Решение № 140179814, 28.09.2026, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 643/11428/26

Провадження № 2/635/6873/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року сел. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Омельник М.М.,

за участю секретаря судового засідання Сліпченко К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року у розмірі 101 730,23 гривень, судовий збір у розмірі 3328,00 гривень та витрати та професійну правову допомогу у розмірі 8500 гривень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача зазначив, що 08 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 011/1647/538880, шляхом підписання кредитного договору власноручним підписом відповідача. На виконання умов вказаного договору АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» надало клієнту кредитні кошти у сумі 50000,00 гривень

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, що становить 101730,23 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 48442,99 грн, заборгованість за відсотками 53287,27 грн.

09.04.2020 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-31-F, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило ТОВ «Фінансовій компанії «ЕЛ.ЕН.ГРУП» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року. 13.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладено договір відступлення права вимоги №13-06/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року. 01.04.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» та ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» укладено договір відступлення права вимоги №010425, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» відступило ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року.

Оскільки відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення коштів, позивач ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» звернувся до суду з даним позовом та просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором на загальну суму 101730,23 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, що складаються із суми 3328,00 грн сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500,00 грн.

Рух справи.

Зазначена цивільна справа надійшла з Салтівського районного суду міста Харкова згідно ухвали від 04 червня 2026 року.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 липня 2026 року цивільну справу прийнято в провадження судді Омельник Марини Миколаївни та відкрито провадження в цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 25 серпня 2026 року, задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» Пеха Максима Валерійовича про витребування доказів по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» до ОСОБА_1 третя особа Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором.

16 вересня 2026 до суду від АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» поштою надійшов лист вих. № 81-15-9/15814-БТ від 09.09.2026, у якому банківська установа надала інформацію на запит суду, із додатками на CD-диску (зокрема, випискою по рахунку, розрахунком заборгованості та ін.).

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином, через електронний кабінет в системі "Електронний суд" в позовній заяві прохав про розгляд справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманих судом відповідно до вимог ч. 8 ст.187 ЦПК України.

Також виклик ОСОБА_1 здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відповідач відзиву на позов не надавав, з будь-якими клопотаннями та заявами до суду не звертався.

Представник третьої особи Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» - Куриш В.І надав заяву про розгляд справи без участі банку.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

08 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 011/1647/538880, шляхом підписання кредитного договору власноручним підписом відповідача.

Відповідно до п. 1.1 на дату укладання Договору поточний ліміт кредиту складає 50000,00гриень.

Відповідно до п. 1.2 Договору, строк дії кредиту- з наступного дня що слідує за датою укладання Договору по 08 квітня 2021 року включно, далі- дата закінчення кредиту.

Відповідно до п. 1.2 Договору протягом всього строку фактичного користування кредитом, клієнт зобов`язаний сплачувати щомісячно банку проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 29,9 % річних.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, що становить 101730,23 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 48442,99 грн, заборгованість за відсотками 53287,27 грн.

09.04.2020 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено договір відступлення права вимоги №114/2-31-F, відповідно до умов якого Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» відступило ТОВ «Фінансовій компанії «ЕЛ.ЕН.ГРУП» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року.

13.06.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Фінансова компанія «СОНАТІ» укладено договір відступлення права вимоги №13-06/24, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року.

01.04.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» та ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» укладено договір відступлення права вимоги №010425, відповідно до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОНАТІ» відступило ТОВ «МІЖНАРОДНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕДИТОРІВ» свої права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із статтею 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості клієнта (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту, несплати процентів річних та суми комісії.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що кредитний договір № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року укладено між сторонами в письмовій формі.

Суд дійшов висновку, що при укладенні договору його сторонами було погоджено усі істотні умови кредитного договору.

Суд вважає доведеними обставини переходу прав вимоги за кредитним договором до позивача. Відповідач заперечень щодо означених обставин не подав.

Кредитний договір № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України.

Відповідач після укладення договору з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та надання банком кредитних коштів користувався ними.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви, що банк свої зобов`язання за договором (договором про надання банківських послуг/кредитним договором) виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, для чого за зверненнями відповідача відкрив рахунок та надавав кредитні картки до нього, а відповідач, отримуючи кредитні картки, фактично отримував електронний платіжний інструмент, який дає можливість використовувати власні гроші або кредитний ліміт на банківському рахунку для здійснення безготівкових операцій, тим самим відповідач мав безперервний доступ до власне рахунку.

Відповідач не спростував факту отримання кредитних коштів.

Доказів повернення кредитних коштів за договором та погашення відповідачем заборгованості за ним у повному обсязі матеріали цієї справи не містять.

Відтак, суд доходить до переконання, що відповідачем порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно з якими зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Добровільно відповідач не здійснив розрахунок за договором в строки, визначені його умовами, тому сума боргу підлягає примусовому стягненню.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року становить 101730,23 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 48442,99 грн, заборгованість за відсотками 53287,24 грн.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення грошових коштів, позивач зобов`язаний навести обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, і в подальшому довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги переконливіших доказів (більшої переконливості), тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Позивач, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості, просив стягнути, крім заборгованості за основною сумою боргу (суму, яку фактично отримав в борг позичальник), також заборгованість за нарахованими відсотками.

За наслідками судового розгляду суд доходить до переконання, що не виконання відповідачем умов договору (договору про надання банківських послуг/кредитного договору) призвело до утворення у відповідача заборгованості, розмір якої становить 101730,23 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 48442,99 грн, заборгованість за відсотками 53287,24 грн.

Відповідачем вказаний розмір заборгованості не спростований, контррозрахунок не надано.

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, судом досліджені докази і письмові пояснення, викладені в заявах по суті, в даному випадку обґрунтування, викладені в позовній заяві, а також докази, надані разом із нею.

За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, дійшов до переконання, що в порушення умов договору відповідач фактично отримані кошти у добровільному порядку та у строки, передбачені договором, не повернув, суму процентів не сплатив, чим порушив права кредитора, зважаючи на що позов підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року в розмірі 10123 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 48442,99 грн, заборгованість за відсотками 53287,24 грн.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Таким чином, вирішуючи питання про розподіл витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, підтверджених належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 8500,00 грн є завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи.

У позовній заяві представником позивача зазначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без участі представника позивача. Справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, а отже не відноситься до складних справ.

Враховуючи викладене, виходячи з обсягу фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та розумності судових витрат, а також розгляду справи в спрощеному позовному провадженні, суд вважає можливим зменшити розмір судових витрат та стягнути з відповідача витрати за надання правової допомоги на користь позивача в сумі 4250,00 гривень, що є обґрунтованим і пропорційним до предмета спору та виконаної адвокатом роботи по справі.

Питання про стягнення суми судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,247,263-265,273,280-283, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» до ОСОБА_1 третя особа Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» заборгованість за кредитним договором № 011/1647/538880 від 08 квітня 2019 року у розмірі 101730 (сто одна тисячі сімсот тридцять) гривень 23 (двадцять три) копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ» витрати по сплаті судового збору в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривні 00 копійок та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЖНАРОЖНИЙ АЛЬЯНС ЗАХИСТУ КРЕИТОРІВ», код ЄДРПОУ: 45161767, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 6;

представник позивача: Пех Максим Валерійович, РНОКПП: НОМЕР_1 ;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 ;

третя особа: Акціонерне товариство «РАЙФФАЙЗЕН БАНК», код ЄДРПОУ: 14305909, місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 4 А.

Суддя М.М.Омельник