Постановление суда № 140147310, 28.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

28 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/3411/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатої В.В.

без виклику представників сторін

розглянувши заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову, що подано одночасно з позовною заявою (вх.№3411/26 від 25.09.2026)

за позовом Керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова (бул. Б. Хмельницького, 36-А, м. Харків, 61099) в інтересах держави, в особі Харківської міської ради (майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС" (61010, Харківська обл., місто Харків, вул. Вернадського, будинок 22А) про визнання недійсним договору, визнання недійсною додаткової угоди, усунення перешкод

ВСТАНОВИВ:

Керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС", в якому просить:

- Визнати недійсним договір від 17.06.2020 оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:001:0120, загальною площею 0,0060 га, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у місті Харкові, укладений між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса: майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42212279, юридична адреса: вул. Вернадського, буд. 22-А, м. Харків, 61010), скасувавши право оренди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про інше речове право: 37121263);

- Визнати недійсною додаткову угоду від 07.08.2025 до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6310138500:07:001:0120, загальною площею 0,0060 га, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у місті Харкові, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації: 26.06.2020, номер запису про речове право: 37121263), укладену між Харківською міською радою (код ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса: майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42212279, юридична адреса: вул. Вернадського, буд. 22-А, м. Харків, 61010);

- Усунути перешкоди територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради у здійсненні права на користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 6310138500:07:001:0120, площею 0,0060 га, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у місті Харкові, шляхом визнання за Харківською міською радою права власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, що розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у місті Харкові;

- Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42212279, юридична адреса: вул. Вернадського, буд. 22-А, м. Харків, 61010) передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, юридична адреса: майдан Конституції, 7, м. Харків, 61003) нежитлову будівлю літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у місті Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:07:001:0120, площею 0,0060 га, шляхом укладання акту прийому передачі;

- Судові витрати покласти на відповідача та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800.

Разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій керівник Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова просить: задовольнити заяву про забезпечення позову; вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42212279, юридична адреса: вул. Вернадського, буд. 22А, Харків, 61010) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783415863101); судові витрати покласти на відповідача та стягнути за такими реквізитами: Харківська обласна прокуратура, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету- 2800.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор вказує, що з метою забезпечення захисту інтересів держави керівником Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова подано позовну заяву в порядку ст. ст. 4, 53 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою, ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» визначено відповідачем, а також заявлено позовні вимоги щодо зобов`язання передати територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради нежитлову будівлю літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, яка розташована за адресою: просп. Петра Григоренка, 2/144 у м. Харкові, та земельну ділянку з кадастровим номером 6310138500:07:001:0120, шляхом укладання акту прийому передачі.

Враховуючи те, що відчуження ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» спірного об`єкта самочинного будівництва може привести до неможливості виконання рішення суду у вказаній справі, в разі задоволення позовних вимог прокурора, виникла необхідність у вжитті заходів для забезпечення позову шляхом встановлення заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, що розташована за адресою: просп. Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2/144 у м. Харкові, та вчинення будь-яких реєстраційних дій.

Так, необхідність забезпечення позову вмотивована тим, що відповідач ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» може відчужити нежитлову будівлю літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, що розташована за адресою: просп. Петра Григоренка (Маршала Жукова), 2/144 у м. Харкові, іншим особам до вирішення справи по суті, що унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора.

Прокуратура вважає, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник спірного нерухомого майна ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальше ймовірне відчуження майна на користь інших осіб, передача нерухомого майна в оренду, зміна його призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Таким чином, наявність у ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірним майном на користь третіх осіб.

До того ж, прокуратура зауважує, що ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС», знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірним майном та як власник може ініціювати питання щодо зміни призначення та виду його функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень, шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами. Зазначене може призвести до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв`язку з наявністю майнового інтересу цих осіб, а також може зумовити необхідність звернення прокурора з іншим позовом для захисту порушених інтересів держави. Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на майно іншім особам, які не беруть участь у даному судовому процесі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову прокурора.

Також прокуратура вважає, що сам факт державної реєстрації за відповідачем права приватної власності на майно, яке знаходиться у його власності, формально наділяє його передбаченими законодавством необмеженими правомочностями власника (володіння, користування, розпорядження) щодо цього майна, отже можливість відповідача в будь-який момент відчужити спірне майно є очевидною, беззаперечною та не потребує додаткового доведення.

Проаналізувавши предмет та підстави позову у даній справі, прокуратура має обґрунтоване припущення про існування реальної загрози того, що відповідач, виступаючи зареєстрованим власником спірного майна, може розпорядитись останнім шляхом вчинення дій (правочинів) щодо нього на користь будь-яких третіх осіб та/або вчинити дії щодо зміни об`єкта нерухомого майна (зміна цільового призначення та/або поділ/об`єднання тощо), що, в свою чергу, призведе до неможливості реального поновлення інтересів держави в межах даної справи, без нових звернень до суду. Відтак, вказане фактично знівелює мету судового захисту та матиме наслідком не поновлення прав та інтересів держави.

Враховуючи вищевикладене, прокуратура вважає, що позовні вимоги прокурора підлягають забезпеченню шляхом встановлення ТОВ «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42212279) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783415863101). На думку прокуратури, збереження існуючого правового статусу та стану спірного майна до вирішення справи по суті забезпечить реальне виконання судового рішення в разі задоволення позову, чим фактично буде реалізована функція судового рішення як механізму ефективного поновлення порушених прав та інтересів держави в особі Харківської міської ради, що відповідає підставам для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених ст. ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Порядок вжиття судом заходів забезпечення позову врегульований статтями 136, 137, 140, 144 Господарського процесуального кодексу України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.

Згідно з пунктами 2, 4 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.

За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

У випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 13.12.2023 у справі № 921/290/23, від 31.05.2023 у справі № 906/1223/22, від 21.12.2022 у справі № 911/121/22.

Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 16.11.2023 у справі № 921/333/23, від 13.07.2022 у справі № 904/4710/21.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, при застосуванні заходів забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі №907/268/22, від 04.04.2023 у справі № 915/577/22.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 31.10.2022 у справі № 910/4192/22, у немайнових спорах суд вживає заходів забезпечення позову з превентивною метою щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, та, зважаючи на завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України), суд має встановити, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза унеможливлення чи суттєвого утруднення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача.

У справі № 910/1040/18 об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 16.08.2018 зазначила, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Водночас у таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

У випадку подання позову, можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.12.2023 № 904/1934/23, від 06.12.2023 № 917/805/23).

Отже, слід зазначити, що сам факт наявності зареєстрованого права власності на нерухоме майно вже свідчить про реальну можливість власника (відповідача) вільно розпоряджатися останнім.

Відтак існують підстави вважати, що без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник нерухомого майна може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд у будь-який час. При цьому, подальше ймовірне відчуження на користь третіх осіб, надання в оренду, зміна їх цільового призначення, поділ, виділ чи об`єднання ускладнить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся суду. Крім того, вчинення будь-яких дій зі спірним нерухомим майном до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким це нерухоме майно може бути передано в оренду або відчужено іншим чином.

Отже, існує реальна загроза того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження нежитлової будівлі літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783415863101) може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у разі задоволення позову.

Крім того, суд враховує, що обрані заходи забезпечення позову на період розгляду судом спору, не будуть перешкоджати діяльності відповідача, оскільки не позбавляють останнього його прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, а лише тимчасово обмежують право відповідача розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна та вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна.

За таких обставин, вказаний захід має наслідком лише збереження існуючого становища до завершення розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. При цьому, необхідність збереження правового статусу та стану спірного нерухомого майна відповідає умовам вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, вказані заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та застосовуються з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які можуть мати відповідні негативні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених прав позивача, що може бути встановлено лише за результатами розгляду спору по суті, а також виконання майбутнього судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд вважає, що заявлені прокуратурою заходи забезпечення позову безпосередньо стосуються предмета спору за відповідним позовом, а також узгоджуються з критеріями співмірності, розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та можуть забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача у разі ухвалення рішення про задоволення позову.

Таким чином, зважаючи на вказане, суд вважає за доцільне заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову задовольнити.

При цьому, суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджувалась, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті.

Згідно із ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Частинами 1 та 4 ст. 141 ГПК України встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

З урахуванням відсутності у суду інформації з приводу можливих збитків відповідача у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову, правові підстави для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються.

Суд доводить до відома сторін, що відповідно до ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 144 ГПК України особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Керуючись статтями 136, 137, 138, 140, 145, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву керівника Немишлянської окружної прокуратури м. Харкова про забезпечення позову, що подано одночасно з позовною заявою (вх.№3411/26 від 25.09.2026) - задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю «АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 42212279, юридична адреса: вул. Вернадського, буд. 22А, Харків, 61010) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. «З-1», загальною площею 22,4 кв.м, яка розташована за адресою: проспект Петра Григоренка, 2/144 у м. Харкові (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783415863101).

Стягувачем за цією ухвалою є: Немишлянська окружна прокуратура м. Харкова (Код ЄДРПОУ/Умовний код: 0291010824; бул. Б. Хмельницького, 36-А, м. Харків, 61099).

Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "АУДИТ-СИНТЕЗ ПЛЮС" (61010, Харківська обл., місто Харків, вул. Вернадського, будинок 22А, код ЄДРПОУ: 42212279).

Ухвала набирає законної сили 28.09.2026 та підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців до 29.12.2026.

Ухвала може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду в порядку ст. 256-257 ГПК України протягом десяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвалу складено та підписано 28.09.2026.

СуддяВ.В. Усата