Решение № 140165791, 24.09.2026, Баришівський районний суд Київської області

Справа № 355/990/26

Провадження № 2/355/1037/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

24 вересня 2026 року селище Баришівка

Баришівський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Цирулевської М. В.,

за участю секретарів судового засідання Котенко Л. О., Харченка С, М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (надалі також позивач, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», кредитодавець, кредитор, новий кредитор) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі також відповідач, ОСОБА_1 , позичальник, споживач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 лютого 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (надалі також товариство, первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір № 6387472 про надання споживчого кредиту (надалі також договір № 6387472 від 20.02.2023, кредитний договір, договір) відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти на умовах кредиту у сумі 4000,00 грн, а відповідач зобов`язав повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.

Договір підписано електронним підписом споживача, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію».

За доводами позовної заяви, товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в розмірі 4000,00 грн, шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача, строком на 360 днів, за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,99 % в день, на умовах, визначених кредитним договором. Натомість, відповідач не виконав умов договору, кредитні кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

27 листопада 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №27.11/23-Ф від 27.11.2023 ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 6387472 від 20.02.2023 на загальну суму 10334,00 грн, яка складається із заборгованості: за основною сумою боргу 4000,00 грн та процентами 6334,00 грн.

Підставою позову у цій справі є наявність у відповідача непогашеної заборгованості за договором № 6387472 про надання споживчого кредиту від 20.02.2023 у загальному розмірі 16702,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4000,00 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором 6334,00 грн, нараховані позивачем відсотки 6368,00 грн.

Також позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь судові витрати, що складаються із суми 2662,40 грн сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду позивач повідомлений належним чином.

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, заперечень проти позову не подав, у судові засідання не з`явився.

ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.

29 квітня 2026 року до Баришівського районного суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», за підписам представника, адвоката Столітнього Михайла Миколайовича (а.с. 311).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 15.05.2026 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 10.06.2026 (а.с. 60-61).

Копії ухвали суду про відкриття провадження у справі направлено сторонам по справі.

У позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи позивач не заперечує (а.с. 11).

З огляду на зазначене клопотання, в судові засідання представник позивача не з`явився. Про дати, час і місце судового розгляду позивач повідомлявся належним чином.

07.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення у справі, за підписом представника позивача, адвоката Столітнього М. М. (а.с. 66-69).

Судове засідання, призначене на 10.06.2026, не відбулось, справа знята з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді Цирулевської М. В., як члена колегії, у розгляді кримінального провадження (а.с. 64).

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 18.08.2026 судом витребувано докази із банківської установи, відкладено розгляд справи на 24.09.2026 (а.с. 81-82).

09.09.2026 до суду надійшов лист АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вих. №БТ/Е-39417 від 09.09.2026, яким банківською установою надано інформацію на запит суду.

У судові засідання 18.08.2026 та 24.09.2026 відповідач не з`явився, про причини неявки не повідомляв, клопотань не надходило.

Про дати, час і місце судового розгляду відповідач повідомлявся належним чином, рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень відповідачу із судовими повістками повернулись до суду із позначками «адресат відсутній за вказаною адресою», проставленими 02.06.2026 (а.с. 63), 14.07.2026 (а.с. 65) та із позначкою «вручено члену сім`ї», проставленою 10.09.2026, що відповідно до пунктів 1, 4 частини 8 статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.

Судове засідання 18.08.2026 відкладалося з огляду на неявку відповідача та надання йому можливості висловити заперечення проти позову та/або свою позицію стосовно заявленого позову.

У зв`язку із неявкою відповідача, який був належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, без поважних причин в судове засідання, оскільки про поважність причин неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, зі згоди позивача суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування умов, передбачених ст. 280 ЦПК України.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 24.09.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (з огляду та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 20 лютого 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір № 6387472 про надання споживчого кредиту (а.с. ), який зі сторони відповідача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором А7536 (а.с. 14).

Відповідно до п. 1.2. договору на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно із п. 1.3, 1.4. сума кредиту (загальний розмір) складає 4000,00 грн; строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

За умовами п. 1.5.1 договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 договору.

Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом 32656,00 грн (п. 1.8 договору).

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Одноразовим ідентифікатором А7536 відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту/Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с. 16).

Крім того, за доводами позовної заяви, відповідач був ознайомлений з правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (а.с. 34-36).

За доводами позовної заяви, листом ТОВ «ПЕЙТЕК» вих. № 20231206-16 від 06.12.2023 (а.с. 44) повідомлено, що 20.02.2023 успішно перераховано суму в розмірі 4000,00 грн, на картку № НОМЕР_1 (номер картки, зазначений у кредитному договорі), що свідчить про належне виконання товариством умов кредитного договору, а саме перерахування відповідачу коштів.

Разом з тим, на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 18.08.2025 листом вих. №БТ/Е-39417 від 09.09.2026, що надійшов до суду 09.09.2026 (електронною поштою), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 банком не емітовано картку № НОМЕР_1 .

27 листопада 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (після зміни найменування - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (а.с. 43) укладений договір факторингу № 27.11/23-Ф (надалі також договір факторингу) (а.с. 48-50).

Згідно з п. 1.1 договору факторингу фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Як слідує із п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається після підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно з додатком № 2 до договору.

В матеріалах справи містяться платіжні інструкції про сплату ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (після зміни найменування - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» ціни продажу як сплату за договором факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 (а.с. 1-2).

Відповідно до акту прийому-передачі реєстру боржників від 27.11.2023 (а.с. 50) та витягу з реєстру боржників від 27 листопада 2023 року до договору факторингу № 27.11/23-Ф від 27.11.2023 (а.с. 28-29) ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (після зміни найменування) права грошової вимоги до відповідача за договором № 6387472 від 20.02.2023 на загальну суму 10334,00 грн, яка складається із заборгованості: за основною сумою боргу 4000,00 грн та процентами 6334,00 грн.

Згідно із розрахунками заборгованості за договором № 6387472 від 20.02.2023 (а.с. 19-24, 25-26) заборгованість відповідача становить 16702,00 грн, з яких: заборгованість за кредитом (тілом кредиту) 4000,00 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими первісним кредитором 6334,00 грн, нараховані позивачем відсотки 6368,00 грн.

Позивач вважає, що відповідачем порушено умови кредитного договору № 6387472 від 20.02.2023, заборгованість за яким підлягає стягненню в примусовому порядку.

IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.

Щодо змісту кредитного договору, а також правового регулювання питань стягнення заборгованості за договором, що складаються із сум основного боргу та процентів за користування коштами, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України (надалі також ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (кредитодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, відповідно до якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі №161/16891-15, банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.08.2023 у справі № 206/3009/15, банківські виписки рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Судом також береться до уваги послідовна правова позиція Київського апеляційного суду, викладена, зокрема, у постановах від 24.12.2025 у справі 355/751/25, від 04.03.2026 у справі №355/466/25 при розгляді спорів у подібних правовідносинах.

Щодо правового регулювання питання відступлення прав вимоги за кредитним договором на умовах факторингу.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (статті 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно із статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Як слідує із статей 280, 281 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими главою 11 ЦПК України.

Зміст спірних правовідносин полягає у виконанні/невиконанні сторонами своїх зобов`язань за кредитним договором. Предметом позову є стягнення заборгованості позичальника (відповідача) внаслідок неповернення суми кредиту та несплати процентів річних.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.

За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.

Судом встановлено, що договір № 6387472 про надання споживчого кредиту від 20.02.2023 підлягав укладенню між сторонами в електронній формі, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».

В той же час, доданий до позовної заяви кредитний договір та вказані додатки до нього хоч і містять дані про їх підписання одноразовим ідентифікатором, однак позивачем також не доведено, що відповідачу було направлено саме на його номер телефону одноразовий ідентифікатор, та що відповідний номер телефону належить саме відповідачу і що саме на такий номер телефону був направлений одноразовий ідентифікатор для укладення та підписання кредитного договору.

Суд також зазначає, що позивачем не надано жодних доказів та/або відомостей щодо видачі кредитної картки на ім`я відповідача за кредитним договором, зокрема, картки за номером НОМЕР_1 , що зазначена у кредитному договорі та листі установи, що надає послуги з переказу коштів в національній валюті.

Більше того, як уже зазначав суд, на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 18.08.2026 листом вих. №БТ/Е-39417 від 09.09.2026, що надійшов до суду 09.09.2026 (електронною поштою), АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» повідомило суд, що на ім`я ОСОБА_1 банком не емітовано картку № НОМЕР_1 .

Крім того, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач у позові, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в позовній заяві, а отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені документи створені первісним та новим кредитором, а, відтак, інформація, зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Банківської виписки по кредитному рахунку клієнта ОСОБА_1 за відповідний період з дати укладення кредитного договору по дату подання позову, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, як належного доказу отримання кредитних коштів та заборгованості за ним, матеріали справи не містять.

Відтак, суд наголошує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів від банківської установи щодо: 1) належності відповідачу картки за номером № НОМЕР_1 , яка зазначена в кредитному договорі та на яку мали надійти кредитні кошти за договором за договором № 6387472 про надання споживчого кредиту від 20.02.2023; 2) належності відповідачу конкретного номеру телефону як фінансового; 3) банківської виписки по рахунку відповідача за період з дати укладення договору та по дату подання позову. Також позивачем не подано клопотання про витребування судом додаткових доказів з банківської установи (після отримання судом листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» вих. №БТ/Е-39417 від 09.09.2026).

При цьому судом, з огляду та на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК, враховані висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що наведені у розділі IV цього судового рішення.

Висновки суду у цьому рішенні відповідають також послідовній правовій позиції Київського апеляційного суду, викладеній, зокрема, у постановах від 24.12.2025 у справі 355/751/25, від 04.03.2026 у справі №355/466/25 при розгляді спорів у подібних правовідносинах.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд констатує недоведеність заявлених позовних вимог належними, допустимими та достатніми доказами, а саме, позивачем не було надано належних та достатніх доказів на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів і користування відповідачем такими коштами.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст.13 ЦПК України).

Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, саме позивач зобов`язаний довести обставини, на які він посилається, доказами, які позивач надає самостійно або шляхом витребування доказів судом.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для вмотивованого висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Відтак, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 КПК України.

Згідно із ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 12), який, з огляду на відмову в позові, покладається на позивача.

Також, зважаючи на відмову в позові, витрати на професійну правничу допомогу теж покладаються на позивача.

Враховуючи все вищевикладене, керуючись ст. 1, 3, 12, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512-514, 525, 526, 527, 530, 549, 551, 610-612, 625-629, 638, 639, 641, 642, 1046, 1048 - 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 2, 4, 10-13, 76-83, 89, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем в той же строк з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 29.09.2026.

Дані відносно позивача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ»

код ЄДРПОУ: 44559822

місцезнаходження: вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, м. Київ, 03045.

Дані відносно відповідача:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

РНОКПП: НОМЕР_2

АДРЕСА_1 .

Суддя

Баришівського районного суду

Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА