Постановление суда № 140129752, 21.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9767/26

Номер провадження 1-кс/711/3066/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м.Черкаси

Слідчий суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

захисника - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025252220000041 від 09.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364, ч.4 ст.189 КК України про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань, Черкаської області, українця, громадянина України, адвоката Ради адвокатів Черкаської області, свідоцтво від 21.05.2007 № 260, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси з клопотанням в якому просить застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні № 42025252220000041 від 09.12.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

Клопотання обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025252220000041 від 09.12.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на підставі указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 90 діб, дія якого продовжена по даний час.

Відповідно до п.1, 6 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов`язаний дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики , виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством та договором про надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 7 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017 (далі - Правила адвокатської етики), у своїй професійній діяльності адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного захисту й представництва прав та законних інтересів клієнта, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення вчинення правопорушень, або іншим чином умисно сприяти їх вчиненню його клієнтом або іншими особами. Адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Абзацом 1 та 3 ст.12 Правил адвокатської етики передбачено, що всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, яку він уособлює, її сутності та громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню поваги до неї в суспільстві. Цього принципу адвокат зобов`язаний дотримуватись у всіх сферах діяльності: професійній, громадській, публіцистичній та інших. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на обмеження незалежності адвокатської професії, честі, гідності та ділової репутації своїх колег, підрив престижу адвокатури та адвокатської діяльності.

Відповідно до абз.1 ст.12-1 Правил адвокатської етики адвокат повинен бути добропорядним, чесно та гідно виконувати свої професійні обов`язки.

Згідно з абз.2 ст.19 Правил адвокатської етики адвокат не має права в своїй професійній діяльності вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цим Правилам.

Разом із цим, в порушення вищезазначених законів та нормативно-правових актів України, ОСОБА_5 , будучи адвокатом (свідоцтво № 263 від 21.05.2007), вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

15.07.2025 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 та ТОВ «Шляхово-будівельне управління - 58» (ЄДРПОУ 39348815) в особі директора ОСОБА_8 укладено договори субпідряду №15/07/2025-01, №15/07/2025-02, №15/07/2025-03 та №15/07/2025-04 на виконання «бетонно - монолітних робіт» на об`єкті «Нове будівництво захисної збірно - розбірної залізобетонної арочної споруди №1», що знаходиться неподалік м. Умань Черкаської обл., на загальну суму 13 623 320 грн. На виконання умов зазначених договорів ФОП ОСОБА_7 частково виконав роботи загальною вартістю 9 942 828 грн.

Пізніше, 22.11.2025 між фізичною особою підприємцем ОСОБА_7 та ТОВ «Шляхово-будівельне управління - 58» (ЄДРПОУ 39348815) в особі директора ОСОБА_8 укладено договори субпідряду №22/11/2025-01 та №22/11/2025-02 на виконання «бетонно - монолітних робіт» на об`єкті «Нове будівництво захисної збірно - розбірної залізобетонної арочної споруди №1», що знаходиться неподалік м. Умань Черкаської обл. На виконання умов зазначених договорів ФОП ОСОБА_7 виконав роботи загальною вартістю 2 194 180 грн.

Крім цього, 28.11.2025 між фізичною особою підприємцем

ОСОБА_7 та ТОВ «Шляхово-будівельне управління - 58» (ЄДРПОУ 39348815) в особі директора ОСОБА_8 укладено договір субпідряду №28/11/2025- СП7-01 на виконання «бетонно - монолітних робіт» на об`єкті «Нове будівництво захисної збірно - розбірної залізобетонної арочної споруди №1», що знаходиться неподалік м. Умань Черкаської обл. Згідно з актами виконаних робіт до зазначеного договору ОСОБА_7 виконав роботи, передбачені вказаним договором, загальною вартістю 1 575 040 грн.

Пізніше, точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, в грудні 2025 року, невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив, маючи умисел на вимагання чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, їх наслідки щодо позбавлення можливості особи на власний розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись своїм майном, діючи умисно, посягаючи на чужу власність, передбачаючи спричинення матеріальної шкоди і бажаючи її спричинення, будучи обізнаною про підприємницьку діяльність потерпілого, зателефонувала зі свого мобільного телефону потерпілому ОСОБА_7 на абонентський номер НОМЕР_1 та в телефонній розмові під надуманим приводом висловила вимогу передати їй грошові кошти у сумі 1 300 000 грн, погрожуючи потерпілому застосуванням насильства у разі невиконання висловленої вимоги.

