Постановление суда № 140151430, 25.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/24654/25

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

25 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі судді Карп`як О.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у справі за позовом Львівської міської ради до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ТзОВ «Львівські лінії», Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького», Державної авіаційної служби України, Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Громадської організації "Зручна громада", Міністерства оборони України про визнати протиправним та нечинним рішення, -

встановив:

В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом Львівської міської ради до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ТзОВ «Львівські лінії», Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького», Державної авіаційної служби України, Департаменту архітектури та містобудування Львівської обласної державної адміністрації, Громадської організації "Зручна громада", Міністерства оборони України про визнання протиправним та нечинним рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 №1370 Про затвердження містобудівної документації Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади.

Справа розглядається порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 30.09.2026 о 12:00.

24.09.2026 року представник Львівської міської ради подав на розгляд суду клопотання, в якому просить вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення дії рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 року № 1370 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади»;

- заборони Сокільницькій сільській раді Львівського району Львівської області та/або будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на реалізацію рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 року №1370 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади», в тому числі затверджувати проєкт землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Сокільники, змінювати цільове призначення земельних ділянок, видавати вихідні дані та дозвільні документи на будівництво.

В обґрунтування поданої заяви вказує, що метою застосування заходу забезпечення позову є недопущення переходу від затвердженого містобудівного рішення до фактичної реалізації передбаченої ним забудови та пов`язаних із нею земельних і майнових правовідносин до того часу, коли суд надасть остаточну оцінку правомірності рішення №1370. Заявник також посилається на лист Командування повітряних сил Збройних сил України від 11.08.2026 року №350/1/474/пс Львівському міському голові, в якому серед іншого адресант акцентує увагу на необхідності збереження прилеглих до Аеропорту земель Сокільницької сільської ради вільними від житлової забудови для розширення інфраструктури Аеропорту та можливості використання вказаної території в тому числі, в їх інтересах.

Вказує, що оскаржуване рішення № 1370 від 30.12.2024 року вже створило правову та містобудівну основу для подальшого втілення передбачених ним проєктних рішень. Подальша реалізація цих рішень може мати наслідком формування земельних ділянок, виникнення прав власності або користування земельними ділянками, розроблення проєктної документації, отримання дозвільних документів та, зрештою, будівництво об`єктів на території, щодо якої на цей час існує спір про правомірність затвердженої містобудівної документації. Підтвердженням дій Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, спрямованих на реалізацію оскаржуваного рішення по затвердження містобудівної документації є проєкт рішення Львівської районної ради «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці - села Сокільники Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області», що виносився на розгляд 23-ї чергової сесії Львівської районної ради від 03.04.2025. Розпорядження Голови Львівської районної ради від 24 березня 2025 року № 35 «Про скликання 23-ї чергової сесії Львівської районної ради», порядок денний 23-ї чергової сесії Львівської районної ради та проєкт відповідного рішення доступні на офіційному сайті Львівської районної ради за посиланням: https://lvivskaray-rada.gov.ua/novyny/lvivskoho-rayonu/251-pro-sklyknannia-23-cherhovoi sesii. Метою застосування заходу забезпечення позову є недопущення переходу від затвердженого містобудівного рішення до фактичної реалізації передбаченої ним забудови та пов`язаних із нею земельних і майнових правовідносин до того часу, коли суд надасть остаточну оцінку правомірності рішення № 1370. Вважає, що застосування заходу забезпечення позову дозволить зберегти існуюче становище до ухвалення остаточного рішення у справі та не допустити подальшої зміни фактичного і правового стану відповідної території, за якої у випадку задоволення позову виникне необхідність відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, вже за наявності нових прав третіх осіб, сформованих земельних ділянок, проєктної документації, дозвільних документів або об`єктів будівництва. Львівська міська рада має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду. Відтак, вжиття заходів забезпечення позов у даному випадку відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Окремо наголошує, що зупинення дії оскаржуваного рішення носить тимчасовий характер, не є тотожним його скасуванню та не є фактичним вирішення спору по суті, а тому не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача.

Відповідачем 25.09.2026 через систему "Електронний суд" подано заперечення на заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Вказує, що ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року у справі № 380/5138/25 (ухвала набрала законної сили), судом, зокрема, було відмовлено у забезпеченні позову шляхом зупинення дії рішення Сокільницької сільської ради від 30.12.2024 року № 1370. Позивач ставить у заяві аналогічну вимогу щодо вжиття заходів забезпечення позову та просить суд зупинити дію нормативно-правового акту, що фактично призводить до вирішення спору по суті і може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням цього акту. Вважає, що у випадку зупинення дії рішення про затвердження змін до генерального плану населеного пункту, таке рішення суду може вплинути та призвести до порушення прав та інтересів третіх осіб, а саме прав та інтересів відповідних суб`єктів містобудівних перетворень в селі Сокільники, в тому числі власників земельних ділянок та землекористувачів на території села Сокільники, та унеможливити для них видачу містобудівних умов та обмежень, розроблення і затвердження детальних планів території в межах генплану та призвести до зупинення проектів будівництва. Вказує, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими позивачем вимогами, оскільки позивач просить визнати протиправним та нечинним конкретне рішення Сокільницької сільської ради від 30.12.2024 № 1370, тоді як запропоновані заходи забезпечення фактично спрямовані не лише на тимчасове забезпечення можливого виконання майбутнього судового рішення, а на повне блокування реалізації містобудівної документації та пов`язаних із нею земельних і містобудівних процедур на невизначений період та щодо невизначеного кола осіб , а також, у випадку задоволення судом заяви позивача, не буде забезпечено баланс між його інтересами, про захист яких він просить, із наслідками вжиття таких заходів забезпечення позову для третіх осіб. Зупинення дії головної містобудівної документації генерального плану, яке є нормативно-правовим актом, повністю зупинить містобудівну діяльність на території села Сокільники. Заява позивача ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливих майбутніх наслідків реалізації генерального плану. Однак, саме по собі посилання на можливість настання у майбутньому певних негативних наслідків не є достатньою правовою підставою для застосування заходів забезпечення позову. Окрім того, Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування і не наділена законом повноваженнями звертатися до суду чи заявляти процесуальні клопотання в інтересах Держави Україна, Міністерства оборони України чи Збройних Сил України. Відповідач вважає, що зупинення дії спірного рішення не може розглядатися виключно як захід, спрямований на «збереження існуючого становища», оскільки фактичним наслідком такого заходу забезпечення позову буде зміна існуючого на момент звернення до суду правового режиму, який склався внаслідок прийняття рішення. Обрані заходи забезпечення позову не забезпечать баланс інтересів учасників справи та інших осіб, оскільки не відповідають суті та предмету позовних вимог. З огляду на вищенаведене, Сокільницька сільська рада вважає, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а тому у її задоволенні слід відмовити.

При вирішенні питання щодо застосування заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Частинами четвертою-шостою статті 154 КАС України передбачено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- ймовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Отже інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов`язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Також при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Очевидні ознаки протиправності рішення, дій бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

Дослідивши підстави, на яких ґрунтується заява про забезпечення позову, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд зазначає таке.

У цій справі позивачем оскаржується рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 №1370 Про затвердження містобудівної документації Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади, який є нормативно правовим актом, що не заперечується сторонами.

У статті 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

За змістом наведених норм вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії нормативно-правового акту допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Інші, передбачені частиною другою статті 151 КАС України, підстави забезпечення позову не можуть слугувати підставою для вжиття заходів забезпечення позову у спосіб зупинення дії норматино-правового акту.

Отже, у справах про оскарження нормативно-правового акта, забезпечення позову шляхом зупинення такого нормативного документу допускається лише за умови встановлення очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 18.07.2022 у справі №380/9646/21.

Таким чином забезпечення позову у цій справі можливе лише з підстав, визначених частиною п`ятою статті 151 КАС України.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, позивач вказує, що:

- метою застосування заходу забезпечення позову є недопущення переходу від затвердженого містобудівного рішення до фактичної реалізації передбаченої ним забудови та пов`язаних із нею земельних і майнових правовідносин до того часу, коли суд надасть остаточну оцінку правомірності рішення № 1370;

- застосування заходу забезпечення позову дозволить зберегти існуюче становище до ухвалення остаточного рішення у справі та не допустити подальшої зміни фактичного і правового стану відповідної території, за якої у разі задоволення позову виникне необхідність відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, вже за наявності нових прав третіх осіб, сформованих земельних ділянок, проєктної документації, дозвільних документів або об`єктів будівництва.

Позивач наголошує в заяві, що метою вжиття заходів забезпечення позову є виключно збереження існуючого становища на час судового розгляду.

Таким чином, позивач вважає, що на цей час існує очевидна небезпека заподіяння правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення у справі, а для відновлення його прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас, з такими обставинами частина п`ята статті 151 КАС України не пов`язує підстави зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову.

