Решение № 140180993, 25.09.2026, Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

25.09.2026

Справа № 494/1647/26

Провадження № 2/494/1250/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання Авдєєвої С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №494/1647/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

02.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" звернулося до Березівського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 02.07.2025 року визначено суддю Березівського районного суду Одеської області Римар І.А.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійними повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

Позов мотивовано тим, що 23.04.2021 року між ТОВ "Сучасний Факторинг" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10211007215, згідно умов якого сума кредиту складає 15615.57 грн. Грошові кошти надаються позичальнику на умовах строковості, а саме терміном на 24 календарних місяці зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 4.5 % від сум кредиту. Також згідно умов договору, ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит та внести плату за користування кредитом у розмірі та на умовах, визначених договором. Усупереч умовам договору відповідач не виконала свого зобов`язання з погашення заборгованості, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 14919.03 грн., яка складається: 5970.90 грн. заборгованість за тілом кредиту; 8948.13 грн. заборгованість за сумою комісії. Водночас, в позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 9689.51 грн., сплачений ним при поданні заяви до суду судовий збір в розмірі 2662.40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000.00 грн.

Ухвалою суду від 16.07.2026 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 31.10.2026 року.

У судове засідання 25.09.2026 року представник позивача не з`явився, однак у позовних вимогах просив здійснювати розгляд справи без його участі, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.3).

Відповідач в судове засідання 25.09.2026 року не з`явилась, однак 17.09.2026 року на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву, у якому вказала, що з позовними вимогами не згодна, вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності. Розрахунок заборгованості є необгрунтованим, нарахування штрафів та пені відбулось з порушенням норм чинного законодавства, так як під час дії військового стану позичальник звільняється від відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. ОСОБА_1 зазначила, що перебуває у важкому матеріальному становищі, разом з чоловіком тяжко хворіють. Доходи позивача складають мінімальну заробітну плату, яка повністю витрачається на життєво необхідні ліки та базові потреби. У зв`язку з викладеним відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі (а.с.35-50). Також у заяві від 17.09.2026 року відповідач просила розгляд справи проводити без її участі (а.с.51).

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяв представника позивача та відповідача про розгляд справи без їхньої участі, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

В порядку ч.2 ст. 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Врахувавши думку представника позивача, викладену ним в його письмовій заяві, відзив на позов відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 23.04.2021 року між ТОВ "Сучасний Факторинг" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №10211007215, згідно умов якого сума кредиту складає 15615.57 грн. Грошові кошти надаються позичальнику на умовах строковості, а саме терміном на 24 календарних місяці зі сплатою щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 4.5 % від сум кредиту (а.с.6 зворотній бік-8).

ТОВ "Сучасний Факторинг" свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного договору.

Матеріали справи не містять доказів повернення кредитних коштів, оплати за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ "Сучасний Факторинг" свої зобов`язання виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Проте, у порушення норм закону та умов договору відповідач за вказаним договором зобов`язань належним чином не виконував.

У відповідності до статті 526 ЦК України: «Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу».

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено: «Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів…».

Станом на момент подання позову до суду утворилася заборгованість у розмірі 14919 грн. 03 коп. Заборгованість складається з наступного:

-5970.90 грн. заборгованість за тілом кредиту;

-8948.13 грн. заборгованість за сумою комісії.

Факт наявності заборгованості підтверджуються кредитним договором від 23.04.2021 року та випискою з особового рахунку за кредитним договором (а.с.16).

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне:

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 року установлено карантин.

Дію карантину було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року.

Постановою КМУ від 27 червня 2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак карантин на території України встановлено безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Також, починаючи з 24 лютого 2022 року, у зв`язку з введенням на всій території України правового режиму воєнного стану, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, було зокрема доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Водночас, 4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Вказаний закон скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Проте, з огляду на те, що з 02.04.2020 року набрав чинності Закон України, згідно з яким в Україні запроваджений з 12.03.2020 року загальнодержавний карантин, який тривав до 30.06.2023 року, з 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який діє на усій території України, а кредитний договір №10211007215 укладено 23.04.2021 року, тобто в період дії карантину.

Враховуючи викладене, а також дату звернення позивача із даним позовом 02.07.2026 року, строк позовної давності даній справі позивачем не пропущено.

Таким чином, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України) загальний строк позовної давності в три роки продовжувався та позивачем не пропущений.

Враховуючи викладене, підстави для застосування наслідків спливу строків позовної давності за договором №10211007215 від 23.04.2021 року відсутні, оскільки позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період, що підпадає під дію п.12, п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, суд встановив, що відповідач порушила визначені умови договору і не повернула суму кредиту, а також не виконала інші грошові зобов`язання, передбачені кредитним договором.

Жодних доказів, які б спростовували розмір нарахованої суми заборгованості, відповідачем суду надано не було, а також не подано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Сучасний Факторинг" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд звертає увагу, що, обґрунтовуючи позов, товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» зазначає загальний розмір заборгованості за кредитним договором у сумі 14 919 грн 03 коп. Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 9 689 грн 51 коп.

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в межах заявлених вимог, а учасник справи самостійно розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Частина друга статті 264 ЦПК України забороняє суду виходити за межі позовних вимог під час ухвалення рішення.

Отже, визначення обсягу вимог, заявлених до суду, належить позивачу. Зазначення в обґрунтуванні позову більшого загального розміру заборгованості саме по собі не є вимогою про стягнення всієї цієї суми та не надає суду підстав самостійно збільшувати розмір заявлених вимог. Тому, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд вирішує питання про наявність підстав для стягнення заборгованості саме в межах 9 689 грн 51 коп., зазначених у прохальній частині позовної заяви.

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн 00 коп, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, за змістом ч. 4 ст.137ЦПК, України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня2014 року).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України.

На підтвердження понесення витрат на оплату правової допомоги позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги (а.с.17-18); Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.20).

Разом з тим, суд вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 10000.00 грн. не є співмірним, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений на виконання відповідних робіт, оскільки дана справа розглянута судом у порядку спрощеного провадження, а тому суд вважає за необхідне обмежити розмір заявлених позивачем про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн 00 коп.

Разом з цим, з відповідача відповідно до статті 141 ЦПК України, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп., сплачений ТОВ "Сучасний Факторинг" при зверненні з позовом до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями10,12,27,77,81,141,263-265,280-284,288,354 ЦПК України, статтями 512,514,526,1048,1049,1054,1077 ЦК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, код ЄДРПОУ 35310044, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПРАВЕКС БАНК») заборгованість за кредитним договором №10211007215 від 23.04.2021 року в розмірі 9689 (дев`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, код ЄДРПОУ 35310044, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ПРАВЕКС БАНК») суму сплаченого судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" (01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А, код ЄДРПОУ 35310044).

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з надмірним навантаженням, повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.09.2026 року.

Суддя І.А. Римар