Постановление суда № 140171630, 28.09.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

Справа №338/1851/26

Провадження № 2/338/1451/26

28 вересня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Решетов В.В., розглянувши заяву представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Кузя Олександра Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення використання земельної ділянки без належних правових підстав та приведення земельної ділянки у належний стан,

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2026 року через підсистему «Електронний суд» одночасно з позовною заявою представник ОСОБА_1 адвокат Кузь Олександр Миколайович подав заяву про забезпечення позову.

У позові зазначено, що позивачці на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,2453 га, кадастровий номер 2620455500:01:003:0596, розташована в селищі Солотвин, урочище «Оболонь», з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Суміжною є земельна ділянка кадастровий номер 2620455500:01:003:0026 площею 0,0581 га, на якій розташований об`єкт автозаправної станції, співвласниками відповідної земельної ділянки та нерухомого майна є ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Заявник посилається на те, що за результатами геодезичних та землевпорядних робіт встановлено фактичне використання для розміщення та експлуатації АЗС додаткової земельної площі 0,0371 га за межами земельної ділянки кадастровий номер 2620455500:01:003:0026, яка, за твердженням позивачки, належить до земель комунальної власності та розташована між земельними ділянками кадастрові номери 2620455500:01:003:0026 і 2620455500:01:003:0596.

На обґрунтування необхідності забезпечення позову заявник зазначає, що зміна фактичного стану спірної території, переміщення чи демонтаж обладнання АЗС, розширення меж фактичного землекористування або оформлення Солотвинською селищною радою прав на частину спірної території на користь відповідачів може ускладнити встановлення фактичних обставин та ефективний захист прав позивачки.

У заяві просить до набрання законної сили рішенням суду: заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконувати будь-які будівельні, монтажні, реконструкційні та земельні роботи на спірній території площею 0,0371 га; заборонити збільшувати площу фактичного використання земель за межами ділянки кадастровий номер 2620455500:01:003:0026 у напрямку спірної території; заборонити переміщувати, демонтувати, замінювати зі зміною місця розташування або іншим чином змінювати просторове положення резервуарів СВГ, газових ємностей, паливороздавальних і газороздавальних колонок та іншого стаціонарного технологічного обладнання АЗС, а також встановлювати нове обладнання; заборонити змінювати фактичні межі користування спірною територією, зокрема шляхом перенесення або встановлення огорож та інших елементів облаштування.

Крім того, просить заборонити Солотвинській селищній раді приймати рішення, надавати дозволи, погодження або вчиняти інші дії, спрямовані на збільшення площі земельної ділянки кадастровий номер 2620455500:01:003:0026 за рахунок спірної території, передавати цю територію у власність чи користування для розміщення або обслуговування АЗС, а також надавати дозволи на розроблення, погоджувати або затверджувати відповідну документацію із землеустрою.

Заявник також просить визначити винятки з указаних заборон для технічного обслуговування без зміни місця розташування обладнання, невідкладних аварійних робіт та огляду чи експертного дослідження за ухвалою суду, а зустрічне забезпечення не застосовувати.

Заява підлягає розгляду по суті без виклику сторін. Підстав для її повернення суд не встановив.

Заява відповідає вимогам щодо форми та змісту, встановленим статтею 151 ЦПК України: у ній зазначені сторони, предмет позову, заходи забезпечення, мотиви їх застосування, ціна позову як немайнового спору та пропозиції щодо зустрічного забезпечення.

До заяви додана квитанція від 25 вересня 2026 року про сплату судового збору у сумі 665,60 грн. За підпунктом 4 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За прожиткового мінімуму 3328 грн це становить 665,60 грн. Тому відсутні підстави для повернення заяви за частиною десятою статті 153 ЦПК України.

Оцінюючи наявність підстав для застосування заявлених заходів, суд приходить до наступних висновків.

За частинами першою, другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, визначених статтею 150 цього Кодексу, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав та інтересів позивача.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов може забезпечуватися, зокрема, забороною вчиняти певні дії та забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору. За частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Забезпечення позову не є способом попереднього вирішення спору по суті. Його процесуальна мета полягає у тимчасовому захисті від реального ризику такого розвитку подій, за якого без негайного втручання суду майбутній судовий захист може стати неефективним, надмірно ускладненим або неможливим. Саме заявник повинен навести конкретні фактичні обставини і подати докази, які дають суду достатні підстави зробити висновок про наявність відповідного ризику.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначила, що при вирішенні питання про забезпечення позову ключовим є встановлення: наявності спору між сторонами; ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача; співмірності обраного заходу із заявленими вимогами; дійсної мети звернення із заявою про забезпечення позову. Водночас характер спору майновий чи немайновий сам по собі не визначає можливість застосування забезпечення.

Такий підхід узгоджується з висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 лютого 2025 року у справі № 910/7497/24, згідно з яким суд повинен оцінити не абстрактну можливість несприятливого розвитку подій, а обґрунтовану ймовірність утруднення ефективного захисту, зв`язок обраного заходу з предметом спору та баланс інтересів усіх осіб, яких обмеження стосуватиметься.

Наявність між сторонами спору підтверджується змістом одночасно поданої позовної заяви та доданими матеріалами. Відомості з Державного реєстру речових прав підтверджують право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 2620455500:01:003:0596 площею 0,2453 га та права ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 2620455500:01:003:0026 і нерухоме майно АЗС. Поданий збірний кадастровий план відображає проектне та фактичне використання земель і площі, які позивачка вважає такими, що використовуються поза межами зареєстрованої ділянки АЗС.

Разом із тим ці матеріали підтверджують існування предмета спору, але не підтверджують реальної загрози вчинення саме тих майбутніх дій, на запобігання яким спрямована заява про забезпечення позову.

У матеріалах заяви відсутні дані про те, що після фіксації фактичного стану території відповідачі розпочали або готуються розпочати будівельні, монтажні, реконструкційні чи земельні роботи на спірній території, зокрема: замовили проектні чи будівельні роботи; вчиняють дії для переміщення резервуарів, газових ємностей або колонок; встановлюють нове стаціонарне обладнання; переносять огорожі або іншим чином збільшують площу фактичного користування за межами земельної ділянки кадастровий номер 2620455500:01:003:0026.

Також, представником заявника, до заяви про забезпечення позову, не подано листування, договорів, проектної документації, дозволів, повідомлень про початок робіт, фото- чи відеоматеріалів про розпочаті зміни, приписів контролюючих органів або інших доказів, з яких убачалася б підготовка чи здійснення таких дій. Саме припущення про те, що відповідачі теоретично можуть змінити існуючий стан території, не є достатньою підставою для встановлення судової заборони на невизначений період до набрання рішенням законної сили.

Заявлена заборона збільшувати площу фактичного використання земель та змінювати огорожі також ґрунтується на припущенні представника заявника про можливе майбутнє розширення. Доказів того, що таке розширення вже розпочато, готується або є предметом конкретних домовленостей чи правочинів, до заяви не подано.

Щодо заборони переміщувати, демонтувати, замінювати чи іншим чином змінювати просторове положення технологічного обладнання АЗС суд враховує, що заявник прямо обґрунтовує цей захід, зокрема, необхідністю збереження існуючого розташування обладнання «до його огляду та експертного дослідження» для перевірки фактичного стану, зафіксованого у геодезичних матеріалах.

Отже, у цій частині заявлена мета фактично пов`язана не стільки із забезпеченням виконання майбутнього рішення, скільки зі збереженням доказового стану об`єктів для подальшого дослідження. ЦПК України передбачає для цього самостійний процесуальний інститут забезпечення доказів.

Бажання зберегти об`єкти у незмінному положенні для майбутнього огляду чи експертизи, без доведення окремого ризику для ефективності судового захисту, не обґрунтовує застосування відповідного обмеження як заходу забезпечення позову.

Крім того, суд вважає, що не встановлено достатніх підстав і для заборони Солотвинській селищній раді приймати рішення, надавати дозволи, погодження або вчиняти інші дії щодо спірної території.

З доданих матеріалів не вбачається, що ОСОБА_2 або ОСОБА_3 звернулися до Солотвинської селищної ради з конкретним клопотанням про передачу саме спірної території площею 0,0371 га у власність чи користування, про збільшення за її рахунок площі земельної ділянки кадастровий номер 2620455500:01:003:0026, про розроблення відповідної документації із землеустрою, а також що така документація вже виготовляється, погоджується чи винесена на розгляд ради.

Подані відповіді Солотвинської селищної ради від 03 липня 2026 року та 28 липня 2026 року містять інформацію щодо наявних кадастрових і містобудівних даних, однак самі по собі не підтверджують початку процедури передачі відповідачам додаткової площі 0,0371 га або підготовки рішення, яке могло б змінити правовий режим цієї території.

Тому запропонована заборона органу місцевого самоврядування охоплює широке коло можливих майбутніх рішень та дій без доведення факту започаткування конкретної процедури, яка створювала б реальний ризик для ефективності майбутнього судового захисту. За таких обставин установлення загальної заборони на реалізацію визначених законом земельних повноважень органу місцевого самоврядування було б непропорційним доведеному на цій стадії ризику.

Суд враховує також, що спірна територія площею 0,0371 га не має окремого кадастрового номера та у заяві визначена через її орієнтовну площу, розташування між двома кадастровими ділянками і посилання на збірний кадастровий план. Заходи забезпечення позову повинні бути сформульовані так, щоб особи, яких вони стосуються, та органи виконання могли однозначно визначити межі забороненої поведінки. За відсутності доведеного безпосереднього ризику настільки широкий комплекс тимчасових заборон щодо земельних робіт, обладнання, огорож та повноважень органу місцевого самоврядування не відповідає вимозі співмірності.

При цьому суд не оцінює на цій стадії достовірність тверджень позову про самовільне використання комунальної землі, дотримання чи порушення будівельних, санітарних або протипожежних норм, а також не вирішує питання про наявність у позивачки права вимагати демонтажу конкретного обладнання. Вирішення таких питань означало б передчасне дослідження спору по суті, що не відповідає призначенню інституту забезпечення позову.

З огляду на наведене, заявником доведено наявність спору, однак не доведено належними та достатніми доказами реальну загрозу вчинення відповідачами чи Солотвинською селищною радою конкретних дій, які до ухвалення рішення можуть істотно ускладнити або унеможливити його виконання чи ефективний захист прав позивачки. Тому, відсутні підстави для застосування заявлених заходів забезпечення позову.

Оскільки забезпечення позову не застосовується, питання про зустрічне забезпечення відповідно до частини другої статті 154 ЦПК України не виникає.

Керуючись статтями 116, 149154, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Кузя Олександра Миколайовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Солотвинської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області про визнання протиправною бездіяльності органу місцевого самоврядування, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення використання земельної ділянки без належних правових підстав та приведення земельної ділянки у належний стан відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її постановлення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя В.В.Решетов