Решение № 140160092, 15.09.2026, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

15.09.2026

ЄУН 337/1826/26

2/337/1642/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:

головуючого судді Мурашової Н.А.

за участю секретаря Туяк О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсал Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області, про захист прав споживача,

В С Т А Н О В И В:

24.03.2026 позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до відповідача АТ «Універсал Банк», в якому просив стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 10163,33грн., 3% річних та інфляційні втрати, моральну шкоду в сумі 7000,00грн.

Позов мотивував тим, що Банк без його розпорядження як клієнта здійснив його рахунку 25.11.2025 списання грошових коштів в сумі 10163,33грн. з призначенням платежу «повернення ГУ ПФУ в Запорізькій області у зв`язку з перерахунком». На момент такого списання він не був повідомлений про наявність будь-якої переплати, не отримував відповідного рішення Пенсійного фонду та не мав можливості добровільно його виконати. Лист ГУ ПФУ в Запорізькій області був направлений йому лише після фактичного списання коштів з рахунку. Вважає, що в даному випадку Банк незаконно списав грошові кошти з його рахунку, оскільки в силу ч.2 ст.1071 ЦК України без розпорядження клієнта списання коштів допускається лише на підставі рішення суду або у випадках, встановлених законом. Лист ПФУ не є документом, визначеним законом, за яким здійснюється списання коштів з рахунку без розпорядження клієнта. П.19 постанови КМУ №11596 щодо можливості повернення помилково зарахованих коштів пенсії на вимогу ПФУ не може застосовуватись до цього випадку. Отже, Банк фактично здійснив функцію примусового стягнення, не маючи на це жодних законних повноважень, чим порушив його права як споживача. Такими діями Банк завдав йому моральні страждання, які полягають в тому, що він як власник втратив доступ до власних коштів, вони були списані з його рахунку без попередження, він вимушений був докладати зусиль для захисту своїх прав, звертався до Банку, НБУ, ПФУ з відповідними запитами, захищати свої прав в суді, що викликало у нього психологічне напруження та тривалий стрес. Моральну шкоду оцінює в 7000,00грн.

Ухвалою суду від 25.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за цим позовом та призначено її розгляд по суті у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

15.04.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій він доповнив свої позовні вимоги та просить визнати незаконними дії АТ «Універсал Банк» щодо списання грошових коштів з його рахунку без його розпорядження.

Ухвалою суду від 15.04.2026 вказана заява прийнята до судового розгляду.

Крім того, 15.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив представника відповідача АТ «Універсал Банк» Попова В.О. на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав повністю та зазначив, 25.03.2019 між ОСОБА_1 та Банком було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», невід`ємною частиною якого є Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank (далі Умови), на підставі якого йому було відкрито рахунок № НОМЕР_1 , до якого емітовано картку № НОМЕР_2 . Відповідно до п.5.27 розділу ІІ Умов, клієнт доручає Банку, а Банк має право у випадку зарахування Банком на поточний рахунок Клієнта помилкової платіжної операції, неакцептованої платіжної операції, неналежної платіжної операції здійснювати дебетовий переказ грошових коштів з поточного рахунку в безумовному порядку і без додаткового узгодження/погодження або дозволу Клієнта у сумі зазначених вище платіжних операцій. Згідно з п.19 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого Постановою КМУ №1596 від 30.08.1999 року, помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування. 25.11.2025 до Банку надійшов лист ГУ ПФУ в Запорізькій області про повернення грошових коштів у зв`язку з перерахунком. Банком 25.11.2025 було виконано вимогу ПФУ, що передбачено вищезазначеними положеннями чинного законодавства України та не потребувало додаткового погодження від позивача з огляду на умови укладеного договору між позивачем і Банком. Оскільки Банк діяв відповідно до положень чинного законодавства України та умов укладеного договору, твердження позивача про порушення його прав є необґрунтованими, а тому його позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.

Одночасно представник відповідача заявив клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов.

Оцінивши доводи представника відповідача, які вказують на наявність поважних причин пропуску процесуального строку, суд вважає необхідним вказане клопотання задовольнити та поновити строк на подання відзиву на позов.

16.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла відповідь позивача ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в якій позивач підтримав позовні вимоги повністю та зазначив, що 25.11.2025 АТ «Універсал Банк» здійснив одностороннє списання грошових коштів з його рахунку без його індивідуального розпорядження, судового рішення, виконавчого документа або іншого документа про примусове стягнення. При цьому на рахунку знаходилися як кошти пенсійного походження, так і його особисті кошти. Відповідно до ст.1066,1071 ЦК України, банк зобов`язаний зберігати кошти клієнта та виконувати його розпорядження. Списання без розпорядження клієнта допускається лише у випадках, прямо встановлених законом, договором або рішенням суду. В матеріалах справи відсутнє судове рішення, виконавчий документ, посилання на закон, який прямо уповноважує банк здійснювати примусове списання у таких правовідносинах. Дії банку в даному випадку виходять за межі ст.1071 ЦК України. Посилання відповідача на п.19 Постанови КМУ №1596 від 30.08.1999 року є юридично помилковим, оскільки переплата ПФУ є наслідком адміністративного перерахунку, а не технічної помилки банку. Банк не має повноважень самостійно кваліфікувати кошти як такі, що підлягають примусовому поверненню. Відповідно до ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру, можуть бути повернуті добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. З наведеного прямо випливає, що повернення надміру виплачених сум пенсії можливе або добровільно, або у встановленому законом примусовому порядку. Закон не передбачає можливості самостійного списання Банком з рахунку клієнта коштів на вимогу ПФУ. Посилання відповідача на п.5.27 Умов також є безпідставним, оскільки відповідно до ст.203,215 ЦК України правочин не може суперечити закону. Договір не може розширювати повноваження банку понад закон, створювати квазі-виконавче провадження, легалізувати списання власних коштів клієнта без рішення суду. Будь-які договірні умови, що виходять за межі імперативних норм, є нікчемними в цій частині. Посилання відповідача на лист Національного банку України у відповідь на його скаргу з приводу списання грошових коштів, як на доказ відсутності порушень зі сторони Банку не відповідає дійсності, оскільки зі змісту зазначеного листа вбачається, що Національний банк України не встановлював правомірність або неправомірність списання коштів, не робив висновку щодо суті спору, не констатував відсутності порушень банку, Національний банк України лише навів загальні норми законодавства та роз`яснив межі своїх повноважень.

Ухвалою суду від 17.06.2026 за клопотанням представника відповідача залучено до участі у цивільній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Головне управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області.

08.07.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли пояснення представника третьої особи Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області Пасічник О.М., в яких зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV). Пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності. Згідно з протоколом про призначення пенсії ОСОБА_1 йому встановлена третя група інвалідності, причина - інвалід з дитинства, підстава довідка МСЕК 12ААВ № 398139, дата встановлення інвалідності 15.03.2021, період встановлення інвалідності - з 25.02.2021 по 31.03.2022. У подальшому ОСОБА_1 було і згідно з відповідним протоколом йому була встановлена друга група інвалідності, причина - інвалід з дитинства, підстава - довідка МСЕК 12ААВ №627806, дата встановлення інвалідності - 30.03.2022, період встановлення інвалідності - з 30.03.2022 по 18.03.2024. Виплату пенсії по інвалідності було продовжено на період дії воєнного стану, а саме, з 01.04.2024 до 08.08.2025, відповідно до п.14-6.1 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058-IV. Виплату пенсії було призупинено з 09.08.2025. У зв`язку з закінченням терміну виплати пенсії по інвалідності утворилась переплата за період з 09.08.2025 до 30.11.2025 у сумі 19805,62грн. ГУ ПФУ в Запорізькій області було направлено лист №0800-0401-8/148857 від 25.11.2025 до АТ «Універсал Банк» на повернення коштів. Банком було перераховано наявний залишок в сумі 10163,33грн. В подальшому позивачем добровільно 15.01.2026 перераховано на рахунок ГУ ПФУ в Запорізькій області кошти в сумі 9642,29грн. (платіжне доручення №882711736.1). Станом на 02.07.2026 переплата пенсії погашена повністю. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

13.08.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшли додаткові письмові пояснення позивача ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що не оспорює ні рішення Пенсійного фонду про визначення переплати, ні його право вимагати добровільного повернення надміру виплачених коштів або реалізувати таке право у передбачений законом спосіб. Предметом даної справи є виключно перевірка законності дій АТ «Універсал Банк», який без волевиявлення позивача списав кошти з його банківського рахунку та перерахував їх Пенсійному фонду. Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним, а позбавлення особи цього права допускається лише на підставах і в порядку, встановлених законом. Після зарахування пенсійних коштів на банківський рахунок вони стали об`єктом права приватної власності позивача. Із цього моменту Пенсійний фонд міг мати лише право вимоги про повернення надміру виплачених коштів, що не тотожно праву розпорядження ними. Оскільки відповідач не навів жодної норми, яка дозволяла б Банку списати кошти лише на підставі листа Пенсійного фонду, таке списання суперечить ст.41 Конституції України та ст.1066,1071 ЦК України. Крім того, матеріали справи свідчать про наявність істотних розбіжностей щодо розміру переплати пенсії. Так, у листі Головного управління Пенсійного фонду України, який став підставою для списання коштів, зазначено суму 20 163,33грн, тоді як у подальших документах Пенсійного фонду, поданих до суду та направлених позивачу, вже зазначено суму 19 805,62грн. Отже, навіть сам розмір заявленої вимоги не був сталим. За таких обставин питання про остаточний розмір заборгованості потребувало належної правової оцінки і не могло вирішуватися Банком шляхом самостійного списання коштів. Окремої уваги потребує питання походження коштів, списаних Банком. Відповідач не надав жодного доказу того, що на момент списання на рахунку позивача перебували виключно кошти пенсійної виплати, які, на думку Пенсійного фонду, були надміру виплачені і підлягали поверненню. Так само не доведено, що списані кошти не були власними коштами позивача, отриманими з інших джерел. Після зарахування на банківський рахунок кошти становлять єдиний об`єкт майнових прав клієнта і, якщо інше прямо не встановлено законом, не зберігають окремого правового режиму залежно від джерела їх походження. Отже, відповідач не довів, що предметом списання були саме ті кошти, щодо яких Пенсійний фонд заявляв вимогу. За таких обставин Банк фактично втрутився у право власності позивача на всі кошти, що перебували на його рахунку. Просив позов задовольнити повністю.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених в заявах по суті. Просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача Попов В.О. в судовому засіданні позов не визнав повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив в позові відмовити.

Представник третьої особи ГУ ПФУ в Запорізькій області в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, інших заяв/клопотань, крім раніше поданих письмових пояснень, не заявляв.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача та представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до такого.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

П.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», №63566/00).

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв`язку, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №1023-XII).

В цьому Законі не визначено вичерпного переліку відносин, на які він поширюється, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та керуючись загальними принципами цивільного судочинства і наявності в цивільних правовідносинах "слабкої сторони", якою є фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим Законом регулюються відносини, які, зокрема, виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг тощо).

Відповідно до ч.1 ст.4 цього Закону споживачі мають право, зокрема, на захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Згідно з ст.22 вказаного Закону захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Ухвалюючи рішення, суд також виходить з того, що в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ст.3,6,626-629 ЦК України).

В силу положень ст.526,611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч.3 ст.1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом.

Відповідно до ст.1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його розпорядження лише на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Відповідно до ч.1 ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом.

В цій справі суд встановив, що 25.03.2019 між сторонами було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», на підставі якого позивачу було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та видано платіжну картку № НОМЕР_2 .

Факт укладання цього договору та його чинність сторонами не заперечувалась, отже ці обставини не підлягають доказуванню в силу ч.1 ст.82 ЦПК України.

В п.10 Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 25.03.2019, копія якої додана представником відповідача до відзиву на позов, ОСОБА_1 підтвердив, що надає право та доручає Банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих в АТ «Універсал Банк», без додаткового розпорядження, для погашення будь-яких інших грошових зобов`язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений чи буде укладений у майбутньому між ним та Банком.

Невід`ємною частиною вказаного договору є також Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (Мonobank), які затверджені розпорядженням №49р від 22.08.2013 (в редакції, чинній з 20.03.2019) (далі Умови), копія яких додана представником відповідача до відзиву на позов.

Згідно з пп.2.4 п.2 розділу І Умов, укладаючи Договір, Клієнт та Банк приймають на себе всі обов`язки та набувають усіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами Договору.

Відповідно до п.4.29 розділу ІІ Умов, Клієнт доручає Банку, а Банк має право у випадку помилкового зарахування Банком коштів на поточний рахунок списувати з поточного рахунку в безумовному порядку і без додаткового узгодження/погодження або дозволу Клієнта суми таких помилково зарахованих коштів.

Згідно з п.4.30 розділу ІІ Умов Клієнт доручає Банку, а Банк має право списувати з поточного рахунку в безумовному порядку і без додаткового узгодження/погодження або дозволу Клієнта суму помилково зарахованих коштів, в т.ч. але не виключно, у випадку, якщо факт здійснення помилкового зарахування коштів на поточний рахунок встановлено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, або така інформація отримана Банком від банку ініціатора відповідного платежу повідомлення про несанкціонований переказ коштів з рахунку платника.

В силу положень п.5.1 розділу ІІ Умов Клієнт, зокрема, має право самостійно розпоряджатись коштами на своїх рахунках, дотримуючись вимог чинного законодавства та цього договору, оскаржувати будь-які операції, зазначені у виписці про стан рахунку, не пізніше 20 календарних днів з дати проведення операції, шляхом надання письмової заяви до управління/відділення банку або за допомогою каналів дистанційної комунікації. У випадку непред`явлення письмової претензії в Банк, вказані у виписці операції вважаються підтвердженими та погодженими Клієнтом і відсутні підстави для їх подальшого оскарження.

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Згідно з рішенням органу ПФУ №083950008959 від 24.03.2021 ОСОБА_1 первісно була призначена пенсія по інвалідності (3 група, інвалід з дитинства, підстава довідка МСЕК 12ААВ № 398139 від 15.03.2021) на період з 25.02.2021 по 31.03.2022.

В подальшому ОСОБА_1 було здійснено перерахунок пенсії по інвалідності (2 група, інвалід з дитинства, підстава - довідка МСЕК 12ААВ №627806 від 30.03.2022) на період з 30.03.2022 по 18.03.2024.

З 01.04.2024 виплату позивачу пенсії по інвалідності було продовжено на період дії воєнного стану відповідно до п.14-6.1 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1058-IV.

З 09.08.2025 виплату пенсії було призупинено на підставі рішення органу ПФУ.

В період з 01.07.2024 до 08.08.2025 щомісячний розмір пенсії по інвалідності становив 5292,88грн.

Виплата позивачу ОСОБА_1 пенсії по інвалідності здійснювалась через його поточний рахунок в АТ «Універсал Банк», відкритий на підставі договору про надання банківських послуг «Monobank» від 25.03.2019.

Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 (далі Порядок №1596).

Відповідно до п.15 вказаного Порядку зарахування сум пенсій та грошової допомоги уповноваженими банками на поточні рахунки одержувачів проводиться не пізніше наступного операційного дня після надходження відповідних сум від Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення.

Згідно з п.19 Порядку №1596 після зарахування коштів на поточні рахунки одержувачів уповноважений банк завіряє списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки та описи до них і не пізніше ніж через два робочих дні після останньої дати виплати у кожному виплатному періоді повертає органам Пенсійного фонду України та органам соціального захисту населення другий примірник списків і по одному примірнику описів до них.

Незараховані суми пенсій та грошової допомоги не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів повертаються уповноваженим банком Пенсійному фонду України та органам соціального захисту населення.

Суми пенсій та грошової допомоги не зараховуються на поточні рахунки у разі: невідповідності будь-яких реквізитів, зазначених у списку, даним поточного рахунка одержувача; наявності даних про смерть одержувача, набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим; закриття поточного рахунка; письмової вимоги органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення; коли протягом року не відбулася ідентифікація та верифікація одержувача з обов`язковим пред`явленням ним паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з`ясування місця її проживання.

Помилково зараховані на поточні рахунки суми пенсій та грошової допомоги зараховуються в рахунок наступних виплат або за вимогою органів Пенсійного фонду України та органів соціального захисту населення повертаються на рахунки, з яких проводилося фінансування.

Крім того, згідно з ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

25.11.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області направило до АТ «Універсал Банк» лист №0800-0401-8/148857 з проханням повернути пенсію, перераховану ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , за період з 01.08.2025 до 30.11.2025 в щомісячному розмірі по 5292,88грн, разом 21171,52грн. з рахунку НОМЕР_4 . Повернення грошових коштів вимагається у звьязку з перерахунком.

Згідно з випискою з банківського рахунку позивача ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» НОМЕР_4 , квитанцією №21163431548 від 25.11.2025 на підставі вказаного листа із зазначеного рахунку позивача Банком 25.11.2025 були списані грошові кошти в сумі 10163,33грн. Одержувач Пенсійний Фонд України, рахунок НОМЕР_5 в АТ «Ощадбанк».

Листом від 04.12.2025 ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивача ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з закінченням терміну виплати пенсії по інвалідності утворилась переплата за період з 01.08.2025 до 30.11.2025 в розмірі 19805,62грн, з яких банком було перераховано лише 10163,33грн., залишок, який підлягає поверненню, становить 9642,29грн.

Відповідно до платіжної інструкції №АР50-94Р2-М541-7148 від 15.01.2025 платник ОСОБА_2 перерахувала на рахунок ГУ ПФУ в Запорізькій області в АТ «Ощадбанк» кошти в сумі 9642,29грн, призначення платежу повернення у зв`язку з перерахунком пенсії ОСОБА_1 , пенсійна справа №083950008959.

Оцінивши вказані обставини в сукупності, суд вважає, що відповідач АТ «Універсал Банк» порушив вищевикладені вимоги чинного законодавства України та умови укладеного з позивачем ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг, оскільки в односторонньому порядку, без відповідного розпорядження клієнта, за відсутності будь-якого судового рішення та інших встановлених законом чи договором підстав здійснив одностороннє, безакцептне списання з його поточного рахунку грошових коштів в сумі 10163,33грн. та перерахував їх на рахунок Пенсійного Фонду України.

В даному випадку суд вважає, що лист ГУ ПФУ в Запорізькій області від 25.11.2025 про повернення коштів виплаченої позивачу пенсії у зв`язку з перерахунком не є визначеною законом чи договором підставою для списання Банком грошових коштів з рахунку Клієнта в односторонньому порядку.

З пояснень представника третьої особи ГУ ПФУ в Запорізькій області фактично вбачається, що вказані грошові кошти є надмірно виплаченою позивачу в період з 01.08.2025 до 30.11.2025 пенсії по інвалідності, повернення яких, в свою чергу, повинно здійснюватися відповідно до ч.1 ст.50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» - добровільно пенсіонером або на підставі рішення територіального органу ПФУ за рахунок майбутніх виплат або на підставі судового рішення.

Зазначена норма регулює відносини між ПФУ та пенсіонером і не дає права органам ПФУ давати Банку, в якому обслуговується пенсіонер, а Банку відповідно виконувати вказівку щодо примусового вилучення коштів з приватного рахунку особи без судового рішення.

При цьому, підстав для застосування до спірних правовідносин п.19 Порядку №1596, на який посилається представник відповідача, суд також не знаходить, оскільки вказані положення регулюють питання повернення на вимогу ПФУ лише помилково зарахованих на поточний рахунок сум пенсії, що не є тотожним надмірно виплаченої пенсії.

Помилково зараховані кошти це гроші, які надійшли на банківський рахунок або платіжну картку через чиюсь помилку (платника, банку або платіжної системи), за відсутності у отримувача законних підстав на їх отримання.

За обставинами цієї справи пенсія по інвалідності виплачувалась позивачу за рішенням органу ПФУ регулярно, щомісячно до 30.11.2025, відповідні кошти надходили до Банку та зараховувались на поточний рахунок позивача після виконання Банком дій, передбачених Порядком №1596. Жодних обставин, які б вказували на те, що вказані кошти в період з 01.08.2025 до 30.11.2025 зараховувались помилково через технічну помилку Банку або ГУ ПФУ в Запорізькій області, відповідачем не доведено і судом не встановлено.

Слід також зазначити, що з моменту зарахування пенсійних виплат на поточний рахунок особи, ці гроші втратили статус «державних коштів» чи «пенсії на етапі виплати» і стали особистою приватною власністю громадянина. Банк в цій ситуації стає лише зберігачем цих коштів і зобов`язаний гарантувати право клієнта безперешкодно розпоряджатися своїми коштами (ст. 1074 ЦК України). Будь-яке самовільне вилучення грошей Банком на користь третіх осіб (навіть державних органів) є грубим порушенням права власності, захищеного ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини.

Таким чином, суд вважає дії АТ «Універсал Банк» щодо одностороннього, безакцептного перерахування (списання) з рахунку позивача ОСОБА_1 грошових коштів в сумі в сумі 10163,33грн. на користь Пенсійного Фонду України незаконними, такими, що порушують права позивача як споживача банківських послуг, у зв`язку з чим позов в цій частині слід задовольнити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача безпідставно перерахованих коштів в сумі 10163,33грн., 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання, в обґрунтування яких позивач посилається на ст.1212 ЦК України, суд виходить з того, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є правовідносини, які виникають у зв`язку з безпідставним утриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відсутність правової підстави це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження між учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ст.11 ЦК України.

В даному випадку оцінивши обставини вказаної справи, суд вважає, що підстав для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 10163,33грн в порядку ст.1212 ЦК України немає, оскільки в даному випадку, відповідач, здійснивши одностороннє списання з рахунку позивача вказаних коштів на користь ПФУ, хоча і порушив вимоги чинного законодавства та умови укладеного з позивачем договору про надання банківських послуг, однак не є таким, що безпідставно набув та утримує ці грошові кошти.

Як достовірно встановлено судом, відповідач перерахував вказані грошові кошти як надмірно виплачену пенсію по інвалідності на рахунок Пенсійного Фонду України на підставі листа його територіального органу і їх надходження підтверджено ГУ ПФУ в Запорізькій області.

Отже, у випадку доведеності з боку позивача, що вказані кошти набуті Пенсійним Фондом України безпідставно, вони підлягають стягненню в порядку ст.1212 ЦК України саме з цього органу, а не з відповідача АТ «Універсал Банк», який в даному випадку виконував посередницьку функцію між позивачем та ПФУ.

Разом з тим, в межах цієї справи позивач таких позовних вимог до ПФУ та/чи його територіальних органів не пред`являв. Надання судом оцінки правомірності виплати позивачу пенсії по інвалідності виходить за межі цієї справи. Відомості про оскарження дій ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо вимоги про повернення ним надмірно виплаченої пенсії по інвалідності в порядку іншого судочинства в справі відсутні.

Таким чином, в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст.1212 ЦК України грошових коштів в сумі 10163,33грн. слід відмовити, оскільки вони заявлені до неналежного відповідача.

Щодо позовної вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, то суд зазначає, що положення вказаної статті є загальними правилами відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширюються на всі види грошових зобов`язань, зокрема, на зобов`язання з повернення безпідставно набутих коштів (кондикційні зобов`язання), тобто ці вимоги є похідними від вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 10163,33грн на підставі ст.1212 ЦК України.

Оскільки в задоволенні такої вимоги судом відмовлено, підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.2 ст.625 ЦК України, суд не знаходить і в цій частині позовних вимог слід також відмовити.

Ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Так, Закон України «Про захист прав споживачів» передбачає відшкодування моральної (немайнової) шкоди у випадку порушення зобов`язань, які підпадають під дію цього Закону.

Крім того, в постанові від 01.09.2020 у справі №216/3521/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок щодо застосування вказаних норм права, зазначивши, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 Закону про захист прав споживачів у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, зокрема у справі про порушення банком зобов`язання з повернення вкладу, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування моральної шкоди є прямим наслідком правопорушення - порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.

Оцінивши обставини цієї справи, суд вважає, що протиправними діями відповідача АТ «Універсал Банк», який в односторонньому порядку, без розпорядження клієнта, судового рішення та іншої законної підстави здійснив списання з рахунку позивача грошових коштів в сумі 10163,33грн, позивачу ОСОБА_1 спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо себе та втратою свого майна, оскільки грошові кошти на поточному рахунку в Банку є його приватною власністю, їх безпідставне списання Банком є втручанням у право власності особи на майно, яке гарантоване та захищене ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та громадянина. В даному випадку необґрунтована втрата позивачем власних грошових коштів є достатнім доказом спричинення моральної шкоди.

Доводи представника відповідача про відсутність доказів спричинення позивачу моральної шкоди суд вважає безпідставними, оскільки вони об`єктивно спростовуються встановленими вище обставинами.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд відповідно до ст.23 ЦК України враховує характер порушення прав позивача протиправні дії Банку щодо споживача банківських послуг, який у відповідних правовідносинах є слабшою стороною і підлягає особливому правовому захисту, глибину душевних страждань позивача, погіршення його здібностей або позбавлення можливості їх реалізації, зокрема, бере до уваги, що внаслідок незаконного розпорядження Банком грошовими коштами на його поточному рахунку позивач був позбавлений можливості вільно користуватись та розпоряджатись належними йому грошовими коштами в розмірі 10163,33грн., вимушений був звертатись за захистом своїх порушених прав до Банку, ПФУ, НБУ та врешті решт до суду, витрачати на це свої фізичні ресурси. Вказані обставини, на думку суду, свідчать про істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача та необхідність докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд також виходить з того, що не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного і душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам. Крім того, розмір моральної шкоди не залежить від розміру майнової шкоди.

Тому, виходячи з вищевказаних обставин, принципу розумності, виваженості і справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн., задовольнивши позовні вимоги в цій частині частково.

На підставі вищевикладеного, позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

Згідно з ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов ОСОБА_1 задоволено частково, останній в силу закону звільнений від сплати судового збору при поданні в електронній формі позову до суду, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави за позовну вимогу немайнового характеру (визнання дій незаконними) судовий збір в сумі 1064,96грн. (1331,20грн х 0,8), за позовну вимогу майнового характеру (стягнення моральної шкоди) пропорційно задоволеним вимогам на суму 3000,00грн, що становить 42,86% від первісно заявлених на суму 7000,00грн (3000,00грн х 100% / 7000,00грн), судовий збір в сумі 456,44грн. (1064,96грн х 42,86 / 100%), а всього судового збору 1521,40грн.

Керуючись ст.3,6,11,15,16,23,526,611,626-629,1066-1074,1167,1212 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.2,4,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства «Універсал Банк» щодо одностороннього (безакцептного) списання 25.11.2025 року грошових коштів в сумі 10163,33грн з поточного рахунку ОСОБА_1 .

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк», ЄРДПОУ 21133352, місце знаходження: м.Київ, вул.Оленівська, б.23, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в сумі 3000,00грн. (три тисячі гривень 00 копійок).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк», ЄРДПОУ 21133352, місце знаходження: м.Київ, вул.Оленівська, б.23, на користь держави судовий збір в загальному розмірі 1521,40грн. (одна тисяча п`ятсот двадцять одна гривня 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.А.Мурашова