Решение № 140135656, 28.09.2026, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/2725/26

Провадження № 2-а/192/31/26

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2026 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Стрельникова О. О.

за участю секретаря судового засідання Бондаренко В. А.,

розглянувши в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка 07 вересня 2026 року звернулась до адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року про накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.

На обґрунтування своїх вимог зазначила, що 31 серпня 2026 року відносно неї було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року, про накладення на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп.

Відповідно до вказаної постанови, 31 серпня 2026 року о 07 год. 25 хв. в с-ще Солоне, вул. Задернюка, водій керуючи ТЗ не подав сигнал світловим показником повороту відповідного напрямку при повороті чи порушив п. 9.2.б Правил дорожнього руху, чим скоїла правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Вважає, що вказана постанова є протиправною, оскільки ухвалена поліцейським з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, у повній мірі не відповідає обставинам справи, що мали місце 31 серпня 2026 року, прийнята з грубим порушенням та нехтуванням її прав передбачених ст. 268 КУпАП та вимог Закону України «Про національну поліцію».

Тому просила вказану постанову скасувати, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення та провадження в справі закрити.

Враховуючи, що дана справа є незначної складності, суддею при відкритті провадження у справі, у відповідність до ч. 2 ст. 12, ч. 2 ст. 257, ч. 5 ст. 262 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач 23 вересня 2026 року подав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позову ОСОБА_1 , оскільки вважали, що постанова накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року є законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства (а .с. 23-24).

Ознайомившись з позовною заявою, відзивом, дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, що, визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, у разі, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року Інспектора відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Руденка Івана Валерійовича накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП за обставин, що 31 серпня 2026 року о 07 год. 25 хв. в с-ще Солоне, Дніпровського (колишнього Солонянського) району, Дніпропетровської області на вул. Задернюка, водій керуючи транспортним засобом не подала сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку при повороті, чим порушила п. 9.2.б Правил дорожнього руху Порушення попереджувальних сигналів перед перестроюванням, поворотом, розворотом, чим скоїла правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП (а. с. 16).

Як вбачається з позову позивачки, вона вказує на безпідставність накладення на неї адміністративного стягнення та вважає постанову складену представником відповідача протиправною.

За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, правопорушенням є порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

З врахуванням диспозиції ч. 2 ст. 122 КУпАП для висновку щодо вчинення позивачкою вказаного адміністративного правопорушення, матеріали справи про адміністративні правопорушення повинні містити докази, порушення позивачкою якого з Правил дорожнього руху перелічених у зазначеній диспозиції.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція, відповідно до покладених на неї завдань, регулює дорожній рух і здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Пунктами 1.3 та 1.9. Правила дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до постанови представника відповідача, Прокопчук Т. О. інкримінується порушення п. 9.2.б Правил дорожнього руху.

Пункт 9.2.б Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно постанови представника відповідача в розділі 7 «До постанови додаються» нічого не зазначено.

В своєму відзиві представник відповідача вказує, що обставини викладені в постанові серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року підтверджуються доданим до відзиву відеозаписом, а також самою постановою.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

З доданих до відзиву двох відеофайлів з назвами: WhatsApp Video2026-09-21 at 16.57.55.mp4 та WhatsApp Video2026-09-21 at 16.57.55 2.mp4, які є ідентичним за змістом, вбачається що відеозапис здійснюється з салону транспортного засобу, дата зазначена на відеозаписі «2027-02-22» час з «06:21:08» по «06:22:07».

Зі змісту відеозапису вбачається, що на 48 сек. запису, на зустріч транспортному засобу з якого ведеться відеозапис рухаються три автомобілі, один з яких з номерним знаком НОМЕР_1 .

При цьому на даному відеозаписі не вбачається початок здійснення будь-якого повороту транспортним засобом з номерним знаком НОМЕР_1 , а лише рух один за одним декількох транспортних засобів.

Таким чином, оскільки дані відеозаписи не були додатками до постанови серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, за своїм змістом жодним чином не відображають обставини викладені в постанові серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року по справі про адміністративне правопорушення, враховуючи що з відеозаписів вбачається фіксації обставин в іншій день та час, ніж обставини зазначені в постанові, тому на думку суду дані відеозаписи не підтверджують обставини вчинення позивачкою адміністративного правопорушення зазначені в постанові серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року.

Що стосується посилання представника відповідача у відзиві, що обставина вчинення адміністративного правопорушення підтверджується самою постановою серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року, то суд зауважує, що лише описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом учинення особою такого порушення. Постанова про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за своєю правовою природою є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

І тому сама по собі постанова не є доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Дані висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені в постанові від 05 серпня 2019 року у справі №712/12830/16-а.

Статтею 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких підстав суд погоджується, з доводами позивачки, що доказів на підтвердження вчинення нею адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять.

Враховуючи викладене суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню і постанова відповідача підлягає скасуванню, а з врахуванням положень ст. 286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Позивачкою, яка не є суб`єктом владних повноважень, при зверненні до суду з позовом сплаченого судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. про будь-які інші судові витрати позивачкою в позові не зазначено (а. с. 13).

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 09 вересня 2026 року у справі №10-р(ІІ)2026, Конституційний Суд визнав таким, що відповідають Конституції України (є конституційним), абзац сьомий підпункту 1, підпункт 5 пункту 3 частини другої ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Також Конституційний Суд у зазначеному рішенні зазначив, що у сфері адміністративної відповідальності Закон України «Про судовий збір» прямо встановлює лише один спеціальний випадок справляння судового збору - у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Пункт 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» не містить припису, який визначав би ставку судового збору за подання заяви про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Таким чином вирішуючи питання розподілу судових витрат, у відповідність до ст. 139 КАС України, суд вважає, що оскільки сплата судового збору при зверненні до суду з позовом при оскаржені постанови у справі про адміністративне правопорушення діючим законодавством не передбачена, тому підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивачки немає.

Питання повернення безпідставно сплаченого позивачкою судового збору повинно вирішуватись в порядку встановленим Законом України «Про судовий збір».

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 5, 6, 77, 139 246, 262, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, яке розташоване: м. Дніпро, вул. Троїцька, буд. 20-А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 40108866 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7806672 від 31 серпня 2026 року винесену Інспектором відділення поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області капітаном поліції Руденком Іваном Валерійовичем відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий: суддя Стрельников О. О.