Постановление суда № 140160229, 23.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/8073/25

Провадження № 1-кп/461/267/26

У Х В А Л А

Іменем України

23.09.2026 року. м. Львів

Галицький районний суд м. Львова в складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисників ОСОБА_6 ( в режимі ВКЗ),

потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

представника потерпілих ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_18 , ОСОБА_12 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_19 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_34 ,

представника потерпілих ОСОБА_35 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_8 , ОСОБА_39 , ОСОБА_16 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_42 ,

обвинуваченого ОСОБА_43 ,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду м. Львові кримінальне провадження, внесене 03.04.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141430000290, про обвинувачення ОСОБА_44 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Галицького районного суду м.Львова перебуває кримінальне провадження, №12025141430000290, про обвинувачення ОСОБА_44 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.190 КК України.

23.09.2026 року у судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_45 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, з визначенням розміру застави 13 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 44 928 000 /сорок чотири мільйони дев`ятсот двадцять вісім тисяч/ гривень.

Подане клопотання обґрунтовує тим, що існують достатні підстави стверджувати про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема, те, що ОСОБА_46 може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який йому інкримінується, є особливо тяжким кримінальним правопорушенням, у разі доведення винуватості ОСОБА_45 йому може бути призначено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за межами території України, оскільки, як встановлено досудовим розслідуванням, ОСОБА_47 неодноразово перетинав державний кордон України. Крім цього ОСОБА_47 є обвинуваченим у кримінальному провадженні №12024140000000656 від 19.06.2024, а саме в незакінченому замаху на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), вчиненому в умовах воєнного стану, повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 - ч. 5 ст. 190 КК України, у підробленні офіційного документа з метою його використання, вчиненому повторно та за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у введенні суду в оману шляхом подання підроблених доказів в суд, вчиненому за попередньою змовою групою осіб з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 384 КК України. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023140000001202 від 28.11.2023 стосовно ОСОБА_43 за ч.1 ст.263, ч.4 ст.190, ч.5 ст.190 КК України перебуває на розгляді Галицького районного суду м.Львова.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_47 може переховувався від органу досудового розслідування, оскільки більш ніж півроку часу перебуваючи в статусі підозрюваного знаходився за кордоном та про своє місцезнаходження органу досудового розслідування не повідомляв. Соціальні зв`язки ОСОБА_48 не перешкоджають йому покинути своє місце проживання та переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_47 до моменту оголошення підозри останньому та обрання Галицьким районним судом Львівської області запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024140000000656 від 19.06.2024 підтримував відносини із потерпілими ОСОБА_10 , ОСОБА_19 , ОСОБА_16 , ОСОБА_40 , ОСОБА_20 , ОСОБА_49 , ОСОБА_26 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_50 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_38 , ОСОБА_18 , ОСОБА_51 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_31 , ОСОБА_21 , ОСОБА_36 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_41 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , ОСОБА_9 , ОСОБА_52 , ОСОБА_23 , ОСОБА_35 , ОСОБА_11 , ОСОБА_25 , ОСОБА_17 , ОСОБА_28 , ОСОБА_53 , неодноразово зустрічався із останніми, запевняючи у законності здійснення ним діяльності, пов`язаної із будівництвом об`єкту у ЖК «Зубра Дім», вмовляв не звертатись із письмовими заяви по факту вчинення ним кримінального правопорушення, пов`язаного із заволодінням ним шахрайським способом грошовими коштами під приводом укладення попередніх договорів купівлі продажу квартир у вказаному об`єкті будівництва, про що потерпілі вказали у письмових показах, а відтак, перебуваючи на волі, володіючи міцними соціальними зв`язками, володітиме інформацією щодо місць проживання свідків, потерпілих, у зв`язку із чим може негативно впливати на останніх, які мають намір надати викривальні покази відносно ОСОБА_48 у кримінальному провадженні №12025141430000290. Відтак, обрання ОСОБА_46 запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до отримання ним можливості конспірації злочинної діяльності, шляхом надання свідкам та потерпілим порад та вказівок з використанням відомої йому інформації, узгодження зі свідками їхніх показань, зокрема шляхом завуальованого спілкування в телефонних розмовах, з використанням маршрутизаторів та месенджерів, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю. Вказує, що з відповіді ДУ «Львівська установа виконання покарань №19» вбачається, що ОСОБА_43 притягнуто до відповідальності за порушення режиму режиму тримання та правил поведінки осіб, взятих під варту та засуджених. ОСОБА_47 , перебуваючи на волі, матиме можливість, після внесення суми застави, визначеної ухвалою Галицького районного суду м.Львова, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється та обвинувачується. За наведених підстав, вважає, що більш м`які запобіжні засоби не зможуть забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_48 - адвокат ОСОБА_54 , у судовому засіданні проти клопотання прокурора заперечила, зазначила, що ризики, наведені прокурором є необґрунтованими. Сторона захисту звернула увагу суду на те, що тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання не можуть беззаперечно свідчити про існування ризику переховування від суду. На думку сторони захисту, прокурор повинен навести конкретні факти, які б свідчили про намір ОСОБА_43 ухилятися від суду, однак таких обставин стороною обвинувачення не наведено. Вказує, що ОСОБА_47 є пенсіонером, стан його здоров`я є суттєво обмеженим, крім того паспорт громадянина України для виїзду за кордон передано на зберігання до ГУ ДМС України у Львівській області. Зазначає, що обвинувачений має міцні та сталі соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання. ОСОБА_47 демонструє відкритість до співпраці зі стороною обвинувачення, належним чином виконує процесуальні обов`язки. За таких обставин, вважає клопотання прокурора безпідставним та просить у задоволенні такого відмовити.

Одночасно стороною захисту подано клопотання про зміну обвинуваченому ОСОБА_55 запобіжного заходу з тримання від вартою на цілодобовий домашній арешт.

В обгрунтування клопотання покликається на те, що ОСОБА_47 має міцні соціальні зв`язки на території України, сформований центр життєвих інтересів, наявність достатніх гарантій належної процесуальної поведінки, позитивно характеризується за місцем проживання, що підвтреджується характеристикою голови ОСББ «Зубрівська -32» ОСОБА_56 від 05.10.2024 року. Вважає, що за таких підстав ризик переховування ОСОБА_43 від суду є необгрунтованим та носить характер припущення. а наявність міцних соціальних зв`язків, та відсутність у розпорядженні документів, що надають право на виїзд за кордон, виключають існування можливостей ухилення від кримінального провадження. Вказує, що ризик впливу на потерпілих, свідків у кримінальному провадженні є безпідставним, оскільки ОСОБА_47 не вступав у контакт з жодним із потерпілих після повідомлення про подозру, свідки вже допитані стороною обвинувачення, тому ймовірність впливу на них втратила практичне підгрунтя. ОСОБА_57 не допускав жодних дій, кяі б свідчили про спроби незаконного впливу, тиску, перешкоджанню встановленню об`єктивних обставин кримінального провадження. Вважає, що ризик вплив на потерпілих і свідків відсутній, оскільки будь - яких даних з такими особами після повідомлення про підозру. ОСОБА_47 раніше не судимий, та не існує передумов, що він, перебуваючи на свободі вчинить нові правопорушення. Крім того, звертає увагу суду на те, що обвинувачений має захворювання серцево судиної системи, що підтверджується висновком спеціаліста ВП «Лікарня Святого Луки» КНП «1 територіальне медичне об`єднання м. Львова» МОЗ України від 27.12.2023 року, виписки із медичної картки амбулаторного хворого №108646 від 27.12.2023 року, результатів УЗД серця від 28.12.2023 року та огляду лікаря від 28.12.2023 року, у ОСОБА_43 діагностовано атеросклеротичну серцево судинну хворобу та гіпертонічну хворобу ІІ ступеня. У період перебування під вартою стан здоров`я ОСОБА_43 суттєво погіршився, що зумовлено відсутністю належного рівня медичної допомоги, спеціалізованого обладнання та можливостей для повноцінного обстеження й контролю за перебігом захворювань. Зазначене свідчить про необхідність регулярного медичного спостереження, дотримання режиму лікування, доступу до відповідного медичного забезпечення. Також, сторона захисту покликається на те, що визначений розмір застави є непомірним для обвинуваченого, оскільки він є особою похилого віку, пенсіонером, який не має жодних джерел доходу, окрім пенсійного забезпечення. Відтак, у нього відсутня фінансова можливість внести заставу у розмірі на якому наплягає сторона обвинувачення. Зауважує, що протягом перебування ОСОБА_43 під вартою, ані обвиунвачений, ані його родичі не внесли заставу, що свідчить про її непомірний розмір. Зазначає, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2024 року на нерухоме майно обвинуваченого накладено арешт, у звязку із чим, ОСОБА_47 позбавлений можливості володіти, користуватися, та розпоряджатися ним. Вказує, що Вважає, що цілодобовий домашній арешт забезпечить належний рівень процесуального контролю за поведінкою обвинуваченого, водночас, надавши йому можливість отримувати належну медичну допомогу та лікування та буде співмірним завданням кримінального провадження.

Обвинувачений ОСОБА_47 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, повністю підтримав позицію своїх захисників, просив клопотання про зміну запобіжного заходу задовольнити повністю.

Потерпілі та представники потерпілих у судовому засіданні клопотання прокурора підтримали повністю, просили таке задовольнити, у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_46 запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт просили відмовити, вказавши, що такий м`який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого

Перевіривши надане прокурором клопотання та дослідивши матеріали справи, заслухавши думку прокурора, обвинуваченого та його захисників, взявши до уваги думку представників потерпілих та потерпілих, колегія суддів приходить до такого висновку.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Норма ст.315 КПК України безпосередньо не вказує на право суду продовжувати дію запобіжного заходу, однак, відповідно до ч.ч.2, 3 ст.331 КПК України, вирішення питання судом щодо обрання запобіжного заходу відбувається у порядку , передбаченому главою 18 цього Кодексу. Відтак, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Таким чином, з аналізу наведених правових норм вбачається, що суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченої під вартою, якщо судове провадження, яке включає в себе і підготовче провадження, не було завершене до спливу двомісячного строку.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до загальних положень про запобіжні заходи, такі обираються виключно з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого, зокрема, для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених ч.7 ст.42 та іншими нормами КПК.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення Кодексом передбачено види заходів забезпечення кримінального провадження, до яких належать запобіжні заходи, включаючи тримання під вартою (статті 131, 176, 1981, 183).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Положення ст.199 КПК України, передбачають, що при розгляді доцільності продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, ураховуються обставини, які свідчать про те, що ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.08.2025 до підозрюваного ОСОБА_43 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10 жовтня 2025 року включно, з визначенням застави у розмірі 17792 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 874 176 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова у складі колегії суддів від 03.12.2025 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_43 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 31.01.2026 року включно, а визначену раніше заставу у розмірі 17792 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53 874 176 грн., залишено без змін.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова у складі колегії суддів від 23.01.2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_43 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 23.03.2026 року включно, зменшено розмір застави до 15100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 50 252 800,00 гривень.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова у складі колегії суддів від 28.04.2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_43 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 26.06.2026 року включно, зменшено розмір застави до 13500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 44 928 000 /сорок чотири мільйони дев`ятсот двадцять вісім тисяч/ гривень.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова у складі колегії суддів від 09.06.2026 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_43 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 07.08.2026 року включно, а визначену раніше заставу у розмірі 44 928 000 /сорок чотири мільйони дев`ятсот двадцять вісім тисяч/ гривень, залишено без змін.

Згідно із обвинувальним актом, ОСОБА_47 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що відповідно до вимог ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.

Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_43 знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом.

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, судом враховано, що ОСОБА_47 є фігурантом інших кримінальних проваджень, у тому числі таких, які перебувають на розгляді суду, а також встановлені стороною обвинувачення обставини його тривалого перебування за межами України під час досудового розслідування в іншому кримінальному провадженні. Зазначені обставини у своїй сукупності не дають суду підстав вважати ризик переховування від суду лише припущенням, оскільки свідчать про наявність у обвинуваченого фактичної можливості залишити місце проживання та територію України.

Посилання сторони захисту на те, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон переданий ОСОБА_58 на зберігання до відповідного органу державної влади, не усуває зазначеного ризику повністю, оскільки саме по собі вилучення чи зберігання документа для виїзду за кордон не позбавляє суд можливості оцінювати інші обставини, які можуть сприяти ухиленню особи від суду.

Крім того, суд бере до уваги наявність ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що до застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_47 підтримував безпосередні контакти з потерпілими та іншими особами, які є свідками у цьому кримінальному провадженні, неодноразово зустрічався з ними та спілкувався щодо обставин, пов`язаних із діяльністю у сфері будівництва та укладенням попередніх договорів купівлі-продажу квартир.

З огляду на кількість потерпілих, характер інкримінованого кримінального правопорушення та стадію судового розгляду суд не вважає, що сам факт проведення допитів окремих свідків автоматично свідчить про повне припинення ризику незаконного впливу на учасників кримінального провадження. Такий ризик підлягає оцінці з урахуванням усієї сукупності обставин, а не виключно факту проведення певних процесуальних дій.

Водночас, суд враховує, що після застосування до ОСОБА_48 запобіжного заходу у виді тримання під вартою сторона захисту не навела обставин, які б свідчили про істотне зменшення зазначених ризиків до рівня, за якого вони могли б бути ефективно нівельовані застосуванням домашнього арешту.

Доводи захисту про позитивну характеристику обвинуваченого, наявність постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, похилий вік, пенсійний статус та стан здоров`я судом враховуються. Однак зазначені обставини самі по собі не мають наперед визначального значення та не спростовують наявності конкретних ризиків, встановлених судом.

При цьому суд звертає увагу, що застосування цілодобового домашнього арешту передбачає перебування особи за визначеним місцем проживання, однак не забезпечує такого рівня контролю за поведінкою обвинуваченого, який у конкретних обставинах цього кримінального провадження є необхідним для запобігання встановленим ризикам. Зокрема, такий запобіжний захід не виключає можливості використання обвинуваченим засобів зв`язку для контакту з учасниками кримінального провадження, а також не усуває повністю можливості ухилення від суду.

Враховуючи характер висунутого обвинувачення, встановлені у провадженні обставини, стадію судового розгляду та необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_43 , суд дійшов висновку, що на теперішній час саме тримання під вартою залишається необхідним для запобігання наявним ризикам. Застосування цілодобового домашнього арешту, з огляду на його зміст та обсяг передбачених ним обмежень, не забезпечить такого рівня процесуального контролю, який є необхідним у цьому кримінальному провадженні.

За наведених обставин, суд не вбачає достатніх правових та фактичних підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_46 запобіжного заходу на більш м`який, у тому числі на цілодобовий домашній арешт, у зв`язку з чим відповідне клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

Запобіжний захід тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, виключають можливість перешкоджання інтересам правосуддя і ухиленню від суду.

При цьому суд наголошує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого ОСОБА_43 в судовому засіданні встановлено не було, зокрема, застосування запобіжного заходу у вигляді застави, домашнього арешту та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, не забезпечать належне виконання обвинуваченим обов`язків.

Крім того, керуючись ч. 3 ст.183 КПК України, згідно з якою суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір застави, суд враховує правові висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України № 9-р(ІІ)/2026 від 21 липня 2026 року, відповідно до яких застава повинна бути реальною альтернативою запобіжному заходу у виді тримання під вартою, а її розмір має визначатися на підставі індивідуальної оцінки обставин кримінального провадження та даних про особу обвинуваченого, бути достатнім для забезпечення виконання покладених процесуальних обов`язків, однак не бути завідомо непомірним для такої особи. Конституційний Суд України наголосив, що суд, визначаючи розмір застави, повинен враховувати не лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення та наявність ризиків, а й майновий стан особи, її фінансову спроможність, наявність активів, соціальні зв`язки та інші обставини, а також належним чином мотивувати визначений розмір застави.

Водночас активи для сплати визначеного розміру застави мають бути доступними особі, яку підозрюють чи обвинувачують, зокрема має бути враховано обставину, що стала підставою для накладення арешту на майно в межах кримінального провадження.

Судом враховується, що попередньо визначений ОСОБА_46 розмір застави становить 13 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідає 44 928 000 грн.

Вирішуючи питання про можливість зменшення цього розміру, суд бере до уваги наведені стороною захисту відомості щодо майнового стану обвинуваченого, та його пенсійного статусу, що підтверджується відомостями юридичного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відповідно до яких у 2016-2018 роках розмір пенсії становив від 1174 до 1497 грн. на місяць, у 2019-2021 року від 1497,00 грн до 2702,09 грн. на місяць, у 2022 році від 1934,00 грн до 2500, 00 грн. на місяць, у 2023 році від 2500,00 грн до 2600,00 грн. на місяць, у 2024 році від 2 600,00 грн. до 2725,00 грн на місяць, із січня до серпня 2025 року від 2725- до 3613 грн. на місяць, із вересня 2025 року до квітня 2026 року від 3613, 00 грн до 4050,00 грн. на місяць.

Також суд враховує, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.02.2024 року накладено арешт, з позбавленням права відчуження, користування та розпорядження, на майно, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: нежитлове приміщення, кладова XXII загальною площею 3.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2284749146203); квартиру АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1731689946203); квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1731547346203); нежитлові приміщення XLIV,XLV,XLVI,XLVII,XLVIII, загальною площею 200, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1705266946203); квартиру АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1668145146203); квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666176546203); квартиру АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666151746203); квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1731547346203); квартиру АДРЕСА_7 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666092046101);40; квартиру АДРЕСА_8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666058546203); квартиру АДРЕСА_9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666056346101); квартиру АДРЕСА_10 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666017646203); квартиру АДРЕСА_11 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1666017746101); квартиру АДРЕСА_12 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1656435446203); квартиру АДРЕСА_13 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1655690046203); будинок загальною площею 38.7 кв. м., земельна ділянка 600 кв.м., за адресою: АДРЕСА_14 (реєстраційний номер майна 2146506).

Відтак, у зв`язку з накладенням арешту на майно ОСОБА_47 позбавлений можливості вільно розпоряджатися таким майном, зокрема відчужувати його з метою отримання коштів для внесення застави. Крім того, сама лише наявність у власності нерухомого майна не свідчить про наявність у особи достатніх вільних коштів для внесення застави у визначеному раніше розмірі.

Крім того, суд погоджується з аргументами сторони захисту що факт придбання ОСОБА_58 у 2015 році автомобіля марки «Mercedes-Benz G 350 TD» сам по собі не може бути покладений в основу оцінки його актуального майнового стану, оскільки зазначена обставина мала місце задовго до виникнення обставин, які є предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні, та не відображає його теперішньої майнової спроможності.

Вирішуючи питання про можливість зменшення цього розміру, суд бере до уваги наведені стороною захисту відомості щодо майнового стану обвинуваченого, його пенсійного статусу, відсутності інших стабільних джерел доходу, а також те, що протягом усього періоду перебування ОСОБА_48 під вартою визначена застава у такому розмірі не була внесена ані самим обвинуваченим, ані іншими особами.

Сам по собі факт невнесення застави не свідчить про її непомірність, оскільки можливість внесення застави залежить також від майнових можливостей потенційного заставодавця. Водночас, у сукупності з іншими даними про особу та майновий стан обвинуваченого ця обставина підлягає врахуванню судом при оцінці реальної доступності визначеної суми.

При визначенні розміру застави, суд одночасно враховує характер та тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_47 , кількість потерпілих, розмір майнової шкоди, на яку посилається сторона обвинувачення, а також те, що встановлені судом ризики продовжують існувати.

Таким чином, суд не знаходить підстав для висновку про те, що ризики втратили своє значення або що застосування застави як альтернативи триманню під вартою є недоцільним. Навпаки, застава має залишатися такою, що створює для обвинуваченого та заставодавця достатній майновий стимул для належного виконання процесуальних обов`язків.

Водночас розмір застави повинен бути співмірним із майновим станом конкретної особи та реально виконувати функцію альтернативи триманню під вартою. Визначення застави у розмірі, який фактично позбавляє особу можливості скористатися передбаченою законом альтернативою, не відповідає призначенню цього запобіжного заходу.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що раніше визначений розмір застави у 13 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб підлягає зменшенню.

Разом із тим, зважаючи на характер та тяжкість пред`явленого обвинувачення, кількість потерпілих, розмір заявленої шкоди, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також необхідність забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд не вбачає підстав для її зменшення до розміру, запропонованого стороною захисту, чи до мінімального розміру, встановленого законом.

Суд вважає, що застава у розмірі 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 39 936 000 грн, у конкретних обставинах цього кримінального провадження є достатньою для забезпечення виконання ОСОБА_58 покладених на нього процесуальних обов`язків, водночас є менш обтяжливою для нього порівняно з раніше визначеним розміром.

При цьому зменшення розміру застави не означає зміни висновку суду щодо наявності встановлених ризиків та не є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу. Суд виходить із того, що саме сукупність визначених процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у поєднанні з розміром застави у 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого у разі внесення застави.

Отже, суд доходить висновку про необхідність продовження щодо ОСОБА_48 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із одночасним зменшенням визначеного раніше розміру застави до 12 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 39 936 000 грн.

З урахуванням наведеного, а також даних про особу обвинуваченого, доводів сторони захисту щодо майнового стану та відсутності реальної можливості внесення застави у раніше визначеному розмірі, суд дійшов висновку, що визначена раніше застава у розмірі 13 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб не повною мірою відповідає критерію реальної альтернативності триманню під вартою.

Водночас, беручи до уваги характер та тяжкість інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_46 кримінального правопорушення, кількість потерпілих, розмір завданої, за версією сторони обвинувачення, шкоди, наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які продовжують існувати, суд вважає, що їх можливо забезпечити шляхом визначення застави у меншому, проте достатньому розмірі.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність зменшення раніше визначеного розміру застави до 12 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 39 936 000,00 гривень, оскільки саме такий розмір відповідатиме принципам розумності, пропорційності та реальної альтернативності застави, забезпечуючи належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним покладених процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Керуючись ст.ст.199, 331, 369, 371-372 КПК України, суд,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_60 задоволити частково.

Продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_61 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№19)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 20.11.2026 року.

Зменшити обвинуваченому ОСОБА_55 раніше визначений розмір заставм та встановити таку у розмірі 12 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 39 936 000,00 грн., яка буде достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_55 його право внести або забезпечити внесення іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) застави у будь-який момент з часу винесення ухвали на депозитний рахунок суду UA918201720355299001500000757, банк ДКСУ м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, одержувач ТУ ДСА України у Львівській області.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_55 , що в разі внесення застави у встановленому в даній ухвалі розмірі, оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок повинен бути наданий уповноваженій посадовій особі ДУ «Львівська установа покарань (№19)».

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, обвинувачений ОСОБА_62 підлягає негайному звільненню з-під варти.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_61 , у разі внесення застави наступні обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці

- прибувати за кожною вимогою суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;

- не відлучатися за межі Львівської області без дозволу суду, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження;

- повідомляти суд, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, про зміну місця проживання (перебування);

-утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_63 про зміну обвинуваченому ОСОБА_55 запобіжного заходу з тримання від вартою на цілодобовий домашній арешт відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом п`яти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28.09.2026 року.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3