Решение № 140179372, 28.09.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 953/12274/25

Провадження № 2/643/2805/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Олійника О.О.,

за участю секретаря судових засідань Новакової Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» - адвокат Журавльов С.Г. звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Кредитним договором у розмірі 28 223,59 гривень, судові витрати у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.02.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових рахунків todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта на сайті АТ «Мегабанк» та в мережі інтернет, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява-Договір. Відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленої кредитної лінії на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

03.09.2024 між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, відповідно до умов договору АТ «МЕГАБАНК» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за Договором № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року.

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК «ЄвроКредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов договору ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄвроКредит» набуло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі було відступлено право вимоги за договором № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року.

Таким чином, ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

Посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_1 кредитних зобов`язань та на вимоги ст.ст. 525, 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 28 223,59 грн., з яких: 9999,05 грн. заборгованість за кредитом; 18 224,54 грн. заборгованість за відсотками.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 19.11.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, передано на розгляд до Салтівського районного суду міста Харкова.

Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 25.12.2025 року провадження по вищевказаній цивільній справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

05 січня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяві, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки вони є безпідставними, недоведеними та суперечать офіційним даним її кредитної історії. Згідно за даними UBKI (Українське бюро кредитних історій), у її офіційній кредитній історії UBKI зазначено: Договір: TDB.2021.0991.3053_284919. Дата видачі: 10.02.2021. Сума кредиту: 10 000 грн. Кредитор: АТ «МЕГБАНК». Статус: ліквідація фінансової установи. Поточна заборгованість: 0,00 грн. Прострочена заборгованість: 0,00 грн. Дата оновлення: 17.08.2022 Отже, заборгованість була відсутня на момент ліквідації банку. Додатково зазначає, що після ліквідації АТ «МЕГАБАНК», вона жодного разу не отримувала письмового, чи будь-якого іншого повідомлення, передбаченого законом про зміну кредитора, про умови кредитування нового кредитора та дані за якими повинна сплачувати за кредитним договором, що є порушенням з боку кредитора.

У зв`язку із вищенаведеним, заперечує наявність боргу у сумі 28 223,59 грн. Вона не погоджується із твердженням позивача про її обов`язок сплачувати судовий збір, оскільки з нею, як з боржником не намагалися зв`язатися, повідомити про зміну кредитора про зміну реквізитів за якими необхідно здійснювати платежі та у зв`язку із відсутністю бажання в боржника врегулювати цей спір у досудовому порядку.

Щодо витрат на правничу допомогу зазначає, що сума кредиту, який було взято у АТ «МЕГАБАНК» складав 10 000,00 грн., а сума відшкодування за професійну правничу допомогу складає 11 200,00 грн. за твердженням Позивача, що протирічить розумності та протирічить висновку, до якого дійшов Європейських суд у справі Лавентс проти Латвії.

З огляду на викладене, вважає вимоги викладені в позовній заяві незаконними, необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню. Крім того, просить розглядати позовну заяву без її участі, у зв`язку із сімейними обставинами з урахуванням поданого нею відзиву не позовну заяву.

06 січня 2026 року через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подала заяву про застосування строку позовної давності. В заяві зазначила, що згідно з випискою кредитної історії UBKI - Українське бюро кредитної історії, останні операції за кредитною карткою АТ «МЕГАБАНК» та фактичні платежі були здійснені у червні 2022 року. В свою чергу, позовна заява була подана до суду в листопаді 2025 року, що перевищує загальну позовну давність строком три роки, встановлену статтею 257 Цивільного кодексу України. Тому просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

12 січня 2026 року через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Журавльов С.Г. подав відповідь на відзив.

Того ж дня, через систему «Електронний суд» представник позивача адвокат Журавльов С.Г. подав заперечення на заяву про застосування строку позовної давності та вказав, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно із Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257 , 258 , 362 , 559 , 681 , 728 строк дії такого карантину. , 786 , 1293 цього Кодексу , продовжуються на Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями), установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз термін дії карантину було продовжено на всій території України до 30.06.2023 року. Законом України № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022 року, наразі не припинено та не скасовано. З 30.01.2024 року, перебіг позовної давності призупинявся на період дії воєнного стану. Зокрема, Законом України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було змінено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року по справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України продовжено на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні (https://reyestr.court.gov.ua/Review/123061125). 14.05.2025 року Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 року (через три місяці з дати опублікування). Тобто, із 04.09.2025 року було поновлено відлік строку позовної давності. Проте, як зазначає сама Відповідачка у Заяві про застосування строку позовної давності, вона пов`язує строк позовної давності за Кредитним договором № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року з датою здійснення нею останнього платежу червнем 2022 року. Повна інформація про рух коштів відображається у виписках по особовим рахункам клієнта. Згідно з Випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 з 10.02.2021 по 02.12.2022 року, що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», яка була додана до Позовної заяви, останній платіж Відповідач зробив 26.05.2022 року на суму 300.00 грн: «Переказ коштів Р2Р (domestic) на картковий рахунок за договором TDB.2021.0991.3053 від 10/02/2021 по клієнту ОСОБА_1 ». Тобто, якщо дотримуватися версії Відповідача та пов`язувати початок перебігу строку позовної давності з датою останнього платежу, то строк позовної давності повинен був почати обраховуватися після травня 2022 року, тобто вже в період дії на території воєнного стану Враховуючи, що строк позовної давності було продовжено на період дії воєнного стану, фактично, строк позовної давності не протікав з травня 2022 року, а, отже, у даному випадку навіть не розпочався. Якщо порушення зобов`язання виникло вже в період карантину чи воєнного стану, то після набрання чинності Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» строк позовної давності тільки почне відраховуватись. Тож, загальна позовна давність для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за Кредитним договором № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року тільки почала відлік після 04.09.2025 року. Тобто, Позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за означеним Кредитним договором і до цього часу, а отже заява Відповідача про застосування позовної давності є необґрунтованою.

13 січня 2026 року відповідач ОСОБА_1 подала заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначила, що нею не заперечується факт отримання до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України кредитних коштів в АТ «МЕГАБАНК» у розмірі 10 000,00 грн. Нею у відзиві на позовну заяву було зазначено, що за інформацією, яку вона змогла зібрати із загальнодоступних реєстрів жодного боргу за кредитним договором із АТ «МЕГАБАНК» не має. У разі, якщо судом буде встановлено законність переходу права вимоги до позивача, то вона з цим сперечатися не буде і готова сплатити суму основного боргу у розмірі 9 999,05 грн. одразу. В свою чергу, вона категорично заперечує вимоги позивача про стягнення з неї відсотків за користування кредитними коштами, що були нараховані за майже 3 роки з моменту ліквідації старого кредитора АТ «МЕГАБАНК» у розмірі 18 224,54 грн. На підставі зазначеного, просить у разі не встановлення законності переходу права вимоги до позивача, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості відсотків (в тому числі прострочених) у розмірі 18 224,54 грн. Відмовити у задоволенні позивних вимог позивача в частині стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 11 200,00 грн. Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення судового збору з відповідача у розмірі 2 422,40 грн.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Також зазначив, у разі неявки в судове засідання відповідача на підставі ст. 280 ЦПК України не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, проте подала відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту в сумі 9999,05 грн. Крім того, у відзиві на позовну заяву просила суд розглядати справу без її участі з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів , поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 10.02.2021 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 була укладена Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank.

У розділі «Запевнення та умови» договору ОСОБА_1 беззастережно підтвердила: прийняття в повному обсязі Публічної пропозиції АТ «Мегабанк» на приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, що розміщений у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com; згоду з умовами Договору, а також положення усіх Додатків до нього; укладання з Банком шляхом приєднання до Договору, який складається з публічної частини договору, що розміщена у Місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.uaта в мережі інтернет www.todobank.com та індивідуальної частини договору, а саме цієї Заяви-Договору, підписанням якої Клієнт приєднується до Договору в цілому; укладання з Банком шляхом приєднання до Публічного договору (оферти) АТ «Мегабанк» про умови надання послуги «Р2P-перекази з картки на картку» (розміщеного на Сайті Банку, за інтернет-посиланням https://erc.megabank.ua/ru/p2pofferта y Місці інформування Клієнта), з урахуванням особливостей, передбачених розділом 2.17. публічної частини Договору.

