Постановление суда № 140145702, 28.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.09.2026Справа № 910/12148/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "РУБІКОН"

про забезпечення позову від 24.09.2026

у справі №910/12148/26

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "РУБІКОН" (01033, вул. Антоновича, буд.29, офіс 604, м. Київ, код 43818974)

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНА КОНСТРАКШН» (04060, вул. Ризька, буд.73Г, офіс 7/2, м. Київ, код 36592781)

про стягнення 7 070 314,24 грн та розірвання Договору

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

24.09.2026 АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "РУБІКОН" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНА КОНСТРАКШН» про стягнення 7 070 314,24 грн та розірвання Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про надання позики № 1 від 01.04.2024, у зв`язку з чим утворилася заборгованість з повернення позики у розмірі 5 460 000,00 грн та сплати процентів у розмірі 1 238 338,36 грн. Посилаючись на умови договору та статтю 625 Цивільного кодексу України, позивач просить розірвати договір та стягнути зазначену заборгованість, а також 85 009,29 грн інфляційних втрат, 32 663,49 грн 3 % річних та 254 303,10 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2026 відкрито провадження у справі № 910/12148/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 27.10.2026 об 11:00 год; учасникам справи встановлено строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНА КОНСТРАКШН», у межах заявленої до стягнення суми позовних вимог; накласти арешт на грошові кошти ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНА КОНСТРАКШН», що знаходяться на будь-яких рахунках, відкритих у банківських установах, які будуть виявлені під час виконання ухвали про забезпечення позову, у межах заявленої до стягнення суми 7 070 314,24 грн.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що відповідач тривалий час не виконує своїх грошових зобов`язань за Договором про надання позики № 1 від 01.04.2024. Із наданої позики в розмірі 5 670 000,00 грн відповідач повернув лише 210 000,00 грн (15.05.2025), що становить 3,7 % від суми позики. Проценти за користування позикою відповідач сплатив одноразово 12.03.2025 у розмірі 433 480,27 грн, хоча за п. 3.3 Договору вони сплачуються щомісячно. Претензію позивача від 22.04.2026 відповідач залишив без відповіді, а заявлена до стягнення сума у 48 разів перевищує розмір статутного капіталу відповідача (145 872,00 грн).

На думку заявника, ці обставини свідчать про реальний ризик того, що до набрання рішенням суду законної сили відповідач розпорядиться належними йому коштами та іншим майном. Зокрема, він може їх відчужити, передати третім особам або вчинити інші дії, спрямовані на зменшення обсягу активів. Це істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в разі задоволення позову. Заявник зазначає, що не може самостійно встановити склад майна відповідача, водночас йому відомий рахунок відповідача НОМЕР_1 в АТ «УКРСИББАНК».

25.09.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення проти заяви про забезпечення позову, в яких відповідач просить відмовити в її задоволенні. Відповідач вважає, що позивач не обґрунтував і не довів жодним доказом ризику невиконання або утруднення виконання рішення суду. На його думку, подані позивачем докази стосуються предмета позову, а не необхідності забезпечення. Відповідач зазначає, що здійснює господарську діяльність і має майно, за рахунок якого може бути виконано рішення суду. На підтвердження він посилається на автотранспорт, наявність якого, на його думку, підтверджує витяг з інформаційно-аналітичної системи Clarity Project; дві одиниці спецтехніки, які в зазначеній системі не відображаються; будівельну ліцензію. Крім того, відповідач вважає, що заходи забезпечення позову на суму 7 070 314,24 грн блокуватимуть його господарську діяльність.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, заперечення відповідача та додані до них документи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. За частиною 4 цієї статті заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, на яку посилається заявник, виснувала, що для вирішення питання про забезпечення позову ключовим є встановлення судом наявності спору між сторонами, ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, співмірності обраного виду забезпечення з пред`явленими позовними вимогами, а також дійсної мети звернення із заявою, зокрема, чи не спрямоване воно на зловживання процесуальними правами.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Це припущення має бути підтверджене доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 та Верховного Суду від 19.07.2024 у справі № 917/1862/21, на які посилається відповідач, зазначено, що суд має з урахуванням поданих позивачем доказів пересвідчитися в існуванні реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Водночас Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 наголосив, що в спорах про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися коштами на рахунках або відчужити майно є беззаперечною. Вимога надати докази таких очевидних обставин свідчить про застосування завищеного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічні критерії розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника, збалансованості інтересів сторін та зв`язку між заходом забезпечення і предметом позову визначено й у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16, на яку посилається відповідач.

Між сторонами існує спір щодо виконання грошових зобов`язань за Договором про надання позики № 1 від 01.04.2024. Надання позики в сумі 5 670 000,00 грн підтверджується платіжними інструкціями, а часткове погашення тіла позики та процентів підтверджується кредитовими повідомленнями банку. Відповідач у запереченнях факту отримання коштів та наявності заборгованості не спростовує. Обґрунтованість позовних вимог по суті суд на цій стадії не оцінює, проте вони не є очевидно безпідставними і спрямовані на стягнення грошових коштів.

Суд враховує значний розмір заявлених вимог, тривалий період невиконання відповідачем обов`язку щомісячно сплачувати проценти (остання оплата 12.03.2025) та незначний обсяг часткового погашення заборгованості.

Суд також бере до уваги залишення без відповіді досудової претензії та істотне перевищення суми позову над розміром статутного капіталу відповідача. Сукупність цих обставин дає достатньо обґрунтовані підстави для припущення, що у разі невжиття заходів забезпечення позову виконання можливого рішення суду може бути істотно ускладнене.

Доводи відповідача про наявність у нього майна, достатнього для виконання рішення, суд відхиляє як непідтверджені належними та допустимими доказами. Скріншот сторінки з інформаційно-аналітичної системи Clarity Project не є офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру транспортних засобів і не підтверджує належність зазначених транспортних засобів відповідачу станом на час розгляду заяви.

Відповідач також не надав доказів вартості цього майна та її достатності для задоволення вимог на суму 7 070 314,24 грн. Наявність у відповідача двох одиниць спецтехніки жодними доказами не підтверджена. Ліцензія Серії АД № 030167 від 29.02.2012 та лист Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо її безстроковості підтверджують лише право відповідача провадити відповідний вид господарської діяльності, однак ліцензія не є майном, за рахунок якого може бути виконано рішення суду про стягнення коштів. Будь-яких доказів свого фінансового стану, зокрема, фінансової звітності чи відомостей про залишки коштів на рахунках, відповідач не надав.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, арешт майна та коштів відповідача є заходом, безпосередньо пов`язаним із предметом позову і здатним забезпечити фактичне виконання рішення суду.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.08.2025 у справі № 759/22148/24, на яку посилається заявник, арешт рухомого та нерухомого майна і грошових коштів відповідача є співмірним вимозі про стягнення коштів, якщо здійснюється в межах заявленої до стягнення суми, адже грошові кошти в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України також є майном.

Водночас заявник просить накласти арешт окремо на майно та окремо на грошові кошти, кожен у межах 7 070 314,24 грн, що може призвести до обмеження прав відповідача на суму, вдвічі більшу за ціну позову. Щоб забезпечити баланс інтересів сторін та уникнути подвійного забезпечення, суд визначає захід забезпечення як арешт майна та грошових коштів відповідача в межах загальної суми позовних вимог. Вимога про розірвання Договору має немайновий характер, тому предметом забезпечення є лише майнові вимоги позивача.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що заходи забезпечення блокуватимуть його господарську діяльність, з посиланням на постанову Верховного Суду від 29.01.2026 у справі № 910/11728/25, оскільки відповідач не навів конкретних обставин і не надав доказів того, яким чином арешт майна та коштів у межах суми позову унеможливить провадження ним діяльності. Арешт застосовується не до всього майна відповідача, а лише в межах суми позову.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20 про застосування заходів забезпечення лише в разі необхідності висновків суду не спростовують, оскільки така необхідність у цьому випадку встановлена. Ознак зловживання позивачем процесуальними правами суд не вбачає.

Обставин, за яких застосування зустрічного забезпечення є обов`язковим згідно з частиною 3 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, судом не встановлено. Відповідач клопотання про застосування зустрічного забезпечення не заявляв, тому підстав для його застосування суд не вбачає. Заява про забезпечення позову відповідає вимогам статті 139 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за її подання сплачено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах загальної суми позовних вимог 7 070 314,24 грн. У накладенні арешту окремо на майно та окремо на грошові кошти, кожен у межах зазначеної суми, слід відмовити, оскільки це призвело б до забезпечення позову в розмірі, що перевищує ціну позову, і не відповідало б вимозі співмірності, встановленій частиною 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "РУБІКОН" про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, а також на грошові кошти, що знаходяться на будь-яких рахунках у банківських установах, які належать ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНА КОНСТРАКШН» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73Г, офіс 7/2, код 36592781), у межах загальної суми позовних вимог 7 070 314 (сім мільйонів сімдесят тисяч триста чотирнадцять) грн 24 коп.

3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.

4. Боржником за даною ухвалою є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНА КОНСТРАКШН» (04060, вул. Ризька, буд.73Г, офіс 7/2, м. Київ, код 36592781).

5. Стягувачем за даною ухвалою є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ЗАКРИТИЙ НЕДИВЕРСИФІКОВАНИЙ ВЕНЧУРНИЙ КОРПОРАТИВНИЙ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ФОНД "РУБІКОН" (01033, вул. Антоновича, буд.29, офіс 604, м. Київ, код 43818974).

6. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання складає три роки з моменту її винесення, тобто до 28.09.2029.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (28.09.2026) та може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Марія ДЕМИДОВА