Решение № 140130948, 29.09.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1672/26

Провадження № 2/674/1321/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 вересня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участі секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексуУкраїни, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 14400,00 грн),

в с т а н о в и в :

До Дунаєвецького районного суду Хмельницької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (далі позивач) до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 14400,00 грн за договором про відкриття кредитної лінії № 1661-2277 від 13.02.2026 (далі кредитний договір), а також судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що внаслідок невиконання відповідачем зобов`язань за вказаним кредитним договором утворилась заборгованість, яку в добровільному порядку не погашено.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми Цивільного кодексу України щодо обов`язковості умов укладених договорів, обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором та особливостей укладення і виконання кредитних договорів; норми Закону України "Про електронну комерцію" щодо порядку укладення договорів в електронному вигляді; норми Закону України "Про споживче кредитування".

Разом із позовом директор позивача Резуєв Є.В. подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, в якому зазначив, що позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Ухвалою від 12.08.2026 Дунаєвецький районний суд Хмельницької області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у цій справі, визначив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1661-2277 від 13.02.2026 на умовах повернення суми кредиту з процентами відповідно до кредитного договору, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн строком на 365 днів з датою повернення кредиту 12.02.2027, з фіксованою процентною ставкою у розмірі 1,00% за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів та 0,74% за кожен день користування кредитом починаючи з 181 календарного дня (п. 4.1, 4.10, 4.14 кредитного договору), а також з одноразовою комісією за видачу кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту (п. 4.11 кредитного договору). Відповідач отримав обумовлені кредитним договором кошти 13.02.2026 на банківську картку, реквізити якої самостійно вказав кредитодавцю.

Вказаний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було відправлено та введено відповідачем 13.02.2026.

Умовами кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом та комісія сплачуються не пізніше останнього дня базового періоду, який становить 14 календарних днів (п. 4.8 кредитного договору), а у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту на строк понад один календарний місяць кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі (п. 8.3 кредитного договору).

24.06.2026 позивач склав вимогу про дострокове повернення кредиту, в якій запропонував відповідачу протягом 30 календарних днів з дати її отримання сплатити заборгованість за кредитним договором. Вказану вимогу 25.06.2026 надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця проживання, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень, а 06.08.2026 повторно, у складі додатків до копії позовної заяви, що підтверджується описом вкладення та квитанцією про прийняття поштового відправлення.

У результаті невиконання умов кредитного договору, як зазначає позивач, у відповідача перед позивачем станом на 17.06.2026 утворилась заборгованість у сумі 14400,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 6150,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 2500,00 грн заборгованість за процентами річних, нарахованими на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України; 750,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності відповідно до ст. 89 ЦПК України.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини є цивільно-правовими та регулюються Цивільним кодексом України. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч. 2 ст. 628 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч. 1 ст. 527 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до змісту ст. 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Позивач свої зобов`язання за укладеним договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу кредитні кошти на умовах, передбачених договором, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту та квитанцією надавача платіжних послуг про виконання платіжної операції з переказу коштів від 13.02.2026 на суму 5000,00 грн.

Відповідач, отримавши кредитні кошти, був зобов`язаний в силу вимог ст. 629 та 1054 ЦК України їх повернути на умовах та у строк, передбачений укладеним договором. При цьому, в матеріалах справи документів, які б підтверджували виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо сплати процентів чи повернення кредиту, немає.

Відповідач, у свою чергу, не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що випливає з розрахунку заборгованості за договором, що наданий позивачем.

Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, що відповідає положенням ст. 617 ЦК України.

Щодо розміру процентної ставки за кредитним договором суд зазначає таке. Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України "Про споживче кредитування" максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%. Вищезазначену статтю було доповнено ч. 5 згідно з Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" № 3498-ІХ від 22.11.2023. При цьому, вищезазначеним Законом прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" також було доповнено п. 17, відповідно до якого тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5% (з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів 1,5% (з 23.04.2024 включно до 20.08.2024 включно) та з 21.08.2024 включно та надалі 1%.

У даному випадку кредитний договір укладено 13.02.2026, тобто після 21.08.2024, коли максимальний розмір денної процентної ставки становив 1%. Встановлені договором процентні ставки у розмірі 1,00% та 0,74% в день не перевищують цього граничного розміру, а денна процентна ставка, обчислена з урахуванням комісії за видачу кредиту, становить 0,92%. За таких обставин нарахування процентів за такими ставками протягом строку кредитування є правомірним.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, наданий позивачем, суд звертає увагу на наступне. Згідно з п. 4.14 кредитного договору строк кредитування становить 365 днів з дати перерахування кредиту, а дата повернення кредиту 12.02.2027, тобто на час ухвалення рішення строк повернення кредиту, визначений договором, не настав.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" кредитодавець має право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачено договором про споживчий кредит, у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі у разі прострочення сплати процентів понад один календарний місяць прямо передбачене п. 8.3 кредитного договору. Відповідач жодного разу не сплатив проценти за користування кредитом, тож станом на 24.06.2026 прострочення тривало понад один календарний місяць. Вимогу про дострокове повернення кредиту із зазначенням строку для усунення порушення позивач надіслав відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його місця проживання 25.06.2026, а 06.08.2026 повторно, разом із копією позовної заяви. На час ухвалення рішення 30-денний строк сплинув навіть від дати повторного надсилання вимоги, однак порушення відповідач не усунув. За таких обставин позивач набув права вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, а тому вимога про стягнення тіла кредиту в сумі 5000,00 грн є обґрунтованою.

Позивачем у розрахунку заборгованості нараховано відсотки за користування кредитом за період з 13.02.2026 по 15.06.2026, тобто виключно в межах строку кредитування: за процентною ставкою 1,00% в день за 123 дні нараховано 6150,00 грн. Нарахована сума не перевищує загального розміру процентів за увесь строк кредитування, визначеного умовами кредитного договору, а нарахування процентів за період після спливу строку кредитування позивачем не здійснювалось. За таких обставин нарахування відсотків у сумі 6150,00 грн відповідає умовам кредитного договору та вимогам закону, а вимога про їх стягнення є правомірною.

Комісія за видачу кредиту у сумі 750,00 грн передбачена п. 4.11 кредитного договору, нараховується одноразово у день видачі кредиту за ставкою 15% від суми виданого кредиту, врахована в загальних витратах за споживчим кредитом та не є платою за додаткові чи супутні послуги кредитодавця. Відтак вимога про стягнення комісії у сумі 750,00 грн є правомірною.

З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем на підставі п. 8.2 кредитного договору нараховано проценти річних "в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України" за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 100,00 грн за кожен день прострочення за період з 27.02.2026 по 23.03.2026, загалом 2500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Суд виходить з того, що воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, і на час розгляду цієї справи він діє. Прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за кредитним договором та нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України мали місце у період дії воєнного стану. Відтак в силу прямої вказівки закону відповідач звільняється від обов`язку їх сплати, а вимоги про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 2500,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у наступному розмірі: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом 6150,00 грн, заборгованість за комісією 750,00 грн, загалом 11900,00 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 2500,00 грн слід відмовити з огляду на наведені вище обставини.

Виходячи із наведених правових норм, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, що підтверджені дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, розрахованій виходячи з ціни позову 14400,00 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у сумі 11900,00 грн, що становить 82,64% від ціни позову, судовий збір підлягає стягненню із відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній частині позовних вимог, а саме у сумі 2200,18 грн.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12, 19, 81, 133, 141, 258-260, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 205, 525, 526, 527, 530, 617, 625, 627, 628, 629, 1050, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Законом України "Про електронну комерцію", Законом України "Про споживче кредитування", суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1661-2277 від 13.02.2026 у сумі 11900,00 грн, з яких:

-5000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

-6150,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом;

-750,00 грн заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" судовий збір у сумі 2200,18 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, м. Київ, код ЄДРПОУ 38548598).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя Давид БАРАТЕЛІ