Решение № 140177671, 22.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/593/26

Провадження № 2/615/439/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Левченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Павлович В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в загальній сумі 109 154,55 грн, а також судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивач зазначив, що 09.02.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 5305315 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 21500,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.02.2025 року по 04.02.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 21500 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 . Кредитний договір укладен ий сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису. 30.10.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Враховуючи зазначене, до Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 30.10.2025 року №30/10/2025 перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5305315 від 09.02.2025 року загальна сума заборгованості склала 87499,30 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 23499,99 грн., заборгованості за процентами 52249,31 грн, штрафні санкції 11750,00. Крім того, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 31.10.2025 року по 04.02.2026 року (97 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 21655,25 грн (23499,99 грн * 0,95% = 223,25 грн*97 календарних дні = 21655,25 грн).

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 09.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами загального позовного провадження.

Крім того, вказаною ухвалою клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352): - інформацію щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); - інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів 09.02.2025 на платіжну картку НОМЕР_1 у сумі 21 500,00 грн, за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК»; - інформацію щодо підтвердження факту зарахування коштів 11.02.2025 на платіжну картку НОМЕР_1 у сумі 2000,00 грн, за ініціативою ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК».

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 07.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позові просить розгляд справи проводити за його відсутністю.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив, в якому просить розгляд справи проводити за його відсутності та вказав, що частково не погоджується із позовними вимогами ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» з наступних підстав. Щодо суми основної заборгованості. Згідно з матеріалами справи, йому було зараховано кошти у загальному розмірі 23 500,00 грн (21 500 грн та 2 000 грн). Позивач вимагає стягнення 109154,55 грн. Таке нарахування відсотків та штрафних санкцій є неспівмірним та порушує вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування». Щодо нарахування відсотків поза межами строку кредитування. Позивачем здійснювалось нарахування відсотків за неспівмірно високими ставками вже після закінчення терміну дії договору, що прямо суперечить чинному законодавству та судовій практиці. Крім того, відповідач просить у задоволенні вимоги про стягнення 10 000 грн на правову допомогу відмовити або зменшити її до 500-1000 грн, у зв`язку з тим, що дана сума є неспівмірною зі складністю справи, не відповідає критеріям реальності та розумності. Підготовка даного позову не потребувала значних часових витрат, оскільки він є шаблонним.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності та вимогам чинного законодавства з наступних підстав. Укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів. У період з 09.02.2025 по 30.10.2025 Відповідачем здійснено оплати на рахунок Первісного кредитора в розмірі 55,19 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 55,18 грн. Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 5305315 строк кредиту 360 днів: з 09.02.2025 року по 04.02.2026 року. Станом на дату укладання Договору факторингу від 30.10.2025 року №30/10/2025, строк дії Договору № 5305315 від 09.02.2025 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 31.10.2025 року по 04.02.2026 року (97 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 21 655,25 грн. У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. Договору № 5305315 від 09.02.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з Відповідача у сумі 73 904,56 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 52249,31 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 21 655,25 грн.). Щодо посилання Відповідача на ч. 3 ст. 551 ЦК України та ЗУ «Про споживче кредитування». Такі посилання є необґрунтованим, оскільки зазначена норма регулює питання зменшення саме неустойки (штрафу, пені), а не процентів за користування кредитом. Наведені норм та обставини справи не надають суду право зменшити розмір відсотків встановлених кредитним договором Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Щодо правомірності нарахування та стягнення штрафних санкцій (неустойки, штрафу) представник позивача вказав, що у листі-роз`ясненні НБУ № 14-0004/12907 від 19.02.2024 р., щодо виконання окремих вимог Закону №3498-IX зазначено: "Враховуючи вищезазначене, додатково до Листа повідомляємо, що положення пункту 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону про споживче кредитування не застосовуються до договорів споживчого кредиту, які укладатимуться після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX. Тобто, до договорів споживчого кредиту, укладених після 24.01.2024 р. не застосовуються положення щодо звільнення споживача від неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит. А тому, нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за договорами, укладеними з 24.01.2024 р., є обґрунтованим та правомірним. В даному випадку Договір № 5305315 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено 09.02.2025 року, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-IX (тобто після 24.01.2024 року). Також представник позивача посилається на те, що якщо стороною документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просить у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу (11 750 грн) відмовити повністю. В частині процентів за «стандартною» ставкою зменшити їх розмір на підставі ст. 233 ЦК України до розумного рівня, або здійснити перерахунок за зниженою ставкою 0,0095% на день, передбаченою п. 1.4.2. того ж Договору. У задоволенні вимоги про стягнення 10 000 грн на правову допомогу також просить відмовити або зменшити її до розумних меж (500 грн). Так, відповідач зазначає, що позивач присвятив значну частину своєї відповіді обґрунтуванню законності електронного підпису. Проте, він не заперечує факт підписання договору у своєму відзиві. Вважає, що позивач свідомо перевантажує матеріали справи надлишковою інформацією, яка не стосується предмету спору. Щодо правової природи «стандартних» процентів та недопустимості подвійної відповідальності позивач зазначає, що нарахував 0,95% на день за «стандартною» ставкою, стверджуючи, що це плата за правомірне користування кредитом. Проте застосування саме цієї підвищеної ставки прямо обумовлено фактом прострочення тобто вона виконує каральну, а не компенсаційну функцію. За своєю правовою природою це є неустойкою, замаскованою під «стандартний» процент. Одночасне стягнення цих процентів (346,75% річних) та окремого штрафу 11 750 грн за одне й те саме прострочення є подвійною відповідальністю, що суперечить принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у ст. 3 ЦК України, а також критерію співмірності наслідків порушення зобов`язання (ст. 233 ЦК України). Щодо несправедливих умов кредитного договору відповідач вважає, що умови договору, які вимагають одночасної сплати 346,75% річних та штрафу у 75% від суми боргу вже на 2-й день прострочення, є відверто несправедливими. Загальна сума вимог у кілька разів перевищує тіло кредиту (23500 грн), що свідчить про суттєвий дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачеві всупереч принципу добросовісності. Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», такі умови є несправедливими. Умова про штраф у розмірі 75% від суми боргу на 2-й день прострочення є нікчемною в цій частині згідно з ч. 5 ст. 18 зазначеного Закону. Крім того, відповідач категорично заперечує проти стягнення з нього 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки дана справа є типовою та малозначною, а позовна заява і відповідь на відзив це шаблонні документи, де представник лише використав готовий шаблон. Відповідач вказав, що ця вимога є штучно завищеною і не відповідає критеріям розумності, співмірності та реальності витрат, що чітко регламентовано ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 09.02.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5305315 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до п. 1.2 за цим договором товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію (якщо передбачена договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту складає 21500,00 грн.

Пунктом 1.3 даного Договору встановлено, що кредит надається строком на 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.

Пунктом 1.4.1, встановлено наступні умови щодо сплати процентів за користування кредитом: стандартна процентна ставка 0,95% в день та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3. Договору;

Згідно п. 1.4.2 Договору, знижена процентна ставка 0,0095% за кожен день користування кредитом та застосовується на таких умовах:

- якщо Клієнт до 10.03.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.

У випадку невиконання Клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом на отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання Клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Клієнта, оскільки надання кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1 та 2.2. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору.

Договір підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором 74590.

Також 09.02.2025 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 46323, у зв`язку з чим ознайомився з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (за стандартизованою формою).

Крім того 11.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору №5305315, за умовами якого сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього Додаткового договору Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит або додаткова сума кредиту) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Додатковим договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим Додатковим договором, складає: 2 000,00 гривень.

У вказаному додатковому договорі внесено зміни у п.1.2. Договору та викласти його у наступній редакції: «1.2. На умовах, встановлених Договором, Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити Комісію (якщо передбачена Договором) і проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 23 500,00 гривень.».

Пункт 1.5. Договору передбачає, що строк кредитування та періодичність сплати платежів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору.

Згідно п. 1.6. Договору, з врахуванням зміненої суми кредиту за Договором (п.п.1.2-1.3 Додаткового договору) денна процентна ставка за Договором за стандартною процентною ставкою дорівнює 0,9493%.

Додатковий договір від 11.02.2025 підписаний ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису - одноразовим ідентифікатором 78804.

На виконання вимог ухвали суду АТ «Універсал Банк» від 09.04.2026 за №БТ/Е-15079 надало суду лист-відповідь про те, що банківська картка № НОМЕР_3 була емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_3 ОСОБА_1 були зараховані платежі у сумі 21500,00 грн 09.02.2025 та у сумі 2000,00 грн 11.02.2025.

Отже, факт отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів на виконання умов кредитного договору на належну йому платіжну картку підтверджується листом АТ «Універсал Банк», про що й не заперечує сам відповідач.

30.10.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, укладено договір факторингу № 30/10/2025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитними договорами.

Згідно Витягу з реєстру боржників, кредитний договір відповідача ОСОБА_1 №5305315 вказано за порядковим номером 2616, сума заборгованості за основною сумою боргу 23499,99,00 грн, сума заборгованості за відсотками 52249,31 грн, сума заборгованості за пенею, штрафами 11750,00, сума заборгованості разом 87499,30 грн, кількість днів прострочення 208.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» відповідно до укладеного договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №5305315.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач - АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір.

Отже, сторонами при укладенні договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитування карткового рахунку. Заперечень щодо підпису паспорту споживчого кредиту відповідачем не надано. Підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту є належним доказом ознайомлення з умовами кредитування.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (ч.1ст.1077 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно ст. 518 ЦК України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі за № 278/1679/13-ц.

Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за договором №5305315 про надання споживчого кредиту від 09.02.2025 року за 97 календарних днів (31.10.2025-04.02.2026) нараховано проценти за користування грошовими коштами у розмірі 21 655,25 гривень.

Пунктом 1.1. договору факторингу передбачено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Вказані вище умови договору факторингу відповідають нормам цивільного права, зокрема статті 514 ЦК України, якою передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на положення статті 1048 ЦК України, якою передбачено право позикодавця на отримання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, - позивач, отримавши на підставі укладеного договору факторингу право грошової вимоги за спірним кредитним договором, з урахуванням строку дії вказаного договору, правомірно здійснив нарахування відсотків за користування кредитним коштами до закінчення строку його дії за період з 31.10.2025-04.02.2026 у розмірі 21655,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надані позивачем розрахунки не були спростовані, власних розрахунків до суду не було подано.

З приводу вимоги відповідача щодо зменшення розміру процентів за «стандартною» ставкою на підставі ст. 233 ЦК України до розумного рівня, суд зазначає наступне.

Статтею 233 ЦК України передбачено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Правочин, про визнання якого недійсним заявлені вимоги з підстав, передбачених ст. 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним за ст.233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст.233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в ч. 1 ст. 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена ст. 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання ч. ст.233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює.

Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин.

Невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити.

Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Таким чином, визнання правочину недійсним на підставі приписів ст.233 ЦК України пов`язане з доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Подібні правові висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 року у справі №712/4728/16-ц, від 07.11.2018 року у справі №216/6077/14-ц, від 05.05.2020 року у справі №462/3280/17, від 12.03.2021 року у справі №295/17488/15-ц, від 29.03.2021 року у справі №369/13272/18-ц, від 10.08.2021 року у справі №754/16129/17, від 23.11.2022 року у справі №522/6715/16, що свідчить про усталену судову практику щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

В запереченнях відповідач лише послався на те, що застосування підвищеної процентної ставки (0,95%) прямо обумовлено фактом прострочення тобто вона виконує каральну, а не компенсаційну функцію. За своєю правовою природою це є неустойкою, замаскованою під «стандартний» процент.

Разом із тим, відповідач не зазначив обставин того, що кредитний договір вчинено ним під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах.

Таким чином, судом встановлено, що оспорюваний позивачем договір підписаний сторонами, які досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Суду не надано доказів того, що під час укладання договору волевиявлення відповідача не було вільним, що він діяв під впливом тяжких для нього обставин та на вкрай невигідних умовах.

Крім того, відповідач в запереченнях просить здійснити перерахунок відсотків за зниженою ставкою 0,0095% на день, передбаченою п. 1.4.2. того ж Договору.

Водночас, п. 1.4.2. Договору не може бути застосований до відповідача ОСОБА_1 , оскільки знижена процентна застосовується на визначених договором умовах, а саме якщо Клієнт до 10.03.2025 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Клієнт як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №5305315 від 09.02.2025 року про надання споживчого кредиту станом на 30.10.2025, ОСОБА_1 сплачено 05.03.2025 - 0,01 грн на погашення тіла кредиту та 55,18 грн на погашення процентів.

Отже, відповідач не виконав вимоги п. 1.4.2. Договору, тому знижена процентна ставка застосуванню не підлягає.

Щодо стягнення заборгованості у вигляді штрафів, пені за кредитним договором №5305315 в розмірі 11750,00 грн, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до частини першої статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи викладене та те, що штрафні санкції за кредитним договором №5305315 нараховані за період з квітня 2025 року по жовтень 2025 року, тобто під час дії воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України,

Відтак, ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати штрафу в розмірі 11750,00 грн на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Таким чином загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 97404,55 грн, з яких: сума кредиту 23499,99 грн., сума процентів за користування кредитом 52249,31 грн., нараховані проценти за 97 календарних днів 21655,25 грн.

Станом на момент розгляду даної справи докази виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту в матеріалах справи відсутні.

Ураховуючи, що відповідач не виконав прийнятих на себе зобов`язань за кредитним договором №5305315 від 09.02.2025 року та під час розгляду справи наявність та розмір заборгованості, відповідність розрахунку не були спростовані відповідачем належними доказами, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як нового кредитора, заборгованості у розмірі 97404,55 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплачено 2662,40 грн судового збору за подання позову, що підтверджується платіжною інструкцією №2809 від 22.03.2026 року.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 2375,80 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн до матеріалів справи надано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року; заявка №17226 від 23.02.2026 на виконання доручення до договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, акт №17226 прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.03.2026, рахунок на оплату №17226-23/03-2026 від 23.03.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що сума витрат позивача на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, а тому відповідач у відзиві та запереченнях щодо розміру витрат на правову допомогу не обґрунтував наявності підстав для відмови в стягненні витрат на правничу допомогу чи зменшенні вказаних витрат, які підлягають розподілу між сторонами, а тому дана заява відповідача задоволенню не підлягає.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8923,54 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 5305315 в розмірі 97 404,55 грн (дев`яносто сім тисяч чотириста чотири гривні 55 копійок).

В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2375,80 грн (дві тисячі триста сімдесят п`ять гривень 80 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8923,54 грн (вісім тисяч дев`ятсот двадцять три гривні 54 копійки).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Харківського апеляційного суду або через Валківський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, юридична адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщ. 2;

- відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя А.М. Левченко