Решение № 140146963, 29.09.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/817/26

2/152/853/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29 вересня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Войнаровського І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

25 травня 2026 року ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості. Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 36656,25 грн за кредитним договором №1907988 від 22 травня 2020 року та судові витрати.

Ухвалою суд від 25 травня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.38-39).

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином. При цьому, в прохальній частині позовної заяви, представник позивача просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.5).

06 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що вимоги позовної заяви вважає частково безпідставними і необгрунтованими, а відтак такими, що підлягають до частково задоволення. Зазначає, що вимоги позивача є частково безпідставними та суперечать обставинам справи. Дійсно 22 травня 2020 року було укладено між ТОВ «Мілоан», правонаступником прав і обов`язків якого є ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та ОСОБА_1 кредитний договір № 1907988. Відповідно до умов даного договору сума кредиту становить 8500 грн., що також визнається позивачем, який в позовній заяві вказує про надання кредиту в розмірі 8500 грн. Вказує, що враховуючи обставини справи, зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, з урахуванням потреб на які було надано кредит - споживчі потреби, тобто здійснення кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, а також те, що наданий кредит отримано для задоволення особистих потреб позичальника, таке кредитування здійснювалось на споживчі потреби, тому до спірних правовідносин вважає, що необхідно застосовувати законодавство щодо захисту прав споживачів. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 18 Закону продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним. У ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Очевидним є безпідставне намагання кредитора вимагати відсотки в розмірі 27306,25 грн., що становить 321,25% від суми наданого кредиту. Сторона відповідача вважає, що позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які, ОСОБА_1 , не міг оцінити належну. Звертає увагу суду на те, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як вид відповідальності за несвоєчасне виконання договору спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати грошове зобов`язання надмірні відсотки перетворюються на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання додаткових прибутків кредитором. Вважає, нарахований розмір відсотків в сумі 27306,25 грн. є непропорційно великою сумою компенсації, та становить істотний дисбаланс на шкоду прав споживача. Тому, в контексті дотримання Закону України «Про захист прав споживачів» виходить з того, що розмір відсотків за порушення строків повернення кредиту має ознаки несправедливого у розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Тому, вважає, що на користь ТОВ «ФК «Кредит Капітал» підлягає до стягнення заборгованість за кредитним договором № 1907988 від 22 травня 2020 року, в розмірі тіла кредиту 8500 грн. та проценти за користування кредитом в розмірі 4250 грн., що складають 50% від заборгованості тіла кредиту, а також комісія за видачу кредиту 850 грн. Відповідач не погоджується із сумою відповідних витрат та просить суд зменшити її розмір до 2000 грн. Вартість послуг на правову допомогу в розмірі 8000 грн. є необгрунтованою та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної роботи та значенням справи для її учасників, а також не співмірна складності справи. З огляду на вищевикладене, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з нього на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за тілом кредитом - 8500 грн., заборгованість за відсотками - 4250 грн., заборгованість за комісією 850 грн., та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 987,75 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37.10%). Зменшити розмір судових витрат на правову допомогу адвоката до 2000 грн. (а.с.43-45).

23 липня 2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення, в яких він вказує, що 22 травня 2020 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №1907988, згідно з умовами якого відповідач отримав 8500 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору №1907988 від 22.05.2020 р.) Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії і проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним Договором. ТОВ «Мілоан» надіслало відповідачеві одноразовий ідентифікатор із кодом для підписання договору у вигляді смс на номер телефону Відповідача, який той використав для підписання відповіді про прийняття пропозиції товариства щодо укладення кредитного договору №1907988 від 22.05.2020 р., що зафіксовано в ІТС товариства. Кредитний договір №1907988 від 22.05.2020 р., є укладеним в електронній формі Згідно п. 6.5 кредитного договору №1907988 від 22.05.2020 року, сторони погодили, що цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Кредитний договір укладений з додержанням вимог закону в тому числі в частині письмової форми. Відповідач заповнив Анкету-заяву на кредит №1907988 вказавши: бажану суму для отримання кредиту; ПІБ; дату народження; номер мобільного телефону та електронну пошту; паспортні дані; адреса реєстрації та адреса проживання. Звертаємо увагу суду, що особисті дані вказані: ОСОБА_1 в Анкеті-заяві на кредит співпадають з особистими даними, які вказані у відзиві на позовну заяву. Таким чином, враховуючи, що первинний кредитор не мав і не міг мати об`єктивної можливості знати персональні дані (зокрема адресу реєстрації, електронну пошту, паспортні дані) іншої особи, окрім самого: ОСОБА_1 , можна зробити обґрунтований висновок, що саме ОСОБА_1 вказав відповідний номер телефону та інші персональні дані свідомо й добровільно з метою отримання кредитних коштів, що унеможливлює заперечення факту укладення Кредитного договору ним особисто. Відповідач здійснив волевиявлення щодо укладення договору шляхом направлення підписаної електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповіді про прийняття пропозиції укласти кредитний договір №1907988 від 22.05.2020 року У підтвердження правомірності тверджень, викладених у позовній заяві, позивачем до суду було надано довідку про надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу. Зазначений документ є офіційним підтвердженням від первинного кредитора ТОВ "Мілоан" того, що фізична особа, ОСОБА_1 , був зареєстрований в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства шляхом введення одноразового ідентифікатора, який було направлено на номер телефону, вказаний відповідачем у власноруч заповненій Анкеті-заяві на отримання кредиту. Таким чином, надана довідка свідчить не лише про технічний факт надсилання коду, але й про завершення процедури ідентифікації відповідача в електронній системі кредитора відповідно до умов укладення договору споживчого кредитування. Це, у свою чергу, підтверджує належне волевиявлення сторін та вказує на укладення кредитного договору в порядку, визначеному чинним законодавством України. Відповідач передбачав всі наслідки, був ознайомлений з умовами кредитування та відповідальністю за порушення кредитних зобов`язань по кредитному договору. Згідно зі змістом Правил надання фінансових кредитів ТОВ "Мілоан", приймаючи пропозицію про укладання кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується із усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та цих правил, як невід`ємної його частини тощо. Тобто, підписання відповідачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення його з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору. Кредитний договір №1907988 від 22.05.2020 р. був укладений відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в свою чергу ТОВ «Мілоан» підписали даний договір за допомогою КЕП. КЕП і використання одноразового ідентифікатора є електронними підписами в розумінні Закону України «Про електронну комерцію», тому в даному випадку не порушено вимог щодо підписання Кредитного договору №1907988 від 22.05.2020 р. Тому, вважає, що відповідач та ТОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором (Копія міститься в матеріалах справи). В свою чергу відповідач, який заперечує факт укладення Кредитного договору з метою уникнення виконання зобов`язання та сплати заборгованості, не наводить жодних фактичних доказів на підтвердження своїх аргументів, а лише вказує на недоведеність зі сторони Позивача факт укладення договору. Зазначає, що сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором були передані Позивачу від Первинного кредитора згідно Договору відступлення прав вимоги №50-МЛ від 25.08.2020 р. Сума заборгованості Відповідача становить 36 656,25 грн., відповідно до Виписки з особового рахунка. Розрахунок здійснено відповідно до умов кредитного договору №1907899 від 22.05.2020 р. 1.1. Позикодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. 1.2. Сума кредиту становить 8500,0 грн. у валюті: Українські гривні. 1.3. Кредит надається строком на 17 днів з 22.05.2020. 1.4. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 08.06.2020. 1.5. Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити Позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 2656,25 грн. в грошовому виразі та 671,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 11156,25 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтована реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а Кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що Позикодавець і Позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі. 1.5.1. Комісія за надання кредиту: 850,00 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 1806,25 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. 1.6. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.2.2.3 цього Договору. Таким чином розрахунок заборгованості складається з: 1. Тіло кредиту 8 500,00 грн (п.1.2 Кредитного договору) 2.Комісія за надання кредиту 10,0% від тіла кредиту (п. 1.5.1 кредитного договору). Відповідно: 10,00% від 8500,00 = 850,00 грн нараховано комісії за надання кредиту. 3.Перший розрахунковий період, визначений графіком платежів ( Додаток №1 до Договору) складає 17 днів (з 23.05.2020 по 06.08.2020 включно) за який нараховується 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. 85 00* 1,25 % = 106,25 грн. щоденно від тіла кредиту (п. 1.5.2. кредитного договору) Відповідно: 106,25 грн * 17 днів = 1 806,25 грн нараховано процентів за перший розрахунковий період 4.Другий розрахунковий період визначений графіком платежів ( Додаток №1 до Договору) складає 60 днів (з 09.06.2020 по 07.08.2020 включно) за який нараховуються за стандартною процентною ставкою 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. 8500* 5,00 % = 425,00 грн. щоденно від тіла кредиту (п. 1.5.2. кредитного договору) Відповідно: 425,00 грн * 60 днів = 25 500,00 грн нараховано процентів за перший розрахунковий період Тіло кредиту + комісія за надання кредиту + проценти за перший розрахунковий період+ проценти за другий розрахунковий період. 8 500 грн +850,00 грн+1 806,25 грн+ 25 500,00грн=36 656,25 грн. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вказує, що представник відповідача у відзиві на позовну заяву звертає увагу суду на те що «З урахуванням викладеної підстави для стягнення з відповіді витрати на правову допомогу на суму 8000,00 відсутні.». З даним твердженням, не можна погодитись виходячи з наступного. 01.07.2025 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка Михайла Ігоровича було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107. Правові засади здійснення адвокатської діяльності в Україні регулюються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон). Відповідно до п.4 ч. ст.1 Закону договір про надання правничої допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. П. ч.1 ст.19 Закону визначено, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги відповідно до ст.26 Закону, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Разом з позовною заявою до суду було надано: Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107; Ордер; Акт №АД/24303 надання послуг правової (правничої) допомоги; Детальний опис наданих послуг до Акт №Д/24303 надання послуг правової (правничої) допомоги. Статею 30 Закону визначено, що Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Так, Детальним описом наданих послуг до №АД/24303 від 14.04.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року визначено перелік послуг які входять в суму правової допомоги, зокрема: Усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами кредитної справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта; подання заяви до суду від імені Клієнта. Однак представник Позивача надає комплекс другорядних правових послуг, які виходять з вищезазначених і не входять в деталізований опис, до прикладу: написання процесуальних заяв та клопотань по суті справи та направлення їх до суду; ознайомлення з відзивом на позовну заяву; підготовка та подання до суду відповідей на відзив та інші послуги. Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається з урахуванням складності справи, виконаної адвокатом роботи та часу, необхідного для її виконання. Отже, вказані додаткові дії адвоката, хоч і не завжди мають самостійне відображення у деталізованих актах наданих послуг, об`єктивно впливають на обсяг затраченого часу, що безпосередньо кореспондується із загальним розміром витрат на правничу допомогу. Таким чином, розмір витрат на правову допомогу у сумі 8 000 грн є обґрунтованим та підтвердженим договором №0107 від 01 липня 2025 року, ордером, актом №АД/24303 та детальним описом наданих послуг. З огляд на вищевикладене, представник позивача просить: прийняти додаткові пояснення до розгляду; позовну заяву задовольнити в повному обсязі та розгляд справи розглядати без участі представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» (а.с.46-50).

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд установив наступні обставини.

Судом встановлено, що 22 травня 2020 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №1907988 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 8500 грн строком на 17 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. З метою отримання кредитних коштів відповідач вказав свої анкетні дані та ідентифікаційний код (а.с.9-12).

Згідно з копією платіжного доручення 20093386 від 22 травня 2020 року, ТОВ «Мілоан» перерахувало на рахунок відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 8500 грн, згідно договору №1907988 (а.с.14).

Відповідно до копії відомостей про щоденні нарахування та погашення, надано кредит 8500 грн, нараховано комісію за оформлення кредиту 850 грн та нараховано проценти згідно договору (а.с.14 на звороті - 15).

Згідно з копією виписки з особового рахунку за кредитним договором №1907988 від 22 травня 2020 року, заборгованість відповідача перед позивач становить 36656,25 грн, з них: 8500 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 850 грн прострочена заборгованість за комісію та 27306,25 грн прострочена заборгованість за відсотками (а.с.15 на звороті).

25 серпня 2020 року, відповідно до договору відступлення прав вимоги №50-МЛ, ТОВ «Мілоан» (кредитор) передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор) права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості), в тому числі за кредитним договором №1907988 від 22 травня 2020 року (а.с.16-25).

01 квітня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до відповідача з претензією про виконання зобов`язань за кредитним договором, повернення кредиту (а.с.25 на звороті).

Згідно з повідомленням №46/12-11/119393/2026/БТ від 31 серпня 2026 року, наданого АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 емітовано в банку банківську платіжну картку № НОМЕР_2 та надано меморіальний ордер від 24 травня 2020 року щодо зарахування грошових коштів на банківський рахунок у сумі 8500 грн (а.с.60-61).

Установленим судом обставинам відповідають цивільні правовідносини, що виникають із кредитного договору, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов вищевказаного договору факторингу та відповідно до вимог ст. ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасного повернення грошових коштів, на час звернення позивача до суду відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, грошові кошти позивачу в повному обсязі не повернув, відповідач не заявляв вимог з приводу оспорювання договору, тому позивачем правомірно пред`явлено вимоги до відповідача про стягнення заборгованості.

Суд зауважує, що Договір містить прізвище, ім`я, по батькові відповідача, РНОКПП, паспортні дані, адресу, мобільний телефон, що підтверджує факт укладення Договору між первинним кредитором та відповідачем.

При цьому, відповідач, яка заперечує отримання кредитних коштів, на підтвердження своїх доводів, доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або доказів того, що вказаний картковий рахунок йому не належить, не надав.

Відтак суд наголошує, що в даній справі, за умови, що відповідач заперечував би отримання коштів, чи суму заборгованості, то саме він мав би надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов`язок доказування передбачає не лише обов`язок позивача довести свої вимоги, але й обов`язок відповідача спростувати такі вимоги ( частина 1 статті 81 ЦПК України).

Будь яких доказів, які б спростували як укладення самого кредитного договору, так і отримання відповідачем коштів на його банківський рахунок, останнім не надано

При цьому, суд зауважує, що відсоткова ставка за користування кредитними коштами була відповідачем погоджена, а виходячи з оплатного характеру кредитного договору, відсутні підстави вважати, що умови договору про сплату відсотків за користування кредитом є несправедливими та призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договору, оскільки вказаний розмір відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін у відповідному договорі (постанова Верховного Суду від 07.04.2021 року у справі №623/2936/19).

Отже, судом установлено факт невиконання відповідачем узятих зобов`язань за кредитним договором, що у свою чергу порушує право позивача на виконання умов договору та повернення суми кредиту, а тому порушене право підлягає судовому захисту.

Відповідно до статей 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 36656,25 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України установлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Європейський суд з прав людини у п.95 рішення від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У п.154 рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» Суд констатував, що в кожному з поданих рахунків-фактур, виписаних адвокатом заявника, зазначено загальну вартість багатьох юридичних послуг, без уточнення вартості кожної окремої послуги. Також, Суд висловив сумнів щодо існування об`єктивної необхідності здійснення деяких витрат, зазначених у цих рахунках-фактурах, зокрема, Суд не встановив, який прямий зв`язок може існувати між, в тому числі, листуванням зі сторонами процесу і не зі сторонами процесу з судовою процедурою. При цьому, Суд нагадав, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; тим часом сума, що її вимагав заявник, в будь-якому разі була надмірна.

Представником позивача ТОВ «Кредит-Капітал» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року з адвокатським об`єднанням «Апологет» №0107 (а.с.28 на звороті).

Відповідно до копії акту №Д/24303 надання послуг (правової (правничої) допомоги) від 19 вересня 2025 року, сума наданих послуг відповідно до договору становить 8000 грн (а.с.29 на звороті).

14 квітня 2026 року представником АО «Апологет» складено детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року (а.с.30).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Суд враховує те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Крім того, суд зауважує, що провадження у справі здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому представник позивача не приймає участі в судових засіданнях, що враховується судом при розподілі витрат на правничу допомогу.

Суд вважає, що зазначена сума адвокатських витрат в сумі 8000 грн. є неспівмірною зі складністю справи, яка є малозначною, та обсягом наданих адвокатських послуг.

Відтак, суд вважає, що співмірною у цій справі компенсацію вартості виконаної адвокатом роботи лише у сумі 2000 грн., з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу наданих у цьому випадку адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки справи до розгляду та впродовж судового розгляду. Зазначена сума адвокатських витрат є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг.

Отже, вимоги про стягнення судових витрат на надання правничої допомоги підлягають частковому задоволенню на суму 2000 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 13, 15, 16, 512, 514, 525, 526, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1907988 від 22 травня 2020 року у розмірі 36656 (тридцять тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 25 копійок, з них: 8500 грн заборгованість за сумою кредиту, 850 грн заборгованість за комісією та 27306,25 грн заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» понесені судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень та понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Згідно зі статтями 273, 354, 355 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.В. Войнаровський