Пунктом 4 розділу «Запевнення та умови» Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії, а саме: сума максимального ліміту кредитної лінії - 200 000,00 грн; сума доступного ліміту кредитної лінії згідно з Паспортом споживчого кредиту, строк кредиту 12 місяців, пільговий період 62 дні, тип кредиту кредитна лінія, мета кредиту споживчі цілі, процентна ставка (фіксована): базова - 56 % річних; у пільговий період 0,0001.

У п. 5 Договору сторони погодили відповідальність сторін, а саме 80,0% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

У п. 6 Договору зазначено, що договір набирає чинності з моменту підписання цієї Заяви-Договору та діє протягом 3 років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій договору є необмеженою.

У Додатку 1.1. до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank довідці про відкриття рахунків, міститься підпис уповноваженої особи Банку про дозвіл відкрити ОСОБА_1 поточні рахунки у гривні, доларах США, у Євро. Датою відкриття рахунків зазначено 15.02.2021.

Крім того, 10.02.2021 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту.

Як убачається з виписок по особовим рахункам АТ «Мегабанк» відкритого відповідачу в АТ Мегабанк, позивач відкрив відповідачу поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії. Відповідач, у свою чергу, користувався кредитними коштами.

Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання не виконала, внаслідок чого, згідно з довідкою-розрахунком, складеною АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року станом на 03.09.2024 позивачем нарахована в сумі 28 223,59 грн, з яких: 9999,05 грн - заборгованість за основним боргом; 18 224,54 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс».

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, в тому числі і за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року, відповідно до якого боржником є ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03 вересня 2024 року, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшло право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року.

27.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.

Відповідно до Витягу з Додатку № 1 до Договору 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» перейшло право вимоги в тому числі і за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року в розмірі 28 223,59 грн.

За правилами ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року шляхом його власноручного підписання. Факт укладення вказаного договору підтвердила і сама ОСОБА_1 .

У вказаному Договорі були погоджені всі істотні умови договору. Також матеріали справи містять належні докази того, що АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Відповідач, у свою чергу, користувалась кредитними коштами, що підтверджується виписками з її особового рахунку відкритим відповідачу в АТ «Мегабанк».

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором АТ «Мегабанк» свого обов`язку за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Позивачем разом з позовною заявою надано виписки по рахунках відповідача, в яких відображені як зарахування кредитних коштів, так і використання відповідачем коштів у межах встановленого кредитного ліміту.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» від АТ «Мегабанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_2 за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року на підставі договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024.

27.12.2024 до ТОВ «ФК Єврокредит» від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року на підставі Договору №1/12 про відступлення прав вимоги.

Правилами ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

Доказів на підтвердження того, що Договір № GL1N426240 від 03.09.2024 та Договір №1/12 від 27.12.2024 про відступлення позивачу права вимоги до відповідача за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року є нікчемними або у встановленому законом порядку визнані недійсними матеріали справи не містять, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» є належним позивачем у даній справі.

Посилання відповідача на те, що АТ «Мегабанк» не мало право передавати право вимоги за її кредитним договором, суд відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. АТ «Мегабанк» передав право грошової вимоги до відповідача на підставі договору про відступлення прав вимоги.

Що стосується тверджень відповідача про те, що ані АТ «Мегабанк», ані ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ані ТОВ «ФК Єврокредит» про відступлення права вимоги відповідачу не повідомляли, то суд керується таким.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку ані первісному кредиторові, ані ТОВ «ФК «Єврокредит».

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що нею належним чином та в повному обсязі було виконано умови вказаного вище Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 9999,05 грн.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Єврокредит» про стягнення з відповідача відсотків в сумі 18 224,54 гривень, то суд керується таким.

Як це закріплено вимогами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як убачається зі змісту Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року його умовами (п. 4 Запевнень) сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 56%, відтак, сторонами узгоджені проценти за правомірне користування чужими коштами.

У свою чергу, пунктом 5 Запевнень Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року

встановлена відповідальність сторін 80,0% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, сторони чітко визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір.

Відтак, виходячи з умов укладеного між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 . Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року, за правомірне користування чужими коштами в межах строку кредитування відповідач сплачує проценти у розмірі 56% річних, що погоджено сторонами в п. 4 Запевнень Договору.

Водночас, після закінчення строку кредитування відповідач бере на себе зобов`язання сплатити проценти за неправомірне користування чужими коштами згідно з умовами п. 5 Договору.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023, прийнятій у справі № 910/4518/16.

З огляду на викладене, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Отже, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій по справі № 912/1120/16.

Відтак, якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема, настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним.

Крім того, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачеві нараховано заборгованість за процентами за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року в сумі 18 224,54 гривень, які, відповідно до відомостей банківських виписок, нараховані ОСОБА_1 як проценти за правомірне користування кредитом (що сторонами погоджено в умовах п. 4 Договору), так і проценти за неправомірне користування кредитом (відповідно до умов п. 5 Договору).

Натомість, суд, перевіривши заявлений позивачем до стягнення з відповідача ОСОБА_1 розмір процентів в сумі 18 224,54 гривень, доходить висновку, що він не повністю відповідає положенням чинного законодавства, з огляду на таке.

Так, як це убачається з умов п. 4 Запевнень Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року строк кредиту становить 12 місяців, відтак кінцевим строком повернення кредиту є 10.02.2022. Отже, проценти за правомірне користування кредитними коштами нараховуються відповідачу по 10.02.2022 включно, а з 11.02.2022 проценти нараховуються як відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до умов п. 5 Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року та що відповідає положенням ст. 625 ЦК України.

У свою чергу, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення судового рішення.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, нарахування відповідачу процентів відповідно до п. 5 Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року починаючи з 24.02.2022 є неправомірним.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Єврокредит» в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 4933,22 грн., з яких: проценти за правомірне користування кредитом 4648,32 грн., які обраховуються таким чином: 9999,05 х (56% : 365) х (365-62) : 100 = 4648,32 та проценти за неправомірне користування кредитом за період з 11.02.2022 по 23.02.2022 включно (13 днів) в сумі 284,90 грн., які обраховуються таким чином: 9999,05 х 80% х 13 : 365 : 100 = 284,90 грн.

Беручи до уваги наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають частковому задоволенню в сумі 4933,22 гривень.

Між тим, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Єврокредит» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» підлягає стягненню заборгованість за Заява-Договір № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року в сумі 14 932,27 гривень, яка складається з: 9999,05 гривень - заборгованість за кредитом, 4933,22гривень - заборгованість по сплаті відсотків.

Щодо доводів відповідача про існування підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256, ст. 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно із яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.

Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 р. на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Поряд із цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»(далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IXнабрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Отже, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п.19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків.

Відповідно до ч. 3 ст. 263 ЦПК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Зважаючи на викладене, підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки трирічний строк давності за вимогами позивача не сплив, оскільки почав свій перебіг 04.09.2025.

Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 11 200 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, для виконання договору.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвокат має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечувала проти стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11 200,00 гривень, вважала відсутніми підстави для задоволення таких вимог позивача.

Разом з тим, при визначенні розміру судових витрат, що підлягають відшкодуванню, суд виходить з того, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором для кваліфікованого юриста не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. У провадженні адвоката перебуває значна кількість аналогічних справ, тобто вони є типовими. Ціна позову складає 28 223,59 грн. У судових засіданнях адвокат участі не брав, справу розглянуто без його участі.

Отже, враховуючи, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь товариства в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 2000 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» заборгованість за Заявою-Договором № TDB.2021.0991.3053 від 10.02.2021 року в розмірі 14 932,27 гривень, та судовий збір в розмірі 1281,62 гривень.

Клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 гривень.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ», код ЄДРПОУ 40932411, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя - О.О. Олійник