Решение № 140147600, 28.09.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 391/258/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"28" вересня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Вознесенську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернулося до Компаніївського районного суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якому вказувало, що 29 травня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів - до 27 червня 2025 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,225 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1 950 грн.

Наслідками невиконання позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок на вимогу кредитодавця сплатити проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 % на день від суми заборгованості та пеню у розмірі 4 % за кожен день прострочення платежу.

27 червня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду №15238238 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343 від 29 травня 2025 року, згідно якої сторони продовжили строк кредитування на 30 днів до 27 липня 2025 року.

27 липня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду №15238238 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343 від 29 травня 2025 року, згідно якої сторони продовжили строк кредитування на 30 днів до 26 серпня 2025 року.

16 вересня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» Договір факторингу №16/09/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №71854343 від 29 травня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 21 943,53 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 8 938,30 грн;

-заборгованість за договірним процентами 6 569,65 грн;

-нараховані проценти за понадстрокове користування кредитом (ч. 2 ст. 625 ЦК України) 6 435,58 грн.

Крім цього, 03 серпня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір кредитної лінії (Надійний) №8139241.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн зі строком користування коштами протягом 352 днів - до 20 липня 2026 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,95 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 1 207,50 грн.

Наслідками невиконання позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок на вимогу кредитодавця сплатити неустойку у розмірі 350 грн за кожен день прострочення платежу.

16 вересня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» Договір факторингу №16/09/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №71854343 від 29 травня 2025 року.

Позичальниця свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 27 727 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 7 000 грн;

-заборгованість за договірним процентами 5 519,50 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 1 207,50 грн;

-нарахована неустойка 14 000 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки у повному обсязі.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 13 квітня 2026 року справу передано на розгляд за підсудністю до Вознесенського міськрайонного суду миколаївської області.

В судове засідання представниця позивача Ткаченко Ю.О. не з`явилася, проте в окремій заяві просила про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи за місцем її реєстрації, причину неявки суду не повідомила.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремій заяві не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 29 травня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 13 000 грн зі строком користування коштами протягом 30 днів - до 27 червня 2025 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,225 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 1 950 грн.

Наслідками невиконання позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок на вимогу кредитодавця сплатити проценти за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 % на день від суми заборгованості та пеню у розмірі 4 % за кожен день прострочення платежу.

27 червня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду №15238238 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343 від 29 травня 2025 року, згідно якої сторони продовжили строк кредитування на 30 днів до 27 липня 2025 року.

27 липня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Додаткову угоду №15238238 до договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343 від 29 травня 2025 року, згідно якої сторони продовжили строк кредитування на 30 днів до 26 серпня 2025 року.

16 вересня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» Договір факторингу №16/09/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №71854343 від 29 травня 2025 року.

Крім цього, 03 серпня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ОСОБА_1 . Договір кредитної лінії (Надійний) №8139241.

За умовами договору ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 7 000 грн зі строком користування коштами протягом 352 днів - до 20 липня 2026 року, а відповідачка зобов`язалася вчасно повернути кредит, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 0,95 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом, сплатити комісію за надання кредиту у розмірі 17,25 % від суми кредиту, що становить 1 207,50 грн.

Наслідками невиконання позичальницею умов кредитного договору є її обов`язок на вимогу кредитодавця сплатити неустойку у розмірі 350 грн за кожен день прострочення платежу.

16 вересня 2025 року ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» уклало з ТОВ «Деал Фінанс Груп» Договір факторингу №16/09/25, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №71854343 від 29 травня 2025 року.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитні договори в електронній формі, узгодили у них усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця, погодившись з ними, підписала договори за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, ОСОБА_1 набула статусу, прав та обов`язків позичальниці у кредитних правовідносинах з ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Водночас ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

З відповіді АТ «ПУМБ» від 10 червня 2026 року за вих. №КНО-07.8.5/10227 БТ, АТ КБ «ПриватБанк» від 15 червня 2026 року за вих. №20.1.0.0.0/7-260611/79318-БТ та виписок з банківських рахунків позичальниці вбачається, що ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» повністю виконало взяте на себе перед ОСОБА_1 зобов?язання щодо перерахування кредиту на її особисту банківську картку.

Проте матеріали справи не містять доказів належного виконання позичальницею своїх зобов`язань на користь первісного кредитора або його правонаступника.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №71854343 від 29 травня 2025 року заборгованість станом на 24 березня 2026 року становить 21 943,53 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 8 938,30 грн;

-заборгованість за договірними процентами 6 569,65 грн;

-нараховані проценти за понадстрокове користування кредитом (ч. 2 ст. 625 ЦК України) 6 435,58 грн.

Суд частково погоджується з вказаним розрахунком та вважає обґрунтованими здійснені нарахування як щодо тіла кредиту, так і щодо процентів за користування кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом нараховані кредитором за узгодженою сторонами процентною ставкою та в межах встановленого строку кредитування. Денна процентна ставка за договором не перевищує обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Що стосується нарахованих процентів згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, то в цій частині суд виходить з наступного.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічні положення, що містилися в Законі України «Про споживче кредитування», дійсно були виключені Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

При цьому, аналогічні зміни в розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України Законом № 3498-IX не вносились.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин є чинними положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 2120-IX.

У Рішенні Конституційного Суду України від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012 вказано: «Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному (абзац п`ятий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп). Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Відтак, хоч Закон №3498-IX від 22 листопада 2023 року прийнятий пізніше, ніж Закон № 2120-IX від 15 березня 2022 року, проте статтею 4 ЦК України встановлено, що інші закони України приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, а на суб`єкта законодавчої ініціативи, що подає до Верховної Ради проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, покладено обов`язок одночасно подати до Верховної Ради проект закону про внесення змін до ЦК України, які мають розглядатися одночасно.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин відповідні зміни до ЦК України подані не були, то з огляду на положення статті 4 ЦК України та позицію Конституційного Суду України, застосування колізійного принципу lex posterior derogat priori (лат. «пізніший закон скасовує попередній») у цій ситуації неможливе.

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України.

Разом з тим, при існуванні складної змістової колізії, застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акта, який повно та точно врегульовує конкретні правовідносини, містить чіткі та зрозумілі положення, які забезпечують передбачуваність законодавства та відповідають законним очікуванням суб`єктів правовідносин.

У практиці Європейського суду з прав людини знайшов своє застосування принцип правової визначеності. Цей Суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.).

Суд неодноразово вказував, що він виходить із таких вимог до національних нормативно-правових актів, щоб вони вважалися законом для цілей Конвенції: 1) нормативно-правовий акт повинен бути доступним громадянинові як орієнтир правової поведінки і її наслідків, достатнім за тих правових норм, що застосовуються у конкретній справі; 2) норма не може вважатися законом, якщо вона не сформульована з необхідною точністю (справа «Санді Таймз проти Сполученого Королівства». У справі «Кантоні проти Франції» Суд зазначив, що закон має відповідати якісним вимогам: бути доступним і передбачуваним.

Аналіз нормативно-правових актів дає підстави стверджувати, що саме норми ЦК України (чинні на момент виникнення спірних правовідносин) найбільш повно та точно врегульовували цивільні правовідносини щодо стягнення неустойки під час дії воєнного стану.

Зазначене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17.

Враховуючи викладене, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який регулює звільнення позичальників від відповідальності за порушення умов кредитного договору (зокрема сплати процентів, нарахованих згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та неустойки) під час дії воєнного стану в Україні, і яка превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України.

Тому вказані проценти не підлягають стягненню.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №8139241 від 03 серпня 2025 року заборгованість станом на 24 березня 2026 року становить 27 727 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 7 000 грн;

-заборгованість за договірними процентами 5 519,50 грн;

-заборгованість за комісією за надання кредиту 1 207,50 грн;

-нарахована неустойка 14 000 грн.

Суд частково погоджується з вказаним розрахунком та вважає обґрунтованими здійснені нарахування як щодо тіла кредиту, так і щодо процентів за користування кредитом та комісії за надання кредиту. При цьому, проценти за користування кредитом нараховані кредитором за узгодженою сторонами процентною ставкою та в межах встановленого строку кредитування. Денна процентна ставка за договором не перевищує обмежень, встановлених ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Що стосується нарахованої неустойки, то суд не вбачає підстав для її стягнення (обгрунтування дивитись вище).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також підлягають стягненню понесені останнім та підтверджені відповідними доказами судові витрати, а саме 1 567,09 грн судового збору та 2 648,70 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (08205, Київська обл., Бучанський р-н, м. Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3; код ЄДРПОУ 44280974):

- заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71854343 від 29 травня 2025 року, що утворилася станом на 24 березня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 8 938 (вісім тисяч дев`ятсот тридцять вісім) гривень 30 копійок; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 29 травня 2025 року до 26 серпня 2025 року) у розмірі 6 569 (шість тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) гривень 65 копійок, а всього в загальному розмірі 15 507 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот сім) гривень 95 копійок;

- заборгованість за Договором кредитної лінії (Надійний) №8139241 від 03 серпня 2025 року, що утворилася станом на 24 березня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень; заборгованість за процентами за користування кредитом (за період з 03 серпня 2025 року до 24 жовтня 2025 року) у розмірі 5 519 (п`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) гривень 50 копійок; заборгованість за комісією за надання кредиту у розмірі 1 207 (одна тисяча двісті сім) гривень 50 копійок, а всього в загальному розмірі 13 727 (тринадцять тисяч сімсот двадцять сім) гривень;

- судові витрати у розмірі 4 215 (чотири тисячі двісті п`ятнадцять) гривень 79 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідачки, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв