Решение № 140146427, 29.09.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2525/25

Провадження № 2-др/132/11/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"29" вересня 2026 р. місто КАЛИНІВКА

Калинівський районний суд Вінницької області у складі: головуючого судді СЄЛІНА Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, заяви представників відповідача ОСОБА_1 адвоката Піпка Андрія Миколайовича та адвоката Слободянюка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 132/2525/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у цивільній справі № 132/2525/25 (номер провадження 2/132/509/26), у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг - відмовлено.

Під час розгляду справи інтереси відповідача Мельника В.В. представляли адвокати Піпко Андрій Миколайович та Слободянюк Микола Володимирович.

12 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Піпко Андрій Миколайович подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ТОВ «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19379грн.20коп.

На підтвердження заявлених витрат адвокатом Піпком А.М. подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, згідно з яким правнича допомога у справі № 132/2525/25 у суді першої інстанції надавалася в період з 23 вересня 2025 року по 08 червня 2026 року та оцінена сторонами у фіксованому розмірі 19379грн.20коп.

Згідно з поданим детальним описом адвокатом Піпком А.М. здійснювалися, зокрема, консультації та роз`яснення з правових питань, підготовка та подання процесуальних заяв, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання відзиву на позовну заяву, підготовка та подання заперечення на відповідь на відзив, підготовка заяви про долучення доказів, участь у підготовчому провадженні, а також участь у судовому засіданні 08 червня 2026 року.

До заяви також додано акт приймання-передачі наданих послуг № 2 від 12 червня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 підтвердив належне виконання адвокатом Піпком А.М. умов договору про надання правової допомоги № 3, відсутність претензій до адвоката та визначення гонорару за надану правничу допомогу у розмірі 19379грн.20коп., який підлягає сплаті згідно з рахунком адвоката.

Того ж 12 червня 2026 року через систему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Слободянюк Микола Володимирович подав окрему заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з ТОВ «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19379грн.20коп.

На підтвердження заявлених витрат адвокат Слободянюк М.В. подав детальний опис робіт, відповідно до якого правнича допомога у справі № 132/2525/25 у суді першої інстанції надавалася в період з 30 квітня 2025 року по 08 червня 2026 року та оцінена сторонами у фіксованому розмірі 19379грн.20коп.

Згідно з детальним описом адвокатом Слободянюком М.В. здійснювалися консультації та роз`яснення з правових питань, підготовка і подання заяви про внесення даних РНОКПП до відомостей про учасників справи, ознайомлення з матеріалами справи, підготовка заяви про участь у справі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, підготовка і подання відзиву на позовну заяву, підготовка і подання заперечення на відповідь на відзив, а також участь у судовому засіданні 08 червня 2026 року.

До заяви також додано акт приймання-передачі наданих послуг № 3 від 12 червня 2026 року, відповідно до якого ОСОБА_1 підтвердив належне виконання адвокатом Слободянюком М.В. умов договору про надання правової допомоги № 3, відсутність претензій до адвоката та визначення гонорару за надану правничу допомогу у розмірі 19379грн.20коп., який підлягає сплаті згідно з рахунком адвоката.

Заяві адвоката Піпка А.М. присвоєно номер провадження 2-др/132/11/26, заяві адвоката Слободянюка М.В. номер провадження 2-др/132/12/26.

Відповідно до протоколів передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03 липня 2026 року зазначені заяви передано на розгляд судді Сєліна Є.В.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 23 вересня 2026 року заяву представника відповідача адвоката Піпка Андрія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення, якій присвоєно номер провадження 2-др/132/11/26, та заяву представника відповідача адвоката Слободянюка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення, якій присвоєно номер провадження 2-др/132/12/26, об`єднано в одне провадження, якому присвоєно номер 2-др/132/11/26.

15 червня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника ТОВ «Енера Вінниця» Говдика Тараса Ярославовича надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому представник позивача просив зменшити на 85 відсотків розмір витрат, заявлених до стягнення на користь адвоката Піпка А.М., та на 85 відсотків розмір витрат, заявлених до стягнення на користь адвоката Слободянюка М.В.

В обґрунтування клопотання представник ТОВ «Енера Вінниця» посилався на малозначність справи, нетривалість участі адвокатів у судових засіданнях, тотожність та дублювання виконаної ними роботи, підготовку однакових процесуальних документів, відсутність доведеної необхідності одночасної участі у справі двох адвокатів, відсутність у актах приймання-передачі деталізації вартості кожної окремої послуги та кількості витрачених годин, відсутність доказів фактичної сплати гонорару, а також на надмірність заявлених до відшкодування сум.

Судом також встановлено, що у відзиві на позовну заяву від 23 вересня 2025 року адвокат Слободянюк М.В. повідомляв про очікувані витрати відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 20000грн.00коп., виходячи із запланованої витрати часу у 16 годин.

У відзиві на позовну заяву від 23 вересня 2025 року адвокат Піпко А.М. повідомляв про очікувані витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 19379грн.20коп.

Під час судових дебатів адвокати Слободянюк М.В. та Піпко А.М. також заявили про намір подати докази понесених витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Оцінивши доводи заявників, заперечення представника позивача, подані докази та матеріали цивільної справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України одним із основних завдань та засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою та другою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та/або значенням справи для сторони.

Частина п`ята статті 137 ЦПК України передбачає, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Таким чином, законодавець розмежовує два питання: визначення розміру гонорару у відносинах між адвокатом і клієнтом та визначення розміру витрат, які підлягають компенсації за рахунок іншої сторони процесу. Домовленість адвоката з клієнтом щодо певного розміру гонорару сама по собі не зумовлює обов`язку суду стягнути саме таку суму з іншої сторони.

Такий правовий підхід відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), відповідно до яких при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їх розміру з урахуванням конкретних обставин справи. Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що саме сторона, яка заявляє вимогу про відшкодування витрат, має вчинити необхідні процесуальні дії для їх підтвердження, а інша сторона має право заперечувати проти таких вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22), сформульовано правову позицію, відповідно до якої суд не вправі втручатися у договірні відносини адвоката та клієнта щодо визначення розміру гонорару, однак під час розподілу судових витрат суд має оцінити, які саме витрати підлягають компенсації іншою стороною з урахуванням установлених законом критеріїв співмірності. Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що у випадку встановлення договором фіксованого розміру гонорару відсутність у детальному описі відомостей про фактичну кількість витраченого часу сама по собі не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат, однак неспівмірність фіксованого гонорару може доводитися з урахуванням складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених документів, кількості судових засідань та тривалості розгляду справи.

Отже, довід представника ТОВ «Енера Вінниця» про те, що сама відсутність у детальних описах зазначення кількості годин роботи адвокатів безумовно виключає можливість компенсації витрат, суд відхиляє. За умов встановлення фіксованого гонорару кількість фактично витрачених годин не є способом його обчислення.

Разом із тим відсутність такої інформації не позбавляє суд можливості оцінити співмірність заявленого фіксованого гонорару за іншими об`єктивними критеріями, передбаченими частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд також відхиляє як самостійну підставу для відмови у відшкодуванні витрат довід представника позивача про відсутність квитанцій або банківських виписок про фактичну сплату ОСОБА_1 гонорару адвокатам.

Зі змісту пункту 1 частини другої статті 137 та частини восьмої статті 141 ЦПК України вбачається, що для цілей розподілу судових витрат враховуються як витрати, які сторона вже сплатила, так і витрати, які вона має сплатити. У поданих актах приймання-передачі наданих послуг прямо зазначено, що визначений сторонами гонорар підлягає сплаті відповідно до рахунків адвокатів.

Таким чином, відсутність на момент розгляду заяви документів про фактичне перерахування коштів адвокатам не свідчить про відсутність у відповідача витрат, які підлягають сплаті за укладеними договорами про надання правничої допомоги.

Водночас сам факт існування договірного зобов`язання ОСОБА_1 перед адвокатами не звільняє суд від обов`язку визначити розмір витрат, який може бути покладений на іншу сторону.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих доказів.

У цій справі відповідач своєчасно повідомив суд про намір вимагати компенсації витрат на професійну правничу допомогу: відповідні заяви були зроблені у відзивах та під час судових дебатів, а докази розміру витрат подано 12 червня 2026 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення рішення від 08 червня 2026 року.

Отже, вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів розміру судових витрат відповідачем дотримано.

Згідно з частиною другою статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові інші судові витрати покладаються на позивача.

Оскільки рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «Енера Вінниця» відмовлено повністю, відповідач як сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на компенсацію понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.

Разом із тим під час визначення конкретного розміру такої компенсації суд зобов`язаний дотримуватися критеріїв співмірності, розумності та необхідності витрат.

Європейський суд з прав людини послідовно виходить із того, що компенсації підлягають лише ті судові та інші витрати, щодо яких доведено, що вони були фактичними, необхідними, а їх розмір обґрунтованим. Такий підхід, зокрема, викладений у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04.

Суд враховує також положення статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідно до яких гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту, а порядок його обчислення, розмір, порядок сплати та інші умови визначаються договором про надання правничої допомоги.

При цьому встановлення сторонами договору фіксованого гонорару є проявом свободи договору та не може бути змінене судом у межах відносин між адвокатом і клієнтом. Проте при вирішенні питання про компенсацію таких витрат за рахунок іншої сторони суд оцінює їх відповідність процесуальним критеріям співмірності.

Судом встановлено, що у цій справі професійну правничу допомогу відповідачу фактично надавали два адвокати Піпко А.М. та Слободянюк М.В., кожним із яких заявлено до стягнення однакову суму 19379грн.20коп., тобто загалом 38758грн.40коп.

Із поданих детальних описів убачається, що обидва адвокати здійснювали значну частину однакових за характером процесуальних дій: обидва надавали консультації, ознайомлювалися з матеріалами справи, готували та подавали відзив на позовну заяву, готували та подавали заперечення на відповідь на відзив, брали участь у судовому розгляді та заявляли про необхідність компенсації витрат.

Таким чином, хоча кожен із адвокатів здійснював окремі процесуальні дії, основний масив правничої роботи, пов`язаної з формуванням та реалізацією правової позиції відповідача, за змістом значною мірою дублювався.

Сам по собі факт залучення стороною двох адвокатів не суперечить законодавству та не може бути підставою для автоматичної відмови у відшкодуванні витрат. Особа має право самостійно обирати кількість представників та організовувати захист своїх інтересів.

Однак при вирішенні питання про те, яка частина витрат може бути покладена на іншу сторону, суд має оцінити необхідність та обсяг відповідної правничої допомоги саме з точки зору її компенсації за рахунок процесуального опонента.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б свідчили про те, що для забезпечення належного представництва інтересів відповідача у цій конкретній справі одночасне виконання двома адвокатами однакових або істотно подібних процесуальних завдань було необхідним у повному заявленому обсязі.

При цьому суд бере до уваги, що предметом розгляду була вимога про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Розгляд справи не вимагав проведення експертиз, допиту значної кількості свідків, дослідження значного масиву складних первинних документів чи вирішення декількох самостійних складних правових вимог.

Із матеріалів справи також убачається, що адвокати брали участь у підготовчому судовому засіданні, яке відбувалось 24 квітня 2026 року у часовий проміжок з 09год.30хв. до 09год.54хв., та у судовому засіданні під час розгляду справи по суті, яке відбувалось 08 червня 2026 року у часовий проміжок з 14год.55хв. до 15год.42хв.

Водночас суд не може механічно ототожнювати тривалість судового засідання з усім обсягом правничої допомоги, оскільки підготовка до судового розгляду, опрацювання матеріалів, формування правової позиції та підготовка процесуальних документів об`єктивно можуть потребувати часу поза межами судового засідання.

Отже, доводи представника позивача про те, що компенсації має підлягати лише час фактичної участі адвокатів у судових засіданнях, суд відхиляє.

Разом із тим наведені обставини у сукупності свідчать про те, що заявлений кожним із двох адвокатів фіксований гонорар у розмірі 19379грн.20коп., а загалом 38758грн.40коп., є неспівмірним із фактичним обсягом необхідної правничої допомоги, складністю спору, кількістю судових засідань та характером виконаних процесуальних дій.

При цьому суд бере до уваги, що зменшення витрат здійснюється не з метою втручання у договірні відносини між відповідачем та його адвокатами, а виключно з метою визначення тієї частини витрат, яка відповідно до процесуального закону може бути покладена на іншу сторону.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що судові витрати на професійну правничу допомогу не повинні перетворюватися на засіб надмірного збагачення сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, а їх компенсація має відповідати критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності.

При визначенні остаточного розміру компенсації суд враховує, що адвокатом Піпком А.М. та адвокатом Слободянюком М.В. виконано реальну правничу роботу, яка була пов`язана з розглядом справи та сприяла реалізації процесуального права відповідача на захист своїх інтересів.

Водночас значна частина цієї роботи була тотожною за змістом, а участь двох адвокатів у виконанні одних і тих самих процесуальних завдань не обумовлює автоматичного подвоєння розміру компенсації.

З урахуванням характеру спору, складності справи, обсягу матеріалів, кількості підготовлених процесуальних документів, кількості судових засідань, фактичної тривалості судового розгляду, обсягу роботи кожного адвоката, дублювання окремих процесуальних дій, заявленого кожним адвокатом фіксованого гонорару, а також принципів розумності, справедливості та пропорційності суд вважає обґрунтованим визначити загальний розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає компенсації за рахунок позивача, у сумі 9000грн.00коп.

Такий розмір, на переконання суду, забезпечує належний баланс між правом відповідача на компенсацію необхідних витрат, понесених у зв`язку із захистом його прав у суді, та правом іншої сторони не нести надмірний фінансовий тягар унаслідок домовленостей, укладених між відповідачем та його представниками.

При цьому суд звертає увагу, що визначення суми 9000грн.00коп. не означає визнання договірних домовленостей між ОСОБА_1 та його адвокатами недійсними чи зміни судом погодженого сторонами договору розміру гонорару. Зазначена сума визначається виключно як розмір судових витрат, який відповідно до норм процесуального законодавства підлягає компенсації позивачем.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, відповідно до яких розмір гонорару, погоджений адвокатом і клієнтом, не є безумовною підставою для його стягнення з процесуального опонента, оскільки суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат має оцінювати реальність, необхідність, розумність та співмірність заявлених витрат.

При вирішенні питання про ухвалення додаткового рішення суд також враховує положення статті 270 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Частина третя статті 270 ЦПК України передбачає, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви; додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках та за умов, передбачених процесуальним законом, і воно не може змінювати суті основного рішення, містити висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, або вирішувати вимоги, не досліджені судом.

Наведене роз`яснення було надано щодо положень ЦПК України у попередній редакції, однак його загальний процесуальний підхід щодо меж додаткового рішення відповідає змісту чинної статті 270 ЦПК України. Офіційний текст постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року містить відповідне роз`яснення щодо меж додаткового рішення.

У цій справі основним рішенням від 08 червня 2026 року вирішено спір по суті, однак питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу не було вирішено, оскільки відповідні докази були подані після ухвалення рішення у межах передбаченого частиною восьмою статті 141 ЦПК України строку.

Таким чином, наявні передбачені пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України підстави для ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат.

При цьому додаткове рішення не змінює суті рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 08 червня 2026 року, не вирішує нових позовних вимог та не встановлює прав чи обов`язків осіб, які не брали участі у справі, а лише вирішує питання про судові витрати, яке не було вирішене основним рішенням.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення має бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин справи.

Згідно з пунктами 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення мають бути наведені встановлені судом обставини, їх юридична оцінка, оцінка доказів, мотиви прийняття одних та відхилення інших доказів, а також правові норми, на підставі яких суд дійшов відповідних висновків.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що заяви представників відповідача про ухвалення додаткового рішення підлягають частковому задоволенню.

При цьому клопотання представника позивача про зменшення заявлених витрат підлягає задоволенню частково, оскільки суд погоджується з доводами про неспівмірність загального розміру заявлених витрат із фактичним обсягом та характером правничої допомоги, а також із наявністю дублювання значної частини виконаної двома адвокатами роботи, однак не погоджується з необхідністю зменшення витрат до розміру, запропонованого позивачем.

Суд також враховує, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду сторона, яка заявляє про неспівмірність витрат, повинна довести відповідні обставини. У цій справі представником ТОВ «Енера Вінниця» таке клопотання заявлено, а його доводи щодо характеру та обсягу фактично виконаних робіт підтверджуються матеріалами справи в частині тотожності значної частини процесуальних дій двох адвокатів.

Таким чином, оцінюючи у сукупності подані докази, характер спору, складність виконаних робіт, обсяг фактично наданих послуг, кількість судових засідань, тривалість участі в них, дублювання процесуальних дій двох представників, попередньо заявлений розмір витрат та заперечення позивача, суд вважає справедливим і співмірним стягнення з ТОВ «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 9000грн.00коп.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу судом забезпечено справедливий баланс.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 263265, 270 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», суд

УХВАЛИВ:

Заяви представників відповідача ОСОБА_1 адвоката Піпка Андрія Миколайовича та адвоката Слободянюка Миколи Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 132/2525/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг задовольнити частково.

Ухвалити у цивільній справи № 132/2525/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» до ОСОБА_1 про розірвання договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг додаткове рішення щодо вирішення питання про судові витрати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000грн.00коп.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя