Постановление суда № 140146664, 28.09.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/759/26

Номер провадження 1-кп/142/85/26

У Х В А Л А

іменем України

(про продовження строку тримання під вартою)

28 вересня 2026 року смт. Піщанка

Піщанський районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участі

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Харцизьк, Донецька область, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Брянка, Луганська область, місце проживання: АДРЕСА_2 , громадянина України, одруженого, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000164 від 01.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2026 року вказане кримінальне провадження було передано на розгляд судді ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 25 вересня 2026 року постановлено призначити у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120260201900000164 від 01.08.2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, підготовче судове засідання на 13 годину 30 хвилин 29 вересня 2026 року, викликати прокурора, обвинувачених, їх захисників та потерпілого.

Разом з тим, 25 вересня 2026 року начальником Гайсинського відділу Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 було подано клопотання про продовження дії обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком, на 60 діб та встановити заставу у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму.

Клопотання мотивоване тим, що Слідчим відділенням відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 01.08.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020190000164 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 345 КК України.

В ході розслідування кримінального провадження встановлено, що 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин

24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час.

Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.

Згідно доповіді тимчасово виконуючого обов`язки командира військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 перебуває на посаді номера обслуги 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 .

Солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов`язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов`язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов`язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам`ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов`язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).

Відповідно до вимог ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України номера обслуги 1 протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_5 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 01.08.2026 старший розвідник-водій відділу організації оперативно-розшукової діяльності головного оперативно-розшукового відділу (далі ВООРД ГОРв) ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ДПСУ) майстер- сержант ОСОБА_4 та начальник групи ОТЗ ВООРД ГОРв ОСОБА_8 , являючись співробітниками правоохоронного органу, виконуючи свої службові обов`язки та згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» підлягає захисту, будучи одягненими у формений одяг, та діючи відповідно до покладених на них завдань, відповідно до службового завдання начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 05/27216/26-Вн від 01.08.2026 на виїзд офіцерів головного оперативно-розшукового відділу НОМЕР_3 прикордонного загону для роботи в прикордонному оперативно-розшуковому відділі (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) та відповідно до розрахунку сил і засобів, задіяних до проведення профілактичних заходів на території Тульчинського району на 01.08.2026 залучені до забезпечення ефективного стану організації оперативно-розшукової діяльності та посилення заходів з викриття та припинення протиправних схем незаконної міграції.

Так, 01.08.2026 орієнтовно о 16:00 год перебуваючи на мобільному пості (КРП) у складі старшого розвідника -водія ВООРД ГОРв ОСОБА_4 та начальника групи ОТЗ ВООРД ПОРв ОСОБА_8 , які були задіяні для посилення заходів з викриття та припинення протиправних схем незаконної міграції в однострої, на службовому автомобілі «Renault Duster», д.н.з. НОМЕР_4 , під час несення служби на роздоріжжі с. Вільшанка-Довжок-Шуми Тульчинського району Вінницької області виявили автомобіль «Volkswagen Passat В5», д.н.з. НОМЕР_5 , що не виконав вимогу зупинки.

Водій вказаного транспортного засобу солдат ОСОБА_5 , законну вимогу працівника ДПСУ про зупинку проігнорував та розпочав втечу. Працівники Державної прикордонної служби України розпочали переслідування автомобіля, яке тривало до с. Верхня Слобідка, а саме солдат ОСОБА_5 проїхав до крутого пагорба в с. Верхня Слобідка Тульчинського району Вінницької області де здійснив різку зупинку та разом із ОСОБА_7 рухався по лісистій місцевості в напрямку с. Рудник. Після цього, старший розвідник - водій ВООРД ГОРв ОСОБА_4 почав наздоганяти вказаних вище осіб. Перебуваючи в лісистій місцевості ОСОБА_4 наздогнав солдата ОСОБА_5 та схопив його за верхній одяг з метою припинення вчинення протиправних дій та в цей час солдат ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, який несе службу в форменому одязі, з метою нанесення тілесних ушкоджень завдав близько 10 ударів руками по обличчю ОСОБА_4 та здійснив укус лівої руки в області долоні.

Після цього, до них підбіг ОСОБА_7 , який з метою перешкоджання виконанню своїх службових обов`язків працівником правоохоронного органу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, який несе службу в форменому одязі, з метою нанесення тілесних ушкоджень почав наносити ОСОБА_4 удари ногою по голові та обличчю.

Після цього, ОСОБА_7 втік у невідомому напрямку, а солдат ОСОБА_5 був доставлений до ВІПС с. Грабарівка ДПСУ.

У результаті нанесених ударів відповідно до медичної довідки працівнику прикордонної служби ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі та голові, а також укусу лівої руки в області долоні.

Крім того, згідно наказу командира військові' частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 23.08.2025 №242 солдат ОСОБА_5 зарахований до списків особового складу військової частини, прийняв справи та посаду номера обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 .

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки НОМЕР_6 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_5 учинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 20.05.2026 не пізніше 20:00 год. солдат ОСОБА_5 будучи військовослужбовцем призваним за мобілізацією, на особливий період, перебуваючи на посаді номер обслуги протитанкового відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_2 , діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації роти вогневої підтримки батальйону військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_4 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 01.08.2026, коли був затриманий працівниками відділення поліції №1 Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області, за адресою: с. Грабарівка Тульчинського району Вінницької області, чим припинив кримінально - протиправну діяльність.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_5 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про вчинене самовільне залишення військової частини не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

В клопотанні зазначено, що вина ОСОБА_9 , підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, які містяться у протоколі допиту потерпшого ОСОБА_4 , протоколах допиту свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_8 , протоколі затримання ОСОБА_5 , матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_2 .

Повідомлення про підозру про вчинення ОСОБА_12 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, складено та вручено підозрюваному 02.08.2026 о 17 год. 10 хв., старшим слідчим слідчого відділення поліції № 1 Тульчинського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_13 .

Повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри про вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 та ч. 2 ст. 345 КК України складено та вручено 03.08.2026 слідчим слідчого відділення відділення поліції № і Тульчинського РВП Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_14 .

Також прокурор зазначає, що 03.08.2026 Крижопільським районним судом підозрюваному ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, по 29.09.2026 включно.

Також є підстави вважати, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній може знищити паспорт громадянина України, військовий квиток, та інші документи, які підтверджують приналежність останньої до громадянства України та проходження військової служби в Збройних Силах України.

Крім того, ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення. Також необхідно врахувати, що ОСОБА_5 , вчинив кримінальні правопорушення, під час воєнного стану, а також, підозрюваний, перебуваючи на волі, може розголосити відомі йому відомості, що містять державну таємницю, громадянам та військовослужбовцям інших держав, що може завдати істотної шкоди суверенітету та територіальній цілісності України, а також підірвати боєздатність Збройних Сил України.

Оскільки в даному кримінальному провадженні наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, є достатні підстави для продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .

Питання щодо обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного ОСОБА_5 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не ставиться, оскільки лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить в подальшому виконання підозрюваним ОСОБА_5 , усіх процесуальних рішень та унеможливить спроби останнього перешкоджати законній діяльності органів досудового розслідування.

Іншими обставинами, що відповідно до ст. 178 КПК України підлягають врахуванню при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, є те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого кримінального правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, а також умисного нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років. Вказані обставини у сукупності з іншими встановленими судом обставинами підлягають врахуванню при оцінці необхідності подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заперечив проти клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на відсутність належної аргументації щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, подала письмові заперечення, які долучено до матеріалів кримінального провадження. У поданих запереченнях сторона захисту зазначила, що клопотання прокурора є необґрунтованим та ґрунтується на припущеннях, звернула увагу на рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2026, яким визнано неконституційною частину восьму статті 176 КПК України, та зазначила про необхідність індивідуальної оцінки наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Захист вказав, що прокурором не наведено нових обставин та доказів, які б свідчили про збереження або посилення таких ризиків, а сама тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути єдиною підставою для подальшого тримання особи під вартою. У зв`язку з цим захисник просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та змінити ОСОБА_5 запобіжний захід на більш м`який, а саме домашній арешт.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 та просив продовжити строк тримання під вартою на 60 днів, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд встановив наступне.

Згідно обвинувального акту, солдат ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, тобто у самовільному залишенні місця служби, військовослужбовцем, без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану; ч. 2 ст. 345 КК України, тобто умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень у зв`язку із виконанням цим працівником службових обов`язків.

Чинним КПК України передбачено, що запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно положень ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені цією нормою. При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд має встановити наявність відповідних ризиків, оцінити їх характер та ступінь, а також перевірити, чи є достатні підстави вважати, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти таким ризикам.

Згідно положень ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім іншого, під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу мають бути оцінені в сукупності всі юридично значимі обставини, визначені в ст. 178 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 КПК України якщо після подання клопотання про застосування запобіжного заходу слідчому, прокурору стали відомі інші обставини, що можуть вплинути на вирішення судом питання про застосування запобіжного заходу, він зобов`язаний доповнити або змінити клопотання, або замінити його новим клопотанням.

Солдат ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, та ч. 2 ст. 345 КК України, яке є нетяжким злочином, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років.

Також, суд керується положеннями ч. 1 ст. 178 КПК України, відповідно до яких при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

З практики ЄСПЛ вбачаються та діють принципи конвенційного прецедентного права як підстави для відмови в звільненні особи з-під варти, а саме: 1. ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСППЛ «Штегмюллер проти Австрії» від 10.11.1969 року; 2. ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесові здійснення правосуддя (рішення ЄСППЛ «Вемгофф проти Німеччини» від 27.06.1968 року).

Також суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що є обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений перебуваючи на свободі може переховуватись від суду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом, з метою уникнути покарання та вчинити інше правопорушення, що перешкоджатиме встановленню істини по даному кримінальному провадженню, а тому обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти наявним ризикам, в зв`язку з чим обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Доводи захисника ОСОБА_6 щодо необґрунтованості клопотання прокурора та можливості застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують встановлених судом обставин щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи характер пред`явленого ОСОБА_5 обвинувачення, обставини кримінального провадження, дані про особу обвинуваченого та встановлені ризики, суд приходить до висновку, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання завдань кримінального провадження. Посилання сторони захисту на рішення Конституційного Суду України № 4-р(ІІ)/2026 саме по собі не свідчить про відсутність підстав для подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки питання щодо необхідності його застосування підлягає вирішенню судом з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Разом з тим, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, характеру та ступеня встановлених ризиків, даних про особу обвинуваченого, а також необхідності забезпечення періодичного судового контролю за доцільністю подальшого застосування найбільш суворого запобіжного заходу, суд вважає достатнім продовжити строк тримання ОСОБА_5 під вартою на 30 діб, а не на 60 діб, як просив прокурор.

Враховуючи обставини кримінального провадження, характер пред`явленого обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, встановлені судом ризики та положення ч. 5 ст. 182, ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка є достатньою для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим судом ризикам.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями ч. 1 ст. 1, ст. 8, ст.ст. 177, 178, ч. 1 ст. 183, ч. 3 ст. 331, ч. 2 ст. 369, 370 - 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: м. Харцизьк, Донецька область, місце проживання, АДРЕСА_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 , раніше не судимому, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 30 днів, тобто до 28 жовтня 2026 року включно.

Визначити суму застави у розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) гривень 00 копійок, яку необхідно внести на депозитний рахунок отримувача: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26286152; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA688201720355219002000000401.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

1) прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; 4) утриматись від спілкування із особами, які є свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні; 5) здати на відповідальне зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорта) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; 6) носити електронний засіб контролю.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Копію ухвали направити до Державної установи "Вінницька установа виконання покарань ( №1)".

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Піщанський районний суд протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим в цей же строк з дня вручення йому копії даної ухвали.

Суддя: