Постановление суда № 140160099, 29.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Cправа № 337/4982/18

Провадження № 2-п/337/70/2026

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд м. Запоріжжя у складі судді Завгороднього Є.В., за участю секретаря судового засідання Лемонджави А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 адвоката Писаренка Сергія Юрійовича про перегляд заочного рішення від 03.12.2018 у цивільній справі № 337/4982/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Писаренко С.Ю. звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

У заяві вказав, що 03.12.2018 Хортицьким районним судом м. Запоріжжя було ухвалено заочне рішення у справі № 337/4982/18 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення боргу. Вважає, що рішення підлягає перегляду, оскільки відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та про ухвалене рішення, не мав можливості скористатися своїм правом на захист від позову. Також сторона не погодилася з підставами нарахування відсотків, сумою заборгованості, заявила про сплив строку позовної давності. Представник просив скасувати заочне рішення та призначити розгляд справи.

У судове засідання сторони не з`явилися, про час та місце розгляду заяви повідомлення у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали цивільної справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню, з таких міркувань.

03.12.2018 заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя позов було задоволено, з відповідача стягнуто заборгованість у розмірі 112 992,11 гривень та судовий збір.

Згідно зі ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За змістом зазначених положень чинного законодавства скасування заочного рішення суду можливе за одночасного існування двох умов: 1) що відповідач не з`явився в судове засідання та не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, та 2) відповідач надає докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. Наявність наведених вище обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти росії»).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Представник відповідача у своїй заяві зазначає, що відповідач не був належним чином повідомлений про судове засідання, оскільки не отримував повісток на своє ім`я.

Водночас, матеріали цивільної справи містять повідомлення про вручення (ідентифікатор відправлення 69076 06492500, адреса надсилання: АДРЕСА_1 ), з якого вбачається, що відповідач отримав 20.11.2018 копію ухвали суду, позов з додатками та повістку на 03.12.2018, на повідомленні стоїть відмітка про вручення.

Таким чином, враховуючи належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин неявки в судове засідання та неподання відзиву.

Досліджуючи докази, якими відповідач обгрунтовує істотність обставин, що можуть бути підставою для скасування заочного рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПУ України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодних доказів в обгрунтування заперечень, викладених у заяві про перегляд заочного рішення, стороною відповідача надано не було. Фактично відповідач визнав, що дійсно укладав кредитний договір і користувався грошима, однак не погодився з підставами нарахування відсотків та розміром заборгованості. Водночас, жодних контррозрахунків заборгованості суду не надав.

Щодо застосування строку давності за заявою відповідача суд зазначає наступне.

Позивач звернувся до суду із позовом 30.10.2018, розрахунок заборгованості здійснено за період з 24.07.2012 до 30.06.2018.

Відповідно до ст.ст. 256-257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач неодноразово здійснював погашення кредитної заборгованості, останній раз 19.10.2015, а відтак, суд бере до уваги, що позивач звернувся до суду в межах трирічного строку після остаточного припинення погашення боргу відповідачем.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних доказів в обгрунтування обставин, які б спростували наявність підстав для стягнення з неї заборгованості або мали інше істотне значення для вирішення справи (призвести до ухвалення іншого рішення).

Дослідивши матеріали справи, а також матеріали заяви про перегляд заочного рішення, суд дійшов висновку, що заява про скасування заочного рішення задоволенню не підлягає

Керуючись ст.ст. 12-13, 260, 287-288 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Писаренка Сергія Юрійовича про перегляд заочного рішення залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя Євген ЗАВГОРОДНІЙ