Решение № 140173786, 29.09.2026, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа №592/21021/24

Провадження №2/592/117/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м.Суми Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого - судді Катрич О.М.,

за участю секретаря судового засідання Дядечко Г.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачки - ОСОБА_3 ,

представника відповідачки- адвоката Гаврилюк Н.М.,

третьої особи ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Сумська міська рада, Управління державного архітектурно будівельного контролю Сумської міської ради, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом знесення самовільно побудованого будинку,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який пізніше 27.01.2026 виклав у новій редакції (Том 1 а.с. 2-19, Том 2 а.с. 79-81), та обґрунтовує його тим, що він разом з дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку (збудований у 1911 року) з надвірними будівлями розміщений на земельній ділянці площею 0,0910 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок було придбано 24.09.2002, з приватизованою земельною ділянкою. З моменту придбання вищевказаного домоволодіння і по теперішній час межі розділу його земельної ділянки зі сторони сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 не змінювалися. Власником суміжного з ним домоволодіння, яке розміщене на земельній ділянці загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер: 5910136600:19:028:0019, за адресою: АДРЕСА_1 , є відповідач ОСОБА_3 , яка володіє зазначеним домоволодінням з 21.09.2004 на підставі договору міни житла від 21.09.2004. Відповідно до умов п 1.3 договору міни житла від 21.09.2004 житловий будинок з надвірними господарськими та побутовими будинками, розташований в АДРЕСА_3 , на земельній ділянці Сумської міської ради та має наступні характеристики: житловий будинок - «А-1» - дерев`яний, житлова площа складає 32,6 кв.м, загальна площа 38,8 кв.м, а також надвірні господарчі та побутові будинки: кухня - сарай «Г» - гіпсоблок, цегла; огорожа №1 - 2 - дошки, метал; сарай - «Е» - цегляний. На дату укладення договору міни житла земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розташоване домоволодіння відповідачки не була приватизованою і відносилась до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради. До укладення договору міни житла від 21.09.2004, відповідачка не будучи власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , станом на вересень 2002 року, без відповідних дозвільних документів на спільній межі земельної ділянки вздовж його житлового будинку на відстані 1,04 метрів, збудувала двоповерховий житловий будинок з горищем призначений для цілорічного проживання (гараж-літню кухню розміром 5х10,82 м на 1-му поверсі та дві опалювані житлові кімнати на 2-му поверсі). На численні прохання відповідачки, для збереження добросусідських відносин 07.06.2004 він та його дружина надали письмовий дозвіл (розписка дана на прізвище « ОСОБА_6 ») про залишення із самочинно збудованої двоповерхової забудови лише гараж на 1-му поверсі, що має мінімальний ризик пожежної небезпеки для його домоволодіння: (цитата з розписки: «...не заперечуємо проти раніше збудованих будівель кухні - гаража (5х10,82 ) і сараю (3,7х7,7) на її частині ділянки по межі наших земельних ділянок, при умові відводу атмосферних осадів, що попадають на нашу територію»). Позивач наголошує на тому, що надаючи вказаний дозвіл (розписку), він та його дружина своєї згоди на залишення самочинно збудованого другого житлового поверху над кухнею-гаражем (5x10,82м) не надавали, тим більше на будівництво двоповерхового будинку загальною площею 283,6 кв.м. Отримавши бажаний для відповідачки дозвіл (розписку від 07.06.2004), остання не зупинилася на своїй протиправній діяльності та проігнорувавши домовленості, продовжила незаконне будівництво двоповерхового будинку. Тобто, зводити двоповерховий будинок по межі суміжної земельної ділянки вздовж його житлового будинку на відстані 1,04 метра, недотримуючи мінімальної відстані до його будинку, що є порушенням державних стандартів та Державних будівельних норм, через що йому та його родині стало лячно за пожежну безпеку домоволодіння та життя його родини. Він неодноразово звертався до відповідачки усно пропонуючи припинити самовільне незаконне будівництво, оскільки, таке будівництво порушує його права та законні інтереси та його родини, як власників сусідньої садиби, однак, неодноразові звернення залишалися проігнорованими. Враховуючи, що будівництво проводилось з порушенням державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів він звертався із письмовими заявами до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради. Листом від 26.12.2005 Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради повідомило, що за наслідками проведеної перевірки з виходом на місце, було встановлено, що ОСОБА_3 здійснює будівництво без проектно-дозвільної документації з порушенням норм п. 2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України». Забудовнику ОСОБА_3 приписом № 52 від 04.10.2005 було припинено будівництво до виконання проектної документації та погодження її в службах міста. У подальшому Постановою № 756 від 10.11.2010 за справою про адміністративне правопорушення за здійснення будівництва двоповерхового приватного житлового будинку загальною площею 283,6 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу інспекції держархбудконтролю на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» громадянка ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ст. 97 КУпАП. В подальшому, позивач дізнався, що відповідачка уклала з Сумською міською радою договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010, за яким відповідачці передано в оренду земельну ділянку площею 0,0523 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем було виявлено, що ОСОБА_3 для отримання земельної ділянки в оренду сфальшувала Акт про погодження визначення меж земельної ділянки із власниками суміжних земельних ділянок, у тому числі з ним, що вплинуло на незаконну передачу відповідачці даної земельної ділянки в оренду. Він вказаний акт погодження меж земельної ділянки ніколи не бачив та не підписував, проте в акті біля прізвища ОСОБА_1 знаходиться його підпис, якого він не робив. Також прізвище другого власника його дружини, ОСОБА_4 , взагалі не зазначено. Власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_4 , однак, власницею суміжної земельної ділянки є ОСОБА_7 , особистий підпис якої відсутній. Тобто, для укладення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 , подала до Сумської міської ради завідомо підроблений акт погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , та акт приймання - передачі межових знаків на збереження користувачу ОСОБА_3 від 06.05.2010, які є додатком та невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 05.07.2010. Виявивши злочинні дії відповідачки, він звернувся із заявою до Сумського відділу поліції (м. Суми) ГУНП в Сумській області, де було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) № 12016200440001523 від 30.03.2016 за ч. 1 ст. 358 КК України, щодо підроблення підпису ОСОБА_1 та підпису ОСОБА_8 в акті про погодження визначення меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 06.05.2010 ОСОБА_3 , що вплинуло на незаконну передачу даної земельної ділянки останній в оренду з порушенням прав сусідніх землекористувачів. Позивач вважає, що Сертифікат відповідності СМ 000608 від 09.12.2010 було видано на підставі поданих відповідачкою пакету документів здебільшого з неповною, викривленою та сфальшованою інформацією.

Позивач просить суд зобов`язати ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) знести самовільно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного йому, ОСОБА_1 , та у разі відмови добровільно знести даний об`єкт, провести примусове його знесення за рахунок ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) та судові витрати покласти на відповідачку.

01.04.2025 від відповідачки ОСОБА_3 , та її представника адвоката Гаврилюк Н.М., до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони просять суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог за необґрунтованістю, зазначаючи, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, що передбачено ст.321 ЦК України і гарантовано Конституцією України. В 1997 ОСОБА_3 знайшла житловий будинок по АДРЕСА_2 , і домовилася з власниками про його купівлю-продаж. Починаючи з 1997 вона разом з членами своєї сім`ї стала проживати в старому будинку, а взимку вони переселялися до квартири. Укладення договору купівлі-продажу житлового будинку затягнулося, оскільки місце перебування одного із співвласників було невідоме і його треба було визнавати безвісно відсутнім. ОСОБА_3 хотіла побудувати новий житловий будинок на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки старий будинок фактично став непридатним для проживання, але знести його без згоди безвісно відсутнього співвласника було неможливо, тому, за погодженням із власниками, вона, починаючи з 2000 на вільній від забудови земельній ділянці, за усною згодою з власником суміжної земельної ділянки ОСОБА_9 , стала будувати наступні будівлі - кухню 1-2 площею 15,5 кв.м, гараж 1-3 площею 25,3 кв.м, на мансардному поверсі - коридор 1-8 площею 7,7 кв.м, санвузол 1-10 площею 3,5 кв.м, шафа 1-9 0,5 кв.м, жила кімната 1-11 - 9,3 кв.м, коридор 1-12 - 3,3 кв.м, жила кімната 1-13 - 16,3 кв.м. Коли ці будівлі були побудовані, то відповідачка зі своєю сім`єю стали проживати в новій будівлі. Коли позивач ОСОБА_1 24.09.2002 купив житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у ОСОБА_9 , то відповідачка вже проживала в побудованій нею будівлі, яка знаходиться поряд з межею сусіднього житлового будинку. Купуючи будинок, він бачив розташування даної будови, знав від ОСОБА_9 , що ця будова відбулася за його згодою і ніяких заперечень не висловлював. В 2001 році ОСОБА_3 , за домовленістю з ОСОБА_10 , купила на своє ім`я 1-ну квартиру по АДРЕСА_5 , і ОСОБА_10 разом зі своєю дружиною вселилися і стали проживати в цій квартирі. Після того, як в 2004 колишніми співвласниками житлового будинку АДРЕСА_2 були вирішені всі спірні питання, стало можливим укладення між сторонами договору міни. Для цього необхідно було узаконити здійснене відповідачкою будівництво кухні-гаражу. Для узаконення даного будівництва колишній співвласник житлового будинку по АДРЕСА_2 , в 2004 звернувся до позивача, який разом з іншими співвласниками надав письмовий дозвіл на будівництво раніше збудованих будівель кухні-гаража і сараю по межі земельних ділянок. Позивач не заперечує проти надання такого дозволу, оскільки надав суду копію написаної ним розписки, в якій є підпис його дружини ОСОБА_4 , їх донька на той час була неповнолітньою, тому її батьки були законними представниками дитини при вирішенні питання щодо надання відповідного дозволу на будівництво. Після цього, рішенням виконкому Сумської міської ради від 06.07.2004 № 493 на підставі зробленого архітектором Ковпаківського району м. Суми проекту забудови земельної ділянки були узаконені раніше збудовані кухня-гараж загальним розміром 10,82x5,00 м і сарай розміром 8,00x4,00 м. Отже, дане будівництво є законним, підстав вважати його самочинним не вбачається, тому позовні вимоги про його знесення являються необґрунтованими і знесення побудованих будівель є прямим втручанням в права ОСОБА_3 і порушенням її права власності на мирне володіння належного їй майна, яке є її житлом. Про законність побудованих будівель свідчить відмітка в технічному паспорті та договір міни, укладений ОСОБА_3 з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 21.09.2004, з тексту якого вбачається, що у власність відповідачки перейшов житловий будинок по АДРЕСА_3 , який має наступні характеристики - житловий будинок «А-1» дерев`яний жилою площею 32,6 кв.м, загальною площею 38,8 кв.м, надвірні, господарчі та побутові будівлі - кухня-сарай «Г» - гіпсоблок, цегла, огорожа № 1-2, сарай «Е» цегляний. Отже, про будівництво, узаконення побудованих будівель та набуття відповідачкою права власності на даний житловий будинок з надвірними будівлями, позивачу було відомо і протягом більше 20 років він не ставив питання про його знесення чи усунення будь-яких перешкод в користуванні власністю, тому заявлені ним позовні вимоги є надуманими, не підтверджені ніякими належними та допустими доказами. Крім того, ним пропущений строк позовної давності, який встановлений законом в три роки, про що сторона відповідача заявляє суду, оскільки це є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. В своєму позові позивач просить знести самовільно збудований житловий будинок загальною площею 283,6 кв.м. Ці вимоги є незаконними та необґрунтованими, оскільки, згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 21.02.2025 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок загальною площею 283,6 кв.м, жилою площею 156,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право власності відповідачки на вказаний житловий будинок підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.01.2011, виданим виконавчим комітетом Сумської міської ради. Вказаний житловий будинок не являється самочинно побудованим. В 2004 після укладення договору міни, відповідачка розібрала старий будинок і на його місці для покращення житлових умов побудувала новий житловий будинок, який був прибудований до раніше збудованої кухні-гаража. Будівництво нового жилого будинку було розпочато влітку 2005. Восени 2005 позивач звертався зі скаргою до управління архітектури та містобудування Сумської міської ради і приписом №52 від 04.10.2005 р. було припинено будівництво ОСОБА_3 житлового будинку до виконання проектної документації та погодження її в службах міста. Відповідачка виконала припис, привела будівництво у відповідність до вимог закону, виконала проектну документацію, погоджену службами міста, і рішенням виконкому Сумської міської ради від 22.11.2005 № 655 їй було дозволено будівництво нового житлового будинку замість старого розміром 13,80x14,00 м з мансардним приміщенням та сараю 5,00x10,00 м. Про відповідність побудованого житлового будинку садибного типу загальною площею 283,6 кв.м з надвірними будівлями державним стандартам, будівельним нормам і правилам свідчить сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам №СМ 000608, виданий ОСОБА_3 09.12.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області. Право власності ОСОБА_3 на вказаний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 14.01.2011 виданим на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 11.01.2011, та витягом про державну реєстрацію прав від 19.01.2011 (Том 1 а.с.166-169).

20.05.2025 від позивача ОСОБА_1 , до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він зазначає про те, що відповідачкою як доказ надано копію проекту ЧНПФ «КВЕЛ» на будинок по АДРЕСА_1 за 2005 рік, де зазначено, що за проектом загальна площа будинку лише 182,0 кв.м (фактично збудовано - 283,6 кв.м, тобто більше на 101,6 кв.м), а житлова площа за проектом 81,1 кв.м (фактично збудовано - 156,1 кв.м більше на 75 кв.м). За проектом другий поверх нової забудови будинку «горище», але фактично збудовано двоповерховий будинок. Окрім того до проекту другого поверху включені незаконно раніше збудовані житлові приміщення над гаражем-кухнею (спальня - 16,2 кв.м, спальня - 9,2 кв.м та інші приміщення), розташовані на відстані лише 1,04 м. від його будинку (відхилення у вісім разів збільшено від норм ДБН 360-92** табл. 1 Додатку 3.1- +800%). Відповідно до ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: додаток Б (обов`язковий) наведено терміни та визначення понять. Горище - простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху. Поверх мансардний (мансарда) - поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі. Він звертає увагу на вимоги ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: п.1.3. Проектування житлових будинків здійснюється з урахуванням факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, у тому пожежею; п. 2.17 Дахи слід проектувати з організованим водостоком - згідно з ДБН В 2.6 -14. Наданий як доказ проект ЧНПК «КВЕЛ» не містить цих обов`язкових вимог, що є тільки доказом нікчемності важливого документу у даному випадку. Відповідно проекту на забудову ЧНПФ «КВЕЛ»2005 року (заказник ОСОБА_3 ) на житловий будинок по АДРЕСА_1 будинок одноповерховий, відповідно плану другий поверх горище, а не мансардний як зазначено у рішенні виконавчого комітету. Фактично побудовано двоповерховий будинок, другий поверх частково мансардний: перший поверх: гараж 25,4 кв.м та підсобне приміщення 17,9 кв.м, (дозволено будівництво на кухню-гараж літ. «Г»); загальна кімната 30,7 кв.м., кухня 15,2 кв.м, спальня 25,0 кв.м, прихожа 23,4 кв.м (дозволено житлового будинку літ. «Ж»); другий поверх: спальня 16,2 кв.м, спальня 9,2 кв.м, коридор 12,0 кв.м та санвузол суміщений 3,5 кв.м (дозволено будівництво на кухню-гараж літ. «Г»); над першим поверхом житлового будинку запроектовано горище. Крім того, до матеріалів даного проекту не долучено погодження такого будівництва з співвласниками суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , так як у даному випадку грубо порушуються його права сім`ї на безпечне проживання та вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Відповідачкою як доказ надано копію технічного паспорту Сумського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації на житлове приміщення будинку АДРЕСА_1 , де відсутня будь-яка інформація про незаконно збудований двоповерховий будинок, який є предметом розгляду судом у даному випадку. Лише у технічному паспорті відображено план розташування незаконно збудованого кухні-гаражу розміром 5x10,82 м на першому поверсі та житлових приміщень на другому поверсі. Відповідачка як доказ надала копію довідки Сумського міського бюро технічної інвентаризації від 21.01.2010 про інвентаризаційну вартість забудов по АДРЕСА_1 . Надана довідка на вказану адресу, як доказ, будь-якого відношення до позову, що розглядається судом не має. Відповідачка надала як доказ копію рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.11.2005 № 655, де у витягу із додатку № 1 до рішення дозволено будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_2 нового житлового будинку замість старого розміром 13,80х14,00 м з мансардним приміщенням та сараю розміром 5,00х10,00 м, а у додатку № 2 проект забудови земельної ділянки. Однак, позивач звертає увагу суду на те, що із тексту слідує, що дозвіл виконавчого комітету Сумської міської ради надано ОСОБА_3 лише на забудову земельної ділянки, відповідно діючого законодавства України і ні у якому разі не на проектування та будівництво з грубим порушенням ДБН України в частині вимог до пожежної безпеки, облаштування дахів організованим водостоком та інше. Позивач також вказує про те, що відповідачка не надала суду будь-яких доказів, що має дозволи на будівництво житлового будинку чи узаконення незаконного будівництва даного об`єкту з грубим порушенням державних будівельних норм. Відповідачка як доказ надала копію Сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам СМ 000608 від 09.12.2010, виданого Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області, яким засвідчено відповідність закінчених будівництвом об`єктів - житлового будинку садибного типу, одноповерхового, загальною площею 283,6 кв.м з господарськими будівлями: два сараї відповідно до технічного паспорта, виданого комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 10.07.2008 зі змінами від 21.01.2010 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . З метою введення в оману ОСОБА_3 для отримання Сертифіката надала відповідному органу завідомо підроблені документи, та з завідомо неповною інформацією (в частині відповідності ДБН-360-92** табл.1 Додатку 3.1 пожежно-безпечному розташуванню до житлових будинків сусідніх земельних ділянок, відстань до яких повинна бути не менше 8 м), видаючи як з достовірною інформацією, але саме відповідачка є замовником певного об`єму необхідної інформації і персонально несе відповідальність за надання неповної чи неправдивої інформації про що чітко зазначено у п. 8 Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 №1035-«забудовник несе відповідальність за достовірність поданих документів відповідно до законодавства». Так, за Сертифікатом СМ 000608 від 09.12.2010 на земельній ділянці відповідачки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 , побудовано одноповерховий будинок загальною площею 283,6 кв.м та два сараї, а фактично збудовано два двоповерхові житлові будинки з усіма зручностями, призначені для всесезонного проживання та один сарай. Позивач також вважає, що твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності не заслуговує уваги, оскільки строк позовної давності на вимоги про проведення перебудови самочинно збудованого чи такого, що будується, житлового будинку, прибудови до нього, будівлі, споруди чи іншого нерухомого майна, а також про знесення таких об`єктів не вважається пропущеним незалежно від тривалості часу, який минув після чи початку будівництва. (Том 1 а.с. 209-220)

20.06.2025 від відповідачки ОСОБА_3 , та її представника адвоката Гаврилюк Н.М., до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в яких зазначено, що будівництво частини житлового будинку, яка знаходиться поряд з межею житлового будинку позивача, почалося в 2000 році, і на той час одним із співвласників старого будинку по АДРЕСА_2 був ОСОБА_10 , який отримав у колишнього власника житлового будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_9 , усний дозвіл на дане будівництво. Відповідачка ОСОБА_3 на той час не була власником житлового будинку по АДРЕСА_2 і набула законне право власності на вказаний будинок на підставі договору міни, який був укладений в нотаріальному порядку 21.09.2004. До укладення даного договору міни колишніми співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_2 були вирішені всі спірні питання, в тому числі було узаконене будівництво кухні-гаража, яке фактично було здійснено за кошти ОСОБА_3 , але формально перебувало у власності колишніх співвласників домоволодіння. Коли позивач ОСОБА_1 24.09.2002 купив житловий будинок по АДРЕСА_1 у ОСОБА_9 , то він бачив розташування будови на сусідній земельній ділянці, знав від ОСОБА_9 , що ця будова відбулася за його згодою і ніяких заперечень не висловлював. Поряд з межею сусідньої ділянки за грошові кошти ОСОБА_3 були збудовані наступні будівлі: кухня 1-2 площею 15,5 кв.м, гараж 1-3 площею 25,3 кв.м, а на мансардному поверсі - коридор 1-8 площею 7,7 кв.м, санвузол 1-10 площею 3,5 кв.м, шафа 1-9-0.5 кв.м, жила кімната 1-11 площею 9,3 кв.м, коридор 1-12 - 3,3 кв.м, жила кімната 1-13 - 16,3 кв.м. Оскільки старий будинок на цій земельній ділянці був непридатний для проживання, то коли ці будівлі були побудовані, то відповідачка зі своєю сім`єю стали проживати в новій будівлі. Для укладення договору міни між відповідачкою та колишніми співвласниками необхідно було узаконити будівництво новозбудованого кухні-гаража, тому ОСОБА_10 разом з ОСОБА_3 звернулися до позивача, щоб отримати у нього письмовий дозвіл на будівництво раніше збудованих будівель кухні-гаража і сараю по межі земельних ділянок. І такий дозвіл на будівництво був наданий позивачем, що підтверджується копією написаної ним розписки, яку він надав суду. В цій розписці є і підпис його дружини ОСОБА_4 , як співвласника житлового будинку, яка діяла від свого імені і від свої доньки, яка на той час була неповнолітньою. Перед наданням письмового дозволу позивач заявив вимогу, щоб ОСОБА_3 купила йому 22 мішка цементу, 5 кубів щебня, пісок, а також сплатила 500 грн., що на той час дорівнювало 100 доларам США. Коли відповідачка виконала вимоги позивача, надала йому все, що він просив, то тоді ним була написала розписка і таким чином наданий письмовий дозвіл на будівництво кухні- гаража поряд з межею сусідньої земельної ділянки. Ця будівля була узаконена рішенням виконкому Сумської міської ради від 06.07.2004 № 493 на підставі зробленого архітектором Ковпаківського району м. Суми проекту забудови земельної ділянки, тому відсутні законні підстави для того, щоб вважати її самочинно побудованою. Згода позивача та його дружини на проведення даного будівництва надана в письмовому вигляді. Згідно ст.376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Але, відповідачка у встановленому законом порядку набула право власності на вказану вище побудову, оскільки за договором міни, укладеним ОСОБА_3 з ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 21.09.2004, у її власність перейшов житловий будинок АДРЕСА_3 , який має наступні характеристики - житловий будинок «А-1 дерев`яний жилою площею 32,6 кв.м, загальною площею 38,8 кв.м, надвірні, господарчі т побутові будівлі - кухня-сарай «Г» - гіпсоблок, цегла, огорожа №1-2, сарай «Е» цегляний. Отже, ця побудова не є самочинною, набута відповідачкою у встановленому законом порядку, її приватною власністю, втручання в яку прямо заборонено законом і Конституцією України, тому вимоги власника сусідньої земельної ділянки про знесення нерухомого майна, належного ОСОБА_3 , є незаконними та необґрунтованими. Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав від 21.02.2025 ОСОБА_3 на праві приватної власності належить закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок загальною площею 283,6 кв.м, жилою площею 156,1 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Право приватної власності відповідачки на вказаний житловий буди підтверджується також свідоцтвом про право власності від 14.01.2011, виданим виконавчим комітетом Сумської міської ради. Ці документи, які підтверджують право власності ОСОБА_13 на спірний житловий будинок, спростовують голослівні заяви позивача про те, що дане нерухоме майно є самочинним. В своєму позові позивач просить суд зобов`язати відповідачку знести самовільно збудований житловий будинок загальною площею 283,6 кв.м, хоча поряд з межею його земельної ділянки знаходиться лише частина будинку, яка була збудована від імені колишніх власників, і набута відповідачкою у власність за договором міни. Інша частина житлового будинку була побудована на земельній ділянці, яка знаходиться у її законному користуванні. Це будівництво відбулося на місці старого житлового будинку, який відповідачка розібрала, бо він був непридатний для проживання. Ніякого відношення до цієї частини житлового будинку позивач немає, тому його вимоги про знесення нерухомого майна безпідставні і задоволенню не підлягають. Вважають, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , є самочинно збудованим. (Том 1 а.с. 236-237)

07.07.2025 до суду від представника позивача адвоката Краснонос О.В. надійшли пояснення, згідно яких зазначає, що ОСОБА_3 безпідставно та голослівно стверджує, що колишній власник будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_10 , отримав від колишнього власника житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 в усній формі дозвіл на будівництво двоповерхового будинку АДРЕСА_6 ,82 м. Попередній власник домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_9 при оформленні договору купівлі продажу домоволодіння у 2002 році запевнив позивача та членів його сім`ї, що будь яких дозволів як письмових так і в усній формі на самочинне будівництво двоповерхового житлового будинку АДРЕСА_6 ,82 м. на земельній ділянці по АДРЕСА_2 він не надавав і не міг надавати, оскільки, це суперечить здоровому глузду. Сім`я позивача придбала вказане домоволодіння ОСОБА_9 виключно за умови відсутності будь-якого дозволу на самовільну двоповерхову забудову на сусідній земельній ділянці, так як дана забудова розташована на межі земельних ділянок на відстані лише в 1 м. до будинку позивача, створювала загрозу для життя та здоров`я сім`ї позивача, закриваючи доступ природного світла через вікна до кімнат будинку, порушуючи інсоляцію між житловими будинками, що призводить до постійного залиття стін будинку дощовими водами із крівлі будинку ОСОБА_3 , яка має скат у сторону будинку позивача. Також відповідачка продовжує безпідставно голослівно стверджувати, що первісно збудований двоповерховий будинок із житловими приміщеннями на другому поверсі (для цілорічного проживання) та гаражем і літньою кухнею на першому поверсі 10,82х5,00 м не є самочинно побудованим так як «будівля була узаконена рішенням виконкому Сумської міськради від 06.07.2004 № 493 на підставі зробленого архітектором Ковпаківського району м. Суми проекту забудови земельної ділянки. Згода позивача та його дружини на проведення даного будівництва надана в письмовому вигляді». ОСОБА_3 навмисно продовжує вводити в оману суд, надаючи неправдиву навмисно викривлену інформацію. Так, позивач у черговий раз звертає увагу, що письмового дозволу на будівництво двоповерхового будинку по межі земельних ділянок не надавав. Слід зауважити, що рішенням виконкому Сумської міської ради від 06.07.2004 № 493 на яке посилається відповідач узаконено лише самочинно збудовані одноповерховий гараж та літня кухня, а не двоповерховий будинок, який збудований з порушенням правил та нормам пожежної безпеки, обмеження доступу природного світла до кімнат першого поверху будинку позивача та належну інсоляцію. Крім того, відповідачка ОСОБА_3 , безпідставно продовжує стверджувати, що двоповерховий житловий будинок загальною площею 283,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 не є самочинно збудованим, так як у встановленому законом порядку за договором міни 21.09.2004, набула право власності на житловий будинок загальною площею 38,8 кв. м, отже, ця побудова не є самочинно збудовано. Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав від 21.02.2025 їй на праві приватної власності належить закінчений будівництвом об`єкт - житловий будинок загальною площею 283,6 кв.м, також підтверджується свідоцтвом про право власності від 14.01.2011 виданим виконавчим комітетом Сумської міської ради. Відповідачка стверджує, що ці документи, які підтверджують право власності на житловий будинок спростовують голослівні заяви позивача про те, що дане нерухоме майно є самочинним. Вчергове відповідачка помиляється у законності своїх протиправних дій, які не узгоджуються з нормами законодавства України та державним будівельним нормам. До того ж, відповідно до припису №52 від 04 жовтня 2005 року забудовника ОСОБА_3 . Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, за будівництво без проектно-дозвільної документації з порушенням п.2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників» зобов`язано припинити будівництво. Окрім того, інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області, забудівництво двоповерхового житлового будинку загальною площею 283,6 кв.м. по АДРЕСА_1 без дозволу інспекції держархбудконтролю на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій», відповідачку ОСОБА_3 відповідно постанови №756 від 10 листопада 2010 року притягнуто до адміністративної відповідальності, остання визнала факт правопорушення та сплатила штраф. Наведене вище у повній мірі, як фактично, так і юридично підтверджує той факт, що двоповерховий будинок, за адресою АДРЕСА_1 збудовано з порушенням вимог Державних будівельних норм: порушення вимог ДБН-360-92** табл. 1 Додатку 3.1 пожежно-безпечному розташуванню до житлових будинків сусідніх земельних ділянок, відстань до яких повинна бути не менше 8 м., що є істотним відхиленням від будівельних норм, а також вимогам ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення: п. 2.17 Дахи слід проектувати з організованим водостоком». Відповідно п.1.9. ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» будівлі, що споруджені без проекту та з непогодженими відхиленнями відпроекту, вважаються об`єктами самовільної забудови. Позивач вважає, що на двоповерховий житловий будинок ОСОБА_3 загальною площею 283,6 кв.м по АДРЕСА_1 відсутній відповідний Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, а тому належним чином не прийнятий в експлуатацію. Отже, позивачем до суду надані належні та допустимі докази відповідно до норм матеріального та процесуального права, обґрунтовані судовою практикою з аналогічними спорами, та беззаперечно доведено, що двоповерховий житловий будинок ОСОБА_3 загальною площею 283,6 кв.м по АДРЕСА_1 підлягає безумовному знесенню так як є об`єктом самочинного будівництва, збудований без документів, що надають право на це, а саме: без відповідного, на законних підставах отриманого, документа на право власності чи користування земельною ділянкою; без проекту; робіт; належно без виготовленого, повідомлення погодженого про та початок затвердженого будівельних- збудований з істотними порушеннями державних будівельних норм і правил, що порушує права позивача та його сім`ї. (Том 2 а.с.1-5)

Ухвалою судді від 31.12.2024 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив по справі підготовче засідання.

Ухвалою суду від 04.03.2025 судом було витребувано у Приватної наукової виробничої фірми «КВЕЛ», Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» Проектно-технологічного підприємства «Сумбудпроект», Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, ТОВ «Діната», архіву ГУНП в Сумській області необхідну для розгляду справи інформацію.

Ухвалою суду від 02.04.2025 судом було витребувано у Приватної наукової виробничої фірми «КВЕЛ», Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» Проектно-технологічного підприємства «Сумбудпроект», ТОВ «Діната» необхідну для розгляду справи інформацію.

Ухвалою суду від 24.06.2025 судом було повторно витребувано у Приватної наукової виробничої фірми «КВЕЛ», Дочірнього підприємства Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» Проектно-технологічного підприємства «Сумбудпроект», ТОВ «Діната» необхідну для розгляду справи інформацію

Ухвалою суду від 14.07.2025 по справі було призначино судову будівельно-технічну експертизу, а провадження в справі зупинено до проведення експертизи.

Ухвалою суду від 20.01.2026 відновлено провадження у справі та призначино підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Краснонос О.В. в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові, запереченні на відзив та додаткових поясненнях щодо позову, просять суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_3 та її представник адвокат Гаврилюк Н.М., в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, надали пояснення аналогічні зазначеним у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив позивача, просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Третя особа ОСОБА_4 , в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала та зазначила, що так дійсно вона разом з чоловіком надавала письмовий дозвіл-розписку дану на прізвище « ОСОБА_6 » про залишення із самочинно збудованої двоповерхової забудови лише гараж на 1-му поверсі, що має мінімальний ризик пожежної небезпеки для їх домоволодіння, але ніякого дозволу на забудову двоповерхового будинку по межі суміжної земельної ділянки вздовж їх житлового будинку на відстані 1,04 метра, недотримуючи мінімальної відстані до їх будинку, що є порушенням державних стандартів та Державних будівельних норм вона не надавала. Та взагалі, їй стало лячно за пожежну безпеку домоволодіння та життя їх родини. Наголошувала, що вони для збереження добросусідських відносин неодноразово зверталися до відповідачки пропонуючи припинити самовільне незаконне будівництво, оскільки, таке будівництво порушує їх права та законні інтереси, однак, відповідачка ігнорувала їх звернення.

Представник третьої особи Сумської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали до суду заяву про розгляд справи без участі їх представника, за наявними в матеріалах справи документами. (Том 1 а.с. 96). 29.01.2025 до суду від представника за довіреністю третьої особи Сумської міської ради Семоненко А.В. надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначено, що викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення з боку відповідача вимог державних будівельних норм, а ДБН 360-92** «Містобудування. Планування й забудова міських і сільських поселень» в частині недотримання протипожежних відстаней між будинками позивача та відповідача. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340. Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18 (провадження № К/9901/5732/19) та від 10 квітня 2020 року у справі № 344/4319/16-а (провадження № К/9901/18858/18) зроблено висновки про те, що [...правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об`єкта самочинного будівництва. За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, та істотного порушення будівельних норм і правил. У цих випадках з позовом про зобов`язання особи до проведення перебудови може звернутися відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування. Таке рішення суд може ухвалити і за позовом про знесення самочинного будівництва, якщо за наслідками розгляду справи дійде висновку, що можливість перебудови і усунення наслідків самочинного будівництва не втрачено і відповідач згоден виконати перебудову. У разі невиконання особою судового рішення про здійснення перебудови суд може постановити рішення про знесення самочинного будівництва. В інших випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 ЦК України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови]. За обставин, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки шляхом знесення усіх об`єктів, зокрема й самочинного будівництва, навіть у разі його державної реєстрації, здійсненого не власником або без його згоди. (Том 1 а.с. 80-84)

Представник третьої особи Управління державного архітектурно будівельного контролю Сумської міської ради в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, приймаючи участь в минулих судових засіданнях позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала, просила суд їх задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до приписів ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 разом з дружиною ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 є співвласниками житлового будинку з надвірними будівлями розміщений на земельній ділянці площею 0,0910 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Викладені обставини підтверджуються копією договору купівлі - продажу житлового будинку від 24.09.2002, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Таранушич В.В., зареєстрованого в реєстрі № 2873. (Том 1 а.с. 36), копією договору купівлі - продажу земельної ділянки від 24.09.2002 посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Таранушич В.В., зареєстрованого в реєстрі № 2876. (Том 1 а.с. 37).

На виконання розпоряджень міського голови Сумської міської ради від 16.02.2016 № 34-р, від 18.02.2016 № 41-р, від 19.02.2016 № 43-р, від 24.02.2016 № 45-р та розпоряджень голови Сумської обласної державної адміністрації від 19.05.2016 № 252- ОД, від 19.05.2016 № 253-ОД, від 20.05.2016 № 259-ОД «Переліку перейменувань топонімів м.Суми» вулицю «Комсомольська» було перейменовано на вулицю «Данила Галицького».

Власником суміжного з позивачем домоволодіння, яке розміщене на земельній ділянці загальною площею 0,0523 га, кадастровий номер: 5910136600:19:028:0019 за адресою: АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3 , яка володіє зазначеним домоволодінням з 21.09.2004 на підставі договору міни житла від 21.09.2004, що підтверджується договором міни житла від 21.09.2004 посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Хоменко Вікторією Василівною, зареєстрованому в реєстрі за № 4889. (Том 1 а.с. 38)

Відповідно п.1.3 договору міни житла від 21.09.2004 жилий будинок з надвірними господарськими та побутовими будинками, розташований в АДРЕСА_3 , на земельній ділянці Сумської міської ради має наступні характеристики: житловий будинок - «А-1» - дерев`яний, житлова площа складає 32,6 кв.м, загальна площа 38,8 кв.м, та надвірні господарчі та побутові будинки: кухня - сарай «Г» - гіпсоблок, цегла; огорожа №1 - 2 - дошки, метал; сарай - «Е» - цегляний.

На дату укладення договору міни житла земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 , на якій розташоване домоволодіння відповідачки не була приватизованою і відносилась до комунальної власності територіальної громади Сумської міської ради.

До цього, 07.06.2004 позивач та його дружина ОСОБА_4 надали письмовий дозвіл, адресований виконкому Ковпаківської районної в м. Суми ради (розписка дана на прізвище сусіду « ОСОБА_10 ») про залишення із самочинно збудованої двоповерхової забудови лише гараж на 1-му поверсі, що має мінімальний ризик пожежної небезпеки для його домоволодіння: (цитата з розписки: «...не заперечуємо проти раніше збудованих будівель кухні - гаража (5х10,82 ) і сараю (3,7х7,7) на її частині ділянки по межі наших земельних ділянок, при умові відводу атмосферних осадів, що попадають на нашу територію»). (том 1 а.с. 48)

Однак, у позовній заяві позивач зазначає, що до укладення договору міни житла від 21.09.2004, відповідачка не будучи власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , станом на вересень 2002 року, без відповідних дозвільних документів на спільній межі земельної ділянки вздовж житлового будинку позивача на відстані 1,04 метрів, збудувала двоповерховий житловий будинок з горищем призначений для цілорічного проживання (гараж-літню кухню розміром 5х 0,82 м на 1-му поверсі та дві опалювані житлові кімнати на 2-му поверсі).

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони були збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, до вимог законодавства України, відповідачка до початку реалізації права на забудову земельної ділянки зобов`язана була у встановленому порядку набути право власності або користування на земельну ділянку на який здійснюється будівництво житлового будинку.

Частиною 4 ст. 376 ЦК України зазначено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Намагання позивача врегулювати спір мирним шляхом не виявилося можливим, що мало наслідками звернення позивача з письмовими заявами до Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, яке на підставі письмових звернень проводило перевірку незаконного будівництва, яке здійснювалось відповідачкою.

Листом від 26.12.2005 Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради повідомило, що за наслідками проведеної перевірки з виходом на місце, було встановлено, що ОСОБА_3 здійснює будівництво без проектно-дозвільної документації з порушенням норм п. 2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України». Забудовнику ОСОБА_3 приписом № 52 від 04 жовтня 2005 року було припинено будівництво до виконання проектної документації та погодження її в службах міста. (Том 1 а.с.49)

Пунктом 2.20 ДБН 79-92 «Житлові будинки для індивідуальних забудовників України» передбачено «відстань від межі суміжної ділянки до стін житлового будинку або господарської споруди слід приймати не менше 1 м. конструкції будинків та споруд, що виступають, не повинні перетинати межі сусідніх ділянок».

У подальшому Постановою № 756 від 10.11.2010 за справою про адміністративне правопорушення за здійснення будівництва двоповерхового приватного житлового будинку загальною площею 283,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу інспекції держархбудконтролю на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги ст. 29 Закону України «Про планування і забудову територій» громадянка ОСОБА_3 була притягнута до адміністративної відповідальності за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ст. 97 КУпАП. (Том 1 а.с.50).

В подальшому позивач довідався, що відповідачка уклала з Сумською міською радою договір оренди земельної ділянки від 05.07.2010, за яким відповідачці передано в оренду земельну ділянку площею 0,0523 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, договором оренди земельної ділянки 05.07.2010 укладеним між Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми (орендодавець) та громадянкою ОСОБА_3 (орендар) передбачено, що орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 23.06.2010 № 3986-МР «Про передачу у власність, оренду земельних ділянок громадянам» надає, орендар приймає в оренду земельну ділянку (об`єкт оренди), площею 0,0523 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (Том 1 а.с.39-42).

Позивач вважав, що для укладення договору оренди земельної ділянки ОСОБА_3 , надала до Сумської міської ради завідомо підроблений акт погодження меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та акт приймання - передачі межових знаків на збереження користувачу ОСОБА_3 від 06.05.2010, які є додатком та невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки від 05.07.2010, тому звертався зі скаргами за захистом своїх порушених прав до правоохоронних органів.

Сумським відділом поліції (м. Суми) ГУНП в Сумській області було відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) № 12016200440001523 від 30.03.2016 за ч. 1 ст. 358 КК України, щодо підроблення підпису ОСОБА_1 та підпису ОСОБА_8 в акті про погодження визначення меж земельної ділянки по АДРЕСА_3 від 06.05.2010 ОСОБА_3 , що вплинуло на незаконну передачу даної земельної ділянки останній в оренду з порушенням прав сусідніх землекористувачів. (Том 1 а.с.57) Суд витребував три томи к.п., згідно яких 11.04.2020 року слідчим СВ Марченко О.Ю. було винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 та ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України. (а.с. 217-218 т.3 м.к.п.)

З висновку судово-почеркознавчої експертизи № 551 за матеріалами кримінального провадження № 12016200440001523 від 30.03.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України вбачається, що підпис від імені ОСОБА_1 в акті про погодження (встановлення) визначення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 та акті приймання межових знаків на зберігання користувачу ОСОБА_3 від 06.05.2010 ОСОБА_1 », - виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. (Том 1 а.с.61-63)

На підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог представником позивача адвокатом Красноносом О.В. було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, з метою з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи і потребують спеціальних знань, надання суду належних доказів на підтвердження доводів, заявлених в позовній заяві та здійснення змагальності сторін (Том 1 а.с.143-145)

Ухвалою суду від 14.07.2025 по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: 1) чи відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки України розташування будинку АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , станом на 09.12.2010 та на теперішній час? Якщо ні, то яким конкретно нормам не відповідає? Чи відповідають відомості про одноповерховість будинку АДРЕСА_1 , зазначені в Сертифікаті СМ - 000608 від 09.12.2010 року ( а.с. 56) до фактично збудованого будинку? Якщо ні, то яка конкретно поверховість будинку належного ОСОБА_3 відповідно до Державним будівельним нормам? Чи є можливість перебудувати (перенести) збудований будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , на межі суміжної земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 , з приведенням вказаного будівництва будинку АДРЕСА_2 до існуючих державних будівельних норм та існуючих норм та правил? Якщо можливо, то яким чином?

Відповідно до висновку експертів №1485/1488 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 592/21021/24 від 16.01.2026 (Том 2 а.с. 47-60), зроблено такі висновки:

По першому питанню: розташування будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що були чинні станом на 09.12.2010, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці 1 додатку 3.1: «Протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями при III ступені вогнестійкості будівлі відстань між житловими будинками повинна бути не менше 8 м», тоді як фактична відстань становить 1,04 м; вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосфернцх опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 3.25*.

Розташування будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чинним на дату складання висновку, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці 15.2 розділу 15; вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 6.1.41.

По другому питанню: відомості про одноповерховість будинку АДРЕСА_1 , зазначені в Сертифікаті СМ-000608 від 09.12.2010 року (а.с. 56) не відповідає поверховості фактично збудованого будинку.

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», чинних на 09.12.2010, житловий будинок літера літ. «Ж» по АДРЕСА_2 є двоповерховим.

По третьому питанню: перебудувати (перенести) збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , з приведенням вказаного будівництва будинку АДРЕСА_2 до існуючих протипожежних норм, не видається за можливе.

Крім того, експерт зазначає, що під час складання висновку ним було встановлено такі обставини.

Натурним обстеженням будівель і споруд домоволодінь АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 , станом на дату проведення обстеження 06.11.2025 року, встановлено наступне: домоволодіння АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 є суміжними домоволодіннями; огорожа між домоволодіннями частково улаштована з підручних засобів, частково відсутня; на найменшій відстані один від одного розташовані будівлі двох домоволодінь, а саме: житловий будинок літ. «Ж» домоволодіння АДРЕСА_2 та житловий будинок літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 ; відстань між даними будівлями з урахуванням найбільш виступаючих конструкцій стін складає 1,04 м; між стінами житлових будинків огорожа відсутня; житловий будинок літ. «Ж» домоволодіння АДРЕСА_2 фактично складається з двох частин прямокутної конфігурації, при зовнішньому огляді будинку простежується різна поверховість частин будинку; на найближчій відстані від житлового будинку «А» домоволодіння АДРЕСА_1 розташована двоповерхова частина житлового будинку літ. «Ж»; висота від рівня землі до низу карнизних звисів у районі конька покрівлі (найвища точка) складає 9,8 м; ухил покрівлі житлового будинку літ. «Ж» домоволодіння АДРЕСА_2 направлений в бік житлового будинку АДРЕСА_1 , водовідведення не організоване; висота від рівня землі до низу карнизного звису зі сторони домоволодіння АДРЕСА_1 складає 5,9 м; з покрівлі житлового будинку АДРЕСА_1 організовано водовідведення на земельну ділянку АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», передбачено наступне: «п. 3.19* Граничні площі земельних ділянок, які надаються громадянам для житлового будівництва, встановлюється відповідними місцевими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування відповідно до земельного законодавства. В умовах забудови, що склалася, присадибна ділянка може бути збережена в існуючих розмірах, якщо це не заважає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту. У площу садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків, господарських споруд. Ширину садиби по фронту вулиці слід приймати залежно від планувальної структури району, рельєфу місцевості, типів житлових будинків, господарських споруд і гаражів з урахуванням забезпечення компактності садибної забудови і дотримання нормативних розривів між будовами. Житлові будинки на присадибних ділянках слід розміщувати відповідно до проекту забудови району зі встановленим відступом від червоних ліній. Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці; п. 3.24* У містах і селищах міського типу на присадибних ділянках при дотриманні санітарних протипожежних і будівельних норм можуть бути розміщені господарські будівлі та гаражі, вбудовані у житловий будинок, прибудовані до нього, або у вигляді окремої будівлі. Господарські будівлі для утримання худоби, інших тварин і птиці допускаються в селищах міського типу, а також у міських районах садибного житлового будівництва, де згідно з нормативно-правовими актами органів місцевого самоврядування та державного нагляду дозволено їх утримання. Розташування цих будівель на присадибних ділянках слід виконувати відповідно до місцевих правил забудови для сільських населених пунктів. Розміщення господарських будівель по лінії забудови житловими будинками не допускається. Розміщення гаражів слід передбачати переважно вбудованими або прибудованими до житлових будинків по лінії забудови або в глибині ділянки; п. 3.25* Протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог (додаток 3.1): табл. 1 Додатку 3.1. При III ступені вогнестійкості будівлі відстань між житловими будинками повинна бути не менше 8 м; прим. 7. Максимальні протилежні розриви між житловими будинками і господарськими спорудами в межах однієї присадибної ділянки не нормуються. Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватися з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості відповідно до «Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки» та СНІП П-4- 79 «Естественное и искусственное освещение» як в будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках; п. 3.25* Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно- технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок; п. 7.50 Відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будівель слід приймати не менш тих, які приведені в таблиці 7.5.: житлові будинки, в т.ч. торці житлових будинків без вікон, відстань від гаражів і відкритих стоянок при кількості легкових автомобілів: 10 і менше 10** ,10**); 11-50 15 , 10**); 51-100 25,15; 101-300 35,25; понад 300 -50-35.

ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» [3]: «п. 2.51 У підвальних, цокольних і на першому поверхах житлових будинків допускається улаштування вбудованих і вбудовано-прибудованих гаражів для одноквартирних житлових будинків та стоянок для машин і мотоциклів, що належать мешканцям багатоквартирних житлових будинків, згідно з вимогами ДБН 360, ДБН В. 2.2-9 та інших відповідних нормативних документів. Ці вимоги не поширюються на одноквартирні житлові будинки з гаражами площею до 40 м2».

Аналізуючи вимоги щодо протипожежних відстаней між будівлями, що розташовані на сусідніх земельних ділянках, визначені додатком 3.1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування та забудова міських та сільських поселень», співвставляючи з фактичними відстанями між житловим будинком літера «Ж» та житловим будинком літера «А», експерти приходять до висновку.

Розташування будинку АДРЕСА_2 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що були чинні станом на 09.12.2010, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці 1 додатку 3.1: «Протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями при III ступені вогнестійкості будівлі відстань між житловими будинками повинна бути не менше 8 м», тоді як фактична відстань становить 1,04 м; вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 3.25*.

Щодо дослідження відповідності відстаней між житловим будинком літ. «Ж» домоволодіння АДРЕСА_2 та житловим будинком літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 по вимогам нормативної документації станом на дату складання висновку.

У ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» [4], що чинні на дату складання висновку, зазначено: 6.1.41. При розміщення будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.

Найменша допустима відстань між стінами житлових будинків I, II та III ступенів вогнестійкості, становить 8 м, тоді як найменша фактична відстань між побудованим будинком літера «Ж» на території домоволодіння АДРЕСА_2 та житловим будинком літ. «А» на території домоволодіння АДРЕСА_1 складає 1,04 м.

Аналізуючи вимоги щодо відстаней між будівлями, що розташовані на сусідніх земельних ділянках, визначені ДБН 5.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», співвставляючи з фактичними відстанями між житловим будинком літера «Ж» та житловим будинком літера «А», експерти приходять до висновку.

Розташування будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чинним на дату складання висновку, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці 15.2 розділу 15 (тоді як фактична відстань становить 1,04 м; та вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 6.1.41.

У матеріалах цивільної справи міститься Сертифікат відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам, реєстраційний номер СМ 000608 від 09.12.2010, у якому зазначено: «Цим сертифікатом Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Сумській області засвідчує відповідність закінчених будівництвом об`єктів - житлового будинку садибного типу, одноповерхового, загальною площею 283, 6 кв.м, з господарськими будівлями: два сараї відповідно до технічного паспорту, виданого комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 10.07.2008, зі змінами від 21.01.2010, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , державним стандартам, будівельним нормам і правилам. Забудовник об`єкта - ОСОБА_3 .»

Відповідно вимог ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» [3]: «Додаток Б (обов`язковий). Терміни та визначення понять:

Веранда - засклене неопалюване приміщення, прибудоване до малоповерхового будинку або вбудоване у нього, яке не має обмеження за глибиною.

Горище - простір між: поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху.

Поверх мансардний (мансарда) - поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі.

Додаток В (обов`язковий).

Правила підрахунку площі квартири у житловому будинку і гуртожитку, площі житлового будинку, площі приміщень, площі забудови, будівельного об`єму, поверховості житлового будинку та перелік обов`язкових техніко-економічних показників.

В.9 При визначенні поверховості надземної частини будинку до кількості поверхів включають усі надземні поверхи (включаючи мансардний), у тому числі технічний і цокольний, якщо верх його перекриття знаходиться вище середньої планувальної позначки землі не менше ніж на 2 м.

При різній кількості поверхів у різних частинах будинку на ділянці з уклоном поверховість визначають окремо для кожної частини будинку.

Технічний поверх, розташований над верхнім поверхом, при визначенні поверховості будинку не враховують».

Дослідженням технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 , виготовлений КП «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» станом на 21.01.2010 року встановлено, що житловий будинок літ. «Ж» складається з першого поверху площею 139,2 кв.м та мансардного поверху (мансарди) площею 120,9 кв.м. Загальна площа будинку 283,6 кв.м.

Отже, відповідно до норм пункту В.9 Додатку В ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», встановлено, що житловий будинок літера «Ж» по АДРЕСА_2 має два поверхи (перший поверх та мансардний поверх).

Зовнішнім натурним обстеженням житлового будинку літ. «Ж» домоволодіння АДРЕСА_2 встановлено, що фактично житловий будинок складається з двох частин прямокутної конфігурації, при цьому перша частина (розміри по зовнішнім обмірам 9,06х12,2 м) складається з першого та мансардного поверхів, а друга частина (розміри по зовнішнім обмірам 5,0 м х 10,82 м) складається з двох поверхів та горища.

Відповідно до норм пункту В.9 Додатку В ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», обидві частини житлового будинку літ. «Ж» по АДРЕСА_1 мають два поверхи.

Аналізуючи норми ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» щодо встановлення поверховості житлових будинків, співвставляючи з даними технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 та даними, отриманими під час натурного огляду, експерти приходять до наступного висновку.

Відомості про одноповерховість будинку АДРЕСА_1 , зазначені в Сертифікаті СМ-000608 від 09.12.2010 року (а.с. 56) не відповідає поверховості фактично збудованого будинку. Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» житловий будинок літера «Ж» по АДРЕСА_2 є двоповерховим.

Натурним обстеженням, станом на 06.11.2025, та відповідно до даних технічного паспорта на житловий будинок АДРЕСА_2 , встановлено, що ширина земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 зі сторони АДРЕСА_1 становить 16,05 м. Розмір житлового будинку «Ж» по зовнішньому обміру зі сторони АДРЕСА_1 становить 14,06 м (9,06 м + 5,0 м).

Для приведення будівництва житлового будинку літ. «Ж» до вимог норм ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» щодо встановлення протипожежних відстаней, житловий будинок літ. «Ж» необхідно перемістити на відстань 6,96 м від стіни житлового будинку літ. «А» по АДРЕСА_7 , при цьому необхідно додержуватись встановлених протипожежних відстаней до домоволодіння АДРЕСА_2 .

Аналізуючи дані щодо ширини земельної ділянки домоволодіння АДРЕСА_2 , розміру житлового будинку літ. «Ж» та його частин, експерти приходять до висновку, що перебудувати (перенести) збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , з приведенням вказаного будівництва будинку АДРЕСА_2 до існуючих протипожежних норм, не видається за можливе.

Розташування будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що були чинні станом на 09.12.2010, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці і додатку 3.1: «Протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями при III ступені вогнестійкості будівлі відстань між житловими будинками повинна бути не менше 8 м», тоді як фактична відстань становить 1,04 м; вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 3.25*.

Розташування будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чинним на дату складання висновку, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці 15.2 розділу 15; вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 6.1.41.

Відомості про одноповерховість будинку АДРЕСА_1 , зазначені в Сертифікаті СМ-000608 від 09.12.2010 року (а.с. 56) не відповідає поверховості фактично збудованого будинку.

Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» житловий будинок літера літ. «Ж» по АДРЕСА_2 є двоповерховим.

Перебудувати (перенести) збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_3 , на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , з приведенням вказаного будівництва будинку АДРЕСА_2 до існуючих протипожежних норм, не видається за можливе.

Статтею 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності. Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

Позивач неодноразово намагався з`ясувати у відповідачки чи забезпечено останньою додержання вимог чинного законодавства щодо отримання дозвільних документів на здійснене будівництво будинку, як пояснювала у суді остання, вона намагалася все привести у відповідність, але ОСОБА_1 навпаки їй всіляко перешкоджав, з дебатів, які велися між сторонами у судових засіданнях, суд зробив висновок про постійні сварки між сусідами, відсутність з власних особистих міркувань добросусідства, відсутність поступок один одному з приводу володіння та користування своїм майном, не порушуючи права один одного. Суд, протягом всього розгляду справи пропонував сторонам укласти мирову угоду, вирішити спір мирно шляхом взаємних поступок, знайти все ж таки порозуміння з огляду на зміст заявленої позовної вимоги з приводу знесення житла, але позитивних результатів це не дало.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновків про те, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво; власник земельної ділянки не заперечує проти визнання права власності на самочинну забудову, однак забудова порушує права інших осіб на зазначену земельну ділянку; самочинна забудова зведена на наданій земельній ділянці але з відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил, що порушує права інших осіб, за умови, що особа, яка здійснила самочинне будівництво, відмовилась від здійснення перебудови.

З урахуванням змісту зазначеної норми у поєднанні з положеннями статей 16, 386, 391 ЦК України позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом.

За змістом статті 376 ЦК України вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Аналогічна позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 458/1173/14-ц.

За таких обставин, збудований відповідачкою вздовж житлового будинку позивача двоповерховий житловий будинок з мансардою є об`єктом самочинного будівництва, що не відповідає встановленим будівельним, санітарним та протипожежним нормам, а також завдає шкоди належному позивачу житловому будинку, а тому порушені права позивача підлягають судовому захисту.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних нормі правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом від повідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила(здійснює)будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Відповідно до вимог статті 376 ЦК України, статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об`єкта нерухомості мають органи державної влади, органи місцевого самоврядування і інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Одночасно за положеннями частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням. За рішенням суду самочинно збудований об`єкт підлягає знесенню з компенсацією витрат, пов`язаних із знесенням об`єкта, за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) таке самочинне будівництво.

З огляду на вищезазначене, ОСОБА_3 , забудувала житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , з порушенням державних та протипожежних норм, що чинить перешкоду ОСОБА_1 у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оспорюючи позовні вимоги, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що дане будівництво є законним, підстав вважати його самочинним не вбачається, надаючи на підтвердження цього ряд доказів.

Так, як доказ відповідачкою надано копію проекту ЧНПФ «КВЕЛ» на будинок по АДРЕСА_1 за 2005 рік, де чітко зазначено, що за проектом загальна площа будинку лише 182,0 м. кв. (фактично збудовано - 283,6 м. кв, тобто більше на 101,6 м. кв.), а житлова площа за проектом 81,1 м. кв. (фактично збудовано - 156,1 м.кв. більше на75м. кв.) (Том 1 а.с.183-186)

За вказаним проектом другий поверх нової забудови будинку «горище», але фактично збудовано двоповерховий будинок. Окрім того, до проекту другого поверху включені незаконно раніше збудовані житлові приміщення над гаражем-кухнею (спальня - 16,2 м. кв., спальня - 9,2 м. кв. та інші приміщення), розташовані на відстані лише 1,04 м. від будинку позивача (відхилення у вісім разів збільшено від норм ДБН 360-92** табл. 1 Додатку 3.1- +800%).

Відповідно до ДБН В.2.2.-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: Додаток Б (обов`язковий) наведено терміни та визначення понять. Горище - простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху. Поверх мансардний (мансарда) - поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі.

Вимоги ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»: п.1.3. Проектування житлових будинків здійснюється з урахуванням факторів, викликаних надзвичайними ситуаціями, у тому пожежою; п. 2.17 Дахи слід проектувати з організованим водостоком- згідно з ДБН В 2.6 -14.

Однак, наданий як доказ проект ЧНПК «КВЕЛ» не містить цих обов`язкових вимог.

Відповідно проекту на забудову ЧНПФ «КВЕЛ»2005 року (заказник ОСОБА_3 ) на житловий будинок по АДРЕСА_1 будинок одноповерховий, відповідно плану другий поверх горище, а не мансардний як зазначено у рішенні виконавчого комітету.

Фактично побудовано двоповерховий будинок, другий поверх частково мансардний: перший поверх: гараж 25,4 кв.м та підсобне приміщення 17,9 кв.м, (дозволено будівництво на кухню-гараж літ. «Г»); загальна кімната 30,7 кв.м., кухня 15,2 кв.м, спальня 25,0 кв.м., прихожа 23,4 кв.м (дозволено житлового будинку літ . «Ж»); другий поверх: спальня 16,2 кв.м, спальня 9,2 кв.м, коридор 12,0 кв.м та санвузол суміщений 3,5 кв.м. (дозволено будівництво на кухню-гараж літ. «Г»); над першим поверхом житлового будинку запроектовано горище.

Відповідачкою як доказ надано копію технічного паспорту Сумського обласного об`єднаного бюро технічної інвентаризації на житлове приміщення будинку АДРЕСА_1 від 11.08.2003. (Том 1 а.с. 174-176) Однак, у вказаному технічному паспорті відсутня будь-яка інформація про двоповерховий будинок, який є предметом розгляду судом у даному випадку, лише відображено план розташування кухні- гаражу розміром 5x10,82 м. на першому поверсі та житлових приміщень на другому поверсі.

Також ОСОБА_3 надала як доказ копію рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 22.11.2005 № 655, де у витягу із додатку №1 до рішення дозволено будівництво на земельній ділянці по АДРЕСА_2 нового житлового будинку замість старого розміром 13,80 х 14,00 м з мансардним приміщенням та сараю розміром 5,00 х 10,00 м., а у додатку №2 проект забудови земельної ділянки. (Том 1 а.с.179-182)

Однак, суд звертає увагу на те, що вказаний дозвіл виконавчого комітету Сумської міської ради надано на забудову земельної ділянки, відповідно діючого законодавства України.

Крім того, відповідачка як доказ надала копію Сертифіката відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам СМ 000608 від 09.12.2010, виданого Інспекцією Державного архітектурно - будівельного контролю у Сумській області, яким засвідчено відповідність закінчених будівництвом об`єктів - житлового будинку садибного типу, одноповерхового, загальною площею 283,6 кв.м з господарськими будівлями: два сараї відповідно до технічного паспорта, виданого комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» 10.07.2008 зі змінами від 21.01.2010 розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . (Том 1 а.с.187)

Однак, в результаті обстеження експертом було встановлено та зазначено у висновку експертів №1485/1488 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 592/21021/24 від 16.01.2026: відомості про одноповерховість будинку АДРЕСА_1 , зазначені в Сертифікаті СМ-000608 від 09.12.2010 року (а.с. 56) не відповідає поверховості фактично збудованого будинку. Відповідно до ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення» житловий будинок літера «Ж» по АДРЕСА_2 є двоповерховим.

У відповідності з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України). Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Натомість, всупереч положенням ст. ст. 12, 81, 83 ЦПК України відповідачка не надала суду жодного доказу на підтвердження можливості здійснити перебудову спірної нерухомості відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами. Протягом часу знаходження справи у провадженні суду у відповідачки були всі можливості надати суду відповідні докази на підтвердження того, що спірне житлове приміщення може бути перебудоване відповідно до будівельних норм та правил, однак відповідачка не скористалася наданим їй правом.

Більше того, судячи з відзиву на позовну заяву відповідач і не має наміру доводити факт можливості здійснення перебудови спірної споруди і не пропонує варіантів мирного вирішення спору, яке можливо лише за наявності волі відповідача, а бажає залишити існуюче становище, яке порушує права позивача.

Крім того, відповідач зазначила, що, як вбачається із позовної заяви, підставою для знесення житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 , позивач зазначає істотне порушення відповідачем будівельних норм і правил при його будівництві. Разом з тим, факт істотного порушення будівельних норм і правил при будівництві спірного будинку, не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а тому підстав для задоволення позову немає як вважає ОСОБА_3 .

Натомість представником позивача адвокатом Красноносом О.В. було заявлено клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, з метою з`ясування обставин, що мають суттєве значення для справи і потребують спеціальних знань. Згідно висновку експертів №1485/1488 за результатами проведення комісійної судової будівельно-технічної експертизи за матеріалами цивільної справи № 592/21021/24 від 16.01.2026, дійсно було підтверджено, що розташування будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_3 , з урахуванням відстані до сусідньої межі домоволодіння та найбільш відступаючої конструкції стіни будинку АДРЕСА_1 , не відповідає вимогам ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», що були чинні станом на 09.12.2010, та вимогам ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», чинним на дату складання висновку, а саме: вимогам щодо встановлення протипожежних відстаней, зазначених у таблиці 15.2 розділу 15; вимогам щодо забезпечення влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок, зазначених у п. 6.1.41.

Таким чином, суд вважає встановленим, що самовільно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_1 , зведений з істотними порушеннями державних будівельних норм, стандартів та правил, чим суттєво порушуються права позивача, які підлягають судовому захисту.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, тому підлягають задоволенню. Однак, на даний час застереження, яке у заявленій основній вимозі просить суд у рішенні вказати позивач «У разі відмови добровільно знести даний об`єкт, провести примусове його знесення за рахунок ОСОБА_3 », суд не вбачає за необхідне вказувати, оскільки цей механізм автоматично передбачений законом на стадії виконання судового рішення згідно статті 376 Цивільного кодексу України та статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності, ЗУ « Про виконавче провадження».

Щодо вимоги відповідачки ОСОБА_3 , зазначеної у відзиві на позовну заяву про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Зазначена правова позиція висловлена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року в справі № 653/1096/16-ц.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що строки позовної давності позивачем не пропущені.

Відповідно до ст.141 ЦПК України понесені судові витрати позивача під час розгляду справи слід стягнути з відповідачки ОСОБА_14 на користь ОСОБА_1 в сумі: 1211 грн. 20 коп. судового збору, 33 926 грн. 40 коп. за проведення експертизи.

На підставі ст.41, 47, 129 Конституції України, статей 16, 316-319, 355-358, 367, 374, 376, 381-384,391 ЦК України, керуючись статтями 2, 4, 5, 9, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 знести самовільно збудований житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на межі земельної ділянки вздовж житлового будинку АДРЕСА_1 , належного ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1 211,20 грн. повернення судового збору та 33 926 грн. 40 коп. за проведення експертизи.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга КАТРИЧ