Постановление суда № 140147477, 28.09.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1887/26

4-с/468/2/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

УХВАЛА

28.09.2026 Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого по справі судді Гапєєвої Т.В., секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Баштанка скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Сафроновим Юрієм Івановичем, суб`єкт оскарження: державний виконавецьПершого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернов Віктор Вікторович, стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на дії державного виконавця,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2026 року скаржник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Сафронов Ю.І., звернувся до суду зі скаргою, в які й проситьвизнати дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернова В.В. під час здійснення ВП54361827 в частині накладення арешту на зарплатний рахунок ОСОБА_1 неправомірними, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 15.07.2026р. у ВП 54361827 про примусове стягнення з ОСОБА_1 боргу на підставі в/л №468/181/17-ц від 25.04.2017.

Представник скаржника зазначив, що провадженні Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувають ВП 74480656, ВП 62554611, ВП 54361827 про стягнення з ОСОБА_1 сум боргу. ОСОБА_1 проходить військову службу в/ч НОМЕР_1 та у зв`язку з цим 25.03.2026 ним було подано клопотання про зупинення вчинення виконавчих дій, проте у цьому було відмовлено. На адресу в/ч НОМЕР_1 державними виконавцями Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які здійснюють виконання судових рішень у ВП 74480656, ВП 62554611, ВП 54361827 скеровано постанову про стягнення з заробітної плати ОСОБА_1 20 % заробітної плати. Відрахування проводиться бухгалтерією в/ч НОМЕР_1 з рахунку, який відкритий для отримання заробітної плати.

Проте 15.07.2026 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Черновим Віктором Вікторовичем при примусовому виконанні в/л №468/181/17-ц від 25.04.2017 в межах здійснення ВП54361827 було накладено арешт на кошти боржника, що містяться на відкритих банківських рахунках, в т.ч. на рахунок НОМЕР_2 в АТ «УКРСИББАНК», код банку 266326546. Вказаний рахунок було відкрито ОСОБА_1 в зв`язку із мобілізацією до лав Збройних Сил України, для зарахування заробітної плати від в/ч НОМЕР_1 відповідно до довідки з АТ «УКРСИББАНК» від 16.07.2026 за №26852 та виписка по цьому рахунку. Через винесену вище постанову про арешт коштів боржника, на рахунку залишається заблокованою повністю уся заробітна плата ОСОБА_1 , хоча бухгалтерія в/ч НОМЕР_1 вже відраховує 20% заробітної плати на підставі постанов державного виконавця в рамках здійснення ВП 74480656, ВП 62554611, ВП 54361827. Отже, ОСОБА_1 через вищезазначені дії державного виконавця Чернова В.В. не має засобів до існування. Після цього представником боржника було подано клопотання на ім`я державного виконавця про скасування арешту на заробітну плату на рахунку ОСОБА_1 , з додаванням підтверджуючих документів з банку, що рахунок виключно зарплатний і на нього не надходять інші кошти, яке до цього часу не розглянуто. Адвокат посилається на те, що арешт накладено на рахунок, який має спеціальний режим використання та відрахування із заробітної плати боржника не можуть перевищувати встановлений статтею 70 Закону України «Про виконавче провадження» розмір, що не було враховано державним виконавцем при накладенні арешту на рахунок для отримання заробітної плати.

Ухвалою від 30.07.2026 прийнято до розгляду скаргу та призначено до судового розгляду.

Представник стягувача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 13.08.2026 надав суду пояснення, в яких зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», зупинення виконавчого провадження допускається за умови наявності обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання рішення суду. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", підставою для зупинення виконавчих дій є не сам факт проходження військової служби, а саме неможливість проведення таких дій згідно з умовами служби, що має бути підтверджено відповідними доказами. Оскільки виконання рішення у даній справі по боржнику ОСОБА_1 полягає у безготівковому стягненні коштів і не потребує особистої участі боржника, підстави для зупинення виконавчих дій відсутні. За змістом абзацу 2 частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. При цьому банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Оскільки банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення, відсутні підстави для скасування постанови про арешт коштів у частині накладення арешту на кошти боржника, що містяться на спірному рахунку, так як відсутнє підтвердження того, що вказаний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Крім того, виконавцем за заявою боржника визнано поточний рахунок НОМЕР_3 , відкритий у АТ «Універсал Банк», для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, що спростовує доводи скаржника щодо відсутності у нього засобів до існування. У задоволення скарги на дії державного виконавця просить відмовити.

У відзиві на позовну заяву представник Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вказує, що виконавче провадження № ВП54361827 перебуває на виконанні з 24.07.2017, боржником рішення суду добровільно не виконувалося, належних заходів для його виконання самостійно боржником не вживалося. Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду у справах № 756/8815/20 від 20 квітня 2022 року, № 338/1125/23 від 14 серпня 2024 року та ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» наполягає, що саме банк повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх обліковування на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання і це є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів. Оскільки банки не повідомляли відділ ДВС про те, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено Законом, відповідно у державного виконавця відсутні підстави для зняття арешту.

У клопотанні від 28.09.2026 про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи АТ КБ «ПРИВАТБАНК» також зазначив, що оскільки представник боржника надав підтверджуючі докумегнти, рахунок в АТ "УКРСИББАНК" призначений саме для зарахувіання заробітної плати боржника, арешт з нього має бути знятий.

В судове засідання 28.09.2026 заявник та його представник, державний виконавець, пркедставник заінтересованої особи не з`явились, про розгляд справи повідомлені.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у звя`зку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить такого висновку.

Як вбачається з матеріалів скарги та встановлено судом, на виконанні у Першому відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 54361827 з примусового виконання виконавчого листа № 468/181/17-ц, виданого 25.04.2017 Баштанським районним судом Миколаївської області про стягнення з ОСОБА_1 5000 доларів США, що за курсом Національного банку України у гривневому еквіваленті становить 138300 грн., яке відкрито постановою старшого державного виконавця від 24.07.2017.

Постановою старшого державного виконавця від 18.01.2018 звернення стягнення на доходи боржника у ТОВ "КВАЗАР-ТІ".

Постановами старшого державного виконавцявід 15.06.2018 з ОСОБА_1 стягнуто виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.

Постановою старшого державного виконавцявід 16.03.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках в банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 139114,65 грн.

Постановою старшого державного виконавцявід 12.05.2020 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 138300 грн.

Постановою старшого державного виконавцявід 12.05.2020 накладено арешт на все майно належить боржнику ОСОБА_1 .

25.03.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Ю.І. Сафронов звертався до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського між регіонального управління Міністерства юстиції України з клопотанням про зупинення вчинення виконавчих дій у зв`язку з проходженням боржником військової служби за призовом під час мобілізації.

Відповідно до довідки форми 5 військової частини НОМЕР_4 від 21.03.2026 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі y за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Листом від 03.04.2026 головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Віктор Чернов у задоволенні клопотання відмовив, оскільки характер виконання рішення (стягнення грошових коштів) не потребує особистої участі боржника та може бути здійснений шляхом звернення стягнення на доходи, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовця, кошти на рахунках та інше майно боржника.

Постановою від 15.07.2026 головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Віктор Чернов наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 137180,67 гривня.

17.07.2026 представник ОСОБА_1 адвокат Ю.І. Сафронов звертався до Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського між регіонального управління Міністерства юстиції України з клопотаннями про зупинення вчинення виконавчих дій у ВП54361827 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості до завершення його мобілізації.

Листом від 23.07.2026 начальника Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Віктор Чернов у задоволенні клопотання відмовлено, оскільки характер виконання рішення (стягнення грошових коштів) не потребує особистої участі боржника та може бути здійснений шляхом звернення стягнення на доходи, у тому числі грошове забезпечення військовослужбовця, кошти на рахунках та інше майно боржника.

Постановою від 22.07.2026 головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Віктор Чернов за клопотанням представника боржника ОСОБА_1 адвоката Ю.І. Сафронова визначений поточний рахунок фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій, відкритий у АТ "Універсал Банк" для здійснення видаткових операцій з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування арешту, який накладено державним виконавцем постановою про арешт коштів боржника від 15.07.2026.

21.07.2026 представником боржника на адресу Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України подано клопотання про зняття арешту із заробітної плати на рахунку боржника, накладеному постановою від 15.07.2026, зазначаючи, що рахунок було відкрито ОСОБА_1 в зв`язку із мобілізацією до лав Збройних Сил України, для зарахування заробітної плати від в/ч НОМЕР_1 , про що свідчить довідка з АТ «УКРСИББАНК» від 16.07.2026 за №26852 та виписка по цьому рахунку з якої вбачається, що на дану картку надходить виключно заробітна плата, та посилаючись на статті 48, 69, 70, 73 Закону України «Про виконавче провадження». Також адвокат зазначив, що з заробітної плати вже вираховується 20% на підставі постанов державного виконавця в рамках здійснення виконавчих проваджень ВП 74480656, ВП 62554611, ВП 54361827 і накладення арешту на всі кошти боржника на цьому рахунку позбавляє ОСОБА_1 засобів для існування та не враховує вимог законодавства щодо особливостей звернення стягнення на заробітну плату.

Листом від 31.07.2026 у задоволенні клопотання відмовлено.

З довідки АТ «УКРСИББАНК» від 16.07.2026 вбачається, що клієнту ОСОБА_1 , код ПН НОМЕР_5 відкрито рахунок для зарахування заробітної плати від В/Ч НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 : 12.03.2026 міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) НОМЕР_2 в UAH.

З виписки за картковим рахунком клієнта за період з 12.03.2026 по 16.07.2026 ОСОБА_1 вбачається, що картковий рахунок НОМЕР_2 поповнюється виключно безготівковим перерахуванням заробітної плати/грошового забезпечення.

02.06.2026 з рахунку було списано 40,77 грн. в рахунок стягнення за ВП № 54361827 з виконання виконавчого документу № 468/181/17-ц, виданого 25.04.2017 Баштанським районним судом Миколаївської області.

На виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства комерційний банк "Надра" заборгованості за кредитом в розмірі 26654,68 дол. США, що за курсом НБУ становить 204054,90 грн. (ВП № 74480656 від 19.03.2024), про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором № NKIPG204040052 від 07.09.2007 станом на 01.10.2013 в сумі 15060,27 доларів США, що за курсом розпорядження НБУ від 01.10.2013 року складає 120 331 грн. 56 коп. (15060,27 доларів США) еквівалентно (ВП № 62554611 від 13.07.2020).

Відповідно до розрахунку державного виконавця за зведеним виконавчим провадженням № 81570415 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 від 27.08.2026 на депозитний рахунок Першого відділу державної виконавчої служби У Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 26.08.2026 року надійшли кошти в сумі 10656,24 грн. Стягувачу ТОВ "БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ" перераховано 4608,74 грн. (ВП № 74480656), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перераховано 2269,60 грн. (ВП № 62554611), АТ КБ «ПРИВАТБАНК» перераховано 2809,14 грн. (ВП № 54361827), також стягнутий виконавчий збір.

Звертаючись із скаргою на дії державного виконавця, боржник ОСОБА_1 свої доводи зводить до того, що накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю, державний виконавець порушив вимоги закону та наклав арешт на кошти, які складають заробітну плату, а після отримання підтвердження того, що рахунок використовується для перерахування на нього заробітної плати арешт не скасував. Відтак вважає, що дії державного виконавця з накладення арешту на рахунок із спеціальним режимом використання неправомірними та просить скасувати постанову про його накладення.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, рішення суду обов`язкові до виконання та державний чи приватний виконавець зобов`язаний вживати передбачені законом заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» (Закон 1404-VIII) та положеннями Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5.

Положеннями частин першої статті 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження (частина третя статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно із частиною четвертою статті 18 Закону № 1404-VIII вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012 Конституційного Суду України).

В свою чергу, процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (ч. 1, ч. 3ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Тобто гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України,при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №904/7326/17 вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 вказано, що «завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим».

Таким чином, якщо державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби, приватний виконавець порушив встановлений порядок вчинення виконавчих дій, проте при цьому не порушив права скаржника (скаржник не обґрунтував, а суд не встановив порушення прав саме скаржника, а не будь якої іншої особи), то така скарга задоволенню не підлягає.

Верховним Судом неодноразово було викладено такий правовий висновок, зокрема у постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 641/9433/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 520/6667/14-ц, від 21 січня 2021 року у справі № 2-5398/11, від 15 лютого 2021 року у справі № 522/21761/18, від 11 березня 2021 року у справі № 755/6875/18 та інших.

Відповідно до статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, судовий контроль за виконанням судових рішень, у разі встановлення обґрунтованості скарги, спрямований не лише на визнання (констатацію) неправомірності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності виконавця, а й на поновлення порушеного права заявника.

Принцип справедливості судового розгляду повинен знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Так, частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої та другої статті 68 зазначеного Закону стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3) у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Порядок звернення стягнення на заробітну плату також визначається розділом Х «Звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника» Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року(далі - Інструкція), відповідно до якого про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону).

Відповідно до пунктів 4, 8 та 9 розділу Х Інструкції контроль за правильним і своєчасним відрахуванням із заробітної плати та інших доходів боржника здійснюється виконавцем за власною ініціативою (пункт 4 розділу Х Інструкції), а за кожною постановою про стягнення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, з якими боржник перебуває у трудових відносинах, щомісяця та після закінчення строку відповідних виплат або у разі звільнення працівника подається окремий звіт про здійснені відрахування та виплати за встановленою формою у додатку 9 до Інструкції. Звіт про здійснені відрахування та виплати долучається до матеріалів виконавчого провадження. Зазначений додаток № 9 передбачає період звіту, розмір нарахованої заробітної плати, розмір утриманих податків та інших обов`язкових платежів, відсоток стягнення та утриману суму на погашення боргу за виконавчим провадженням.

Отже, законодавство покладає зобов`язання з контролю за виконанням стягнення з доходів боржника як на підприємство, установу, організацію, фізичну особу-підприємця, що здійснюють боржнику певні виплати, та зобов`язані направляти виконавцю щомісячні звіти про відрахування з таких доходів, так і на виконавця, який здійснює контроль шляхом отримання таких звітів та їх перевірки з точки зору правильності нарахувань та розміру стягнення. Саме такий звіт надає виконавцю можливість контролю за сумами заробітної плати, які нараховані боржнику за місцем отримання доходів та сумами стягнення, які здійснюються з цього доходу.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Таке стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20 квітня 2022 року в справі №756/8815/20 дійшла висновку, що не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому, на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується. Зняття арешту з коштів, що складають заробітну плату, здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих статус коштів виключно із заробітної плати, або на підставі повідомлення банку про заборону накладення арешту на такий рахунок відповідно до частини другої вищевказаної статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на кошти, що знаходяться на цьому рахунку, заборонено законом.

Таким чином, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом, при цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, тому відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15 постанови).

При цьому, передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки відповідно до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього Закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак, це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Відтак, у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.

В силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З постанови головного державного виконавця від 15.07.2026 про арешт коштів боржника вбачається, що виконавцем накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів що містяться на рахунках, накладення арешту на які заборонено законом.

Представником скаржника було направлено до державного виконавця заяву про зняття арешту з зарплатного рахунку разом з довідкою АТ «УКРСИББАНК» про те, що на ім`я ОСОБА_1 відкрито зарплатний картковий рахунок для зарахування заробітної плати від в/ч НОМЕР_1 , але у знятті арешту відмовлено. Доказів того, що даний рахунок використовується за іншим призначенням матеріали скарги не містять та заінтересованими особами не подано.

Тобто боржником надані підтверджуючі документи про те, що арешт накладено на кошти, які є його заробітною платою/грошовим утриманням, та розміщені на рахунку, призначеному для зарахування заробітної плати.

Посилання на те, що банківська установа не повідомляла державного виконавця про наявність заборон чи перешкод у накладенні відповідного арешту, не спростовують передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язку виконавця скасувати арешт після отримання ним, зокрема і від боржника, документального підтвердження, що відповідний рахунок має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Наведене, враховуючи встановлені судом обставини того, що рахунок, на який накладений арешт постановою державного виконавця, використовується виключно для зарахування заробітної плати/грошового забезпечення ОСОБА_1 свідчить про те, що дії державного виконавця відповідача щодо накладення арешту грошових коштів на зарплатному рахунку боржника є неправомірними, а тому постанову про арешт коштів боржника від 15.07.2026 у ВП № 54361827 в частині накладення арешту на зарплатний рахунок, слід скасувати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 18, 52, 63 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 4 ст. 263, ст.ст. 447- 453 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 , подану його представником Сафроновим Юрієм Івановичем, суб`єкт оскарження: державний виконавецьПершого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернов Віктор Вікторович, стягувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на дії державного виконавця задовольнити.

Визнати дії державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Чернова Віктора Вікторовича у ВП № 54361827 в частині накладення арешту на зарплатний рахунок ОСОБА_1 неправомірними, скасувати постанову державного виконавця від 15.07.2025 у ВП № 54361827 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на зарплатному рахунку боржника.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повну ухвалу складено: 28.09.2026.

СУДДЯ: