Постановление суда № 140153179, 28.09.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2035/26

УХВАЛА

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.03.2026 адміністративний позов задоволено. Суд вирішив: Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з 18.06.2025 року по 05.11.2025 року грошового забезпечення, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 18.06.2025 року по 05.11.2025 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, премій, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустки щорічну основну, додаткову відпустку, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зазначене рішення суду набрало законної сили 04.06.2026 року.

18.09.2026 року від позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1331, 20 грн.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов наступного.

Статтею 139 КАС України визначений порядок розподілу судових витрат.

У відповідності з ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За визначенням ч. 1 ст. 1 Закон України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платники судового збору, відповідно до ст. 2 Закону України «Про судовий збір», - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» визначає розміри ставок судового збору, а стаття 5 - пільги щодо сплати судового збору.

Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Предметом спору у зазначеній справі було питання щодо перерахунку грошового забезпечення позивача.

Суд зазначає, що позовні вимоги в частині перерахунку та виплати грошового забезпечення необхідно розцінювати як вимоги про виплати грошового забезпечення у належному розмірі, яке охоплюється поняттями заробітна плата і оплата праці.

Таким чином, позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі положень п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Проте, разом із позовною заявою позивач надав квитанцію №9918-8776-4069-9563 від 22 січня 2026 року про сплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1331,20 грн. підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно вказаної норми, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи, що позивач звільнений від оплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», сплачений ним судовий збір підлягає поверненню йому з бюджету.

При цьому, суд зазначає, що питання стосовно повернення позивачу переплаченого судового збору підлягає вирішенню ухвалою суду, а не шляхом ухвалення додаткового рішення, яке вирішує питання щодо розподілу судових витрат (п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України) в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України.

Таким чином, заява позивача про прийняття додаткового рішення є неналежним способом звернення щодо повернення переплаченого судового збору та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 132, 241, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про прийняття додаткового рішення залишити без задоволення.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Державного бюджету України суму переплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп.), сплаченого згідно квитанції №9918-8776-4069-9563 від 22 січня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.А. Радчук