Постановление суда № 140150130, 29.09.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"29" вересня 2026 р. справа № 300/6188/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 в адміністративній справі № 300/6188/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною відмову, зобов`язання провести перерахунок та виплату пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 300/6188/25 позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки наданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 14.07.2025 № 204.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 14.07.2025 № 204 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії та виплату пенсії з урахуванням проведених платежів.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.08.2026 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в прийнятті звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 300/6188/25.

Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 300/6188/25.

16.09.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 в адміністративній справі № 300/6188/25.

Звіт обґрунтований тим, що на виконання рішення суду у справі № 300/6188/25 проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 та визначено суму доплати за період з 01.02.2023 по 28.02.2026 у розмірі 355 761,22 грн., яку внесено до підсистеми «Реєстр судових рішень». Крім того, за період з 01.03.2026 по 31.08.2026 визначено заборгованість у сумі 68 941,26 грн., яка також внесена до відповідного реєстру. Позивачу фактично виплачено частину заборгованості у розмірі 3 575,00 грн. Відповідач вказує, що невиплата решти нарахованої заборгованості зумовлена не ухиленням від виконання судового рішення, а відсутністю необхідних бюджетних асигнувань. Головне управління не є розпорядником бюджетних коштів та не має можливості самостійно збільшувати бюджетні призначення або спрямовувати на виконання конкретного судового рішення кошти, передбачені для інших цілей. На підтвердження вжиття заходів для повного виконання рішення відповідач зазначає, що 27.08.2026 звернувся до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів для виплати пенсії за рішенням суду, однак, станом на 15.09.2026 відповіді на таке звернення не отримано. Також відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046, якою врегульовано порядок використання бюджетних коштів на виплату перерахованих за рішеннями судів пенсій та погашення відповідної заборгованості. Вказує, що виплата таких сум здійснюється в межах наявних бюджетних асигнувань та з урахуванням установленого механізму їх пропорційного розподілу між одержувачами. За таких обставин відповідач вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для виконання судового рішення, а його невиконання в частині повної виплати нарахованої заборгованості обумовлене об`єктивною відсутністю бюджетного фінансування.

22.09.2026 від позивача надійшло клопотання про накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень у порядку судового контролю.

Розглянувши звіт про виконання судового рішення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому (ч. 2 ст. 38222 КАС України)

До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина 3 статті 382-2 КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

Так, виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у березні 2026 року перераховано пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 14.07.2025 № 204 про розмір грошового забезпечення, внаслідок чого розмір нарахованої пенсії позивача склав 22192,01 грн.

Крім цього, проведено нарахування пенсії за період з 01 лютого 2023 року по лютий 2026 року, сума якої склала 355761,22 грн.

Згідно з ухвалою суду від 18.08.2026 судом встановлено, що матеріали пенсійної справи свідчать, що ОСОБА_1 фактично отримує пенсію в розмірі 13387,03 грн., хоча після 8 січня 2026 року, набрання рішенням законної сили, розмір пенсії до виплати мав складати 22192,01 грн., а з березня 2026 року - 24877,24 грн. Даний факт свідчить про невиконання територіальним органом Пенсійного фонду України судового рішення.

Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зазначає, що рішення суду виконується з урахуванням затвердженого постановою Кабінету Міністрів України Порядку від 14 лютого 2025 року № 157 Порядку (з урахуванням змін від 19 серпня 2026 року).

Стосовно порядку виплати перерахованої на виконання судового рішення пенсії суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2025 року № 157 затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України (далі Порядок № 157) (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046).

В розумінні Порядку № 157 «перераховані пенсії за рішенням суду» - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), сума якої (якого) визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання рішення суду, що набрало законної сили та видано або ухвалено після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пенсії або щомісячного довічного грошового утримання та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 157, бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, джерелом фінансування яких є державний бюджет; виплату за ретроспективними судовими рішеннями (рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», про зобов`язання органу Фонду здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду), джерелом фінансування яких є державний бюджет.

Згідно з пунктом 5-1 Порядку № 157, для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду .

Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1046 від 19.08.2026 установлено, що розподіл видатків на виплату пенсій, перерахованих на виконання рішень суду, та розподіл видатків на погашення заборгованості з виплати пенсій в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування на виконання ретроспективних судових рішень (за час, що передує даті набрання рішенням суду законної сили), передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 лютого 2026 р. № 127, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій за рішеннями суду, які включено до електронних пенсійних справ та сформованого на їх підставі переліку пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Станом на дату розгляду поданого відповідачем звіту постанова Кабінету Міністрів України № 157 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2026 № 1046) є чинною.

Отже, застосований відповідачем механізм виплати перерахованої на виконання рішення суду у справі № 300/6188/25 пенсії регламентується нормами Порядку № 157 та не свідчать про відмову чи ухиляння від його виконання.

При цьому суд зазначає, що при прийнятті рішення в цій адміністративній справі суд не оцінював положення Порядку № 157 в контексті правомірності їх застосування до спірних правовідносин. Предметом позову було питання протиправності обмеження органом Пенсійного фонду України пенсії позивача максимальним розміром.

Внаслідок чого, враховуючи чинність Постанови Кабінету Міністрів України № 157, суд не може оцінювати правомірність дій відповідача щодо застосування встановленого Порядком № 157 механізму в межах розгляду питання повноти виконання судового рішення в цій справі.

Водночас, застосування відповідачем передбаченого Порядком № 157 механізму виплати та відсутність відповідних бюджетних асигнувань, хоча й можуть свідчити про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають негайній виплаті всієї належної позивачу суми, самі по собі не свідчать про виконання судового рішення.

Суд наголошує, що рішенням у цій справі на відповідача покладено обов`язок не лише провести перерахунок пенсії позивача, а й здійснити її виплату у визначеному судом розмірі, відтак, проведення перерахунку, визначення суми заборгованості, її облік у відповідному реєстрі та очікування бюджетного фінансування є діями, спрямованими на виконання судового рішення, однак, не становлять його повного виконання до моменту фактичної виплати позивачу належних сум.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування може враховуватися судом при оцінці причин невиконання рішення та вирішенні питання про застосування заходів судового контролю до відповідача і його керівника, однак, не усуває самого факту невиконання рішення в частині фактичної виплати присуджених сум.

Відповідачем разом зі звітом також не надано доказів виплати позивачу заборгованості на виконання рішення суду у даній справі.

За відсутності документа на підтвердження виплати заборгованості з пенсійних виплат у суду відсутні підстави вважати виконаним рішення суду у цій справі.

Щодо вимоги позивача про накладення штрафу на керівника відповідача за невиконання рішення суду, суд зазначає таке.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.

Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.

Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому, можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

Між тим, суд роз`яснює, що накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про вжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб`єкта владних повноважень.

Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 160/13013/19.

Так, з поданого відповідачем звіту встановлено, що належні позивачу кошти, нараховані на виконання рішення суду, будуть виплачені при надходженні відповідного фінансування для виплати сум нарахованих за рішеннями суду, тобто основною причиною невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості є відсутність фінансування з боку розпорядника бюджетних коштів, виділених на відповідну мету.

Водночас, судом встановлено, що відповідач фактично не заперечує свого обов`язку щодо виплати суми заборгованості, яка виникла після перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання рішення суду у цій справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача умислу чи вини щодо невиконання в повному обсязі рішення суду, а матеріалами справи підтверджується вчинення дій, спрямованих на виконання судового рішення у цій справі, враховуючи, що невиплата нарахованих сум має місце не внаслідок ухилення від виконання судового рішення, а через відсутність у необхідному розмірі коштів, необхідних для його виконання, то за таких обставин суд приходить до висновку, що хоча рішення суду у цій справі не було виконано відповідачем, однак, відповідачем вжито відповідних заходів для виплати заборгованості, а тому, не вбачає правових підстав для стягнення з керівника відповідача штрафу.

Таким чином враховуючи вчинення певних заходів на його виконання та виплати частини боргу, суд вважає за необхідне в даному випадку використати повноваження, передбачені частини 5 статті 382-3 КАС України щодо звільнення відповідача від сплати штрафу.

В той же час, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про встановлення нового строку протягом одного місяця для подання звіту щодо виконання судового рішення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 121, 243, 246, 248, 256, 381-1, 382-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в прийнятті звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 300/6188/25.

Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий тридцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали, для подання звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 по справі № 300/6188/25.

Звільнити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від сплати штрафу.

Попередити Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській, що у разі неподання звіту чи у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту, суд розгляне питання про накладення штрафу (у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Роз`яснити, що звіт про виконання судового рішення має відповідати вимогам статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.