Решение № 140145549, 29.09.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/93/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 Справа № 908/1733/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШИНИ-ПРОЗОРО», (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 25)

до відповідача Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61)

про стягнення 314 835,34 грн.

20.07.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 17.07.2026, (вх. № 2008/08-07/26 від 20.07.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШИНИ-ПРОЗОРО», м. Київ до Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», м. Запоріжжя про стягнення 314 835,34 грн. заборгованості за договором постачання № 2810/26 від 27.02.2026, в тому числі 309 518,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 4 833,58 грн. пені та 483,36 грн. 3 % річних.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 справу № 908/1733/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2026, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1733/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/93/26, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 31.10.2026.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 612, 625, 629, 712 ЦК України, договір постачання № 2810/26 від 27.02.2026, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 314 835,34 грн. заборгованості, в тому числі 309 518,40 грн. основного боргу за поставлений товар, 4 833,58 грн. пені та 483,36 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 27.07.2026 про відкриття провадження у справі № 908/1733/26 відповідачу запропоновано у строк до 13.08.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати до суду відзив на позовну заяву із його документальним обґрунтуванням і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову або його визнання; у разі незгоди з нарахованою сумою навести свій контррозрахунок, а також у строк до 09.09.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від позивача відповіді на відзив на позовну заяву, подати до суду відповідно до ст. 251 ГПК України та направити на адресу позивача заперечення на відповідь на відзив. Позивачу запропоновано, у разі отримання від відповідачів відзиву на позовну заяву, у строк до 26.08.2026, але не пізніше 10 днів з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву, подати письмову відповідь на відзив на позовну заяву.

12.08.2026 через підсистему «Електронний суд» Комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ» подано Відзив на позовну заяву б/н від 12.08.2026 (вх. № 17617/08-08/26 від 12.08.2026). Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що основна заборгованість у розмірі 309 518,40 грн. була повністю сплачена до відкриття провадження у справі, а саме 22.07.2026 згідно з платіжною інструкцією № 5310, у зв`язку з чим провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Щодо заявлених пені та 3 % річних відповідач просив відмовити у їх стягненні, а у разі визнання таких вимог обґрунтованими - зменшити їх розмір до мінімально можливого. На обґрунтування зазначив, що прострочення оплати становило 19 днів, основний борг погашено в повному обсязі, умисел на ухилення від виконання договірних зобов`язань був відсутній, а доказів понесення позивачем збитків унаслідок прострочення не надано. Також відповідач послався на свій статус підприємства критичної інфраструктури та складне фінансове становище, зумовлене діяльністю в умовах воєнного стану. Відповідач вважає, що наведені обставини є підставами для зменшення заявлених до стягнення санкцій відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо можливості зменшення неустойки та компенсаційних нарахувань за статтею 625 ЦК України.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 26.08.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 29.09.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

27.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТОШИНИ-ПРОЗОРО», (Постачальник, позивач у справі) та Комунальним підприємством «ВОДОКАНАЛ», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір постачання № 2810/26 (далі за текстом Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцеві наступнии? Товар: код за ДК 021:2015 34350000-5- Шини для транспортних засобів великоі? та малоі? тоннажності, а Покупець - прии?няти і оплатити такии? Товар.

Наи?менування/асортимент Товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю Товару, строк постачання зазначаються у Додатках та Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору. ( п.1.2 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору ціна цього Договору становить: 413 880,00 грн. з урахуванням 20% ПДВ.

Згідно п.5.1 Договору доставка товару здіи?снюється за адресою м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61 або вул. Токмацька, буд.4 за рахунок Постачальника транспортом Постачальника зі склада Постачальника 04071, м. Киі?в, вул. Оболонська, буд. 25.

Товар вказании? в п 1.1. даного Договору, поставляється покупцю партіями, згідно заявок Покупця протягом 5-ти календарних днів з дати надання заявки на електронну адресу Постачальника відповідно до умов договору (п. 5.2 Договору).

Пунктом 6.1 Договору сторони узгодили, що розрахунки за поставлении? товар проводяться протягом 90 календарних днів з дати поставки товару, але не раніше факту реєстраціі? податковоі? накладноі? у строки, встановлені законодавством.

Відповідно до п. 8.1 Договору цеи? Договір набуває чинності з моменту и?ого підписання обома Сторонами і діє в період діі? правового режиму воєнного стану в Украі?ні та протягом 90 днів з дня и?ого припинення або скасування, але не пізніше 31 грудня 2026 р.,або до и?ого розірвання в установленому порядку.

