Решение № 140163572, 28.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/5259/26

Провадження № 2/159/2973/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

28 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Денисюк Т.В.

з участю секретаря судового засідання Пустової А.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «Діджи Фінанс», товариство) через систему «Електронний суд» звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №216393 від 04.12.2021 в розмірі 11430 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Займер» (далі ТОВ «Займер») і відповідач ОСОБА_1 уклали у формі електронного документа з використання електронного підпису договір про надання фінансового кредиту №216393, на підставі якого відповідач отримала кредит в розмірі 3000 грн на банківську карту № НОМЕР_1 строком на 21 день до 24.12.2021, зі сплатою процентів 3,5% в день, також сторонами погоджена комісія за надання кредиту в розмірі 15% від суми кредиту. Повернення кредиту мало відбуватися згідно з графіком платежів.

14.09.2023 ТОВ «Займер» перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю «Клай Інвест» (далі ТОВ «Клай Інвест»)

На підставі договору факторингу №568/ФК-24 від 19.04.2024,укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Діджи Фінанс», право вимоги за кредитним договором №216393 від 04.12.2021 перейшло до позивача.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути загальний розмір заборгованості в сумі 11430 грн, з них: 3000 грн основна сума боргу, 2205 грн заборгованість за процентами, 450 грн заборгованість за комісією за надання кредиту, 5775 грн заборгованість за пенею, а також просив стягнути 2662,40 грн судового збору і 6000 грн витрат на правничу допомогу.

19.08.2026 суд відкрив провадження у справі, на підставі пункту 1 частини шостої статті 19, частини першої статті 274 ЦПК України визначив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, не заперечила проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, правом подати відзив на позов не скористалася. Відповідно до вимог статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою, судовий виклик за зареєстрованим місцем проживання не вручений через відсутність адресата (рекомендоване повідомлення № R067260423395).

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 в справі №911/3142/19 сформував правову позицію, згідно з якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду.

Враховуючи згоду позивача та керуючись положеннями статті 280 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось у зв`язку з неявкою всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення 28.09.2026.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

04.12.2021 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладений договір про надання фінансового кредиту №216393.

Ідентифікація відповідача ОСОБА_1 та підписання 04.12.2021 договору №216393 в інформаційно-телекомунікаційній системі за допомогою одноразового ідентифікатора KL6287 (номер телефону на який було відправлено ідентифікатор 380683231280) підтверджена Довідкою клієнта від 01.07.2026.

За умовами договору:

1) сума кредиту - 3000 гривень (п.1.1),

2) строк кредитування 21 день до 24.12.2021 (п.1.2),

3) проценти за користування кредитом 1295 % річних від суми кредиту в розрахунку 3,5 % на добу, процентна ставка фіксована (п. 1.3),

4) кредит надається позичальнику в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом (п. 1.4),

5) за дистанційне отримання кредиту позичальник зобов`язаний сплатити товаристу комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту (п.1.5).

Сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком, який є невід`ємною частиною цього договору (п. 2.1).

Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня кредиту до дня повного погашення заборгованості за кредитом включно. Нарахування і сплата процентів проводяться на залишок заборгованості за кредитом (п. 2.3 кредитного договору).

Клієнт (позичальник) має право продовжити строк надання кредиту, оплативши не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного у графіку розрахунків, в повному обсязі нараховані проценти по кредиту (п.3.3.3).

Товариство має право без згоди позичальника поступатися своїм правом вимоги за даним договором третій особі. В зв`язку з чим відбудеться зміна сторони - кредитодавця за цим договором (п. 3.1.4).

Умовами договору передбачене нарахування пені в розмірі 5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов договору (п.4.3).

У додатку № 1 до кредитного договору сторонами узгоджений графік платежів за кредитним договором, відповідно до загальна вартість кредиту становить 5655 гривень

04.12.2021 ТОВ «Клай Інвест» перерахувало на картку № НОМЕР_1 кошти у розмірі 3000 гривень за договором №216393 (номер транзакції 33864-83624-15284), що підтверджено інформацією ТОВ «ПрофітГід».

