Постановление суда № 140156096, 29.09.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

29 вересня 2026 року м. Рівне№460/1325/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/1325/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) перебувала адміністративна справа №460/1325/26 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №460/1325/26 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю та вирішено:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у сфері права з 22 червня 1995 року до 19 березня 1996 року та щодо нездійснення збільшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 68% до 70% суддівської винагороди працюючого судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області визначити ОСОБА_1 стаж роботи на посаді судді 30 років 4 місяці 20 днів та розмір щомісячного довічного грошового утримання судці у відставці 70% суддівської винагороди працюючого судді;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 14.11.2025 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70 % суддівської винагороди працюючого судді з розрахунку стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 30 років 4 місяці 20 днів, з урахуванням раніше виплачених сум грошового утримання.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2026 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №460/1325/26 залишено без змін.

16.09.2026 до суду від позивача надійшла заява про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у якій заявник просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №460/1325/26 щодо неналежного виконання рішення суду в частині неповної і несвоєчасної виплати щомісячного довічного грошового утримання.

24.09.2026 відповідач подав до суду свої письмові пояснення на заяву позивача, у яких зазначив, що на виконання рішення суду №460/1325/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області проведено перерахунок пенсії з 14.11.2025 виходячи із 70% суддівської винагороди працюючого судді. Станом на момент подання пояснень заборгованість за рішенням суду у справі №460/1325/26 обліковується в Реєстрі судових рішень за №821-133576. Доплата, що нарахована на виконання рішення №460/1325/26 становить в сумі 25236,25грн. Також зазначає, що пунктом 14 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік встановлено, що починаючи з 01.01.2026 видатки бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішеннями суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. На виконання приписів вказаного Закону, Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 1046 від 19.08.2026 «Деякі питання використання кошті бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» щодо внесення до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 р. № 157 Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України і внесення змін до Порядку покриття тимчасових касових розривів Пенсійного фонду України, пов`язаних з виплатою пенсій. А тому відповідач зауважує, що подальше виконання рішення суду буде виконуватися з урахуванням вищевказаної постанови відповідно до виділених коштів, а також відповідно до ст. 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» якою визначено, що довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України..

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 18.09.2026 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 КАС України.

Вирішуючи питання щодо наявності фактичних та правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З доданого до матеріалів справи листа відповідача від 19.08.2026 суд встановив, що на виконання судового рішення від 27.02.2026 у справі №460/1325/26 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 14.11.2025 становить 81930,48 грн, в тому числі: 79455,60 грн - щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (113508,00 грн - розмір суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 21.11.2025 № 126, х 70%) + 113,88 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, + 2361,00 грн - доплата як непрацюючому пенсіонеру, згідно із статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік; з 01.01.2026 82164,48 грн, в тому числі: 79455,60 грн - щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (113508,00 грн - розмір суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 21.11.2025 № 126, х 70%) + 113,88 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачена статтею 51 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, + 2595,00 грн доплата як непрацюючому пенсіонеру, згідно із статтею 29 Закону України Про Державний бюджет України на 2026 рік.

Відтак, після перерахунку на виконання рішення суду у справі № 460/1325/26 розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 14.11.2025 становить 81930,48 грн, в тому числі: 79455,60 грн - щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (113508,00 грн - розмір суддівської винагороди відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Рівненській області від 21.11.2025 № 126, х 70%).

Таким чином, рішення суду в частині додаткового зарахування періодів роботи до стажу роботи на посаді судді, який дає право на призначення та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 70% суддівської винагороди, відповідачем виконано в повному обсязі.

Натомість, з листа також слідує, що сума коштів, нарахованих на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №460/1325/26 за період 14.11.2025 по 31.08.2026 становить 21717,86 грн; порядковий номер рішення суду від 27.02.2026 у справі №460/1325/26 у підсистемі Реєстр судових рішень 821-133576. Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що фінансуються з державного бюджету, здійснюються в межах відповідних бюджетних призначень територіальними органами Пенсійного фонду України.

Як слідує з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 , відповідачем проводиться виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі меншому ніж нарахований, зокрема у розмірі 77299,32 грн та 79894,32 грн відповідно на місяць, у той час коли нарахований розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 14.11.2025 становить 81930,48 грн, а з 01.01.2026 - 82164,48 грн.

Оцінюючі такі дії відповідача, вчинені на виконання рішення суду, суд зауважує, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Наявність у позивача права на отримання відповідних виплат встановлена рішенням суду, яке набрало законної сили. Вказане право не заперечується відповідачем, тому це право не може бути скасоване з підстав відсутності фінансування такого виду виплат з державного бюджету.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Суд зазначає, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію (довічне грошове утримання судді у відставці) вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави. Якщо особа після відновлення у судовому порядку порушеного права не отримує виконання судового рішення, а лише набуває статус одержувача виплати, що здійснюється пропорційно бюджетному ресурсу, судове рішення перестає бути ефективним способом поновлення порушеного права. У такому разі спір фактично не вирішується остаточно: особа спочатку доводить в суді порушення органом державної влади свого права на отримання пенсії у належному, законодавчо визначеному розмірі, а потім невизначений час очікує, коли держава визнає фінансову можливість це право реалізувати. Такий підхід прямо суперечить позиції Конституційного Суду України стосовно того, що виконання судового рішення не може бути ілюзорним або надмірно відкладеним.

Таким чином, суд повторно наголошує, що обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

Суд зазначає, що закріплене у статті 55 Конституції України право на судовий захист не зводиться до формального отримання судового рішення, а охоплює також стадію їх виконання, а тому жодні підзаконні нормативно-правові акти Уряду не можуть розглядатися як підстава для обмеження цього права.

У цій справі судом встановлено, що остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення, ухвалене на користь позивача, залишається невиконаним, що свідчить про порушення права позивача на виконання судового рішення без зайвих затримок та становить втручання у його право на мирне володіння присудженими грошовими коштами.

Станом на дату розгляду заяви відповідачем не надано суду доказів виконання судового рішення чи доказів наявності поважних причин, які унеможливлюють його виконання, зокрема щодо виплати пенсії позивача у нарахованому розмірі. Вказане свідчить про протиправність бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення у справі, чим порушуються вимоги статті 129-1 Конституції України, статей 14, 370 КАС України.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, суд з урахуванням приписів статті 249 КАС України дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено норми статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення судом окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 27.02.2026, ухваленого в адміністративній справі №460/1325/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчиненні на виконання судового рішення у справі № 460/1325/25, щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із 70% суддівської винагороди, щомісячно з 14.11.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення у справі №460/1325/25.

Установити Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК