Решение № 140175845, 27.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1014/26

2/212/2565/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Пустовіта О.Г., за участю секретаря судового засідання Мєхтієвої А.Е., за участю представника відповідача Савчука О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з 04.12.2001 працював у структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця». Наказом від 30.12.2024 № 1231/ОС трудові відносини з ним припинено з 06.01.2025 на підставі статті 38 КЗпП України у зв`язку із виходом на пенсію вперше. Позивач також посилався на те, що є членом Первинної профспілкової організації Вільної профспілки залізничників України Криворізького локомотивного депо. Позивач вказував, що пунктом 3.2.21 Галузевої угоди між Державною адміністрацією залізничного транспорту України і профспілками на 20022006 роки та пунктом 3.1.17 Колективного договору Криворізького локомотивного депо на 20112012 роки, дію яких, за твердженням позивача, було продовжено у встановленому законом порядку, працівникові при звільненні вперше у зв`язку з виходом на пенсію передбачено виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті. З огляду на стаж роботи в галузі вважав, що має право на одноразову матеріальну допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків та на додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків, тобто загалом на сім середньомісячних заробітків. На підтвердження розміру належних виплат посилається, зокрема, на лист-довідку відповідача від 07.01.2026 № 3 в якому відповідач повідомив про нарахування ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги при звільненні вперше на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітків - 91 150,11 грн, а також додаткової грошової допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків - 121 533,48 грн. Загальна сума цих двох виплат становить 212 683,59 грн. Фактично вказана сума йому не виплачена. За змістом листа-довідки відповідача виплати були призупинені до окремого рішення керівництва АТ «Українська залізниця». Вважає таке одностороннє відтермінування виплати неправомірним та таким, що порушує його право на своєчасне отримання належних при звільненні сум.З урахуванням наведеного ОСОБА_1 просить стягнути з АТ «Українська залізниця» на свою користь 225 718,69 грн, з яких: 91 150,11 грн - одноразова матеріальна допомога при звільненні на пенсію вперше; 121 533,48 грн - додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті; 13 035,10 грн - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Ухвалою суду від 06.02.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.03.2026 АТ «Українська залізниця» подало відзив на позовну заяву, в якому просило відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти на позивача судові витрати, пов`язані з розглядом справи. Відповідач визнав факт видання наказу від 30.12.2024 № 1231/ОС про звільнення позивача та зазначення в ньому одноразової матеріальної допомоги у зв`язку з виходом на пенсію вперше у розмірі трьох середньомісячних заробітків і додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків. Водночас відповідач наголошував, що відповідні виплати не підлягали негайній виплаті у день звільнення, оскільки порядок їх здійснення був змінений рішеннями правління Товариства на період воєнного стану. Щодо додаткової грошової допомоги за багаторічну сумлінну працю відповідач зазначав, що за умовами Колективного договору така виплата здійснюється не автоматично на підставі самого факту звільнення чи наказу, а за наявності подання керівника виробничого підрозділу та погодження профспілкових організацій підписантів Колективного договору. На думку відповідача, позивач не надав переконливих доказів того, що відповідне подання було внесене та погоджене профспілками. Правомірність призупинення виплат, відповідач обґрунтував, посилаючись на Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX. Зокрема, зазначив, що на період воєнного стану законодавство передбачає особливості регулювання трудових відносин, а стаття 11 Закону № 2136-IX допускає зупинення за ініціативою роботодавця дії окремих положень колективного договору. Також відповідач посилався на частини другу та третю статті 10 цього Закону щодо обов`язку роботодавця вживати всіх можливих заходів для своєчасної виплати заробітної плати та можливості звільнення від відповідальності за порушення строків оплати праці за наявності обставин, пов`язаних із бойовими діями або іншою непереборною силою. Зазначав, що рішенням правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. було призупинено додаткові виплати, передбачені Галузевою угодою та колективними договорами структурних підрозділів, у тому числі матеріальну допомогу, за винятком допомоги на лікування та поховання. Рішенням правління від 24.10.2022 № Ц-54/90 Ком.т. було врегульовано нарахування і виплату відповідної матеріальної допомоги працівникам, які звільнилися або мали звільнитися у період з лютого по грудень 2022 року, із проведенням виплат у хронологічній послідовності згідно з графіком погашення. Аналогічне рішення, за доводами відповідача, приймалося щодо працівників, які звільнялися у 2023 році. Згідно рішення правління від 14.10.2024 № Ц-82/63 Ком.т., яким були поновлені виплати одноразової матеріальної допомоги працівникам, що звільнилися або мали звільнитися у період з січня по грудень 2024 року, у порядку черговості. Водночас, за твердженням відповідача, окремого рішення правління про поновлення таких виплат працівникам, які звільнилися у 2025 році, прийнято не було. Також зазначив, що відповідно до листа члена правління АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25, до якого у зв`язку з оптимізацією витрат для забезпечення фінансової стабільності з 01.04.2025 і до окремого рішення керівництва виплати одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи при звільненні працівника вперше у зв`язку з виходом на пенсію були призупинені. Зазначив, що позивач під час ознайомлення з наказом про звільнення знав про те, що виплата матеріальної допомоги не буде проведена одразу, а залежатиме від окремого рішення правління. На цій підставі відповідач вважає, що невиплата матеріальної допомоги у день звільнення не є порушенням статті 116 КЗпП України, оскільки на період дії воєнного стану відповідні норми мають застосовуватися з урахуванням спеціального Закону № 2136-IX та прийнятих Товариством рішень щодо зупинення окремих положень Колективного договору.

Щодо компенсації втрати частини доходів відповідач заперечував проти її стягнення, зазначивши, що АТ «Українська залізниця» вважало, що одноразова матеріальна допомога при виході на пенсію та додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю є разовими виплатами, які не мають характеру регулярного грошового доходу. Посилаючись на частину другу статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-III та пункт 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, відповідач стверджує, що компенсації підлягають лише доходи, які не мають разового характеру, а тому дія зазначених нормативних актів на спірні матеріальні допомоги не поширюється.

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, представник надав клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача, позовні вимог підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засідання позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності та перевіривши доводи сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно зі статтею 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до положень Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати, крім основної та додаткової заробітної плати, належать інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Умови Колективного договору Криворізького локомотивного депо передбачають право працівників при першому звільненні у зв`язку з виходом на пенсію на матеріальну допомогу залежно від стажу роботи, а також за встановлених умов на додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті. Відповідні положення містяться у пункті 3.1.17 Колективного договору, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що право позивача на зазначені виплати було не лише передбачене Колективним договором, а й безпосередньо визнане самим роботодавцем.

Наказом від 30.12.2024 № 1231/ОС визначено виплату ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків.

Крім того, у листі відповідача, на який посилаються сторони, розмір відповідних виплат був визначений у грошовому виразі.

За таких обставин доводи відповідача про відсутність доказів подання керівника структурного підрозділу чи погодження профспілкового органу не спростовують права позивача на виплату, оскільки результат проходження відповідної внутрішньої процедури фактично реалізований роботодавцем шляхом видання наказу та визначення конкретного розміру допомоги.

Внутрішні організаційні дії роботодавця або неналежне оформлення роботодавцем власних внутрішніх документів не можуть бути покладені в основу позбавлення працівника виплати, право на яку роботодавцем уже визнано.

Стосовно посилання відповідача на рішення правління АТ «Українська залізниця» від 14.03.2022 № Ц-54/31 Ком.т. суд зазначає наступне.

Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX прийнятий Верховною Радою України 15.03.2022 та набрав чинності 24.03.2022.

Частиною першою статті 11 цього Закону передбачено можливість зупинення на період воєнного стану дії окремих положень колективного договору за ініціативою роботодавця.

Разом з тим рішення АТ «Українська залізниця» № Ц-54/31 Ком.т., на яке відповідач посилається як на правову підставу призупинення спірних виплат, прийнято 14.03.2022, тобто до прийняття та набрання чинності Законом № 2136-IX.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 05.02.2025 у справі № 211/7338/23, у якій Верховний Суд дійшов висновку, що положення статті 11 Закону № 2136-IX не могли бути правовою підставою для рішення роботодавця від 14.03.2022, оскільки на момент його прийняття Закон ще не набрав чинності.

Тому посилання відповідача на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23.05.2023 у справі № 211/2851/22 не може бути вирішальним для розгляду цієї справи, оскільки відповідна постанова була ухвалена до формування наведеного правового висновку Верховного Суду від 05.02.2025.

Суд також критично оцінює посилання відповідача на лист члена правління АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 № Ц-5-1.5-25/122-25.

Зі змісту самого листа, як його наведено відповідачем, убачається, що призупинення виплат установлено починаючи з 01.04.2025. Натомість трудові відносини з позивачем були припинені 06.01.2025, а отже його право на отримання всіх належних при звільненні сум виникло до 01.04.2025.

Акт роботодавця, прийнятий у квітні 2025 року та встановлюючий відповідні обмеження з 01.04.2025, не може мати зворотної дії та припиняти вже набуте позивачем у січні 2025 року право.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

Таким чином, станом на дату звільнення - 06.01.2025 - відповідач мав здійснити з позивачем повний розрахунок та виплатити належні йому суми.

Натомість матеріальна допомога у загальному розмірі 212 683,59 грн виплачена не була.

При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів сплати зазначених коштів позивачу чи доказів припинення його права на їх отримання на момент звільнення.

Відтак вимоги про стягнення з АТ «Українська залізниця» одноразової матеріальної допомоги при звільненні на пенсію вперше у розмірі 91 150,11 грн та додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 121 533,48 грн є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів суд зазначає таке.

Відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати належного особі грошового доходу.

Суд враховує, що спірні виплати передбачені Галузевою угодою та Колективним договором як виплати працівникові у зв`язку з трудовими відносинами, їх розмір безпосередньо визначений виходячи із середньомісячного заробітку позивача, а право на їх отримання виникло у зв`язку із припиненням трудових відносин.

Той факт, що відповідні складові виплачуються працівникові одноразово при настанні певної події, сам по собі не змінює їх природи як належних працівникові виплат, передбачених системою оплати праці та Колективним договором.

Позивачем надано розрахунок компенсації втрати частини доходів за період прострочення, відповідно до якого сума компенсації становить 13 035,10 грн. Для розрахунку позивачем використано суму невиплаченого доходу після обов`язкових відрахувань - 163 766,36 грн та відповідний індекс інфляції.

Відповідач власного контррозрахунку зазначеної суми суду не надав та арифметичної неправильності розрахунку позивача не довів, обмежившись запереченнями щодо самого права на компенсацію.

З урахуванням встановленого судом факту порушення відповідачем строків виплати належного позивачу доходу вимога про стягнення компенсації втрати частини доходів у сумі 13 035,10 грн також підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів наявність у нього права на спірні виплати, їх розмір та факт невиплати, тоді як відповідач не довів існування належної правової підстави для позбавлення позивача цих виплат.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки позивач у справах про стягнення заробітної плати та інших виплат, що випливають із трудових правовідносин, звільнений від сплати судового збору, відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

З огляду на ціну позову 225 718,69 грн, розмір судового збору становить 2 257,19 грн.

Керуючись статтями 43, 58 Конституції України, статтями 9, 21, 94, 97, 116, 233 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про колективні договори і угоди», Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 258, 259, 263265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення належних сум заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 225 718 (двісті двадцять п`ять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 69 копійок, з яких: 91 150,11 грн одноразова матеріальна допомога при звільненні на пенсію вперше; 121 533,48 грн - додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті; 13 035,10 грн - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 2 257 (дві тисячі двісті п`ятдесят сім) гривень 19 копійок.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, юридична адреса: м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.

З об"єктивних причин повний текст рішення суду складений та підписаний 28 вересня 2026 року.

Суддя: О. Г. Пустовіт