Постановление суда № 140159398, 22.09.2026, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1192/26

Номер провадження 1-кс/298/241/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року с-ще Великий Березний

Слідчий суддя Великоберезнянського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Великий Березний клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , яке погоджено начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане у кримінальному провадженні №12026071070000090 від 31.07.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Жорнава Великоберезнянського району Закарпатської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, пожежного рятувальника 25 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у м.Києві, одруженого, який має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.09.2026 заступник начальника відділення поліції - начальник слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 за погодженням з начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026071070000090 від 31.07.2026.

Клопотання обґрунтоване тим, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 29.05.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та достовірно знаючи про встановлені в Україні в умовах дії правового режиму воєнного стану обмеження щодо виїзду чоловіків призовного віку за межі держави, вступив у попередню змову з іншими особами, у тому числі з особою, стосовно якої обвинувальний акт скеровано до суду, та з невстановленими досудовим розслідуванням особами, спрямовану на незаконне переправлення осіб через державний кордон України поза межами встановлених пунктів пропуску.

Відповідно до розробленої схеми учасники групи підшукували чоловіків призовного віку, які не мали законних підстав для виїзду за межі України, за обумовлену грошову винагороду забезпечували їх перевезення з інших регіонів держави до прикордонних районів Закарпатської обл., тимчасове розміщення, а також подальше переміщення транспортними засобами і мототранспортом та супровід гірсько-лісистою місцевістю безпосередньо до лінії державного кордону України зі Словацькою Республікою.

Так, наприкінці травня місяця 2026 року у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник намір покинути територію України поза межами встановлених пунктів пропуску, у зв`язку з чим, він зв`язався з ОСОБА_4 , який представлявся іменем " ОСОБА_8 ". ОСОБА_4 повідомив, що організує його незаконне переправлення через державний кордон України до Словацької Республіки, та висунув вимогу про надання грошової винагороди у розмірі 15 000 доларів США, на що ОСОБА_7 погодився.

На виконання досягнутих домовленостей 29.05.2026 ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_7 про необхідність виїзду 30.05.2026 до Закарпатської обл. та надав вказівки взяти рюкзак, мінімум речей, закордонний паспорт і грошові кошти.

30.05.2026 близько 19:00 ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки BMW Х5, чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , вивіз ОСОБА_7 із с. Щасливе Бориспільського р-ну Київської обл. у напрямку Закарпатської обл. Під час поїздки, орієнтовно на території Хмельницької обл., ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_7 заздалегідь обумовлені грошові кошти в сумі 15000 доларів США за організацію незаконного переправлення через державний кордон України.

При в`їзді в Закарпатську обл. ОСОБА_4 , з метою уникнення викриття правоохоронними органами, з`їхав з дороги загального користування та надав вказівку ОСОБА_7 розміститися в багажному відділенні автомобіля, оскільки попереду розташований контрольний пост у с. Нижні Ворота Мукачівського р-ну Закарпатської обл., чим усунув перешкоди та забезпечив безперешкодний проїзд до прикордонної території.

31.05.2026 по прибутті до смт.Жденієво Мукачівського р-ну Закарпатської обл. ОСОБА_4 надав ОСОБА_7 вказівки винайняти готель та очікувати подальших вказівок, у зв`язку з чим 31.05.2026 близько 07:30 останній поселився у готелі «Персона Грата», де перебував до 02.06.2026, а ОСОБА_4 упродовж цього часу координував його дії.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який 17.05.2026 самовільно залишив військову частину, також мав намір незаконно перетнути державний кордон України поза межами встановлених пунктів пропуску, у зв`язку з чим за домовленістю з невстановленими досудовим розслідуванням особами до 02.06.2026 перебував у невстановленому досудовим розслідуванням місці в очікуванні подальших вказівок.

02.06.2026 близько 18:10 ОСОБА_4 через мобільний додаток «Telegram» повідомив ОСОБА_7 про необхідність вийти з готелю, після чого останнього забрав автомобіль марки «Skoda», моделі «Octavia», чорного кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , в салоні якого вже перебував ОСОБА_10 .

Надалі ОСОБА_7 та ОСОБА_9 по черзі перевезено зазначеним автомобілем, мотоциклами та позашляховиком марки «Suzuki», моделі «Grand Vitara», горсько-лісистою місцевістю в напрямку державного кордону України, де їх супроводжували провідники, у тому числі особа, стосовно якої обвинувальний акт скеровано до суду, які провели інструктаж, обшукали зазначених осіб і вилучили в них засоби зв`язку та відстеження.

02.06.2026 близько 23:23 у лісовому масиві поблизу с. Стужиця Ужгородського р-ну Закарпатської обл., на напрямку державного кордону України з Словацькою Республікою, поза встановленим пунктом пропуску, ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та осіб, які їх супроводжували, викрито і затримано нарядом Державної прикордонної служби України до перетину державного кордону України, у зв`язку чим умисел, спрямований на незаконне переправлення ОСОБА_7 та ОСОБА_9 через державний кордон України, не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі учасників групи.

Своїми умисними діями ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, підшукав особу, яка мала намір незаконно перетнути державний кордон України, домовився про розмір грошової винагороди особисто отримав від ОСОБА_7 15 000 доларів США, здійснив його перевезення автомобілем марки «BMW», моделі «Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , з Київської обл. до Закарпатської обл., приховав його в багажному відділенні автомобіля під час проїзду контрольного посту в с. Нижні Ворота Мукачівського р-ну Закарпатської обл., забезпечив тимчасове розміщення в готелі «Персона Грата» у смт.Жденієво Мукачівською р-ну Закарпатської обл., надавав поради та вказівки і координував дії зазначеної особи до моменту передачі іншим учасникам групи для подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що 21.09.2026 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.332 КК України, а саме у вчиненні незаконного переправлення осіб через державний кордон України, вчиненого щодо кількох осіб та з корисливих мотивів.

Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, та існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України). З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного найбільш суворого заходу, посилаючись на обґрунтованість повідомленої останньому підозри у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкість вказаного злочину та наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Разом з тим, зазначив, що підозрюваний є пожежником, задіяний в оборонних заходах в період воєнного стану, здійснив благодійний внесок на ЗСУ в розмірі 150000 грн., тому сторона обвинувачення клопоче застосування мінімальної застави як альтернативного запобіжного заходу.

Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні висловив заперечення щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, надавши для долучення до матеріалів письмові заперечення на клопотання, просив в задоволенні клопотання сторони обвинувачення відмовити, вказуючи на необгрунтованість підозри. Посилаючись на наявність у підозрюваного ОСОБА_4 міцних соціальних зв`язків, малолітніх дітей та постійного місця роботи, за яким позитивно характеризується та має досягнення, просив застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов"язання, який вважає достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки останнього та виконання ним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні. При цьому, посилаючись на систематичну небезпеку повітряних тривог в м. Києві та Київській області, а також залучення підозрюваного до роботи як пожежника подобово, просив не застосовувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення та підтримав позицію захисника.

Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.

У відповідності до ст. 29 Конституції України та ст. ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. Слід врахувати те, що обираючи запобіжний захід - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується виключно тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.

Згідно із ст. 2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

У відповідності до вимог ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 5) втілює основоположне право людини на захист від свавільного втручання держави у її право на свободу. Тому, у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

З цього правила випливають два природних наслідки: тягар доведення обставин, що свідчать на користь утримання під вартою, завжди несе сторона обвинувачення, а будь-які обставини, щодо доведеності яких або значення яких для вирішення питання про тримання під вартою або звільнення, залишається сумнів, мають тлумачитися на користь звільнення особи.

Роль слідчого судді при оцінці вказаних обставин полягає в перевірці істинних намірів та цілей, що стоять за позбавленням особи свободи, відповідності цих цілей та намірів вимогам закону, та, у випадку встановлення відсутності законних підстав для тримання особи під вартою, прийняття рішення про звільнення особи з-під варти.

Така перевірка відбувається за правилами національного законодавства, які містяться в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Слідчий суддя враховує, що тримання під вартою в розумінні ст. 183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, згідно з положеннями ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов`язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП №2 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026071070000090 від 31.07.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

21.09.2026 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Відповідно до положень ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12026071070000090 від 31.07.2026; повідомлення НОМЕР_3 прикордонного загону ДПСУ про виявлення кримінального правопорушення; рапорт інспектора відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_11 від 03.06.2026; протокол огляду місця події від 03.06.2026; постанова про визнання предметів речовими доказами від 03.06.2026; протокол огляду від 05.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 03.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 03.06.2026; протокол допиту свідка ОСОБА_12 ; протокол допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 03.06.2026; протоколом предявлення предмету для впізнання за фотознімками від 03.06.2026; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 04.06.2026; протоколами огляду предмету від 03.06.2026; протоколами пред`явлення предмету для впізнання за фотознімками від 05.06.2026; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.06.2026; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_7 від 05.06.2026; протоколами огляду предмету від 03.06.2026; протоколами огляду предмету від 04.06.2026 від 05.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 04.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 04.06.2026; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 від 03.06.2026; інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.

Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому під час судового засідання повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідне кримінальне правопорушення могло бути вчинене, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 такого кримінального правопорушення.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.

Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а також правильність кваліфікації органом досудового розслідування дій особи, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

В свою чергу, стороною захисту не наведено обставин, які б очевидно та беззаперечно вказували на непричетність ОСОБА_4 до злочину, у вчиненні якого йому повідомлено про підозру, або необґрунтованість повідомленої підозри, а за такого на цій стадії досудового розслідування відсутні підстави вважати, що повідомлення про підозру є вочевидь необґрунтованим.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: в сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, яке відповідно до положень ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення в обґрунтування поданого щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.

Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідка у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п.4 ч.1 ст.177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Так, про наявність ризиків переховування від органів досудового розслідування та суду, свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаної особи та дослідження їх судом.

Водночас, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягався та наявність у нього міцних соціальних зав`язків, а також беручи до уваги відсутність у клопотанні та долучених до нього матеріалах відомостей, які б вказували на те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином слідчий суддя вважає недоведеним зазначений у клопотанні слідчим ризик, передбачений п.2, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин, слідчим у поданому клопотанні та прокурором у судовому засіданні не доведено наявність ризиків, передбачених п.2, п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Водночас, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків: переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.

Як видно, слідчий у клопотанні та прокурор у судовому засіданні просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 винятковий за своєю суворістю запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, зазначивши що інші, більш м`які запобіжні заходи не забезпечать можливості запобігти існуючим ризикам.

За змістом ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На переконання слідчого судді, в судовому засіданні прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, втім, не доведено обставини згідно з п. 3 ч. 1 цієї статті.

При розгляді клопотання слідчим суддею враховано всі обставини, визначені в ст. 178 КПК України, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі перебування у шлюбі та наявність на його утриманні двох малолітніх дітей, наявність у підозрюваного постійного місця роботи на посаді пожежного рятувальника 25 державної пожежно-рятувальної частини 3 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у м.Києві, де має виключно позитивну характеристику, є нагородженим відзнакою "За оборону України" Указом Президента України від 05.08.2022 та подякою Київського міського голови від 17.09.2026; відсутність у підозрюваного судимостей, його процесуальну поведінку.

Зважаючи на наведене та враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який раніше не судимий та на утриманні якого перебуває дружина та двоє малолітніх дітей, беручи до уваги недоведення прокурором недостатності застосування в даному конкретному випадку більш м`якого запобіжного заходу, відсутність належного обґрунтування підстав для втручання у право ОСОБА_4 на свободу, шляхом застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, а також те, що Європейський суд з прав людини та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права зазначають, що існує презумпція на користь звільнення особи з-під варти, тобто, утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом і, коли відсутні конкретні дані, які б дозволяли дійти ґрунтованого висновку, що особа з великою ймовірністю вчинить дії, передбачені ст. 177 КПК України, слід вважати, що такі ризики взагалі відсутні, або є настільки мінімальними, що не дають виключних підстав для застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя доходить висновку, що у відповідності до ч. 4 ст. 194 КПК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 слід застосувати запобіжний захід у вигляді застави, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що сам по собі факт підозри ОСОБА_4 у вчиненні тяжкого злочину не є достатньою підставою для застосування до нього найбільш суворого виняткового запобіжного заходу. Слідчий суддя враховує, що твердження прокурора про тяжкість вчиненого злочину не є достатнім для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, у справі «Мамедова проти Росії» 7064/05 від 01.06.2006, Європейський суд з прав людини, вказав на недостатність посилань на тяжкість злочину та ймовірне покарання, так як суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, але потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Отже, на підставі наведеного, слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні, з урахуванням викладеного, встановлених слідчим суддею ризиків, передбачених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, можливо дієво запобігти шляхом застосування іншого запобіжного заходу, який не є виключним за своєю суворістю.

При цьому, враховуючи доводи захисника про систематичну небезпеку повітряних тривог в м. Києві та Київській області, а також залучення підозрюваного до пожежно-рятувальних робіт, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам на захист підозрюваного ОСОБА_4 про можливість застосування щодо останнього особистого зобов"язання, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків вказаний запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК одним із видів запобіжних заходів є застава, яка полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

На переконання слідчого судді, застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді застави буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання існуючим ризикам та буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар, не суперечитиме вимогам КПК України, оскільки саме цей запобіжний захід дасть можливість уникнути настання існуючих ризиків та забезпечить виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як видно, слідчий за погодженням прокурора у клопотанні просить визначити підозрюваному ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні альтернативно заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в мінімальному розмірі, передбаченому п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Водночас, при визначенні розміру застави, крім наявності у власності підозрюваного ОСОБА_4 об`єкту нерухомого майна - квартири, слідчий суддя враховує обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, встановлені слідчим суддею ризики у даному кримінальному провадженні, майновий та сімейний стан підозрюваного ОСОБА_4 , перебування на його утриманні дружини, малолітніх дітей, та доходить висновку, що дієвою та достатньою для виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків буде застава у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Слідчий суддя також враховує, що метою застави має бути забезпечення процесуальних обов`язків і попередження ризиків, а не штрафну чи каральну функцію, що вплине на підозрюваного ОСОБА_4 .

Крім того, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , в разі внесення ним застави, обов`язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких підозрюваному повинен вручити слідчий або прокурор; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, що з урахуванням тяжкості та характеру інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та існуючих ризиків є необхідним з метою забезпечення дієвості запобіжного заходу, запобігання існуючим ризикам та ефективності здійснення кримінального провадження.

Обов`язки, передбачені частиною п`ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців (ч. 7 ст. 194 КПК України).

За таких обставин, у задоволенні клопотання слідчого, яке погоджено прокурором, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 205, 309, 336, 372, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання заступника начальника відділення поліції - начальника слідчого відділення відділення поліції №2 Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , яке погоджено начальником Великоберезнянського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 - відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п"ятсот шістдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м.Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501; призначення платежу: застава за ОСОБА_4 у справі №298/1192/26; провадження №1-кс/298/241/26 згідно ухвали слідчого судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 22 вересня 2026 року.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у вигляді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує слідчому чи прокурору. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту застосування запобіжного заходу у вигляді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України:

1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

3) утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, перелік яких підозрюваному повинен вручити слідчий або прокурор;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язків, у разі внесення застави, встановити по 20.11.2026.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_3 в даному кримінальному провадженні.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1