Решение № 140168285, 29.09.2026, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/982/26

Провадження № 2/378/750/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.,

за участю секретаря: Соколової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Ставище справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернулося ТОВ «Бізнес Позика» з посиланням на те, що 24.11.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір № 549392-КС-003 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9427 на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником у своїй анкеті заяві в особистому кабінеті, який відповідачем було введено/відправлено. Таким чином, 24.11.2025 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено вищевказаний договір, відповідно до якого ТОВ «Бізнес Позика» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. на засадах строковості, поворотності, платності. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за вказаним кредитним договором виконало, надало позичальнику грошові кошти в розмірі 3000 грн., шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_2 . Також 17.01.2026 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору № 549392-КС-003 про надання кредиту. шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої сума кредиту становить 9000 грн.. Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, в результаті чого, у нього утворилася заборгованість станом на 09.07.2026 в розмірі 20746,18 грн., що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 9929,76 грн., суми прострочених платежів по процентах - 6951 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 3865,42 грн..

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 20746,18 та на відшкодування витрат по сплаті судового збору 2662,40 грн.

Ухвалою судді від 7 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (а. с. 103-104).

Представник позивача в судове засідання не прибув, ТОВ «Бізнес Позика» про розгляд справи повідомлене належним чином (а.с. 109,112, 132-134), ТОВ «Бізнес Позика» в позовній заяві просять справу розглядати за відсутності представника позивача (а. с. 2-11).

Відповідач в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом (а.с. 119, 135), про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав, з будь-якими клопотаннями до суду не звертався.

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши подані письмові докази, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Бізнес позика» є юридичною особою, одним видів економічної діяльності якої є «інші види кредитування» (а.с. 76-88).

24 листопада 2025 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» договір № 549392-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти вказаний договір (а. с. 18-48, 58).

Відповідно до п. 2.1, 2.3, 2.7, 2.8 договору, кредитодавець надає позичальникові кредит у розмірі 3000 грн., строком на 16 тижнів - до 16.03.2026.

Пунктом 2.4 встановлено, що стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору.

Комісія за видачу кредиту: 600 грн. (п. 2.5 договору).

Комісійна винагорода, яка стягується з позичальника на користь третьої особи, що надає платіжні послуги під час здійснення платежів за договором через сайт кредитодавця або через особистий кабінет становить не більше 0,65% від суми платежу, що вноситься позичальником.

Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 6107,4 грн. (п. 2.9 договору).

Загальні витрати за кредитом: 3107,40 грн..

Орієнтовна реальна річна процентна ставка: 9726,31 процентів (п. 2.11 договору).

Денна процентна ставка: 0,92 процентів (п. 2.12).

17 січня 2026 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Бізнес Позика» додаткову угоду №1 до договору № 549392-КС-003 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через Особистий кабінет Позичальника на сайті Кредитодавця шляхом прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) укласти вказану додаткову угоду (а. с. 52зв.-57, 59).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї додаткової угоди, сума неповернутого позичальником кредиту становить: 2603 грн., сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить: 312,36 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії становить: 0 грн..

На дату укладення додаткової угоди несплачені проценти (у випадку їх наявності), а також несплачена комісія (у випадку її наявності) вносяться до графіку платежів, передбаченого цією додатковою угодою, та підлягають сплаті відповідно до такого графіку платежів (п. 2 додаткової угоди).

Відповідно до п. 3 додаткової угоди сторони домовились, що з дати укладення додаткової угоди: кредит збільшується на 9000 грн. та кредитодавець, на умовах викладених в договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та зобов`язується повернути кредит, збільшений на 9000 грн. у строки та на умовах викладених у договорі, з урахуванням положень цієї додаткової угоди (п. 3.1); після збільшення суми кредиту, загальний розмір отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 11 603 грн. (п. 3.2).

Сторони домовились, що строк кредитування продовжується на 54 дні з дати укладення цієї додаткової угоди. З урахуванням цього загальний строк кредитування за договором становить 167 днів (п. 4).

Згідно з п. 5 додаткової угоди комісія за надання додаткової суми кредиту: 1800 грн..

Після укладення цієї додаткової угоди та збільшення розміру кредиту будуть змінені умови кредитування за договором. У зв`язку із зазначеним, після укладення цієї додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: загальний розмір кредиту становить: 11603 грн. (п. 1 та п. 3 додаткової угоди); орієнтовна реальна річна процентна ставка: 8807,35%; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення цієї додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування з урахуванням несплачених процентів та несплаченої комісії: 23300,27 грн.; загальні витрати за кредитом за час з моменту укладення цієї додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування з урахуванням несплачених процентів та несплаченої комісії: 11697,27 грн.; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї додаткової угоди: 113 календарних днів; денна процентна ставка: 0,89 процентів (п. 6).

До позовної заяви позивачем також додано копію паспорта споживчого кредиту (а.с. 15-17, 49-51), який був підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та копію правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика» (а.с. 63-75).

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України «Про електронну комерцію» та Законом України «Про електронний цифровий підпис».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Статтею 6 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що сертифікат ключа містить такі обов`язкові дані: найменування та реквізити центру сертифікації ключів (центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру); зазначення, що сертифікат виданий в Україні; унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа; основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого ключа; дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката; відкритий ключ; найменування криптографічного алгоритму, що використовується власником особистого ключа; інформацію про обмеження використання підпису. Посилений сертифікат ключа, крім обов`язкових даних, які містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого сертифіката ключа. Інші дані можуть вноситися у посилений сертифікат ключа на вимогу його власника.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

На підтвердження укладення договору № 529392-КС-003 від 24 листопада 2025 року позивачем надано візуальну послідовність дій клієнта щодо укладення цього договору, з якої вбачається, що 24 листопада 2025 року о 21:59:29 клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет, ознайомився з умовами надання кредиту, паспортом споживчого кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-9427. Одноразові ідентифікатори UA-7429 та UA- 9427 направлялися відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_3 , який вказувався ним при реєстрації на сайті. Кредитний договір був підписаний відповідачем 24 листопада 2025 року о 22:01:13 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-9427 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.tpozyka.com, що підтверджується копіями візуальної форми послідовності дій Клієнта та анкети клієнта (витягу з ІТС від 10.07.2026) (а.с. 58, 60).

На підтвердження укладення додаткової угоди № 1 від 17.01.2026 до договору № 529392-КС-003 від 24 листопада 2025 року позивачем надано візуальну послідовність дій клієнта щодо укладення додаткової угоди, з якої вбачається, що 17 січня 2026 року о 20:40:39 клієнт, використовуючи номер телефону ідентифікувався в ІТС та зайшов у особистий кабінет, ознайомився з умовами додаткової угоди, паспортом споживчого кредиту, здійснив акцептування додаткової угоди шляхом надсилання товариству акцепту та її підписання одноразовим ідентифікатором UA-1952. Одноразові ідентифікатори UA-3797 та UA- 1952 направлялися відповідачу шляхом надсилання повідомлення на його мобільний номер НОМЕР_3 , який вказувався ним при реєстрації на сайті. Додаткова угода була підписана відповідачем 17 січня 2026 року о 20:42:47 шляхом введення одноразового ідентифікатора UA-1952 в особистому кабінеті на веб-сайті в мережі Інтернет https://my.tpozyka.com, що підтверджується копіями візуальної форми послідовності дій Клієнта (а.с. 59).

Тому встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін та із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився з ними.

Факт отримання та користування відповідачем грошовими коштами підтверджується копією підтвердження ТОВ «ПрофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів (а.с. 61, 62) та витребуваною ухвалою судді від 29 липня 2026 року у АТ «Універсал Банк» інформацією щодо належності відповідачу, зазначеної в договорі банківської картки номер 4441-1111-4182-9790, та переказ на неї 24.11.2025 грошових коштів в сумі 3000 грн. та 17.01.2026 - 9000 грн. (а.с. 116).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як видно із матеріалів справи, ТОВ «Бізнес позика» видало ОСОБА_1 кредит 24 листопада 2025 року у розмірі 3000 грн. та 17 січня 2026 року у розмірі 9000 грн., що підтверджується копією підтвердження ТОВ «ПрофітГід» (а.с. 61,62) та інформацією АТ «Універсал Банк» про переказ коштів (а.с. 116).

ОСОБА_1 у рахунок погашення отриманого кредиту та сплати процентів за користування кредитом сплатив шість платежів на загальну суму 13143,04 грн., які були зараховані позивачем на погашення: тіла кредиту - 2070,24 грн., відсотків - 6538,22 грн., комісії - 2400 грн. та відсотків за ст. 625 ЦК України - 2134,58 грн.. Станом на день подачі позову до суду борг за кредитним договором відповідач не повернув.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку та копії довідки про стан заборгованості, заборгованість відповідача перед кредитором ТОВ «Бізнес позика» станом на 10.07.2026 складає 20746,18 грн., а саме: заборгованість за кредитом -9929,76 грн.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 6951 грн. та проценти за ст. 625 ЦК України - 3865,42 грн. (а. с. 12-14).

Відповідач не спростував наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надав.

На підставі вказаного аналізу норм матеріального права, матеріалів справи, розрахунків банку, з урахуванням вказаної правової позиції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 9929,76 грн. є обґрунтованими, і підлягають стягненню.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України у розмірі 3865,42 грн. суд зазначає наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 6-1 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням грошових зобов`язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягненні заборгованості за відсотками за ст. 625 ЦК України за вищевказаним кредитним договором, розмір яких розраховано позивачем в період воєнного стану, оскільки відповідач ОСОБА_1 в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України звільняється від їх сплати внаслідок наявності військового стану в Україні з дня отримання кредиту та по день ухвалення рішення суду.

Разом з тим, суд під час перевірки правильності зарахування коштів, сплачених відповідачем на виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором в розмірі 13143,04 грн. встановив, що вказані кошти ТОВ «Бізнес позика» були зараховані: 2070,24 грн. - на погашення кредиту; 6538,22 грн. - на погашення відсотків за користування кредитними коштами; 2400 грн. - погашення комісії за видачу кредиту та 2134,58 грн. - на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України.

Оскільки позивач неправомірно зарахував 2134,58 грн. на погашення відсотків за ст. 625 ЦК України, тому вказану суму слід зарахувати на погашення відсотків, зменшивши заборгованість по відсотках за користування кредитом на 2134,58 грн..

Тому суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес позика» до ОСОБА_2 в частині стягнення заборгованості за відсотками слід задовольнити частково в розмірі 4816,42 грн..

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес позика» підлягає заборгованість в сумі 14746,18 гривень, з яких 9929,76 гривень - тіло кредиту, 4816,42 гривень - відсотки за користування кредитом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (71,08%) в розмірі 1892,43 грн..

Керуючись ст. ст. 525, 526, 551, 638, 1049, 1050 ч. 2, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість по договору № 549392-КС-003 про надання кредиту від 24.11.2025 в сумі 14746 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок шість) гривень 18 копійок та судового збору в сумі 1892 (одна тисяча вісімсот дев`яносто дві) гривні 43 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (місцезнаходження м. Київ бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239);

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя Т. Н. Скороход