Решение № 140165248, 28.09.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/2013/25

провадження 2/287/604/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Винара Л.В.

з участю секретаря Кострицької Т.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Олевського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі позивач, ТОВ «ФК «ЕЙС») до ОСОБА_1 (далі відповідачка, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову зазначено, що 17.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі первісний кредитор, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та відповідачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 655223952. Відповідачка ініціювала укладення кредитного договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора. Сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6900,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер на банківську карту НОМЕР_1 . 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01 та додаткові угоди щодо продовження терміну дії договору. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр права вимоги № 174 від 22.02.2022, за яким від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором. 23.02.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 23/0224-01. 08.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 08/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Відповідно до п. 1.2. вказаного договору факторингу перехід від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком № 2, після чого позивач стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 08.07.2025 за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 14548,65 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № б/н від 08.07.2025. ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали нарахування за кредитним договором. Враховуючи вищенаведене, загальна сума заборгованості відповідачки перед позивачем на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 655223952 від 17.01.2022 становить 14548,65 грн., яка складається з наступного: 6900,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 7648,65 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. Тому, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 655223952 від 17.01.2022 у розмірі 14548,65 грн., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: 2422,40 грн. судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.

На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація із Олевської міської ради Житомирської області стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 19.11.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Також, задоволено клопотання представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» інформацію щодо відкритих рахунків та перерахування коштів відповідачці.

16.12.2025 до суду від Публічного акціонерного товариства Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» надійшла запитувана судом інформація.

16.01.2026 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Трачука О.Д. про розгляду справи в порядку загального позовного провадження. В якому просить призначити розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання.

Крім того, 16.01.2026 через систему «Електронний суд» також надійшло клопотання представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Трачука О.Д. про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні №42026242220000003 за ст.190 КК України.

Ухвалою суду від 12.05.2026 у задоволенні клопотань представника відповідачки про перехід до розгляду справи загального позовного провадження та зупинення провадження у справі відмовлено.

26.05.2026 до суду представник позивача надіслав письмові додаткові пояснення у справі, в яких розписав покроковий етап отримання кредиту. Також зазначив, що позивач вважає доведеним, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № 705560355 від 23.04.2021 року, а відповідач є позичальником за цим договором. У матеріалах справи міститься копія електронної заяви на отримання кредитних коштів, у якій відповідачкою зазначено свої персональні данні та банківський картковий рахунок, на який відповідачка висловила бажання отримати кредитні кошти. Навіть за умови, якщо платіжна картка не належить відповідачці, це не спростовує факту укладення кредитного договору та не звільняє її від обов`язків, оскільки з наведених матеріалів вбачається: - саме відповідачка уповноважила або вказала у заявці конкретний картковий рахунок як рахунок отримання коштів; - первинний кредитор перерахував кошти відповідно до волевиявлення, вираженого у заяві; - відповідачка не зверталася до кредитодавця з належним і своєчасним запереченням про не зарахування коштів чи вимогою про повернення/встановлення факту ненадходження коштів; - відповідачка не надала у матеріалах справи жодних належних та допустимих доказів того, що вона кредиту не брала, або що підписання договору вимагало інших формальностей, ніж ті, що були дотримані. З огляду на той факт, що карта належить третій особі, не може розглядатися як самостійне та достатнє спростування укладення кредитного договору, оскільки: - суб`єктом волевиявлення була сама відповідачка, котра в електронній заявці визначила реквізити, на які мають бути зараховані кошти; - кредитодавець діяв відповідно до вказівок, отриманих від особи, яка пройшла ідентифікацію та підтвердила правочин одноразовим ідентифікатором; - відсутні належні доказові данні, що б підтверджували примус, підробку волевиявлення або інші підстави для визнання договору недійсним; відсутні належні докази шахрайства або втручання третіх осіб; відсутність доказів на підтвердження заперечень робить їх безпідставними з точки зору судового доказування. Крім того, згідно з процесуальним розподілом доказування, стороною, яка заперечує факт вчинення правочину або стверджує інші обставини (наприклад, що договір підписано нею внаслідок підробки, інших особливостей ідентифікації чи шахрайських дій), покладається обов`язок доведення відповідних заперечу вальних обставин. У зазначеній справі відповідачка не подала суду доказів, які б спростували встановлені позивачем факти (відсутні експертизи, документи банківської виписки, заяви про оскарження платежів до банків, заяви про шахрайські дії тощо), а отже її заперечення є безпідставними з доказової точки зору. Отже, у сукупності наведених правових та фактичних обставин твердження відповідачки про нібито «неналежність» картки не має самостійного значення для заперечення факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Відповідачка фактично підтвердила укладення договору своїми діями, а відсутність своєчасних та належних доказів з її боку виключає можливість задоволення заперечень щодо відсутності кредитного правочину. Представник позивача просить прийняти та врахувати додаткові пояснення по справі №287/2013/25.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просить провести розгляд позовної заяви за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник Трачук О.Д. у судове засідання на розгляд справи не з`явилися, будучи належним чином повідомлені, у встановленому законодавством порядку, що стверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, вирішив питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 17.01.2022 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 65522352 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідно до умов договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 6900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності стоком на 1 днів від дати отримання кредиту, а саме до 18.01.2022. Нарахування процентів здійснюється у розмірі 2,10 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним.

Договір № 655223952 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV77P3D.

Відповідно до умов Договору кредитні кошти передаються позичальнику шляхом їх перерахування на картковий рахунок.

Згідно платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 17.01.2022 року на банківську картку № НОМЕР_1 перераховано 6900,00 грн. отримувач Бармакова Н.І., призначення платежу: переказ коштів згідно договору № 655223952 від 17.01.2022 року.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

28.11.2019 року між сторонами укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якого строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року продовжено до 31.12.2020 року.

31.12.2020 року між сторонами укладено додаткову угоду №26 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, відповідно до якого строк дії встановлено до 31.12.2021 року.

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 від 31.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2022 року (а.с.130).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 від 31.12.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року включно (а.с.131).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 від 31.12.2023 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2024 року (а.с. 132).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №174 від 22.02.2022 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло права вимоги за кредитним договором № 655223953 від 17.01.2022 року, який укладено з ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості складає 14241,60 грн.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 23.02.2024 до Договору факторингу № 23/0224-01 від 23.02.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 14548,65 грн.

08.07.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу №08/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №08/07/25-Е від 08.07.2025 року ТОВ ФК «ЕЙС» набуло за кредитним договором № 655223952 від 17.01.2022 року, який укладено з ОСОБА_1 загальна сума заборгованості складає 14548,65 грн.

Представником позивача при зверненні до суду з зазначеним позовом подано клопотання про витребування у АТ «ТАСКОМБАНК» підтверджуючих відомостей про зарахування на банківський рахунок відповідачки ОСОБА_1 5366-39ХХ-ХХХХ-5715 в період з 17.01.2022 року по 22.01.2022 року суми 6900,00 грн.

Проте, згідно відповіді АТ «ТАСКОМБАНК» від 05.12.2025 року № 7357/47.7.-БТ зазначено, що в АТ «ТАСКОМБАНК» банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 не видавалася. Банківська картка № НОМЕР_1 є віртуальною платіжною карткою, яка існує тільки в цифровій формі, без фізичного носія та оформлена в АТ «ТАСКОМБАНК» на ім`я ОСОБА_2 . Відповідно до платіжної інструкції № 852350106 від 17.01.2022, надану АТ «ТАСКОМБАНК», 17.01.2022 було перераховано грошові кошти в сумі 6900,00 грн. на рахунок ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено в п.27Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд виходить із того, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України обов`язок доказування обставин, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається саме на цю сторону, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, обґрунтовуючи факт укладення відповідачкою кредитного договору, посилається на електронну заяву, у якій зазначені її персональні дані та реквізити платіжної картки, на яку мали бути перераховані кредитні кошти. Водночас із відповіді АТ «ТАСКОМБАНК», витребуваної судом за клопотанням позивача, встановлено, що зазначена платіжна картка відповідачці не видавалася та оформлена на іншу особу.

Посилання позивача на те, що саме відповідачка зазначила реквізити картки третьої особи, не підтверджене належними та достатніми доказами. Сам факт зазначення персональних даних відповідачки в електронній заяві не свідчить беззаперечно про те, що саме вона вчинила всі дії щодо оформлення кредиту та розпорядилася перерахувати кошти на рахунок іншої особи.

При цьому відсутність у відповідачки доказів шахрайських дій, підробки документів чи оскарження відповідного платежу не звільняє позивача від обов`язку довести факт укладення кредитного договору саме відповідачкою та виникнення у неї відповідного грошового зобов`язання. Перекладення такого обов`язку на відповідачку суперечило б положенням статті 81 ЦПК України.

Таким чином, з урахуванням того, що кредитні кошти були перераховані на картку, яка належить іншій особі, а позивачем не доведено, що саме відповідачка виявила волю на отримання кредиту та перерахування коштів на зазначений рахунок, інших належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували перерахування та отримання відповідачкою кредитних коштів, матеріали справи не містять, суд доходить висновку, що надані позивачем докази в їх сукупності не підтверджують належними та допустимими доказами виникнення у відповідачки кредитного зобов`язання.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором задоволенню не підлягають.

Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи викладене, оскільки суд прийшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір та витрат на професійну правничу допомогу слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. ст. 12, 77, 78, 81, 137, 141-142, 206, 263, 265, 280, 281, 430 ЦПК України; ст. ст. 526, 530, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алматинська, буд. 8, офіс 310а.

Відповідачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Л. В. Винар