Постановление суда № 140182939, 30.09.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/31254/25

Провадження № 2/752/3262/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря Касаткіної А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Бізнес позика » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідачки 126 265, 48 грн заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 25 грудня 2025 року в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Суд приходить до висновку про визнання справи малозначною, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, зокрема у порядку загального або спрощеного позовного провадження .

У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, а також справи незначної складності та інші справи, для яких пріоритетним є швидке їх вирішення.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Справами незначної складності є справи, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини 2 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, яка визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Пунктом 5 частини 4 статті 274 ЦПК України визначено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) ціну позову;

2) значення справи для сторін;

3) обраний позивачем спосіб захисту;

4) категорію та складність справи;

5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;

6) кількість сторін та інших учасників справи;

7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 29 жовтня 2020 року в справі № 200/6831/18 положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акта розташовані серед Загальних положень процесуального закону, а тому суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду.

При цьому, за змістом пункту 1 частини 6 цієї статті справи, зазначені в ньому, є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред`явленого позову, його предмета та складності справи.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 21 жовтня 2010 року в справі «Дія 97 проти України» зауважив, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються.

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на публічний судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним, а тому національні суди мають право відмовлятися від проведення усного слухання (зокрема у справах незначної складності чи щодо безспірних вимог).

Відмова від судового засідання з викликом сторін є законною, якщо характер спору не вимагає особистого пояснення чи перевірки показань свідків, а всі необхідні обставини можна встановити за наявними письмовими матеріалами.

Таким чином, дана справа може бути розглянута порядку спрощеного позовного провадження і такий порядок її розгляду відповідає усталеній практиці ЄСПЛ.

З урахуванням цього, предмету спору в справі, по якому давно склалася усталена судова практика, приведені в позові та відзиві обставини можуть бути перевірені судом без виклику сторін у судове засідання при наданні сторонами, в тому числі відповідачем, визначених законом доказів в обгрунтування заперечень проти позову, суд приходить до висновку про визнання справи малозначною.

Керуючись статтями 2, 12, 19, 274, 277 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Бізнес позика » до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості малозначною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: К.В.Машкевич