Натомість, позивач не навів наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення як нормативно-правового акта.

Таким чином, зупинення дії нормативно-правового акту як захід забезпечення позову неможливий без встановлення передбачених частиною п`ятою статті 151 КАС України підстав.

Покликання позивача на лист Командування повітряних сил Збройних сил України від 11.08.2026 року №350/1/474/пс Львівському міському голові є безпідставним, оскільки цим листом позивача поінформовано лише про необхідність розширення наявної військової інфраструктури аеродромів, що не свідчить про очевидну протиправність оскаржуваного рішення та порушення прав позивача.

Щодо покликань позивача на наявність опублікованого проєкту рішення Львівської районної ради «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці - села Сокільники Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області», то такі є безпідставним, оскільки також не свідчить про очевидну протиправність оскаржуваного рішення та порушення прав позивача, та є тільки проєктом.

У питанні забезпечення позову в адміністративних справах Верховний Суд неодноразово наголошував, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.» (справи №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18 та інші).

Крім того, у постанові від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 Верховний Суд дійшов наступних висновків:

« 18. Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом. Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. У іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивачів до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію по справі.

19. Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має встановити наявність саме таких ознак, які свідчать про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом, а не встановлювати правомірність/протиправність оскаржуваного рішення на цій стадії.»

Подібних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 06.02.2019 справі №826/13306/18.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч.5 ст.151 КАС України викладена в постанові Верховного Суду від 26.03.2026 у справі № 320/61587/24.

Окрім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.05.2025 у справі 320/28579/24:

«Отже, для зупинення дії нормативно-правового акта як заходу забезпечення позову суду слід з`ясувати обсяг позовних вимог і пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір та існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта і ним порушуються права чи інтереси позивача. Такі заходи мають бути співмірними, адекватними та пропорційними, забезпечувати ефективний захист прав позивача, водночас запобігати порушенню прав інших осіб, не залучених до участі у справі.

33. При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії нормативно-правового акта суд має дотримуватися конституційного принципу розподілу влади, закріпленого у статті 6 Конституції України. Судовий контроль за актами органів виконавчої влади не може перетворюватися на втручання у дискреційні повноваження або фактичну заміну правової оцінки під час розгляду справи по суті. Забезпечення позову - це виключно попередній тимчасовий захід, який допустимий лише у разі, коли наявність ознак протиправності є очевидною, тобто такою, що не потребує додаткового дослідження фактичних обставин чи правових норм. Особливу обачність суд має проявляти у випадках, коли зупинення дії нормативного акта може мати системний вплив на функціонування публічного управління або суспільний інтерес, зокрема в умовах особливих правових режимів, таких як воєнний стан….

35. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен вказати мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними (постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/5553/18, від 29 січня 2020 року у справі № 640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі № 640/29749/20, від 11 січня 2022 року у справі № 640/18852/21 та від 28 липня 2022 року у справі № 640/31850/20)….

38. Нормативно-правовий акт, як акт загальної дії, що регулює однотипні публічно-правові відносини та застосовується щодо невизначеного кола осіб, має особливий правовий статус. Його зупинення як захід забезпечення позову є допустимим лише за наявності беззаперечних та очевидних ознак протиправності, а не лише припущень або правових сумнівів, які вимагають повноцінної оцінки у процесі розгляду справи по суті.

39. З огляду на комплексний характер правового регулювання, яке здійснюється через нормативно-правовий акт, втручання суду у його чинність не повинно підміняти собою остаточне судове рішення. Такий підхід забезпечує стабільність нормативного регулювання та правову визначеність, а також запобігає передчасному втручанню у публічне управління без достатніх правових підстав.»

Щодо покликань позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24 жовтня 2019 року у справі №260/1336/18, суд такі відхиляє з огляду на наступне.

Так, відповідно до змісту правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №160/8655/24.

Окрім того, у справі №260/1336/18 суд дійшов до висновку про наявність реальної можливості завдання шкоди навколишньому середовищу, зокрема спірним рішенням вносились зміни у площі території межі ІІ поясу зони санітарної охорони, які є межами родовища питних підземних вод загальнодержавного значення. Ряд свердловин, в т.ч. спостережна свердловина ( попадає під ліквідацію за запропонованим проектним рішенням генерального плану) включені до моніторингової мережі водоканалу і Закарпатського геолого-гідрологічного центру. Вказані обставини є відмінними з даною справою.

Щодо заяви в частині заборони Сокільницькій сільській раді Львівського району Львівської області та/або будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на реалізацію рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 року №1370 «Про затвердження містобудівної документації «Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади», в тому числі затверджувати проєкт землеустрою щодо зміни меж населеного пункту с. Сокільники, змінювати цільове призначення земельних ділянок, видавати вихідні дані та дозвільні документи на будівництво, суд зазначає наступне.

Приписами частин четвертої - шостої статті 154 КАС України визначено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Аналізуючи приписи статей 150, 151, 154 КАС України, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що для вжиття заходів забезпечення позову необхідні поважні підстави та обґрунтування таких підстав належними доказами. Водночас суд не може вживати заходи забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, оскільки це порушує принцип преюдиційності та фактично вирішує спір по суті до завершення розгляду справи.

Поглиблюючи правові позиції стосовно механізмів застосування указаних норм, Верховний Суд також визначив ключові вектори розвитку практики з питання застосування заходів забезпечення позову, а саме:

- обов`язковість доведення «очевидної небезпеки», що полягає в тому, що позивач має довести, що невжиття заходів зробить виконання рішення суду неможливим або надмірно складним і лише посилання на потенційне порушення прав є недостатнім для вжиття заходів забезпечення позову;

- таке рішення має відповідати принципу пропорційності, оскільки захід забезпечення має бути співмірним із заявленими вимогами. Отже, при вирішенні заяви про забезпечення позову, суд повинен виходити з балансу інтересів як учасників справи так і суспільного;

- забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень допускається лише у разі, якщо таке рішення має ознаки очевидної протиправності, які можна виявити без глибокого аналізу доказів (prima facie);

- суд не може через механізм забезпечення позову зобов`язати орган влади прийняти рішення, які належать до виключної компетенції такого органу (якщо це не передбачено законом як спосіб захисту), отже існує заборона втручання в дискреційні повноваження.

Такі критерії мають на меті дотримання судом балансу між інтересами позивача щодо ефективного захисту його порушених прав та інтересами відповідача (і третіх осіб), задля уникнення втручання в їхню діяльність до ухвалення остаточного рішення у справі, адже необґрунтоване вжиття відповідних заходів може привести, зокрема, до: негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших учасників судового процесу (чи інших осіб, що не є учасниками провадження); правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти (постанова Верховного Суду від 02.09.2026 у справі №420/40922/25).

В обґрунтування заяви позивач вказує, що оскаржуване рішення № 1370 від 30.12.2024 року вже створило правову та містобудівну основу для подальшого втілення передбачених ним проєктних рішень. Подальша реалізація цих рішень може мати наслідком формування земельних ділянок, виникнення прав власності або користування земельними ділянками, розроблення проєктної документації, отримання дозвільних документів та, зрештою, будівництво об`єктів на території, щодо якої на цей час існує спір про правомірність затвердженої містобудівної документації. Підтвердженням дій Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області, спрямованих на реалізацію оскаржуваного рішення по затвердження містобудівної документації є проєкт рішення Львівської районної ради «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці - села Сокільники Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області», що виносився на розгляд 23-ї чергової сесії Львівської районної ради від 03.04.2025. Розпорядження Голови Львівської районної ради від 24 березня 2025 року № 35 «Про скликання 23-ї чергової сесії Львівської районної ради», порядок денний 23-ї чергової сесії Львівської районної ради та проєкт відповідного рішення доступні на офіційному сайті Львівської районної ради за посиланням: https://lvivskaray-rada.gov.ua/novyny/lvivskoho-rayonu/251-pro-sklyknannia-23-cherhovoi sesii. Вважає, що застосування заходу забезпечення позову дозволить зберегти існуюче становище до ухвалення остаточного рішення у справі та не допустити подальшої зміни фактичного і правового стану відповідної території, за якої у випадку задоволення позову виникне необхідність відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваного рішення, вже за наявності нових прав третіх осіб, сформованих земельних ділянок, проєктної документації, дозвільних документів або об`єктів будівництва. Тому вказує, що має достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.

При цьому, конкретних фактів порушення прав та інтересів Львівської міської ради, очевидність заподіяння шкоди таким інтересам у заяві про забезпечення позову не наведено, оскільки йдеться лише про ймовірність та припущення можливості настання таких порушень без посилання на конкретні факти.

Більше того, суд не враховує вказані доводи, адже забезпечення позову не може ґрунтуватись на припущеннях. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені належними та допустимими доказами, а не ґрунтуватись на здогадках чи припущеннях сторін.

Можливі у майбутньому порушення прав позивача, які ще не наступили взагалі і невідомо, чи настануть у подальшому, не є самостійною і достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 10.09.2026 у справі №160/7492/26).

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлені Законом України від 17.02.2011 року №3038-VI Про регулювання містобудівної діяльності (далі Закон №3038-VI).

Згідно п.п.2, 7 ч.1 ст.1 цього Закону, містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій; генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Згідно ч.1 ст.17 Закону №3038, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Відповідно до положень ч.ч.1, 4, 5 ст.26 Закону №3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

У розумінні ч.ч.1, 2 ст.29 Закону №3038-VI, основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Таким чином, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, та є першим етапом легалізації початку проектування та будівництва об`єктів.

Аналогічні правові висновки наведені у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 року у справі №260/9623/23.

Відтак, генеральний план є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту та не дає автоматично право на забудову певної території, оскільки таке виникає лиш з моменту проходження інших процедур, що передбачені Законом №3038.

До того ж, позивач у клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову не обґрунтував та не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що невжиття таких заходів забезпечення позову, які вони просить застосувати у поданому клопотанні, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі, оскільки спір у справі стосується рішення про внесення змін в генеральний план с. Сокільники.

Додатково слід зазначити, що позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 №1370 Про затвердження містобудівної документації Внесення змін в генеральний план с. Сокільники Львівського району Львівської області із зміною меж населеного пункту за рахунок включення в межі с. Сокільники території, що знаходяться в межах Сокільницької об`єднаної територіальної громади. Їх значення полягає у констатації факту правомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування. Тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. Отже і заходів забезпечення позову вони не потребують.

Позивачем жодним чином не доведено, як саме відмова у забезпеченні адміністративного позову унеможливить виконання рішення суду про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, в разі задоволення такого, позаяк матиме місце фактичне виконання в момент набрання рішенням законної сили.

Варто підкреслити, що заходи забезпечення позову мають бути спрямованими виключно на забезпечення можливості ефективного виконання майбутнього рішення суду, а не надання позивачу результату, якого він прагне досягти за допомогою судового рішення.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №320/28419/23.

Окрім того, суд звертає увагу, що у заяві про забезпечення позову заявник просить встановити заборону не лише відповідачу, а й будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти дії, спрямовані на реалізацію спірного рішення Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області від 30.12.2024 року №1370.

Отже, за змістом заявлений захід забезпечення позову поширюється на значно ширше коло правовідносин, ніж ті, що є безпосереднім предметом розгляду у цій справі.

Прохання заборонити відповідні дії іншим будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам стосується невизначеного кола як фізичних, юридичних осіб та суб`єктів владних повноважень, які не є відповідачами у цій справі.

За таких обставин застосування заявленого заходу фактично призвело б до встановлення для позивача особливого правового режиму, за якого невизначеному колу осіб було б заборонено здійснювати передбачені законом повноваження/ реалізацію прав на весь період до набрання законної сили судовим рішенням.

Таке втручання не обумовлене необхідністю забезпечення виконання можливого рішення суду та не відповідає вимогам співмірності й адекватності заходів забезпечення позову.

Отже, заявлені заходи забезпечення позову в цій частині за своїм змістом виходять за межі необхідного для забезпечення можливого виконання судового рішення у цій справі та не мають достатнього безпосереднього зв`язку з предметом спору.

Суд зауважує, що використання засобу забезпечення позову, визначеного п. 4 ч. 1 ст. 151 КАС України не може застосовуватись в інтересах позивача до невизначеного кола осіб. Регулювання підстав та порядку забезпечення позову повинно здійснюватись в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв пропорційності.

Верховний Суд у постанові від 03.10.2019 № 640/497/19 зазначив, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Сама лише незгода позивача із діями суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання їх протиправними і зобов`язання вчинити певні дії ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Загалом, за результатами розгляду заяви, суд дійшов висновку, що заявник не довів та документально не підтвердив існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Заявником не наведено достатньо вагомих та переконливих аргументів, що без вжиття заходів забезпечення позову, у разі його задоволення, відновлення прав позивача потребуватиме додаткових процедур або значних фінансових витрат.

Зміст заяви про забезпечення позову також не дає підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки спірне рішення уважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

За наведених обставин та матеріалів справи суд дійшов висновку, що підстав для вжиття заходів забезпечення позову, про які просить заявник (позивач), на даний час не вбачається.

Керуючись статтями 150-157, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника позивача від 24.09.2026 року про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна