Постановление суда № 140146467, 29.09.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.09.2026 Справа№914/3064/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І. розглянувши матеріали заяви Гаражно-будівельного кооперативу «Зодіак-Львів»

про забезпечення позову у справі №914/3064/26

за позовом: Гаражно-будівельного кооперативу «Зодіак-Львів», м.Львів

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м.Львів

про: визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Львівських МЕМ Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», оформлене протоколом від 21.08.2026 № 03836-НП

встановив:

28.09.2026 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Гаражно-будівельного кооперативу «Зодіак-Львів», до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Львівських МЕМ Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», оформлене протоколом від 21.08.2026 № 03836-НП.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026, справу №914/3064/26 розподілено судді У.І.Ділай.

Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходів для забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго», Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», в особі будь-яких його органів, представників, працівників, та/або контрагентів (у тому числі, але не виключно, за зверненням будь-яких третіх осіб), учиняти будь-які дії та/ або бездіяльність, що можуть мати наслідком припинення чи обмеження електропостачання та/ або розподілу електричної енергії на об`єкті Гаражно-будівельний кооператив «ЗОДІАК-ЛЬВІВ» за адресою: 79032, м. Львів, вул. Хлібна, 4, до набрання остаточного рішення у справі законної сили.

В обґрунтуванні заяви заявник покликається на наступні обставини.

Між позивачем та ПрАТ «Львівобленерго» укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії від 06.05.2019 №54477 (ЕІС код площадки: 62Z847478313447E). Постачання електричної енергії на цей об`єкт здійснює ТОВ «Львівенергозбут» як постачальник універсальних послуг.

16.07.2026 представниками Львівських МЕМ ПрАТ «Львівобленерго» складено акт про порушення НП № 03836, а 21.08.2026 комісією прийнято оскаржуваний протокол (рішення) № 03836-НП, яким визначено обсяг спожитої на непобутові потреби електричної енергії 18 612 кВт·год.

На підставі оскаржуваного рішення ТОВ «Львівенергозбут» здійснило коригуючий перерахунок та 06.09.2026 виставило позивачу рахунок на 159856 грн 24 коп. (рахунок № 5300014195260819 за серпень 2026 р.).

18.09.2026 ТОВ «Львівенергозбут» надіслало позивачу попередження про припинення постачання електричної енергії № 26/373403, згідно з яким за наявності заборгованості у розмірі 159 856 грн 24 коп. електропостачання на об`єкти позивача буде припинено повністю з 10:00 год 14.10.2026.

Таким чином, позивач звертає увагу на загрозу припинення енергопостачання об`єкта позивача. При цьому, відповідач та третя особа не позбавлені права та технічної можливості здійснити припинення електропостачання його об`єкту з підстав несплати заборгованості на суму 159 856, 24 грн, яка була нарахована на підставі рішення, яке оскаржує позивач.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електроживлення.

Положення абзацу четвертого цього пункту не поширюються на непобутового споживача, якщо припинення електроживлення його об`єкта пов`язане з фактом заборгованості непобутового споживача перед електропостачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та/або за договором про реструктуризацію заборгованості.

Між ПрАТ «Львівобленерго» (постачальник) та позивачем, як споживачем електричної енергії, укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Постачання електричної енергії для забезпечення електроустановок позивача здійснювалось за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів, встановленими зокрема, Додатком 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 № 483.

Як зазначено в заяві, позовна вимога є немайновою, а тому ключовим є питання, чи зможе позивач захистити своє право в межах одного цього провадження. Якщо відключення відбудеться 14.10.2026, то навіть подальше задоволення позову не усуне вже завданої шкоди: об`єкт позивача буде знеструмлено на весь період розгляду справи, включно з осінньо-зимовим періодом, а позивач буде змушений ініціювати нові судові процеси про зобов`язання відновити електропостачання та про відшкодування збитків.

Щодо зустрічного забезпечення заявник зазначає, що заявлений захід не пов`язаний з арештом майна чи грошових коштів, не завдає відповідачу чи третій особі майнових втрат і не створює ризику збитків, а тому підстав для застосування зустрічного забезпечення в розумінні ст. 141 ГПК України немає.

При прийнятті ухвали суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України), господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі N 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

В обґрунтування необхідності забезпечення позову обраним шляхом, позивач вказує, що відповідачі не позбавлені права та технічної можливості здійснити припинення електропостачання його об`єкту і доказом того, що третя особа у справі має намір вчинити такі дії, є попередження про припинення постачання електричної енергії, викладене у листі від 18.09.2026, вих. N 26/373403, з підстав несплати заборгованості на суму 159856,24 грн. яка була нарахована на підставі рішення, яке оскаржує позивач.

Заявник зазначає, що обраний ним спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом поданого позову та є необхідним, оскільки до вирішення судом питання правомірності рішення та коригуючого рахунку існує реальна загроза відключення позивачу електроенергії та настання для позивача негативних наслідків.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії.

Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесеності виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи та інших осіб.

У разі звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі їх задоволення не вимагатиме примусового виконання, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. При цьому в таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет вірогідності, належності, допустимості та достовірності.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Відповідно до усталених висновків Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі N 910/1040/18, від 21.02.2020 у справі N 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі N 910/72/20, від 15.01.2021 у справі N 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі N 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі N 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі N 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі N 911/3208/21, від 24.04.2024 у справі N 754/5683/22.

Згідно зі ст. 73, 74, 77, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Вищезазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.05.2025 у справі N 916/1431/24.

Відповідно до абз. 4, 5 п. 7.11 ПКЕЕ на період розгляду судом справи з питань порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, припинення електроживлення об`єкта такого споживача, пов`язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови надання споживачем стороні-ініціатору припинення електроживлення до дня відключення його об`єкта відповідної ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електроживлення.

Положення абзацу четвертого цього пункту не поширюються на непобутового споживача, якщо припинення електроживлення його об`єкта пов`язане з фактом заборгованості непобутового споживача перед електропостачальником за договором про постачання електричної енергії споживачу, договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, договором про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" та/або за договором про реструктуризацію заборгованості.

Між ПрАТ «Львівобленерго» (постачальник) та позивачем, як споживачем електричної енергії, укладено публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Постачання електричної енергії для забезпечення електроустановок позивача здійснювалось за фіксованими цінами на електричну енергію для побутових споживачів, встановленими зокрема, Додатком 3 до Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 червня 2019 № 483.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі N 344/13201/23 відступила від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів від 06.05.2024 у справі N 922/5196/23, та зазначила, що вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі п. 7.11 ПРРЕЕ здійснюється з використанням інституту процесуального права - забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів. Окреме застосування п. 7.11 ПРРЕЕ призведе до виникнення інших судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

Так, Верховний Суд у своїй постанові зазначив:

"90.Мета застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ збігається з метою забезпечення позову, а тому його реалізацію необхідно здійснювати в межах відповідного спору до ухвалення судового рішення по суті справи.

91.Вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі пункту 7.11 ПРРЕЕ здійснюється шляхом використання інституту процесуального права - забезпечення позову, це буде відповідати завданням та основним засадам судочинства.

92.Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призводить до штучного подвоєння судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

93.Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з огляду на зміст цієї норми права, а саме постановлення ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

94.У протилежному випадку, якщо електропостачальники не виконують вимоги пункту 7.11 ПРРЕЕ в межах ініційованого спору, це наслідок, матиме звернення до суду в рамках іншого судового процесу.

95.Реалізація передбаченого пунктом 7.11 ПРРЕЕ права на збереження електропостачання на час вирішення судового між споживачем і електропостачальником через механізм статей 149, 150 ЦПК України сприяє зменшенню кількості справ позовного провадження між тими ж сторонами про той самий предмет, пришвидшенню розгляду, полегшує можливість примусового виконання та скорочує термін на захист прав споживачів.

96.Таким чином, споживач має право звернутися до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.

….

106.Окреме застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ призведе до виникнення інших судових спорів у справах за позовами споживачів до електропостачальників, що не відповідає розумності строків розгляду справи судом та принципу процесуальної економії.

107.Отже, у випадку звернення споживача до суду за захистом своїх прав безальтернативним та найефективнішим для практичного застосування пункту 7.11 ПРРЕЕ є механізм забезпечення позову з постановленням ухвали про заборону відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.".

Слід звернути увагу на те, що висновки зазначеної постанови ВП ВС від 11.02.2026 у справі N 344/13201/23 стосуються випадків вжиття заходів забезпечення позову, коли позивач оскаржує факт порушення ним ПРРЕЕ та/або умов відповідних договорів.

Згідно з матеріалами цієї справи, позивач подав до Господарського суду Львівської області суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення комісії з розгляду актів про порушення Львівських МЕМ Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», оформлене протоколом від 21.08.2026 № 03836-НП.

Суд вважає, що у спірних правовідносинах вжиття заходів забезпечення позову щодо яких позивачем подана відповідна заява є виправданим, оскільки їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача в майбутньому, діяльність якого буде паралізована внаслідок припинення електропостачання. Зазначені наслідки є невідворотними: навіть у разі задоволення позову відновлення електропостачання потребуватиме значного часу, а завдані збитки настануть негайно.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.02.2026 у справі N 344/13201/23 (пункт 89) прямо визнала, що процедура відновлення постачання електричної енергії є тривалою, а тому безпідставне припинення з подальшим тривалим відновленням саме по собі порушує права споживача. Це свідчить, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить, а почасти й унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Отже, шкода, яка може бути завдана внаслідок не вжиття заходів забезпечення позову, значно більша, ніж ті негативні наслідки для відповідача, які можуть настати внаслідок вжиття цих заходів.

У даному випадку Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» надіслало попередження про припинення, що підтверджує обґрунтованість побоювання позивача щодо порушення його права, і наявність підстав для вжиття відповідних заходів забезпечення позову у даному спорі.

Тобто, забезпечення позову виконує не лише функцію гарантування виконання потенційного позитивного рішення суду на користь позивача, але й превентивну функцію, запобігаючи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся, в рамках даного судового провадження без подання нових позовів.

Зважаючи на вище викладене, суд вважає, що у спірних правовідносинах конкретний захід забезпечення позову (заборона вчиняти будь-які дії з припинення та/або обмеження постачання та/або розподілу (передачі) електричної енергії) співмірний позовним вимогам, оскільки при його застосуванні забезпечується:

- можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача;

- збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору. Така заборона не є надмірним втручанням в права та обов`язки відповідача (встановлена судом заборона узгоджується з законодавчою);

- співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Отже, заходи забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» до набрання законної сили рішенням суду у цій справі вчиняти дії з припинення, обмеження або відключення розподілу (передачі) електричної енергії на об`єкт Гаражно-будівельного кооперативу «ЗОДІАК-ЛЬВІВ» за адресою: 79032, м. Львів, вул. Хлібна, 4, є розумним, адекватним та ефективним способом забезпечення позову та відповідають меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі.

Щодо зустрічного забезпечення слід зазначити таке.

Відповідно до положень ст. 140 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

Враховуючи наведене положення коментованої статті та встановлені критерії щодо визначення способу зустрічного забезпечення, зважаючи на обставини справи та немайновий характер спору, суд приходить до висновку, що застосування зустрічного забезпечення в грошовому виразі не є доцільним у даному випадку.

Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву Гаражно-будівельного кооперативу «Зодіак-Львів» задовольнити.

2.До набрання законної сили судовим рішенням у справі №914/3064/26 вжити заходів щодо забезпечення цього позову, а саме: заборонити Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» учиняти будь-які дії та/ або бездіяльність, що можуть мати наслідком припинення чи обмеження електропостачання та/ або розподілу електричної енергії на об`єкті Гаражно-будівельний кооператив «Зодіак-Львів» за адресою: 79032, м. Львів, вул. Хлібна, 4.

Стягувач: Гаражно-будівельний кооператив «Зодіак-Львів» (79032, Львівська область, місто Львів, вулиця Хлібна, 4; ідентифікаційний код 25246067).

Боржник-1: Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» (79026, Львівська область, місто Львів, вулиця Козельницька, 3; ідентифікаційний код 00131587).

Боржник-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (79016, Львівська область, місто Львів, вулиця Шевченка, 1; ідентифікаційний код 42092130).

3.Строк пред`явлення ухвали до примусового виконання три роки з наступного дня після її прийняття.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Уляна ДІЛАЙ