Решение № 140163845, 29.09.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2958/26

№ 2/688/2081/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

29 вересня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Березюк Н.П.

за участю: секретаря судового засідання Кулеші Л.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

22.06.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» (надалі ТОВ «ФК «Еліт фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 37179,81 грн, а також судовий збір в сумі 3328 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн.

Вимоги мотивовані тим, що 25.08.2020 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 уклали електронний договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №96691504000, шляхом підписання анкети-заяви на надання споживчого кредиту. За умовами договору АТ «Укрсиббанк» зобов`язався надати відповідачу кредит на споживчі потреби у розмірі 25003,28 грн на строк до 25.07.2022, а відповідач зобов`язувався повернути кредит в повному обсязі та сплачувати відсотки у розмірі 0,00001% річних та комісію. АТ «Укрсиббанк» свої зобов`язання виконало в повному обсязі і надало відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов`язання не виконував належним чином, у зв`язку з чим станом на 10.09.2025 року у нього утворилася заборгованість у розмірі 37179,81 грн, з яких : 22803,28 грн - заборгованість за тілом кредиту, 14376,53 грн заборгованість з комісії.

10.09.2025 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК Еліт Фінанс» уклали договір факторингу №296, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №96691504000 від 25.08.2020 року передано ТОВ «ФК Еліт Фінанс».

Представник позивача ТОВ «ФК «Еліт фінанс» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуто поштове відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач вважається повідомленим про дату судового засідання, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

22.06.2026 позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, долучивши докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

08.07.2026 суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача, відкрив спрощене позовне провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 28.07.2026.

28.07.2026 суд відклав розгляд справи на 29.09.2026 у зв`язку з неявкою відповідача та відсутністю відомостей про отримання ним судової повістки.

29.09.2026 сторони до суду не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа, та перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитним договором, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 25.08.2020 ОСОБА_1 підписав Анкету-заявку на надання споживчого кредиту та в цей же день АТ «Укрсиббанк» та відповідач уклали договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку № 96691504000.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.3, 3.6, 3.7, 3.9, 3.10 договору, сума кредиту за договором становить 25003,28 грн, з яких 24464 грн на придбання товару мобільного телефону, 489,28 грн оплата разової комісії за надання послуг по управлінню кредитом при отриманні (встановленні) кредиту та 50 грн на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за договором. Позичальник зобов`язався повернути кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення платежів відповідно до графіка платежів Додаток 1 до цього договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 25.07.2022, при цьому згідно умов договору може бути встановлено інший термін повернення кредиту. Розмір ануїтетного платежу становить 1138 грн з моменту укладення договору до 25.02.2021. З 26.02.2021 розмір ануїтетного платежу становить 1813 грн. Процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 0, 00001% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 7, 00001% річних.

Згідно п. 3.12 кредитного договору, позичальник сплачує банку комісію відповідно до умов цього договору та додатків до договору.

Також сторонами було підписано Додаток №1 до договору №96691504000 від 1425.08.2020, яким передбачено, що щомісячна комісія за управління кредитом становить 2,7% від суми кредиту (включається до суми ануїтетного платежу) починаючи з 26.02.2021.

Цим же додатком було узгоджено Графік платежів, визначення орієнтовної загальної вартості кредиту, з якого вбачається, що щомісячний ануїтетний платіж в сумі 1138 грн включає: 1088 грн сума кредиту за договором, 50 грн комісія за надання довідок, 675 грн комісія за управління кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 52,25%, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 37579,81 грн.

Згідно виписки з банківського рахунку за кредитним договором №96691504000 ОСОБА_1 за період з 25.08.2020 по 10.09.2025 користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість.

Відповідно до довідок-розрахунків заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 96691504000 від 25.08.2020 станом на 10.09.2025 становить 37179,81 грн, з яких 22803,28 грн за тілом кредитом, 14376,53 грн заборгованість по комісії.

10.09.2025 року АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК Еліт Фінанс» уклали договір факторингу №296, за яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №96691504000 від 25.08.2020 року передано позивачу.

З Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, що є додатком до договору факторингу №296 від 10.09.2025 слідує, що передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 96691504000 від 25.08.2020 із загальним залишком заборгованості 37179,81 грн, з яких залишок по тілу кредиту 22803,28 грн, залишок по комісії 14376,53 грн.

Доказів повернення отриманих коштів відповідачем матеріали справи не містять.

Встановлені обставини підтверджуються письмовими доказами: договором про надання споживчого кредиту №96691504000 від 25.08.2020 з додатками, договором факторингу та реєстром боржників за договором факторингу, розрахунками заборгованості, іншими матеріалами справи.

Норми права, які застосував суд

Згідно з ст. ч. 1ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 207, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Кодексу; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі ст. 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); дарування (частина друга статті 718 ЦК України); факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За змістом частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч.1ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновки суду

Суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 уклав кредитний договір з АТ «УкрСиббанк». У договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, домовилися щодо розміру кредитних коштів, отриманих відповідачем у позику, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання - надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, визначеному договором. Проте відповідач не виконав зобов`язань по поверненню грошових коштів, чим порушив умови кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, розмір якої відповідачем не оспорений.

Відповідно до договору факторингу право вимоги за кредитним договором, укладеним АТ «УкрСиббанк» із ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс».

Оскільки відповідач уклав договір про надання споживчого кредиту, отримав кредитні кошти, проте свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, тому наявна заборгованість за кредитним договором по тілу кредиту та комісії підлягає стягненню з відповідача.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 3328 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідност.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких підтверджується: копією договору про надання правничої допомоги №24-02/26 від 24.02.2026 року, актом приймання-передачі наданих послуг від 26.03.2026 року, платіжною інструкцією №1354 від 30.03.2026, суд виходить з того, що затрати часу на підготовку та подання даної позовної заяви про стягнення заборгованості в розмірі 9200 гривень є завищеними, а тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265, 282-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №96691504000 від 25.08.2020 у розмірі 37179 (тридцять сім тисяч сто сімдесят дев`ять) гривень 81 коп., яка складається з: 22803,28 грн. заборгованості по тілу кредиту, 14376,53 грн. заборгованості по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс» 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень судового зборута в сумі 3000 (три тисячі) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право подати апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт фінанс», місцезнаходження: пл.. Солом`янська, 2, м. Київ, код ЄДРПОУ 40340222;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 23.01.2001 Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 29.09.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК