (аналогічний висновок, викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

За вказаного та виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України (справедливості, добросовісності та розумності), з метою дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану, введеного у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що безумовно вплинуло на господарську діяльність усіх без виключення суб`єктів господарювання та їх майновий стан, враховуючи, що відповідач є некомерційним закладом охорони здоров`я, який надає медичні послуги населенню, суд вважає, що застосування позивачем при розрахунку ставки 15% річних, що у співвідношенні до розміру відсотків, встановлених ст.625 ЦК України, є істотним. Такий розмір відповідальності передбачений тільки у комерційній пропозиції до договору і він не погоджується сторонами, а встановлюється в односторонньому порядку позивачем.

Також суд звертає увагу на те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 193 095,87грн, а сума 15% річних складає 153 617,42грн, тобто 79,56% від основного боргу; індекс інфляції становить 158 624,24грн, що складає 82,14%. Отже, сума відповідальності становить 163,70% від суми боргу.

За таких обставин, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, зменшення розміру нарахованих позивачем 15% річних до 3%, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки саме цей рівень відсотків встановлено законодавчо з метою відшкодування втрат кредитора внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання боржником.

Здійснивши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій LIGA 360 розрахунок 3% річних від суми боргу 137 846,75грн за період з 20.02.2021 по 23.06.2026 та від суми 55 249,12грн за період з 07.04.2021 по 23.06.2026, суд встановив, що розмір 3% річних становить 30 723,49грн.

Щодо клопотання відповідача про зменшення інфляційних втрат суд зазначає.

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (п.122-125).

За наведених обставин, інфляційні втрати зменшенню не підлягають.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч.3 ст.13, ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

З огляду на встановлені обставини, враховуючи докази, які містяться у матеріалах справи, а також норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку про задоволення позову частково, а саме - в частині вимог про стягнення 193 095,87грн основного боргу, 15 115,73грн пені, 30 723,49грн 3% річних, 158 624,24грн інфляційних втрат.

Вимоги позивача про стягнення 122 893,93грн річних та 15 115,73грн пені задоволенню не підлягають у зв`язку зі зменшенням судом заявлених до стягнення сум пені та річних.

Розподіл судових витрат.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас у випадку зменшення судом розміру неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України судовий збір покладається на відповідача у повному обсязі без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судом свого права на таке зменшення, передбаченого наведеною нормою. Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16.

Враховуючи наведені вище висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог та зменшення заявленого до стягнення розміру пені та річних, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача повністю в розмірі 6 426,83грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору у зв`язку з поданням позовної заяви в електронній формі через систему "Електронний суд").

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців, викладеного у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що є некомерційним закладом охорони здоров`я, фінансування якого здійснюється переважно за кошти Національної служби здоров`я України та місцевого бюджету. Лікарня забезпечує життєдіяльність громади та надання невідкладної медичної допомоги в умовах воєнного стану. А стягнення з відповідача коштів призведе до повної зупинки фінансування закупівлі ліків та виплати заробітних плат медикам. Як на обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, посилається на відсутність вільних коштів на рахунках; цілеспрямоване витрачання бюджетних коштів на захищені статті (заробітну плату медичним працівникам, медикаменти, харчування, енергоносії), зрив яких призведе до припинення надання невідкладної медичної допомоги громадянам; складне фінансове становище закладу та високу соціальну значущість лікарні.

Позивач проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду заперечив, зауваживши у відповіді на відзив на ненадання відповідачем жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту наявності у нього тяжкого фінансового стану.

Із системного аналізу положень ГПК України вбачається, що задоволення заяв, зокрема, про відстрочку або розстрочку виконання рішення, можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють виконання рішення, враховуючи, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Крім того, наведеними вище нормами ГПК України встановлено, що розстрочка або відстрочка виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у справі.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки або відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Отже, в основу ухвали про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення.

Оскільки, ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, то суд повинен оцінювати докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами норм ГПК України.

Зокрема, за приписами ч.1, 3 ст.13, ст.73, ч.1 ст.74, ст.76-79, ч.1, 2 ст.86 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження доводів щодо наявності виняткових обставин, достатніх та необхідних для розстрочки виконання рішення суду.

Також, вирішуючи питання про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду, суд повинен враховувати інтереси позивача, зокрема й категоричну незгоду останнього на надання відповідачу такої відстрочки або розстрочки.

Судом враховано, що позивач у відповіді на відзив заперечив щодо задоволення клопотання відповідача.

Крім того, суд звертає увагу відповідача, що останнім не надано жодних гарантій, що рішення суду буде ним виконуватись, зокрема, не обґрунтовано яким чином та за рахунок яких коштів; не надано доказів, які б підтверджували його дійсні наміри щодо вжиття заходів, спрямованих на погашення заборгованості.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду по даній справі.

Водночас, зазначене не перешкоджає відповідачу повторно звернутись до суду із заявою в порядку ст.331 ГПК України, надавши відповідні докази.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені на 50%, до 15 115,73грн, розмір річних до 3%, до 30 723,49грн.

3. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Лугинська центральна лікарня" Лугинської селищної ради (11301, Житомирська обл., Коростенський р-н, селище Лугини, вул. Червона гірка, буд. 35; ідентифікаційний код 01991748)

на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд.85; ідентифікаційний код 19480600; рахунок UA458201720355340299019480600 в ГУ ДКСУ у Київській області):

- 193 095,87грн основного боргу;

- 15 115,73грн пені;

- 30 723,49грн 3% річних;

- 158 624,24грн інфляційних втрат;

- 6 426,83грн судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог про стягнення 122 893,93грн річних та 15 115,73грн пені.

5. Відмовити в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 29.09.26

Суддя Шніт А.В.

Надіслати:

1- позивачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"

2- відповідачу в Електронний кабінет підсистеми "Електронний суд"