Постановление суда № 140169232, 21.09.2026, Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/1829/26

Провадження №4-с/548/24/26

У Х В А Л А

(повний текст)

21.09.2026 м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Лідовець Т. М.,

з участю секретаря судового засідання - Манжос Т. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хорол цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , представник скаржника - адвокат Павелко Руслан Сергійович, на дії/бездіяльність Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі стягувача акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

В С Т А Н О В И В:

у липні 2026 року представник скаржника ОСОБА_1 - адвокат Павелко Руслан Сергійович звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльність Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 . В обґрунтуванні скарги зазначив, що Хорольським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист на виконання рішення суду справі № 548/369/20 від 21.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» боргу за кредитним договором. 13.11.2020 постановою старшої державної виконавиці Хорольського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сальнік О. В. було накладено арешт на майно, що належить боржнику, зокрема, і на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, відкритих після винесення постанови про арешт коштів боржника.

29.04.2021 старшим державним виконавцем Хорольського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області Сальнік О. В. у виконавчому провадженні № 63353432 з примусового виконання вищевказаного виконавчого документа, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі пункту 2 частини першої статі 27 Закону України «Про виконавче провадження». Вказано, що виконавчий документ може повторно бути пред`явлений до виконання до 29.04.2024. Повторно виконавчий документ не пред`являвся.

У липні 2026 року боржник ОСОБА_1 звернувся до ДВС із заявою про зняття арештів з належного йому майна, у задоволенні якої державним виконавцем було відмовлено через відсутність законних підстав для зняття арешту відповідно до вимог статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Покликаючись на вимоги статті 59 Закону, представник позивача Павелко Р. С. просить визнати неправомірною бездіяльність Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 та скасувати арешт з майна та коштів боржника, накладеного в межах виконавчого провадження № 63353432.

Скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, належно повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги.

Представник скаржника адвокат Павелко Р. С. в судове засідання не з`явився, у заяві просив проводити розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , скаргу підтримує, просить задовольнити.

Представник Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явився, належно повідомлений про час та місце проведення судового засідання, у заяві просив розглянути скаргу без її участі.

Начальник Хорольського ВДВС Барановська С. М. у запереченні на скаргу просила відмовити у задоволенні вимоги про визнання дії державного виконавця неправомірними, щодо зняття арешту залишила на розсуд суду. В обґрунтуванні зазначила, що відповідно до частини першої статті 59 Закону (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі) на підставі пункту 2 статті 37 Закону, який його видав, не відноситься до переліку зазначених випадків у частині першій статті 59 Закону. Окрім того, борг, виконавчий збір, витрати виконавчого провадження боржником сплачені не були. Державний виконавець у винесенні постанови про відмову у знятті арешту з майна боржника діяв в межах вимог частини четвертої статті 59 Закону, за змістом якої визначені підстави для зняття арешту.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши скаргу та додані до неї письмові матеріали, суд встановив такі обставини.

На виконанні Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебував виконавчий лист № 548/369/20, виданий Хорольським районним судом Полтавської області від 21.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором б/н від 08.08.211 в сумі 20 195,32 грн (зворот а. с. 9).

21.10.2020 старшим державним виконавцем Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сальнік О. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а. с. 11).

13.11.2020 старшим державним виконавцем Сальнік О. В. у виконавчому провадженні № 63353432 винесено постанову про арешт майна (рухомого та нерухомого майна), що належить боржнику ОСОБА_1 , та зареєстровано обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (а. с. 12).

13.11.2020 старшим державним виконавцем Сальнік О. В. винесено постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1 (а. с. 13).

29.04.2021 старшим державним виконавцем Сальнік О. В. у виконавчому провадженні № 63353432 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а. с. 14).

Ухвалою Хорольського районного суду Полтавської області від 27.04.2026 у справі № 548/369/20 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено (зворот а. с. 15).

У листі від 16.07.2026 № 19.10-37/12574 начальник Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Банароновська С. В. повідомила представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про відмову у знятті арешту з майна ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю документів, що свідчили б про погашення заборгованості на користь АТ КБ «ПриватБанк» (зворот а. с. 8).

Матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 звертався до державного виконавця і надав документи, які підтверджують відсутність заборгованості перед стягувачем.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність організації і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», скарги на, рішення, дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника відділу державної виконавчої служби, державних виконавців і посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, що стосуються виконання судових рішень, подаються до суду, який видав виконавчий документ.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню визначені в статті 39 даного Закону.

Згідно із частиною першою статті 40 вищевказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття «завершення» та «закінчення» виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, визначених статтею 37 Закону, воно вважається «завершеним», а у разі винесення виконавцем постанови з підстав, визначених статтею 39 Закону, воно вважається закінченим.

Зі встановлених судом обставин вбачається, виконавчий документ № 548369/20/8137/21, в якому боржником виступав ОСОБА_1 , був повернутий державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону.

Повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону, згідно з нормами частини першої статті 40 Закону, не є підставою для зняття арешту, накладеного в межах виконавчого провадження.

Згідно з позицією Верховного Суду, неодноразово висловлену у постановах, повернення виконавчого документа згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна. Зокрема, Верховний Суд у постанові від 03.02.2023 у справі №639/858/21 вказав, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах зроблено у постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21). За змістом положень частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених цим Законом. Ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби (приватного виконавця) за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків, також не позбавляє стягувача звернутися до суду з заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У постановах Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 569/17603/18 та від 22 грудня 2021 року у справі № 634/292/21 зазначено, що повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є підставою для зняття арешту з майна, оскільки відповідно до частини третьої статті 37 зазначеного Закону арешт із майна знімається лише у разі повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 цього Закону. Розширеному тлумаченню такі підстави не підлягають.

Отже, факт поверенння виконавчого документа стягувачу, зокрема, через відсутність у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, не є підставою для зняття арешту з майна та коштів боржника. Стягувач може повторно пред`явити виконавчий документ до виконання.

Суд зауважує, що у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 63353432 від 29.04.2021 зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 29.04.2024.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій у трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, що можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Зазначені строки встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття.

Воєнний стан суттєво змінив порядок виконання судових рішень, запровадивши нові правила та обмеження. Згідно з пунктом 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

У постанові від 15.03.2023 №260/2595/22 (провадження №К/990/383/23) Верховним Судом сформовано висновок, що оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом як спеціальним нормативно-правовим актом, у цьому випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання.

Близький за змістом висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/5925/15-г, від 03.04.2025 у справі № 712/8159/15-ц та від 05.02.2025 у справі № 1616/803/2012.

Таким чином, у період воєнного стану строки пред`явлення виконавчих документів фактично перериваються і встановлюються після його завершення.

З урахуванням наведеного, суд виснує, що строк для повторного пред`явлення до примусового виконання рішення суду стягувачем АТ КБ «ПриватБанк» станом на день розгляду скарги ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 не минув.

Підсумовуючи викладене, судом не встановлено підстав для визнання неправомірною бездіяльність Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з майна ОСОБА_1 та покладання обов`язку на державного виконавця зняти арешт з майна та коштів боржника ОСОБА_1 , тому у задоволенні скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 158, 260, 261, 447-451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В:

у задоволенні скарги ОСОБА_1 , представник скаржника - адвокат Павелко Руслан Сергійович, на дії/бездіяльність Хорольського відділу державної виконавчої служби у Лубенському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі стягувача акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на дії/бездіяльність органу примусового виконання, відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали.

Повний текст ухвали складений 28.09.2026.

Суддя Т. М. Лідовець