В подальшому, невстановлена на цей час особа, у невстановлений час, будучи обізнаною про те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є адвокатом, з метою конспірації своєї протиправної діяльності, бажаючи уникнути її викриття, звернулась до останнього, повідомивши про свій злочинний план, який полягав у вимаганні грошових коштів у сумі 1 300 000 грн для власного незаконного збагачення, із погрозою застосування насильства над потерпілим ОСОБА_7 та членами його родини, в цей час у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на спільне вчинення вищевказаного злочину із невстановленою на цей час особою, на виконання якого останній домовився про вчинення вказаного злочину за попередньою змовою групою осіб.

Так, 30.07.2026 ОСОБА_5 , погодившись із злочинним планом невстановленої на даний час особи, діючи за попередньою змовою з останньою, реалізуючи спільний злочинний умисел, будучи обізнаним про підприємницьку діяльність ОСОБА_7 , під надуманим приводом, зі свого мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_2 на номер мобільного телефону потерпілого НОМЕР_1 , надіслав голосове повідомлення в якому висловив вимогу останньому про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 1 300 000 грн, при цьому, з метою переконання ОСОБА_7 в серйозності свої намірів, ОСОБА_5 висловив погрозу застосування насильства над ним та його близьким родичем в разі невиконання висловленої ним вимоги.

В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію своїх злочинних намірів, направлених на незаконне заволодіння грошовими коштами потерпілого, 01.08.2026, 02.08.2026, 12.08.2026, 13.08.2026, 14.08.2026, 15.08.2026, 16.08.2026 та 12.09.2026 з метою запевнення у серйозності раніше висловлених ним та невстановленою особою вимог, впродовж вказаних днів неодноразово надсилав голосові повідомлення зі свого мобільного телефону з абонентським номером НОМЕР_2 потерпілому ОСОБА_7 на номер мобільного телефону НОМЕР_1 , вкотре висловлюючи погрози застосування насильства до потерпілого та його близького родича, що виражались у вчиненні насильницьких дій, в тому числі сексуального характеру, щодо нього, його співмешканки, яка не перебуває у шлюбі, проте спільно з ним проживає, пов`язана з ним спільним побутом та має з ним взаємні права та обов`язки, тобто є близьким родичем та членом сім`ї ОСОБА_7 у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КПК України, а також її матері, які потерпілий через систематичність та наполегливість їх вираження сприймав як реальні, а їх втілення - цілком можливим, за умови невиконання вимог ОСОБА_5 та невстановленої в ході досудового розслідування особи, щодо передачі

ОСОБА_7 грошових коштів в сумі 1 300 000 грн.

При цьому, згідно з висновком судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 13.09.2026 № СЕ-19/106-26/15088-ЛД розмови ОСОБА_5 з ОСОБА_7 містять лінгвістичні ознаки вимоги передачі грошових коштів, а у висловлюваннях ОСОБА_5 , що відображають розмови останнього з потерпілим, містяться лінгвістичні ознаки погроз насильством над ОСОБА_7 та його близьким родичем.

18.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, а саме у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами (вимагання), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення підтверджується даними заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.12.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 30.03.2026, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 18.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.08.2026, протоколом огляду предметів від 25.08.2026, протоколом огляду від 14.08.2026, протоколом за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26.08.2026, висновком експерта № СЕ-19/106-26/15088-ЛД від 13.09.2026 та іншими доказами.

Відповідно до ч.1 ст.177 КК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.

На даний час встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Обґрунтування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому враховуючи тяжкість можливого майбутнього покарання існує обґрунтований ризик того, що він з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що вказує на існування вказаного ризику. Також, останній має право на виїзд за кордон та впродовж 2026 року неодноразово перетинав кордон України, тому останній з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись за межами країни, що також обґрунтовує вказаний ризик. В середині серпня місяця ОСОБА_5 стала відома інформація, щодо розслідування відносно нього кримінального провадження. Як він сам заявив у своїх повідомленнях, вказана інформація стала йому відома від працівників правоохоронних органів. Після цього, у зв`язку отриманою інформацією, сам ОСОБА_5 , у своїх зверненнях через соціальні мережі повідомляв, що він виїхав з міста Умань та не відповідав на телефонні дзвінки своїх клієнтів, оскільки розумів, що його можуть затримати, що також свідчить про можливість переховування від органу досудового розслідування та суду.

Обґрунтування ризику передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 діяв за попередньою змовою з іншими особами, які на даний час не встановлені, тому на даний час є ризик знищення ОСОБА_5 інформації про його зв`язок з іншими особами в тому числі особами підприємства з яким заключенні договори субпідряду потерпілим ОСОБА_7 (їх листування, інші документи, відеофайли з камер відеоспостереження, які фіксували їх зустріч). Вказані документи та речі мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Обґрунтування ризику передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, його зухвалий характер, який супроводжувався погрозами застосування насильства та тиску на потерпілого та членів його родини є обґрунтовані ризики, що ОСОБА_11 з метою уникнення кримінальної відповідальності перебуваючи на волі може незаконно впливати на свідків в даному кримінальному провадженні та своїх спільників, оскільки матиме змогу контактувати з ними та вживати таким чином заходів, спрямованих на унеможливлення здобуття органом досудового розслідування інших фактичних даних, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного розслідування кримінального провадження, що вказує на наявність вказаного ризику.

Обґрунтування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно, до зібраних матеріалів кримінального провадження, вбачається, що протиправна діяльність ОСОБА_5 носила системний характер, оскільки останній неодноразово висловлював погрози застосування насильства відносно потерпілого та членів його родини. Також, незважаючи на те, що ОСОБА_5 стала відома інформація про розслідування відносно нього кримінального провадження, останній не відмовився від кінцевої мети спрямованої на вимагання та отримання від ОСОБА_7 грошових коштів, що свідчить про його зухвалість та існування ризику продовження вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється. Також на розгляді в Гайсинському районному суді Вінницької області на даний час перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.368 КК України, що свідчить про схильність особи до вчинення кримінальних правопорушень та існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Разом з цим, в разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існує обґрунтований ризик впливу на свідків і потерпілого, що саме по собі може утворювати склад кримінального правопорушення передбаченого ст.386 КК України, що також підтверджує наявність існування вказаного ризику. Разом з цим, ОСОБА_5 з метою приховування своє протиправної діяльності, після отримання інформації щодо розслідування відносно нього кримінального провадження звернувся до Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з письмовою заявою про злочин, а саме, що ОСОБА_7 пропонує йому неправомірну вигоду за влив на інших осіб з метою вирішення цивільно правових відносин, що також потребує додаткової правової оцінки, оскільки вказаний факт може містити склад кримінального правопорушення передбаченого ст.383 КК України. Всі вказані обставини свідчать про існування вказаного ризику.

При оцінці вказаних ризиків сторона обвинувачення просить слідчого суддю взяти до уваги рекомендації, наведені в п.п.8, 9 листа Верховного Суду№ 1/0/2-22 від 03.03.2022 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зокрема, врахувати як відповідний ризик запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи наявність вищеописаних ризиків, обґрунтовано вбачається неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, а тому сторона обвинувачення приходить до висновку про необхідність обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , так як застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечити всебічне, повне та об`єктивне проведення досудового розслідування у розумні строки.

Враховуючи вищевикладене, встановлені обставини кримінального провадження, а також тяжкість наслідків, спричинених даним кримінальним правопорушенням, все це свідчить про недостатність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою

є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 вказує на наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, встановлений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Крім цього, запобіжний захід застосовується для того, щоб підозрюваний (обвинувачений) не перешкоджав компетентному органу в перевірці обставин, які можуть свідчити про вчинення злочину. Отже, на момент повідомлення особі про підозру існує лише припущення щодо її винуватості, для обґрунтування або спростування якого триває процедура збирання доказів.

За таких умов застосування будь-якого запобіжного заходу, а особливо тримання під вартою, потребує особливої уваги з боку слідчого судді (суду) та обов`язкового переосмислення цього запобіжного заходу з боку громадськості.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний та соціальний стан особи. Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням має забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що саме по собі вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

У розумінні положень, що наведені в численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011 № 42310/04, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Таким чином, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого, так як наявні у матеріалах справи дані підтверджують обґрунтовану підозру та наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, такий не забезпечить належного виконання останнім його процесуальних обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти заявленим у клопотанні ризикам, забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 та виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Між тим, слід звернути увагу, що метою обрання запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, тобто постановлення обвинувального вироку (пп.«а» п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Згідно п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

З урахуванням викладеного слідчий та прокурор просять застосувати до підозрюваного у кримінальному провадженні №42025252220000041 від 09.12.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та пояснив, що до органу досудового розслідування звернувся ОСОБА_7 . Він є ФОП, проводив роботи поблизу м. Умані. Виконавши роботи із нього вимагали грошові кошти в сумі 1 300 000 грн. Додав, що застосовувалися погрози, був тиск авторитетом. Погрози стосувалися сім`ї, повідомляли про обізнаність роботи дружини, застосовували погрози насильницького характеру. Враховуючи обставини, ОСОБА_12 , звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно нього потерпілим. Погрожував, що потерпілого відправлять в зону бойових дій. Вважає, що виключно тримання під вартою є запобіжний захід, який зможе нівелювати ризики. Звертає увагу, що ОСОБА_5 шляхом наявності зв`язків у правоохоронних органах може продовжити тиснути на потерпілого. Його телефон було вилучено працівниками СБУ, інформація була видалена. Він може приховати чи знищити докази. Наполягав на ризиках, передбачених ст.177 КПК України. які перелічені в клопотанні, тому просить задовольнити клопотання в повному обсязі та застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави.

Слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав клопотання та думку прокурора. Додав, що погрози були не тільки особі потерпілого, а й його родичам, також не всі особи допитані. Один свідок відмовився від показів, переживаючи за своє життя.

Підозрюваний ОСОБА_13 в судовому засіданні підтримав заперечення подані в судовому засіданні, пояснив, що 18.09.2026 о 07 год. 00 хв. його фактично було затримано. Через що скоїлося ДТП. Додав, що пішов служити, будучи на посаді судді, має численні нагороди. На картці є відео, у Фейсбуці здійснював публікації відносно ОСОБА_7 .. Є головую ГО, займався відкликанням міського голови м. Умані ОСОБА_14. Вважає, що не набув статусу підозрюваного, а тому неможливо обирати запобіжний захід. Відсутнє доручення прокурора на вручення йому підозри. 02.09.2026 відкрито провадження за його заявою, однак жодної дії не проведено. Неприязно ставиться до особи потерпілого, так як вважає, цю особу неприємною.

Адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вказав. Що все розпочалося 18.09.2026 з моменту вручення підозри. Однак було порушення закону. Порушена процедура вручення підозри.

Прокурор ОСОБА_3 додав, що переслідування відбулося через те, що ОСОБА_5 не брав трубку від працівників правоохоронних органів. Розмова щодо розрахунку із робітником це маніпуляція в тому числі і наразі в судовому засіданні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши копії матеріалів, якими сторона обвинувачення обґрунтовує доводи клопотання, переглянувши відео в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення, а також наявність доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.

Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а застосування таких заходів завжди пов`язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, яке, згідно ст.12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

18.09.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: даними заяви про вчинення кримінального правопорушення від 05.12.2025, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 30.03.2026, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_7 від 18.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.08.2026, протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.08.2026, протоколом огляду предметів від 25.08.2026, протоколом огляду від 14.08.2026, протоколом за результатами проведення НСРД - зняття інформації з електронних інформаційних систем від 26.08.2026, висновком експерта № СЕ-19/106-26/15088-ЛД від 13.09.2026 та іншими доказами.

На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України є обґрунтованою. При цьому, слідчий суддя враховує усталену практику ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Стосовно позиції сторони захисту щодо необґрунтованості підозри, то фактично сторона захисту дає оцінку доказам, зібраним стороною обвинувачення на даному етапі розслідування, що є на цей час передчасним.

При цьому слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому суд лише на підставі розумної та об`єктивної оцінки отриманих доказів визначає чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.

Слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.

Разом з тим, слід наголосити, що слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження.

Також слід звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, слідчий суддя встановлює наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів.

З положень п.1 ч.1 ст.178 КПК України вбачається, що при застосуванні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється. Закон не вимагає, щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у застосуванні того чи іншого запобіжного заходу.

Також, слідчий суддя враховує, що за визначенням Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1 (с) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин".

Крім того у п.48 рішення "Чеботарь проти Молдови" № 35615/06 від 13 листопада 2007 року - Європейський Суд з прав людини зазначив "Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання".

Таким чином, слідчий суддя вважає, що висновок органу досудового розслідування з приводу причетності ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення не є очевидно необґрунтованим, а навпаки.

Також, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливості ОСОБА_5 переховуватися від органів досудового слідства та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

При встановленні наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за вчинене ОСОБА_5 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів слідства та суду. Також, останній має право на виїзд за кордон та впродовж 2026 року неодноразово перетинав кордон України, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись за межами країни, що також обґрунтовує вказаний ризик.

Тяжкість ймовірного покарання підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Разом з тим, самої лише тяжкості інкримінованого злочину недостатньо для висновку про можливі спроби підозрюваного переховуватися, тому вона оцінюється у світлі таких факторів, як характер людини, її моральні принципи, місце проживання, робота, засоби до існування, сімейні зв`язки, а також будь-які інші зв`язки з країною, в якій особу притягнуто до кримінальної відповідальності (рішення у справі «Becciev v. Moldova», п. 58).

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення доведено існування ризику можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, який ґрунтується на тяжкості інкримінованого злочину, оскільки з урахуванням санкції ч.4 ст.189 КК України у разі засудження останнього до нього не може бути застосовано положення ст.75 КК України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність реального відбуття покарання, яке йому загрожує, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не узявши особу під варту.

Слідчий суддя також бере до уваги й інформацію щодо особи підозрюваного, зокрема, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, ветеран війни, неодноразово нагороджений медалями та нагрудними знаками, проте у світлі наведених вище актуальних даних про існування ризику переховуватися, наявність вказаних вище обставин не можуть бути вирішальними, що могло б знизити цей ризик до маловірогідного чи до його виключення особливо в контексті поведінки останнього.

При цьому слід врахувати, що ОСОБА_5 , будучи особою з інвалідністю третьої групи, може безперешкодно виїхати за межі України з метою уникнення кримінальної відповідальності.

При наявності підозри на початкові стадії досудового розслідування твердження сторони захисту щодо виїзду та повернення до України не беруться до уваги як спростування даного ризику, так як не враховувалися до повідомлення підозри останньому, а тому наявність даного ризику починає діяти із такою реальною загрозою після повідомлення підозри. А тому в цій частині не береться до уваги повідомлена інформація сторони захисту.

Таким чином, слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Слідчий суддя також вважає встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Так, під час досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 діяв за попередньою змовою з іншими особами, які на даний час не встановлені, тому є ризик знищення ОСОБА_5 інформації про його зв`язок з іншими особами в тому числі особами підприємства з яким заключенні договори субпідряду потерпілим ОСОБА_7 (їх листування, інші документи, відеофайли з камер відеоспостереження, які фіксували їх зустріч). Вказані документи та речі мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та беруться до уваги слідчим суддею. При цьому врахована поведінка підозрюваного, так як повідомлено прокурором у судовому засіданні щодо видалення повідомлень із власного телефону при спілкуванні із потерпілим. При цьому, звертаю увагу, що не констатується наявність доказів, а виключно оцінюється слідчим суддею як поведінка підозрюваного для наявності вказаного ризику.

Слідчий суддя вважає цілком обґрунтованим доводи слідчого та прокурора щодо наявності таких ризиків, як можливість незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки останній зацікавлений у зміні ними своїх показань та з матеріалів кримінального провадженні йому відомо їх анкетні дані. У зв`язку з цим для ухилення від кримінальної відповідальності він може впливати на потерпілого та свідків шляхом умовлянь, залякувань, погроз, примусу, з метою зміни останніми їх показань на його користь. Таким чином він матиме можливість уникнення або пом`якшення відповідальності за вчинення інкримінованого йому особливо тяжкого злочину. Слідчий суддя враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких, свідки допитуються безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). Варто врахувати, що погрози були першочерговими висловлюваннями потерпілому, які спрямовані були на досягнення власних цілей при висуненні вимог підозрюваним.

Отже зазначений ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідка та дослідження їх судом.

Окрім зазначеного, слідчий суддя вважає доведеним існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки в ході досудового розслідування на цей час не встановлено всіх осіб, причетних до вчинення злочину, якому підозрюється ОСОБА_5 , а тому перебуваючи на волі він матиме можливість спілкуватись з такими особами, чим буде перешкоджати встановленню всіх обставин даного злочину. Відповідно до матеріалів кримінального провадження, вбачається, що протиправна діяльність ОСОБА_5 носила системний характер, оскільки останній неодноразово висловлював погрози застосування насильства відносно потерпілого та членів його родини. Також, незважаючи на те, що ОСОБА_5 стала відома інформація про розслідування відносно нього кримінального провадження, останній не відмовився від кінцевої мети спрямованої на вимагання та отримання від ОСОБА_7 грошових коштів, що свідчить про його зухвалість та існування ризику продовження вчиняти кримінальне правопорушення в якому підозрюється.

Крім того, про обґрунтованість вказаного ризику, свідчить те, що на розгляді в Гайсинському районному суді Вінницької області на даний час перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.368 КК України, що свідчить про схильність особи до вчинення кримінальних правопорушень та існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення. Разом з цим, в разі незастосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, існує обґрунтований ризик впливу на свідків і потерпілого, що саме по собі може утворювати склад кримінального правопорушення передбаченого ст.386 КК України, що також підтверджує наявність існування вказаного ризику. Разом з цим, ОСОБА_5 з метою приховування своє протиправної діяльності, після отримання інформації щодо розслідування відносно нього кримінального провадження звернувся до Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з письмовою заявою про злочин, а саме, що ОСОБА_7 пропонує йому неправомірну вигоду за влив на інших осіб з метою вирішення цивільно правових відносин, що також потребує додаткової правової оцінки, оскільки вказаний факт може містити склад кримінального правопорушення передбаченого ст. 383 КК України.

Слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, зазначені у ч.1 ст.178 КПК України, та враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб та обставини вчинення кримінального правопорушення, особу підозрюваного, який позитивно характеризується, його вік, стан здоров`я, а тому слідчий суддя вважає, що у даному кримінальному провадженні обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим.

Щодо доводів сторони захисту стосовно недоведеності належними доказами та необґрунтованості існування вказаних ризиків, то слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що Кримінально процесуальний кодекс України не вимагає доказів того, що підозрювана обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій, а відсутність випадків вчинення підозрюваним дій, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, вказує на дієвість застосованого відносно підозрюваного запобіжного заходу.

Щодо доводів сторони захисту про порушення при оголошенні підозри, так як ОСОБА_5 є спеціальним суб`єктом, відносно якого підозру має вручити виключне коло процесуальних осіб та як наслідок відсутній статус підозрюваного. Слід зазначити наступне, ОСОБА_5 є діючим адвокатом, однак він є військовослужбовцем, а тому відносно вручення підозри останньому продовжують діяти правила, передбачені ст..481 КПК України. Керівник спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону має право підписати ОСОБА_5 підозру, так як дана прокуратура діє на правах обласної прокуратури, що прямо випливає з наказів генерального прокурора та організаційних документів Офісу Генерального прокурора, керівники спеціалізованих прокуратур у сфері оборони на правах обласних здійснюють повноваження прокурора, зокрема організацію та процесуальне керівництво досудовим розслідуванням. Ч.2 ст.7 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє генеральному прокурору створювати спеціалізовані прокуратури «на правах обласних прокуратур» Що стосується самого вручення, наявна практика за нинішньою позицією ККС ВС, що підозра має бути складена та підписана, уповноваженою ст..481 КПК України особою, що уособлює процес складання підозри, однак дана особа не зобов`язана здійснювати фізичне її вручення, що в нашому випадку і відбулося (постанва від 07.05.2026 у справі №344/16572/13-к). А тому, в цій частині перевірено доводи сторони захисту та слідчим суддею порушень не встановлено.

Крім того, на переконання слідчого судді, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, про який ідеться в клопотанні, оскільки існує обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_5 особливо тяжкого кримінального правопорушення. Також відповідний ступінь втручання є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.

В той же час, слід врахувати, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто, до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених у судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.

Слідчий суддя приходить до висновку, з урахуванням наявності ризиків передбачених статтею 177 КПК України, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних ризиків. Крім того, слідчий суддя вважає, що є неможливим застосування до підозрюваного таких запобіжних заходів як особисте зобов`язання, порука чи домашній арешт.

Так, враховуючи майновий стан підозрюваного, особливості події кримінального правопорушення (місце, мету, спосіб, засоби вчинення, участь у його вчиненні, тощо), вбачається, що особисте зобов`язання не забезпечить достатніх гарантій належної процесуальної поведінки підозрюваного, оскільки його поведінка свідчить про нездатність самостійно додержуватись встановлених норм правопорядку та свідоме їх ігнорування.

Запобіжний захід у вигляді особистої поруки не може бути застосований до підозрюваного, оскільки до слідчого судді не надійшло звернень від осіб, які заслуговують на довіру, про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, відповідно до ст.194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування, чи в суд на першу про те вимогу.

Домашній арешт не може бути застосований з огляду на те, що застосування такого запобіжного заходу не забезпечить гарантування усунення вищезазначеним ризикам, а особливо спілкування підозрюваного зі свідками у даному кримінальному провадженні, крім того можливість застосування саме такого запобіжного заходу не була встановлена.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, що застосування запобіжного заходу у відношенні підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою відповідає конкретній меті, визначеній у КПК України, та застосовується за наявності підстав, передбачених КПК України, є необхідним та достатнім для запобігання існуючим ризикам і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, у зв`язку з чим вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню в цій частині та застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окремо слід зазначити, що слідчий суддя не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь підозрюваного, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні досудового розслідування у даному кримінальному провадженні у встановленому законом строки, а також, забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для обрання більш м`якого запобіжного заходу, слідчий суддя не вбачає.

Крім того, занижений рівень правосвідомості та те, що суспільство висуває підвищені вимоги до представників правової професії, які уособлюють захист закону. Вчинення умисного корупційного чи насильницького злочину особою з таким статусом свідчить про підвищену суспільну небезпеку її особистості. Крім того, глибока обізнаність підозрюваного у сфері кримінального процесу та знання специфіки збирання доказів створюють об`єктивні можливості для перешкоджання правосуддю у спосіб, недоступний особам без юридичної підготовки. За таких обставин, зважаючи на суворість можливого покарання за ч. 4 ст. 189 КК України, жоден м`якший запобіжний захід не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, окрім тримання під вартою, що береться до уваги слідчим суддею при мотивуванні щодо неможливості більш м`якого запобіжного заходу забезпечити належність поведінки та нівелювати встановлені ризики.

В судовому засіданні за клопотанням обох сторін було здійснено перегляд відео файлів, відображених на картці пам`яті, доданої до матеріалів клопотання. На картці наявно було велика значна файлів, які записував потерпілий із власного телефону, які надсилав йому підозрюваний, шляхом відеозапису такого відтворення. Дані записи починаються із 01.08.2026, застосовується нецензурна лексика, погрози різного характеру, за допомогою інших людей до потерпілого та його дружини. Даних доказів достатньо для формулювання підозри та встановлення підтвердження ризиків для обґрунтування застосування виключного запобіжного заходу. Також слідчий суддя критично ставить до доводів сторони захисту щодо не підтвердження голосу підозрюваного, так як вони спростовуються поясненнями самого підозрюваного із вказівкою на мирність діалогу при нормальних повідомленнях, а тому дана обставина має бути перевірена як доказ в ході досудового розслідування та надана оцінка судом при прийнятті рішення по суті провадження.

Водночас, згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта вказаної статті дає право слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженню при наявності підстав, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Однак, дані підстави повинні застосовуватися не формально, а в конкретному випадку окремо.

Проаналізувавши пояснення підозрюваного у судовому засіданні, його дії після вчинення злочину, приходжу до висновку про можливість застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу для досягнення цілей нівелювання встановлених ризиків.

Мотивуючи рішення в цій частині, слідчий суддя враховує характер висловлених погроз, які здійснювалися виключно у формі голосових повідомлень і не сприймалися потерпілим як реальна загроза його життю, що свідчить про відсутність очевидної потреби в повній ізоляції підозрюваного від суспільства. Вказана обставина слідує із досліджених голосових повідомлень, так як потерпілий здійснював іноді їхнє коментування, проявляючи жартівливе ставлення. Окремо слід врахувати, що відомості внесені щодо вимагання від потерпілого невідомими особами ще від 09.12.2025, починаючи з того моменту клопотань щодо застосування спеціального захисту відносно нього та іншої особи, цивільної дружини - не надходило, що вказує на його ставлення, зменшуючи суспільну небезпечність. Сторона обвинувачення на момент розгляду клопотання доводить висловлення погроз виключно в описаній формі, без застосуванн фізичної сили та демонстрації такої можливості. Крім того, заяв з даного приводу від іншої особи не надходило. За таких обставин, тримання під вартою є надмірним обмеженням свободи, а тому можливе застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, достатньої для нівелювання ризиків та дотримання обов`язків.

Водночас, оцінюючи особу підозрюваного, його статус адвоката та високий майновий стан,дана обставина не спростовувалася стороною захисту, враховано також переміщення підозрюваного на автомобілі представницького класу, що має відповідну вартість, постійні переміщення, ведення адвокатської діяльності для постійного заробітку, підтверджений матеріалами справи, слідчий суддя доходить висновку, що граничний розмір застави, передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України для особливо тяжких злочинів (908 400 грн), є очевидно недостатнім для нівелювання процесуальних ризиків. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України у Рішенні № 9-р(ІІ)/2026, для забезпечення належної процесуальної поведінки зажненої особи сума застави має бути для неї фінансово відчутною. Керуючись абз. 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне вийти за межі граничних розмірів та визначити заставу достатній мірі, що позбавляє відчуття абстрактності та є співмірним із фінансовим станом підозрюваного та гарантуватиме його поведінку.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним саме для нього.

Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених частинами 3 або 4 ст.183 цього Кодексу підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину.

При обрахунку розміру застави слідчий суддя враховує частину 3 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII якою встановлено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Таким чином, при визначенні розміру прожиткового мінімуму, як розрахункової величини для визначення застави, слід застосовувати розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб встановлений Законом "Про бюджет на 2026 рік" на 1 січня поточного року, тобто - 3 328 грн.

Зважаючи на викладене, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, із врахуванням характеризуючих даних особи підозрюваного, враховуючи його майновий та сімейний стан, а також обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого він підозрюється, беручи до уваги те, що під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено передбачені п.3 ч.5 ст.182 КПК України обставини, які дають підстави для призначення застави у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, приходжу до висновку, що максимальний розмір застави, передбачений п.3 ч.5 ст.182 КПК України, не буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, а тому з врахуванням виключності випадку його слід визначити заставу у розмірі 550 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 1 830 400 (один мільйон вісімсот тридцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.. Визначаючи вказаний розмір застави слідчий суддя вважає, що такий буде достатнім стримуючим фактором для запобігання ризикам описаним вище та може належним чином забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

Доводи сторони захисту на користь підозрюваного, які виявилися слушними, враховані слідчим суддею саме в необхідності застосування застави, як альтернативного запобіжного заходу. Твердження не доводять позицію щодо можливості застосування лояльнішого запобіжного заходу, з підстав наведених вище.

Визначаючи строк тривалості застосування попереднього ув`язнення, відповідно до положень ч.1, 2 ст.197 КПК України, слідчий суддя враховує, що підозрюваного ОСОБА_5 було затримано залі судового засідання 21.09.2026, а також межі строку досудового розслідування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.110, 131, 132, 176-178, 181, 186, 193-194, 196, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Черкаській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 , погодженого прокурором Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №42025252220000041 від 09.12.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 18.11.2026, включно.

Враховуючи застосування запобіжного заходу підозрюваного затримати в залі судового засідання.

Строк застосування обраховувати з моменту затримання - 21.09.2026.

Визначити альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі 550 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 830 400 (один мільйон вісімсот тридцять тисяч чотириста) грн. 00 коп., у разі внесення якої звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що він або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі на рахунок: рахунок отримувача - UA968201720355249001500003652; Код банку отримувача (МФО) - 820172; банк отримувача - ДКСУ, м. Київ; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 26261092, та надати документ, що підтверджує внесення застави слідчому, прокурору або суду у провадженні яких перебуває кримінальне провадження №12026250340000054 від 15.02.2026.

У випадку внесення підозрюваним або заставодавцем застави, покласти на ОСОБА_5 , наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає та/чи служить без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- заборонити спілкування у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв`язку чи через мережу Інтернет) із потерпілим ОСОБА_7 , його цивільною дружиною ОСОБА_10 , ОСОБА_9 та іншими свідками, доведеними до його відома під підпис, у цьому кримінальному провадженні, крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за участі ОСОБА_5 , а також участі вказаних осіб у присутності слідчого чи прокурора;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що обов`язки, передбачені частиною п`ятою статті 194 КПК України, покладені на підозрюваного на строк 2 місяці, який починається з моменту звільнення з-під варти після внесення застави, в межах строку досудового розслідування. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, у тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Строк дії ухвали в частині застосування тримання під вартою визначити до 18.11.2026, включно.

Контроль виконання ухвали в частині затримання підозрюваного в залі суду та його конвоювання до місця тримання під вартою покласти на процесуального прокурора у кримінальному провадженні.

Копію ухвали негайно вручити підозрюваному, його захиснику, слідчому, прокурору, направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» МЮУ та/або ІТТ №1 м. Черкаси.

Ухвала підлягає до негайного виконання, але може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - з моменту вручення копії.

Повний текст ухвали складено та проголошено 24.09.2026.

Слідчий суддя: ОСОБА_1