Решение № 140169786, 29.06.2026, Городищенський районний суд Черкаської області

справа № 691/223/26

провадження № 2/691/706/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуГородищенський районний суд Черкаської області

В складі :

головуючого судді Савенко О.М.

з участю секретаря судового засідання Шмунь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городище цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-

встановив :

ОСОБА_1 звернувся в Городищенський районний суд Черкаської області з позовною заявою до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач мотивує їх тим, що рішенням Городищенського 691/1323/24 позов ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позов задоволено. Приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святошинського) районного районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис № 92262 від 15 липня 2021 року, про стягнення у безспірному порядку з позивача на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за споживчим кредитним договором №445467 від 02 травня 2018 року у розмірі 36549 грн. 89 коп.. На підставі виконавчого напису, 07 грудня 2021 року державним виконавцем Городищенського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67745280 під час здійснення виконавчого провадження виконавцем були стягнуті з нього кошти в сумі 3000 грн. Разом з тим, як вже сказано вище, його позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Судом було визнано таким, що не підлягає виконанню вищевказаний виконавчий напис на підставі якого було відкрите виконавче провадження та стягнуті кошти. Отже в даному випадку стягнуті виконавцем з нього, на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» кошти є не законним рішенням (а.с.1-2).

У судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи вчасно та належним чином повідомленим, не з`явився. У позовній заяві просив розгляди справу у його відсутність, в якій зазначив що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН», будучи вчасно та належним чином повідомленим про розгляд цивільної справи, шляхом надіслання судових повісток рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Городищенського районного суду Черкаської області, у судове засідання не з`явився, причину своєї неявки суду не повідомив, як і не надіслав заяв чи то клопотань про розгляд справи у його відсутність або перенесення розгляду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Неявка учасників справи не перешкоджає розгляду по суті, так як сторони повідомлені вчасно та належним чином. За таких обставин, суд, вважає, що у справі достатньо доказів для об`єктивного розгляду і слухає справу у їх відсутності.

Суд, розглянувши позов в межах заявлених позовних вимог, клопотання позивача про розгляд у його відсутність, враховуючи належне повідомлення відповідача, та дослідивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Згідно частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно положень, викладених у ст.ст.13,81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з частиною другою статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні та відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що для виникнення кондикційного зобов`язання необхідним є встановлення факту набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави. При цьому для застосування статті 1212 ЦК України встановлення вини набувача майна не є необхідним, оскільки обов`язок повернення безпідставно набутого майна не є заходом цивільно-правової відповідальності. Такий висновок викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 20 вересня 2024 року у справі № 628/1203/19 (провадження № 61-8954св24).

Постанова ОП КГС ВС від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 Верховний Суд зазначив, що за вимогою про повернення безпідставно набутого майна належним відповідачем є безпосередній набувач такого майна, тобто особа, у якої відбулося збільшення майна або його збереження за рахунок іншої особи.

Із досліджених судом доказів вбачається, що рішенням Городищенського районного суду Черкаської області від 13 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задоволено (а.с.8-10). Відповідно приватним нотаріусом Бучанського (Києво-Святощинського) районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис №92262 від 15 липня 2021 року, про стягнення у безспірному порядку з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН» заборгованості за споживчим кредитом договором №445467 від 02 травня 2018 року у розмірі 36549 грн. 80 коп. (а.с.7). На підставі виконавчого напису, 07 грудня 2021 року джержавним виконавцем Городищенського відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67745280 та під час здійснення виконавчого провадження виконавцем було стягнуто з ОСОБА_1 кошти в сумі 3000 грн. (а.с.6).

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що з позивача ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису нотаріуса було безпідставно стягнуто грошові кошти у розмірі 3000 грн. Водночас встановлено, що зазначені кошти підлягали стягненню на користь ТОВ «ВЕЛЛФІН», а тому саме на відповідача покладено обов`язок щодо їх відшкодування ОСОБА_1 .. З огляду на те, що правових підстав для утримання ТОВ «ВЕЛЛФІН» зазначених грошових коштів не встановлено, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

В позовній заяві стороною позивача було заявлено і вимогу про стягнення з відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН» на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 15000 грн. (а.с.1-2).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат. Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та Адвокатом Кожем`яченко В.В. 06 січня 2026 року уклали договір про надання правничої допомоги (а.с.3). Згідно акту виконаних робіт по договору про надання правничої допомоги, яку всього надано на суму 15000,00 грн. і складається з робіт зазначених у детальному описі наданих послуг від 06 січня 2026 року із усного консультування, ознайомлення із матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, складання позовної заяви, подання позовної заяви до суду та які згідно до замовлення від 06 січня 2026 року визначають вартість (а.с.4-5).

Задовольняючи частково, з використанням принципу співмірності, вимогу позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з того, що такі витрати є не в повній мірі доведеними та документально не підтверджують їх сплату. Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 755/18750/20 сформував висновки про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг, саме такі обставини суд встановив під час розгляду цивільної справи стосовно відповідача ТОВ «ВЕЛЛФІН», з огляду на сталість судової практики у вказаній категорії справ, складність справи та витрачений адвокатом час.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 133, 137, 141, 263, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд, -

ухвалив :

позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ВЕЛЛФІН» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - задоволити частково.

Стягнути із ТОВ «ВЕЛЛФІН»,ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса вул. Героїв Севастополя, №48, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , грошові кошти в розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп..

Стягнути із ТОВ «ВЕЛЛФІН»,ЄДРПОУ 39952398, юридична адреса вул. Героїв Севастополя, №48, м. Київ, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , частково судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп..

В задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити

Копію рішення суду направити учасникам справи, для відому.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Черкаського апеляційного суду.

Суддя О. М. Савенко