Решение № 140137136, 23.09.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1897/26

Провадження № 2/347/1323/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

23 вересня 2026 року м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Кіцули Ю.С.,

секретаря Сумарука І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в

Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.

30.07.2026 року ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що 04.09.2020 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредиту та страхування №Е07.00112.006993553, згідно умов якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти у розмірі 29520 грн., шляхом переказу коштів в розмірі 25804,20 грн. на рахунок позичальника відкритий в АТ «Ідея Банк» та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 3718,80 грн. Строк кредиту 36 місяців, дата повернення кредиту 04.09.2023 року (п.1.6 Договору). Кредитний договір відповідач підписала особисто у відділенні банку.

АТ «Ідея Банк» свої зобов?язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти у розмірі 29520 грн.

У порушення умов Договору, відповідач, свої зобов?язання належним чином не виконала, в результаті чого виникла заборгованості у розмірі 32797,71 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 16848,80 грн., заборгованість за відсотками 2,71 грн. та заборгованість за комісіями 15946,20 грн.

В ході укладеного договору факторингу, зобов?язання відповідача за кредитним договором перейшло до позивача ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс», який як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку.

У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договом кредиту №Е07.00112.006993553 від 04.09.2020 року у розмірі 32797,71 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та 6000 грн.витрат на правову допомогу.

Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явилася, однак в позовній заяві та додатково поданій заяві просила розгляд справи проводити без участі представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечила.

Відповідач в судове засідання не з?явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подавала.

Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.30).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 07.08.2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 23.09.2026 року.

Про судове засідання відповідач повідомлялася належним чином, однак на адресу суду повернулося поштове відправлення з довідкою Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.33-35).

Проте довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду (Постанова КЦС ВС від 10.05.2023 року справа № 755/17944/18 (61-185св23)).

Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1897/26 відповідача ОСОБА_1 (а.с.30).

Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомляла, жодних заяв від неї не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст.280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 04.09.2020 року відповідач ОСОБА_2 , особисто підписавши, уклала із АТ «Ідея Банк» Договір кредиту Договір кредиту та страхування №Е07.00112.006993553, згідно умов якого відповідачу було надано у кредит грошові кошти у розмірі 29520 грн., шляхом переказу коштів в розмірі 25804,20 грн. на рахунок позичальника відкритий в АТ «Ідея Банк» та позичальник доручає банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 3718,80 грн. Строк кредиту 36 місяців, дата повернення кредиту 04.09.2023 року (п.1.6 Договору). Кредитний договір відповідач підписала особисто у відділенні банку (а.с.9).

Також встановлено, що ОСОБА_2 04.09.2020 року особисто підписала Паспорт споживчого кредиту, який є Додатком №1 до Договору (зворот а.с.9) та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит згідно яких загальна вартість кредиту становить 74650,55 грн., з яких: сума кредиту за договором 29520 грн., проценти за користування кредитом 5,47 грн., за обслуговування кредитної заборгованості 41309,28 грн., розрахунково-касове обслуговування 100 грн. та послуги страховика 3715,80 грн. (а.с.10).

Згідно копії Ордера-розпорядження №1 про видачу кредиту від 04.09.2020 року підтверджено, що на рахунок ОСОБА_2 04.09.2020 року кредитодавцем АТ «Ідея Банк» було перераховано грошові кошти у сумі 29520 грн. згідно кредитного договору №Е07.00112.006993553 від 04.09.2020 року. А згідно копії Ордера-розпорядження №2 про сплату страхового платежу від 04.09.2020 року підтверджено перерахування коштів у сумі 3715,80 грн. як страховий платіж від ОСОБА_2 (зворот а.с.10).

З копії Виписки по рахунку ОСОБА_2 за період з 04.09.2020 по 16.12.2025, з якого встановлено рух коштів по рахунку відповідача, в т.ч. дати та суми погашення кредиту, згідно якої встановлено, що відповідач ОСОБА_1 протягом 04.09.2020 11.03.2024 року систематично здійснювала погашення кредиту на загальну суму 67558,15 грн. (а.с.11-12).

Відповідно до копії Довідки-розрахунку заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 16.12.2025 року становить 32797,71 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 16848,80 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 2,71 грн. та заборгованість за комісіями 15946,2 грн. (а.с.13).

Згідно копії Досудової вимоги від 03.06.2026 року позивачем ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» було направлено відповідачу ОСОБА_2 повідомлення-вимогу про необхідність погашення кредитної заборгованості у розмірі 32797,71 грн. (а.с.14).

Також, судом було досліджено електронні докази подані позивачем у системі Електронний суд:

- Договір факторингу №1 від 16.12.2025 року, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» (клієнт) відступило ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» (фактор) право вимоги згідно Реєстру боржників;

- Акт приймання-передачі Реєстру боржників №1 (Лот №3) в електронному вигляді від 16.12.2025 року та Акт приймання-передачі Реєстру боржників №2 (Лот №7) в електронному вигляді від 16.12.2025 року;

- витяг з Реєстру боржників №1 від 16.12.2025 року, позичальником у якому за порядковим №676 є відповідач ОСОБА_2 , заборгованість якої становить 32797,71 грн.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_2 ) взятих на себе зобов`язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивачаТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс»).

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У відповідності до вимог ст.ст.12,13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку , а також, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно норм статей 628, 638 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Що ж до форми договору, то положеннями статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (ст.ст.1046-1053 ЦКУ), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.3 ст.1054 ЦК України, особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору, що передбачено ч.2 ст.1056-1 ЦК України.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (ч.1 ст.1050 ЦК України).

Окрім того, спірні правовідносини регулюються нормами Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну комерцію».

Так, відповідно дост.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно ст.8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Положеннями ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: 1) надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 2)заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; 3)вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно положень ст.ст.3, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

-електронного підпису відповідно до вимог законів України"Про електронні документи та електронний документообіг"та"Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» на підставі укладеного договору факторингу є новим кредитором у зобов?язаннях з відповідачем ОСОБА_1 згідно Договорукредиту та страхування №Е07.00112.006993553 від 04.09.2020 року укладеного нею із АТ «Ідея Банк».

Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, первісним кредитором було надано відповідачу кредит у розмірі 29520 грн.,на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом впорядку та строки, визначені Договором.

Всупереч умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала в повному обсязі свої зобов?язання, і фактично отримані та використані нею грошові кошти у добровільному порядку кредитору в повному обсязі повернуті не були.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення кредитної заборгованості по кредитному договору, ні на рахунки позивача, ні на рахунки попередньогокредитора.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 16.12.2025 року становить 32797,71 грн., з яких: заборгованість за основним боргом 16848,80 грн., заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 2,71 грн. та заборгованість за комісіями 15946,20 грн.

Однак суд не погоджується із такою сумою заборгованості з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частина 1 статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як встановлено судом із Договору кредиту від 04.09.2020 року, Паспорту споживчого кредиту та Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 29520 грн., шляхом переказу коштів в розмірі 25804,20 грн. на рахунок позичальника відкритий в АТ «Ідея Банк», а позичальник доручила банку оплатити страховий внесок за рахунок кредиту у розмірі 3718,80 грн. (п.1.7 Договору). Строк кредиту 36 місяців, дата повернення кредиту 04.09.2023 року.

Відповідач зобов?язалась погашати кредит щомісячними платежами (36 платежів) у розмірі по 1968 грн. щомісячно. При цьому, згідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача загальна вартість кредиту становить 74650,55 грн., в яку входять: сума кредиту за договором 29520 грн., проценти за користування кредитом 5,47 грн., за обслуговування кредитної заборгованості 41309,28 грн., розрахунково-касове обслуговування 100 грн. та послуги страховика 3715,80 грн.

Із копії виписки з 04.09.2020 по 16.12.2025 встановлено, що відповідач ОСОБА_1 систематично здійснювала погашення суми кредиту на погашення суми строкового основного боргу, строкових процентів та плати за обслуговування кредитної заборгованості в період з 04.09.2020 по 11.03.2024 на загальну суму 67558,15 грн.

Отже, судом встановлено, що загальна вартість кредиту згідно договору кредиту була передбачена у розмірі 74650,55 грн., і відповідач ОСОБА_1 сплатила в період з 04.09.2020 по 11.03.2024, кошти на повернення кредиту у загальній сумі 67558,15 грн.

При цьому, слід зазначити, що матеріали справи не містять детального розрахунку заборгованості здійсненого первісним кредитором, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 04.09.2023 року, а відповідач здійснювала погашення кредиту і після минування строку повернення кредиту, до 11.03.2024, що позбавляє можливості суд здійснити детальний перерахунок простроченої заборгованості по кредиту.

А тому суд вважає, що загальна сума заборгованості за кредитним договором становитиме 7092,40 грн. (74650,55 грн. - 67558,15 грн. = 7092,40 грн.).

Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково у розмірі 7092,40 грн.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов`язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов`язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.

За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.

Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження понесених витрат позивачем у системі Електронний суд надано: Договір про надання правничої допомоги №06/01/26 від 06.01.2026 року укладеного між ТОВ «ФК «Аксіліум-Фінанс» та адвокатом Альховською І.Б. та Акт наданих послуг №1 від 12.01.2026 року до Договору про надання правничої допомоги №06/01/26 від 06.01.2026 року, вартість яких становить 6000 грн.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Однак, зважаючи на часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 1297,20 грн. (6000 : 100 х 21,62 = 1297,20 грн.).

Розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 575,61 грн. (7092,40 х 100% : 32797,71 = 21,62; 2662,40 : 100% х 21,62 = 575,61 грн.).

На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» (79026, м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд.4, каб.4 ЄДРПОУ 43231894, IBAN: НОМЕР_1 відкритий в АТ «Акцент-Банк» МФО банку 307770) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аксіліум-Фінанс» заборгованість за кредитним договором №Е07.00112.006993553 від 04.09.2020 року у розмірі 7092 (сім тисяч дев?яносто дві) грн. 40 коп., а також сплачений судовий збір у розмірі 575,61 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1297,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Ю.С. Кіцула