20.03.2026 КП «Водоканал» було надано заявку №2432/26/05 на адресу Постачальника на постачання товару у строк до 24.03.2026.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, на загальну суму 309 518,40 грн., про що свідчить видаткова накладна, а саме: - видаткова накладна № 136 від 30.03.2026 на суму 309 518,40 грн.

Видаткова накладна скріплена печатками з боку Постачальника і Покупця.

Крім того, факт отримання товару підтверджується товарно-транспортною накладною, копія якої долучена до матеріалів справи.

Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 309 518,40 грн. доведений видатковою накладною, яка узгоджена сторонами та підтверджує факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов`язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідачем факт отримання від позивача товару на загальну суму 309 518,40 грн. згідно договору, належними і допустимими доказами, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, не спростований.

Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що на момент його звернення до суду з позовом у даній справі відповідачем товар, поставлений згідно Договору, не сплачений.

Оскільки відповідачем повністю оплата за поставлений товар не здійснена, зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 309 518,40 грн. основного боргу. Крім того, за невиконання грошового зобов`язання позивачем нараховано 4 833,58 грн. пені та 483,36 грн. 3 % річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідачем після подання позивачем позовної заяви сплачений борг за Договором постачання № 2810/26 від 27.02.2026 в загальній сумі 309 518,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 5310 від 22.07.2026.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується сплата відповідачем заборгованості за Договором постачання № 2810/26 від 27.02.2026 в розмірі 309 518,40 грн., суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» 309 518,40 грн. основного боргу за Договором постачання № 2810/26 від 27.02.2026, у зв`язку із чим провадження у справі № 908/1733/26 в цій частині позовних вимог підлягає закриттю.

Судом роз`яснюється сторонам, що відповідно до ч. 3 ст. 231 ГПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором постачання № 2810/26 від 27.02.2026 підтверджено матеріалами справи.

Позивачем нарахована пеня в сумі 4 833,58 грн., за загальний період з 29.06.2026 по 17.07.2026.

Відповідно до п. 11.4 Договору за порушення Покупцем строків оплати Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвіи?ноі? обліковоі? ставки Національного банку Украі?ни від суми простроченого платежу за кожнии? день затримки оплати.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства і виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 4 833,58 грн. пені заявлена обґрунтовано.

Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, суд зазначає наступне.

Посилаючись на положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та правові висновки Верховного Суду, відповідач просив суд врахувати ступінь виконання ним зобов`язання, причини прострочення, відсутність доказів понесення позивачем збитків, поведінку відповідача, його майновий стан, наслідки воєнного стану та специфіку діяльності підприємства і зменшити розмір пені.

Також, в обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що прострочення оплати становило 19 днів, основний борг погашено в повному обсязі, умисел на ухилення від виконання договірних зобов`язань був відсутній, а доказів понесення позивачем збитків унаслідок прострочення не надано.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за його порушення, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Оцінивши надані відповідачем докази, суд не встановив підстав для звільнення його від відповідальності на підставі статті 617 Цивільного кодексу України.

Водночас відсутність підстав для повного звільнення відповідача від відповідальності сама по собі не виключає можливості зменшення розміру неустойки за наявності передбачених законом підстав.

Таким чином, зменшення неустойки є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому суд повинен оцінити ступінь виконання боржником основного зобов`язання, характер допущеного порушення, його наслідки, співвідношення розміру неустойки з можливими збитками кредитора, майнові та інші інтереси сторін, а також дотриматися принципів розумності, справедливості та пропорційності.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо вона значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 280/988/19 зазначив, що дотримання необхідного (справедливого) балансу між суспільними (публічними) та приватними інтересами (принципу пропорційності) є важливою вимогою громадянського суспільства, демократичної, соціальної та правової держави та складовою принципу верховенства права.

У справі № 902/417/18 (постанова від 18.03.2020 року) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень частини 3 статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, встановлених у кожній справі на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто судами повинні досліджуватися конкретні обставини справи щодо ступеня виконання умов договорів, розміру заборгованості, майнового стану сторін тощо.

Застосоване у статті 551 ЦК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи обставини, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Так, зокрема, неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Суд зауважує, що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити надмірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Також суд повинен встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Враховуючи комплексний характер цивільно-правової відповідальності, під співрозмірністю суми неустойки у результаті порушення зобов`язань, закон допускає виплату кредитору такої компенсації його витрат, які будуть адекватними й співрозмірними з порушеним інтересом.

При цьому суд також враховує, що відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання тривалістю 19 днів. При цьому основний борг у розмірі 309 518,40 грн. відповідачем сплачено у повному обсязі до відкриття провадження у справі, що свідчить про фактичне виконання основного зобов`язання та відсутність наміру ухилятися від його виконання.

Суд також бере до уваги, що відповідач є комунальним підприємством, яке здійснює діяльність у сфері критичної інфраструктури в умовах воєнного стану. Особливості діяльності такого підприємства, необхідність забезпечення безперебійного надання життєво необхідних послуг населенню та наявне складне фінансове становище є обставинами, які мають істотне значення при визначенні справедливого розміру відповідальності відповідача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів понесення позивачем реальних майнових збитків унаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов`язання. Відтак, з урахуванням незначного строку прострочення, повного погашення основної заборгованості, відсутності доказів завдання позивачу збитків, майнового стану відповідача та специфіки його діяльності в умовах воєнного стану, суд вважає наявними підстави для зменшення розміру пені.

При цьому суд враховує необхідність дотримання балансу інтересів сторін, а також те, що зменшення неустойки не повинно призводити до повного звільнення відповідача від відповідальності за допущене порушення.

Отже, враховуючи специфіку відносини, які існують між сторонами, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також сумлінне виконання відповідачем своїх зобов`язань, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені.

З огляду на вказане, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, суд вважає обґрунтованим, розумним та справедливим зменшення розміру пені на 50 %.

Зменшення суми пені на 50 % від заявленої в позові, з урахуванням обставин справи, не звільняє відповідача від господарської відповідальності, однак є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 416,79 грн. (4 833,58 грн х 50 %). У задоволенні решти позовних вимог у частині стягнення пені слід відмовити.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем за порушення строків розрахунків заявлені вимоги про стягнення 483,36 грн. 3 % річних за загальний період з 29.06.2026 по 17.07.2026.

Наданий позивачем розрахунок 3 % річних судом перевірений та встановлено, що вказаний розрахунок позивачем виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 483,36 грн. 3 % річних заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Відповідач просив відмовити у задоволенні вимог про стягнення 3 % річних, а у разі визнання їх обґрунтованими - зменшити їх розмір, посилаючись, зокрема, на незначний строк прострочення, повне погашення основної заборгованості, відсутність збитків у позивача, складне фінансове становище підприємства та здійснення ним діяльності в умовах воєнного стану.

Разом з тим суд враховує, що відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний сплатити кредиторові, зокрема, три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд також бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, відповідно до якої три проценти річних, передбачені статтею 625 ЦК України, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом, є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів річних, на які має право кредитор у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання, та не підлягають зменшенню судом.

Таким чином, наведені відповідачем обставини, які суд врахував при вирішенні питання про зменшення розміру пені, не можуть бути підставою для зменшення 3 % річних нижче встановленого законом мінімального розміру.

Оскільки судом встановлено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, а розрахунок 3 % річних у розмірі 483,36 грн відповідає періоду прострочення та сумі основного боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача в цій частині.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 483,36 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 2 416,79 грн. пені та 483,36 грн. 3 % річних. В частині позовних вимог про стягнення 309 518,40 грн. основного боргу провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених вимог.

За змістом ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадку, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 309 518,40 грн. основного боргу позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення судового збору в установленому законом порядку.

При цьому зменшення судом пені не впливає на розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки таке зменшення здійснено судом відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України.

Керуючись ст., ст. 129, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШИНИ-ПРОЗОРО», м. Київ до Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ», (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03327121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШИНИ-ПРОЗОРО», (04071, м. Київ, вул. Оболонська, буд. 25, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 45504596) 2 416 (дві тисячі чотириста шістнадцять) грн. 79 коп. пені 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 36 коп. та 63 (шістдесят три) грн. 80 коп. судового збору. Видати наказ.

3. Провадження у справі № 908/1733/26 в частині позовних вимог про стягнення з Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ»,м. Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОШИНИ-ПРОЗОРО», м. Київ 309 518,40 грн. за Договором постачання № 2810/26 від 27.02.2026 закрити.

Повне судове рішення складено « 29» вересня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду.