Решение № 140131780, 28.09.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

28.09.2026

Справа № 497/2019/26

Провадження № 2/497/1718/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Болград, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року позивач звернулася до суду з вищезазначеним позовом та просить суд постановити рішення, яким визначити їй, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додатковий строк в три місяця з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Померла була подругою позивача, вони багато часу проводили разом, допомагали одна одній. ОСОБА_2 багато разів говорила позивачці про те, що залишить їй у спадок свою земельну ділянку, але заповіт позивач ніколи не бачила та не запитувала про нього.

24 квітня 2026 року позивачу зателефонував орендар земельної ділянки ОСОБА_3 , який запитав в неї коли вона має намір отримати свідоцтво про право на спадщину на орендовану ним земельну ділянку за заповітом після смерті ОСОБА_2 .

Після цього позивач звернулась до сусідки померлої, яка проживає в АДРЕСА_2 , з проханням подивитись у документах, що залишились у будинку померлої, наявність заповіту на ім`я позивача. Сусідка знайшла заповіт та віддала його позивачу.

28 квітня 2026 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. з приводу оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після перевірки у Спадкових реєстрах, нотаріус повідомила позивачу, що за даними, які містяться в інформаційній довідці зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 28.04.2026 року № 85042525 є заповіт, посвідчений 14 травня 2019 року і зареєстрований в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за № 59. Це саме той заповіт, який позивач знайшла 27 квітня 2026 року.

На заяву про прийняття спадщини, нотаріус повідомила позивачу, що шестимісячний строк на подання такої заяви вже сплив. Одночасно нотаріус рекомендувала звернутись до суду з заявою про надання додаткового строку на прийняття спадщини за заповітом.

Зазначене стало приводом для звернення до суду.

Ухвалою від 24.07.2026 року було відкрито провадження та призначено до підготовчого розгляду на 13:00 годину 28.09.2026 року (а.с.32), про що повідомлено сторін по справі (а.с.33).

Цією є ухвалою суд витребував у приватного нотаріуса копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.34).

В підготовче засідання:

-позивач не з`явилася, була сповіщений належним чином (а.с.33) Надала суду заяву про підтримання позовних вимог, наполягала на їх задоволенні, та розгляд позовної заяви просила здійснити у її відсутність (а.с.54-55);

- представник відповідача Василівської сільської ради Болградського району Одеської області не з`явився, повідомлений належним чином (а.с.33). За підписом голови сільської ради надійшов відзив про визнання позовних вимог та розгляд справи у відсутність представника (а.с.56).

Беручи до уваги, що відповідач визнає позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на порушене право, поважні причини, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред`явлений позов, тобто, законодавець пов`язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб`єктивних прав або законних інтересів позивача.

Судовим розглядом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим 22.10.2025 року на підставі актового запису про смерть №1392 від 22.10.2025 року, складеного Ізмаїльським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (а.с.6), яка була зареєстрована та постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшло все належне спадкодавцю майно, а зокрема земельна ділянка кадастровий номер 5121482400.01.002.0370, розташована на території с.Голиця, Болградського району Одеської області, що належала померлій на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1486479551214, номер запису про право власності: 24852495 (а.с.11), витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, дата формування 17.07.2026 року (а.с.12-20).

За час свого життя ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 склала заповіт 14 травня 2019 року, посвідчений секретарем Голицької сільської ради Беліогло Т.Г. від 14.05.2019 року зареєстрований в реєстрі за №59 (а.с.7), в якому вказала, що: земельну ділянку площею 2,9678 га в межах згідно з планом розташовану на території Голицької сільської ради Болградського району Одеської області передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1486479551214,номер запису про право власності: 24852495, кадастровий номер земельної ділянки 5121482400:01:002:03/70 заповідає позивачці ОСОБА_1 1951 року народження (а.с.7).

Після телефонного дзвінка 24.04.2026 року орендаря земельної ділянки ОСОБА_3 , позивач 28 квітня 2026 року звернулась до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. з приводу оформлення спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Нотаріус підтвердила факт наявності заповіту померлої на ім?я позивача, однак повідомила, що позивач пропустила строк подачі заяви про прийняття спадщини.

Згідно листа отриманого судом на ухвалу суду приватного нотаріуса Ізмаїльського нотаріального округу Одеської області Єфіменко М.Д. від 18.06.2026 року № 570/01-16 слідує, що 28 квітня 2026 була заведена спадкова справа № 70/2026 після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.38) за заявою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.38-40).

Таким чином, позивач, як спадкоємець за заповітом, своєчасно не прийняла спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , пропустила строк всього лише на 7 днів.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців).

Згідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частинами 1 та 2 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст.1270 ЦК України).

Стаття 1272 ЦК України встановлює, у разі, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4 заяви по спорах про спадкове майно, в тому числі заяви про продовження строку на прийняття спадщини, розглядаються за правилами позовного провадження.

Згідно п. 4 вищевказаної постанови, передбачений ст.1270 ЦК України шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску.

Відповідач, Василівська сільська рада Болградського району Одеської області, позов визнав цілком і беззаперечно, про що голова сільської ради надав до суду відзив (а.с.56).

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення (стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв`язку у їх сукупності.

Додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини визначається судом лише в тому разі, якщо спадкоємець не прийняв спадщину. У разі встановлення факту постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем на час відкриття спадщини визначення додаткового строку такому спадкоємцю буде суперечити нормам матеріального права, адже спадщину було прийнято за правилом ч. 3 ст. 1268 ЦК.

З цього приводу ВС у постанові від 28.06.2023 р. (справа № 205/7626/21, провадження № 61-8689св22. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/112087887) наголосив, що закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину і на час її відкриття не проживав постійно зі спадкодавцем. Тож пропустити строк для прийняття спадщини може лише той спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.

Досліджуючи наявні у справі докази, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 не проживала спільно зі спадкодавцем ОСОБА_2 . В зв`язку з необізнаністю про існування складеного заповіту позивач пропустила встановлений законом 6-ти місячний строк для прийняття спадщини, який сплинув 21 квітня 2026 року. Однак із дослідженим матеріалів справи вбачається що позивач 27 квітня 2026 року дізналась про існування заповіту а 28 квітня 2026 року вже звернулась до приватного нотаріуса з приводу оформлення спадщини.

Суд приходить до переконання, що строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори був пропущений всього на 7 (сім) днів, оскільки позивач була необізнана про існування такого заповіту.

За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанови ВС від 03.04.2024 р., справа № 639/8197/21, провадження № 61-14773св23URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118393430).

Такі обставини, як те, що в матеріалах справи відсутні фактичні дані про заперечення будь-кого щодо переходу до позивача спадкового майна належного спадкодавцю, спадщина до теперішнього часу залишається відкритою, суд визнає поважними, оскільки вони, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, були для позивача об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, що завадили йому своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.

Стаття 1 Цивільного процесуального кодексу України закріплює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, загальними засадами цивільного законодавства відповідно ст.3 ЦК України є справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції визнається право на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Положеннями ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини, як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «Ілхан проти Туреччини» від 27 червня 2000 року при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру.

Виходячи із сформованої практики цього ж Суду, ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, по своїй суті, є гарантом права власності, оскільки визнає право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Згідно положень книги 6 Цивільного кодексу України, спадкове право захищає власність фізичних осіб, позивач, пов`язаний зі спадкодавцем кровним походженням, усі права та обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини в розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції, становитиме майно позивача виходячи із законодавчого визначення спадкових правовідносин, суб`єктом яких він є.

Пропуск строку на прийняття спадщини є не значним, позивач, будучи спадкоємцем за заповітом, пропустив строк для прийняття спадщини в зв`язку з необізнаністю про його існування та неповідомлення співробітниками сільської ради, що стало причиною того що позивач не вчинив дій по прийняттю спадщини, що відкрилася після смерті спадкодавця ОСОБА_2 представник відповідача згідно письмового відзиву не заперечує проти задоволення позову, що, із врахуванням практики Європейського суду з прав людини та положень ст.213 ЦПК України, є підставою для захисту права позивача на спадкування в судовому порядку, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Зібрані по справі докази, встановлені судом фактичні обставини справи, а також з урахуванням норм європейського законодавства по правам людини, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Важливо врахувати, що рішення суду в цьому разі не замінює заяви про прийняття спадщини, яку спадкоємець має подати нотаріусу протягом строку, встановленого судом. При цьому закон не передбачає повторного звернення спадкоємця до суду з подібним позовом. Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини у строк, визначений йому судом, позов про надання додаткового строку повторно задоволенню не підлягає, незважаючи на ті обставини, що перешкоджали спадкоємцеві здійснити своє право. Такий підхід зумовлений необхідністю забезпечення прав тих спадкоємців, які вчасно прийняли спадщину, та узгоджується з практикою ВС (постанови від 20.02.2024 р., справа № 279/3762/23, провадження № 61-15330св23. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117179898 ; від 10.08.2022 р., справа № 182/4322/15-ц, провадження № 61-13997св21. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/105706269 ).

Керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 200, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.1258,1261,1268, 1270, 1272 ч.3 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Василівської сільської ради Болградського району Одеської області про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 додатковий строк - 3 (три) місяці з дня набрання рішення суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Болградський районний суд Одеської області.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про сторін:

Позивач ОСОБА_1 : АДРЕСА_3 , тел. НОМЕР_3

Представник позивача ОСОБА_4: АДРЕСА_4 , тел. НОМЕР_4 ; АДРЕСА_6, ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6

Відповідач Василівська сільська рада Болградського району Одеської області: 68752, Україна, Одеська область, Болградський район, с. Василівка, вул. Миру, 111, ел.пошта: celckiy_covet@ukr.net

Суддя С.В.Кодінцева