Решение № 140143024, 28.09.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12947/26

Провадження № 2/344/6638/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір Позики № 6445437.

23.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 23/04/26, у відповідності до умов якого Товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) позивачу за плату належні йому права вимоги, зокрема до відповідача в сумі 31703,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; 0,00 гривень сума заборгованості за пенею; 5600,00 гривень неустойка; 0,00 гривень комісія за надання Позики.

Всупереч умовам Договору позики, незважаючи на повідомлення про відступлення права вимоги, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки позивача, ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до Відповідача, Позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за Договором позики № 6445437 в розмірі 31703,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; 0,00 гривень сума заборгованості за пенею; 5600,00 гривень неустойка; 0,00 гривень комісія за надання Позики.

Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором позики № 6445437 в розмірі 31 703,00 гривень та понесені судові витрати (а.с. 1-4).

17 вересня 2026 року відповідач ОСОБА_1 надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому не погоджується з позовними вимогами. Відповідач зазначає, що він не був належно повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні. Також 17.03.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX від 15 березня 2022 року. Його положення стосується питань, зокрема кредитування та передбачено, що споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Відповідач звертає увагу суду на надмірний розмір нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, що призводить до дисбалансу інтересів та прав сторін правовідносин.

Відповідач, не заперечуючи факт укладення кредитного договору, просить зменшити розмір нарахованих відсотків до розміру 50 % від суми заборгованості по кредиту. Нараховані відсотки перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційній, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, відповідач просить суд при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, зменшити розмір відсотків до 50% від розміру заборгованості по кредиту.

Відповідач зазначає, що не відмовляється від виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредитної заборгованості, однак матеріальний стан унеможливлює оплату всієї суми заборгованості із зазначеними у позові процентами.

Враховуючи наведене, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково та стягнути заборгованість за основним розміром кредиту за договором №6445437 у розмірі 14000,00 гривень, у задоволенні решти позовних вимог відмовити (а.с. 30-32).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2026 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с.18).

Ухвалою суду від 10 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с. 20-21).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у вимогах позовної заяви просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, однак, подаючи до суду заяву відзив на позовну заяву, просив слухати справу за його відсутності.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 24 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше п`яти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

27 жовтня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Кредитодавцем, та ОСОБА_1 , Позичальником, укладено Договір кредитної лінії (Надійний) №6445437. Даний договір підписаний Позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 613368 (а.с. 5-15, 37-47).

З довідки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» вбачається, що 27.10.2025 на рахунок Білецького Мирослава № НОМЕР_1 у сумі 14000,00 гривень (а.с. 48).

25.02.2026 ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» надсилало вимогу про повернення кредиту (а.с. 50).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 6445437 від 27.10.2025 заборгованість становить 31703,00 гривень, з яких: 14 000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень сума заборгованості за відсотками; 0,00 гривень сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою; 0,00 гривень сума заборгованості за пенею; 5 600,00 гривень неустойка; 0,00 гривень комісія за надання Позики (а.с. 51-52).

23.04.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», Клієнтом, та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», Фактором, укладено Договір факторингу № 23/04/26, за умовами якого Фактор отримав права вимоги за кредитними договорами, зокрема за кредитним договором № 6445437 від 27.10.2025 у розмірі 31703,00 гривень (а.с. 54-59, 61).

Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» сплатило ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» плату за Договором факторингу № 23/04/26 від 23.04.2026 (а.с. 60),

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.62).

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України видала ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» свідоцтво про реєстрацію фінансової установи (а.с. 63).

Розпорядженням № 691 від 23 березня 2017 року Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видало ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) (а.с.64).

Статут ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» затверджено рішенням єдиного учасника від 20 серпня 2025 року (а.с. 65-66).

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, видало свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ»(а.с. 71).

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» є юридичною особою (а.с.72-73).

Статут ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» затверджено загальними зборами учасників, протокол № 28/02 від 28 лютого 2019 року (а.с. 74-75).

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно вимог частини третьої статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 1077 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1081 Цивільного кодексу України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно статті 1087 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу № 23/04/26 від 23.04.2026, на підставі якого позивач набув право вимоги до відповідача, укладений у відповідності до вимог закону, містить усі істотні умови. Доказів визнання вказаного договору недійсним, неукладеним чи його розірвання до матеріалів справи не надано, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірним.

Судом встановлено, що право вимоги за договором № 6445437 від 27.10.2025, укладеним з відповідачем ОСОБА_1 , є ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Згідно статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до частини першої-другої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Згідно частини першої, другої, четвертої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5 - 7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі «Інтернет» або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з ним.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 6445437 від 27.10.2025 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Оскільки вказаний договір укладений на сайті позикодавця, відповідач підписала договір одноразовим ідентифікатором 613368, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20 (провадження №61-2902св21).

Позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору № 6445437 від 27.10.2025.

Відповідач не оспорював даний договір у судовому порядку.

Також відповідач у відзиві підтвердив укладення даного договору.

З матеріалів справи вбачається надання відповідачу за договором № 6445437 від 27.10.2025 коштів у розмірі 14000,00 гривень, докази погашення даної суми відповідачем не надано, тому вимоги про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 14000,00 гривень підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги позовної заяви про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором, то суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України, про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Великої палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження №14-10цс18.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому законодавство визначає різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 Цивільного кодексу України).

Частиною четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), постановах Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 754/16771/17 (провадження № 61-12636св21), від 01 вересня 2022 року у справі № 225/3427/15-ц (провадження № 61-18053св21) зазначено: «право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Після спливу чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

За розрахунком заборгованості за договором № 6445437 від 27.10.2025 вбачається, що заборгованість за процентами складає 12103,00 гривень.

Розмір процентів за вказаним договором позивачем визначено за ставкою, погодженою сторонами кредитного договору (0,95 %), в межах узгодженого сторонами договору строку кредитування (360 днів) з 27.10.2025 по 24.02.2026

Отже, сума процентів, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за договором становить 12103,00 гривень.

Щодо застосування статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яке акцентує увагу відповідач у відзиві, то суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно частини восьмої вказаного Закону нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Аналіз викладених пунктів договору дозволяє дійти висновку, що сторони погодили процентні ставки за правомірне користування кредитними коштами, а не відповідальність за прострочення виконання грошового зобов`язання, що настає у разі невиконання зобов`язань за договором.

Відтак твердження відповідача, що процентна ставка суперечить пункту 5 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є помилковим внаслідок неправильного тлумачення цієї правової норми, оскільки проценти за правомірне користування кредитом визначено відповідно до статей 1048, 1056-1 Цивільного кодексу України і вони у даному випадку не виконують компенсаційну функцію за невиконання зобов`язань.

За таких обставин підстав для висновку про несправедливість умов договору в частині встановлення розміру плати за правомірне користування кредитними коштами і визнання їх недійсними судом не встановлено.

Доказів того, що вказані умови договору містять нечіткі або двозначні положення, про що вказано в частині восьмій статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», матеріали справи також не містять.

Суд відхиляє доводи відзиву про те, що встановлений кредитним договором розмір відсотків є несправедливим та порушує принцип добросовісності, оскільки відповідач мав можливість не вступати у кредитні відносини, якщо вважав умови несправедливими, але натомість погодив їх, підписавши договір без застережень. Крім того, відповідач не скористався своїм правом на відмову від договору протягом 14 днів, що підтверджує його згоду з усіма умовами.

Таким чином суд вважає, що матеріалами справи підтверджено, що сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, згідно яких позичальника було повідомлено, зокрема, що у разі надання позичальнику кредиту, останній за договором споживчого кредитування зобов`язаний буде сплачувати відсотки, розмір та порядок нарахування яких визначено в договорі, з якими ОСОБА_1 ознайомився та без будь-яких заперечень підписав в електронному вигляді.

Доводи відповідача про те, що він не отримав повідомлення про відступлення права вимоги, суд оцінює критично та зазначає, що відповідачем не надано доказів про сплату заборгованості на рахунки Кредитодавця, не маючи жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки Первісного кредитора, які вказані в Договорі позики.

При цьому у пункті 3.9. Договору факторингу зазначено, що у разі отримання коштів від Боржників, органів Департаменту державної виконавчої служби в рахунок погашення Заборгованості після дати підписання відповідного Реєстру боржників, Клієнт зобов`язаний перерахувати ці кошти Фактору протягом 3 (трьох) робочих днів з дати їх отримання (включно), на рахунок Фактора, вказаний в розділі 11 даного Договору. При перерахуванні коштів Клієнт зобов`язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні Боржників: Прізвище, Ім`я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.

Отже, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок Первісного Кредитора, вони були б перераховані на рахунки позивача та зараховані на погашення існуючої заборгованості.

Розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов`язань, про сплачені Позичальником кошти.

Відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність заборгованості відповідача або ж спростовували доводи позивача в обґрунтування ним позовних вимог, відповідачем суду не подано.

Відповідачем у даній справі не було надано доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні умов зобов`язання, визначеного договором.

Позивач серед іншого просить стягнути неустойку за договором.

Проте, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено під час дії воєнного стану (27 жовтня 2025 року), отже на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Отже, суд вважає, що нарахування неустойки у розмірі 5600,00 гривень за невиконання грошового зобов`язання є неправомірним, а відтак задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що відповідач не виконав зобов`язання за укладеним договором, тому суд вважає доведеними наявність підстав для часткового задоволення позову та приходить до переконання, що слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6445437 від 27 жовтня 2025 року у розмірі 26103,00 гривень, з яких: 14000,00 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу; 12 103,00 гривень сума заборгованості за відсотками. У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.

Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем про подачі позовної заяви сплачено судовий збір за позовом у розмірі 2662,40 гривень (а.с. 16).

Позовні вимоги задоволені частково на 82,34 %, тому з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 2192,22 гривень.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 511-512, 526, 610-612, 625, 1048, 1054, 1077-1082 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 81, 133, 141, 259, 263-265, 267, 273, 353-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість закредитним договором № 6445437 від 27 жовтня 2025 року у загальному розмірі 26103,00 гривень (двадцять шість тисяч сто три гривні нуль копійок), що складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 14 000,00 гривень (чотирнадцять тисяч гривень нуль копійок), суми заборгованості за відсотками у розмірі 12 103,00 гривень (дванадцять тисяч сто три гривні нуль копійок).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, судовий збір у розмірі 2192,22 гривень (дві тисячі сто дев`яносто дві гривні двадцять дві копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400 Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 28 вересня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.