Постановление суда № 140137394, 25.09.2026, Яремчанський міський суд

Справа № 354/544/26

Провадження № 1-кп/354/123/26

У Х В А Л А

25 вересня 2026 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинувачених ОСОБА_4 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16

захисників ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ,

розглянувши у відкритому виїзному судовому засіданні в залі суду у приміщенні Івано-Франківського апеляційного суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025090000000113 від 03.02.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255, ч.4 ст.28, ч.4 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.162, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189, ч.5 ст.190 КК України, ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.28, ч.3 ст.146, ч.2 ст.28, ч.1 ст.182, ч.4 ст.28, ч.4 ст.189, ч.4 ст.189 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.189 КК України,-

в с т а н о в и в:

У провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області перебуває вказане кримінальне провадження.

25.09.2026 адвокат ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 повторно звернувся до суду із клопотанням про часткове скасування арешту, який накладено у ході досудового розслідування ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 на автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, власником якого є обвинувачений ОСОБА_6 в частині заборони на володіння та користування вказаним майном, зобов`язавши уповноважену службову особу спеціалізованого майданчика ГУНП в Дніпропетровській області за адресою м. Дніпро вул. Передова, 427 та уповноваженого прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури передати вказаний автомобіль на відповідальне зберігання колишній дружині обвинуваченого ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до зміни обвинуваченому запобіжного заходу із тримання під вартою на менш суворий. В обґрунтування поданого клопотання зазначено, що слідчий суддя метою накладення арешту на вказане майно визнав конфіскацію майна як можливого виду покарання. Водночас вказаний автомобіль є спільним майном колишнього подружжя, і хоча придбаний вже після розірвання шлюбу, проте за рахунок продажу/міни іншого автомобіля, придбаного у шлюбі і докази, які це підтверджують були надані слідчому судді. Відповідно заарештований автомобіль належить по 50% кожному із подружжя, і відсутність спору про поділ майна не свідчить про те, що таке майно не є спільною сумісною власністю. При цьому, заборонивши власнику користуватися належним йому майном, слідчий суддя порушив вимоги ч.11 ст.170 КПК України, відповідно до якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Однак за результатами обшуку 04.09.2025 автомобіля жодних доказів або речей не вилучено, автомобіль без законних на те підстав переміщений на спеціалізований майданчик ГУНП в Дніпропетровській області за адресою м. Дніпро вул. Передова, 427 та зберігається на відстані всього 20-25 км від лінії бойового зіткнення і у будь-який момент може бути випадково пошкоджений. Також сторона захисту вважає, що слідчий суддя порушив очевидні вимоги КПК України щодо ототожнення об`єкту матеріального світу, який може отримати статус речового доказу у справі, оскільки вилучений автомобіль критеріїв та ознак, визначених ст.98 КПК України не має, а у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду автомобіля. Окрім цього захист зазначає, клопотання про арешт майна подане 05.09.2025, а розглянуте слідчим суддею 10.09.2025, що свідчить про очевидні порушення ч.1 ст.172 та ч.6 ст.173 КПК України, що свідчить про незаконність зазначеної ухвали слідчого судді про арешт майна та є підставою для її часткового скасування.

У судовому засіданні захисники обвинуваченого адвокати ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та обвинувачений ОСОБА_6 подане клопотання підтримали та просили його задовольнити із наведених мотивів.

Прокурор просив у задоволенні клопотання про скасування арешту майна відмовити. Зазначив, що ухвала слідчого судді від 10.09.2025 про арешт майна була преметом апеляційного оскарження та залишена без змін. Яремчанський міський суд Івано-Франківської області ухвалою від 17.07.2026 відмовив у задоволенні аналогічного клопотання про часткове скасування арешту майна. Належний обвинуваченому ОСОБА_6 автомобіль Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 придбаний вже після розірвання шлюбу, визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, а метою накладення арешту на вказане майно зазначено його збереження як речового доказу та забезпечення конфіскації майна як додаткового покарання. Стороною захисту у поданому клопотанні не доведено що арешт на майно накладений необгрунтовано чи відсутня потреба у подальшому його існуванні. Передача майна на відповідальне зберігання не виключає можливості заміни відповідних вузлів та агрегатів, щоб уникнути його можливої подальшої конфіскації.

Інші учасники судового провадження щодо задоволення клопотання про скасування арешту майна не заперечили.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є серед іншого арешт майна.

Згідно положень ч.ч.1-2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Частиною п`ятою ст.170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Як зазначено у ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з положеннями ч.1 ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.ч.2,9 ст.100 КПК України, речовий доказ зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ, зобов`язана зберігати його у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Питання про долю речових доказів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про долю речових доказів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу.

Частина перша ст.174 КПК України передбачає, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження-судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Отже, учасник судового провадження, який подав таке клопотання, має довести, що:

- в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, або - арешт накладено необґрунтовано і доведення цих підстав покладається на ініціатора клопотання.

ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.255, ч.4 ст.189 КК України санкцією яких передбачено додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Як встановлено судом, у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №12025090000000113 від 03.02.2025 ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.08.2025 надано дозвіл на проведення обшуку у транспортному засобі марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , власником та користувачем якого є ОСОБА_6

04.09.2025 проведено обшук зазначеного транспортного засобу, у ході якого салон атомобіля, двері якого були зачинені, не обшукувався. За результатами обшуку вказаний автомобіль був вилучений.

Постановою слідчого від 04.09.2025 вилучений автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та передано на зберігання Центру забезпечення ГУНП у Дніпропетровській області на територію спеціального майданчика ГУНП у Дніпропетровській області, який знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Передова, 427.

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10.09.2025 накладено арешт із забороною на користування, відчуження та розпорядження на автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , 2020 року випуску, який згідно реєстраційної картки транспортного засобу сервісного центру NZA: НОМЕР_3 належить на праві власності обвинуваченому ОСОБА_6 .

Зі змісту вказаної ухвали слідчого судді слідує, що підставою для арешту майна є забезпечення збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Вказана ухвала слідчого судді не оскаржувалась та набрала законної сили 16.09.2025.

Обвинувачений ОСОБА_26 з 14.02.2019 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_25 , який розірвано заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.09.2024 у справі №208/4644/24.

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень дане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 07.10.2024.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , автомобіль марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 з 02.05.2025 зареєстрований на праві власності за ОСОБА_6 , тобто після розірвання шлюбу.

У ході розгляду клопотання стороною захисту не надано доказів на підтвердження того, що автомобіль Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 є спільною сумісною власністю подружжя, а також не доведено необґрунтованість накладення арешту на вказане майно та відсутність потреби у подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження.

За таких обставин, зважаючи на те, що арешт на належний обвинуваченому ОСОБА_6 автомобіль накладений з метою збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні, а також забезпечення конфіскації майна як додаткового покарання, враховуючи те, що на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, однак докази з боку обвинувачення та захисту судом не досліджені, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про часткове скасування арешту, в частині заборони володіти та користуватися автомобілем Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що може призвести до пошкодження, псування чи знищення вказаного майна до ухвалення судового рішення за результатами розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 100, 170, 174, 369-372, 392 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 про часткове скасування арешту майна автомобіля марки Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1 відмовити.

Копію ухвали направити/вручити обвинуваченому ОСОБА_6 , адвокату ОСОБА_17 , прокурору Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на вирок суду.

Повний текст ухвали складений 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя: ОСОБА_27