Згідно з наданим позивачем розрахунком відповідач платежів на погашення кредиту не сплачувала.

За цим розрахунком ТОВ «Займер» в день видачі кредиту нарахувало комісію, передбачену п 1.5 кредитного договору, в сумі 450 грн, що становить 15% від суми кредиту (3000х15%)

Протягом строку кредитування у період з 04.12.2021 до 24.12.2021 (21 день) первісний кредитор нараховував відсотки із застосуванням узгодженої у договорі (п.1.3) процентної ставки 3,5% в день від тіла кредиту 3000 грн, що становить 105 грн в день (3000х3,4%). У цей період заборгованість за відсотками становить 2205 грн (105х21).

Починаючи з 25.12.2021 до 17.02.2022 ТОВ «Займер» продовжував нараховувати проценти, які у розрахунку заборгованості виведені в окрему графу як «відсотки по прострочці».

14.09.2023 ТОВ «Займер» перейменоване на ТОВ «Клай Інвест» (протокол загальних зборів № 13/09/2023, витяг з з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань).

19.04.2024 ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Клай Інвест» уклали договір факторингу № 568/ФК-24.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги до договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024 до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 11430 грн (3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2205 грн заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісією, 5775 грн пеня).

ТОВ «Діджи Фінанс» після придбання права вимоги додаткових нарахувань не проводило.

Згідно із розрахунком позивача загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором №216393 від 04.12.2021 становить 11430 грн, з них 3000 грн заборгованість за тілом кредиту, 2205 грн заборгованість за відсотками, 450 грн заборгованість за комісією, 5775 грн пеня.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Позов необхідно задовольнити частково з таких мотивів.

Згідно зі ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України та статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони (ст.207 ЦК України).

В силу статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

У постанові від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19 Верховний Суд сформував висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора.

Суд встановив, що кредитний договір, про який йдеться у справі, за формою відповідає вимогам законодавства, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором. ОСОБА_1 при укладенні договору пройшла ідентифікацію, погодилася на запропоновані умови кредитування і скористалася кредитом, який перерахований на її картковий рахунок.

Наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Предметом даного позову є стягнення фактором заборгованості за договорами кредитної лінії.

У відповідності до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна осіб у зобов`язанні пов`язана з тим, що попередні учасники зобов`язань вибувають з цих відносин, а їх права та обов`язки переходять до суб`єктів, які їх замінюють.

На підставі договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «Клай Інвест»,позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №216393 від 04.12.2021.

Позивач на підтвердження права вимоги до відповідача надав копію договору факторингу № 568/ФК-24 від 19.04.2024, витяг з реєстру до договору факторингу, до якого включений боржник ОСОБА_1 , тому суд вважає, що ТОВ «Діджи Фінанс» підтвердило факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором №216393 від 04.12.2021, укладеним між ОСОБА_1 і ТОВ «Займер».

Відповідач не надала суду доказів сплати заборгованості первісному кредитору, тому, враховуючи доведеність позивачем переходу до нього права вимоги, позовні вимоги є підставними.

При вирішенні питання розміру заборгованості суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина перша четверта статті 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповідно до вимог частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Позивач довів суду виникнення у відповідача зобов`язання повернути кредит в розмірі 3000 гривень. Відповідач доказів повного чи часткового виконання кредитних зобов`язань суду не надала, тому позов в частині стягнення заборгованості за основною сумою кредиту є підставним.

Окрім тіла кредиту, до стягнення заявлені проценти за користування кредитом в розмірі 2205 грн, нараховані в межах строку кредитування (21 день), за процентною ставкою 3,5% в день.

Заявлені позивачем до стягнення проценти за користування кредитом нараховані правильно в межах обумовленого сторонами строку кредитування, із застосуванням погодженої процентної ставки, відтак вимога про стягнення процентів в заявленому розмірі є правомірною.

Відповідач не здійснювала платежів на повернення кредитної заборгованості.

Також правомірною є вимога позивача про стягнення з відповідача одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 450 грн, яка передбачена п.1.5 Договору і включена до загальних витрат.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08.06.2017 № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості. Така форма витрат як комісія існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Наведене узгоджується з правовим висновком, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору.

За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

Відповідач у судовому порядку укладені кредитний договір не оспорювала ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним.

Сплата комісії передбачена умовами кредитного договору, є складовою загальних витрат за кредитом, відповідач при укладенні кредитного договору погодилася її сплатити, проте зобов`язання не виконала, а тому з відповідача підлягає стягненню комісія в сумі 450 грн.

Разом з тим вимога позивача про стягнення пені в розмірі 5775 гривень задоволенню не підлягає з огляду на таке.

За розрахунком заборгованості первісний кредитор відповідачу пеню за п. 4.3 Договору не нараховував,а натомість після закінчення строку кредиту, починаючи з 25.12.2021 до 17.02.2022 продовжував нараховувати проценти за ставкою 3,5% в день, які у розрахунку заборгованості виведені в окрему графу як «відсотки по прострочці», і розмір яких становить 5775 гривень.

При вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення природа нарахованих процентів.

У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).

Право кредитора нараховувати проценти припинилося після спливу визначеного договором 21-денного строку кредиту, а тому після 24.12.2021 позивач не мав права нараховувати проценти за кредитним договором, а мав право на захист свого порушеного права відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, але таких вимог не заявляв, тому суд в силу диспозитивності процесу і відповідно до ст.13 ЦПК України вирішує справу в межах заявлених позовних вимог.

Підсумково, загальний розмір задоволених позовних вимог складає 5655 гривень, з них 3000 гривень тіло кредиту, 2205 гривень заборгованість за процентами, 450 гривень - комісія.

Відповідач доказів належного виконання кредитних зобов`язань чи контррозрахунок заборгованості не надала.

Щодо судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги суд задовольнив на 49,48% (5655х100/11430), тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати в розмірі 1317,36 грн (2662,40х49,48%).

До судових витрат також відносяться витрати на правничу допомогу (ст.133 ЦПК України).

Позивачем заявлено до стягнення 6000 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надані суду: договір про надання правничої допомоги № 42649746/02 від 01.06.2026 з ФОП ОСОБА_2 , додаткову угоду до нього від 21.07.2026 про надання юридичних послуг по справі ОСОБА_1 , детальний опис робіт та акт наданих послуг від 21.07.2026 з погодженим переліком послуг.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України зазначені витрати на професійну правничу допомогу несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами (ст.133, ст. 141 ЦПК України)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Обсяг і розмір витрат на правничу допомогу входить в предмет доказування.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Однак для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18)

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

-чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

- чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

- поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

- дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до статті 137 ЦПК України суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони за критерієм співмірності із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі визначених у ст.137, 141 ЦПК України критеріїв.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2020, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивачем включені до відшкодування послуги з усної консультації в розмірі 250 грн (протягом 0,5 год по 500 грн за годину), письмової консультації в розмірі 750 грн, правового аналізу обставин справи та надання правових рекомендацій (консультацій) в розмірі 1500 грн, по складанню позовної заяви в розмірі 3000 грн (протягом 2 годин по 1500 грн за годину) та формування додатків до позовної заяви в розмірі 500 грн (протягом 0,5 год по 1000 грн за годину).

Враховуючи характер спірних правовідносин, малозначність справи, розмір заявленої кредитної заборгованості, часткове задоволення позову, обсяг правничої допомоги, яка реально та фактично була необхідною для захисту інтересів позивача, суд вважає необхідним застосувати приписи частини другої статті 141 ЦПК України та стягнути з відповідача 2500 гривень витрат на правничу допомогу, що відповідає принципам розумності та справедливості.

Керуючись статтями 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 280 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 6, 207, 256, 257, 267, 263, 512-514, 516, 530, 536, 626-628, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №216393 від 04.12.2021 в розмірі 5655 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) гривень, з них: 3000 гривень тіло кредиту, 2205 гривень проценти, 450 гривень комісія.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1317 (одну тисячу триста сімнадцять) гривень 36 копійок судового зборута 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складання.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, адреса: м.Бровари, вул. Симога Петлюри, 21/1, Київська область.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складене 28.09.2026.

ГоловуючийТ. В. ДЕНИСЮК