Решение № 140129708, 28.09.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

Справа №377/670/26

Провадження №2/377/587/26

28 вересня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2026 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс», від імені якого діє представник- адвокат Пархомчук С.В., через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом та просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №280953 від 12.10.2024 у сумі 23 380,00 грн, за кредитним договором №20802-10/2024 від 15.04.2025 у розмірі 5 094,40 грн та стягнути судові витрати на оплату судового збору у сумі 2 662,40 грн та професійну правничу допомогу 15 500,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 15.04.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 280953 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який укладений сторонами в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору, що вважається даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором прирівнюється до власноручного підпису. Згідно з умовами кредитного договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн, дата надання кредиту: 15.04.2025, строк кредиту : 90 днів, відсоткова ставка 0,72 % (процентів) на добу. Умовами кредитного договору сторони погодили, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту - перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом, та до дня повного погашення заборгованості за кредитом. Первісний кредитор зобов`язання виконав, а відповідач взяті на себе зобов`язання за договором не виконала, що призвело до виникнення заборгованості. 19.12.2025 між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, за умовами якого первісний кредитор відступив ТОВ « ФК «Венера Фінанс» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 19.12.2025 до договору факторингу №19122025/1 ТОВ « ФК «Венера Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Станом на 20.02.2026 заборгованість за кредитним договором № 280953 від 15.04.2025 ОСОБА_1 становить 5 094,40 грн та складається із простроченої заборгованості: за сумою кредиту - 4000,00 грн, за відсотками - 1094,40 грн ( а.с.3-8).

Ухвалою судді від 07 липня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 09 вересня 2026 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПриватБанк»( а.с. 47-49).

Ухвалою суду від 09 вересня 2026 року відкладено судове засідання на 23 вересня 2026 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України (а.с. 75-76).

Позивач свого представника у призначене судове засідання не направив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставки судової повістки до зареєстрованого електронного кабінету позивача та його представника Пархомчука С.В., що підтверджується довідками про доставку електронного документу. У позовній заяві зазначено клопотання про розгляд справи без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» та відсутність заперечень щодо ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 у призначене судове засідання не прибула, про дату, час і місце якого повідомлялась в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Рекомендований лист з повідомленням про вручення, яким їй направлялась судова повістка, копія ухвали суду від 09 вересня 2026 року за зареєстрованим місцем проживання, повернутий до суду з відміткою «адресат відсутній». У такому випадку відповідач ОСОБА_1 відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання. Відзив на позов ОСОБА_1 не подала, клопотання про відкладення розгляду справи та заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не направила, причини неявки суду не повідомила.

За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 23 вересня 2026 року, суд ухвалює заочне рішення у справі.

Через неявку в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що узгоджується з положеннями частини другої статті 247 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Суд встановив, що 15 квітня 2025 року «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір про надання фінансового кредиту №280953 (Індивідуальна частина), який клієнт ОСОБА_1 підписала електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора KL2404 (а.с. 17-22).

Відповідно до п. 1.1 договору кредиту Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту - кредит.

Згідно з п. 1.2 договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 13.07.2025. Строк дії договору 90 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною ( п. 1.4).

Згідно з п. 1.5 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта ( п. 1.6).

За умовами п. 1.7 договору невід`ємною частиною цього договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» ( п. 8.1).

Як вбачається з графіка розрахунків та загальної вартості кредиту, що є додатком № 1 до договору про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025, який ОСОБА_1 підписала електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора KL2404, дата видачі кредиту в сумі 4 000,00 грн - 15.04.2025, дата повернення - 13.07.2025. Сплата коштів за кредитом здійснюється через 14 днів у дати: 28.04.2025 у сумі 1403,20 грн; 12.05.2025, 26.05.2025, 09.06.2025, 23.06.2025, 07.07.2025 у сумі 403,20 грн; 13.07.2025 у сумі 4 172,80 грн. Усього загальна вартість кредиту - 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - сума кредиту за договором; 2 592,00 грн- проценти за користування кредитом, комісія - 1000,00 грн ( а.с. 22).

Відповідно до довідки про ідентифікацію клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з якою укладено договір №280953 від 15.04.2025, ідентифікований ТОВ «Клай Інвест» шляхом використання одноразового ідентифікатора KL2404, що є аналогом електронного підпису, відправленого позичальнику 15.04.2025 на номер телефону - НОМЕР_2 . Акцепт договору (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua ( а.с13).

Згідно з підтвердженням ТОВ «Профіт Гід» б/н та дати, в рамках договору про надання платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020, останнє підтвердило ТОВ «Клай Інвест» успішний переказ на рахунок отримувача - платіжну картку № НОМЕР_3 через АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів 4 000,00 грн 15.04.2025 о 21:42 з призначенням переказу: видача кредиту №280953, номер транзакції 44474-25264-98853, код авторизації 314348 ( а.с. 31).

19 грудня 2025 року ТОВ «Клай Інвест (клієнт) та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» (фактор) уклали договір факторингу № 19122025/1( а.с 23-25).

Пунктом 2.1. договору факторингу встановлено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимог у формі, наведеній в додатку № 1 до цього договору.

У п. 3.1.1 договору факторингу встановлено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимоги, сплачується фактором трьома платежами: перший платіж сплачується 19.12.2025 у розмірі 700000,00 грн; другий платіж сплачується не пізніше 19.01.2026 у розмірі 650000,00 грн, третій платіж сплачується не пізніше 19.02.2026 у розмірі 650000,00 грн.

Згідно з п 8.1. цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками.

На виконання умов договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 ТОВ «ФК «Венера Фінанс» перерахувало на рахунок ТОВ «Клай Інвест» грошові кошти: платіжною інструкцією №183 від 19.12.2025 на суму 700000,00 грн, платіжною інструкцією №212 від 22.01.2026 на суму 650000,00 грн, платіжною інструкцією №236 від 18.02.2026 на суму 650000,00 грн ( а.с. 28-30).

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, підписаного ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», до ТОВ ФК «Венера Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №280953 віл 15.04.2025 на суму 5 094,00 грн, а саме заборгованість за тілом - 4 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 1094,00 грн ( а.с. 12).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним ( стаття 204 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», який суд застосовує в редакції станом на час укладення договору про надання фінансового кредиту № 280953 від 115.04.2025.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За змістом частини восьмої статті 11 Закону України « Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною тринадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно із статтею 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України « Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.

Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.

Пунктом 159 розділу VIII «Загальні правила документообігу за операціями з використанням платіжних інструментів» Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 за №164, передбачено, що документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Відповідно до п. 22 частини першої статті 1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» ідентифікація особи- процес використання ідентифікаційних даних особи з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних, у результаті якого забезпечується однозначне встановлення фізичної, юридичної особи або уповноваженого представника юридичної особи та перевірка належності особі таких даних.

Електронна ідентифікація здійснюється з використанням засобів електронної ідентифікації та процедури автентифікації відповідно до схем електронної ідентифікації ( частина перша статті 14 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги»).

Частиною другою розділу І «Загальні положення» Положення про систему BankiD Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України №32 від 17.03.2020, (далі -Положення) передбачено такі визначення:

-абонент-ідентифікатор - банк України, який є абонентом Системи BankID Національного банку та безпосередньо виконує функції ідентифікації, автентифікації та верифікації клієнтів (банку), які є користувачами Системи BankID Національного банку;

-абонент Системи BankID Національного банку (далі-абонент)-юридична особа резидент приватного або публічного права, яка має укладений Національним банком України ( далі- Національний банк) договір приєднання до Системи BankID Національного банку, та Національний банк;

-користувач Системи BankID Національного банку ( далі-користувач) -фізична особа, яка ініціювала ЕЗІ з використанням Системи BankID Національного банку з метою отримання послуги від абонента - надавача послуг або контрагента абонента - надавача послуг зі спеціальним статусом.

Згідно з пунктом 21 розділу ІІІ «Порядок використання Системи BankID Національного банку, права та обов`язки суб`єктів взаємовідносин у Системі BankID Національного банку» Положення учасниками процесу взаємодії в Системі BankID Національного банку є: користувачі та абоненти.

За змістом частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що договір про надання фінансового кредиту № 280953 від 15.04.2025 укладено в електронній формі.

Для підписання кредитного договору ОСОБА_1 використала електронний підпис, відтворений за допомогою одноразового ідентифікатора, відповідно до вимог частини шостої та восьмої статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов та уклали кредитні договори.

Ідентифікація позичальника ОСОБА_1 первісним кредитором ТОВ «Клай Інвест» підтверджується довідкою про ідентифікацію, в якій зазначено РНОКПП позичальника, його номер телефона, на який було відправлено ідентифікатор ( а.с. 13).

Під час ідентифікації позичальника ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Доказів на спростування відповідності особистих даних (реквізитів паспорта, адреси місця реєстрації, РНОКПП та номеру особистого платіжного засобу № 4149609045370162 ОСОБА_1 в документах, які складають договір про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025, матеріали справи не містять.

Отже, договір про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025 підписано електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест » договір про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025 за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення та є підставою виникнення у сторін прав та обов`язків, передбачених цим договором.

Відповідно до положень частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У пункті 1 частини першої статті 512 та статті 514 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України ( в редакції станом на час укладення договору факторингу №19122025/1 від 19.12.2025) за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договірні зобов`язання первісний кредитор ТОВ «Клай Інвест» виконав та надав ОСОБА_1 шляхом перерахування на визначений відповідачем картковий рахунок кредитні кошти: 4 000,00 грн за договором про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025, що підтверджено інформацією - підтвердженням ТОВ «Профіт Гід» б/н та дати, згідно з яким, в рамках договору про надання платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-1 від 30.09.2020, останнє підтвердило ТОВ «Клай Інвест» успішний переказ на рахунок отримувача - платіжну картку № НОМЕР_3 через АТ КБ «ПриватБанк» грошових коштів 4 000,00 грн 15.04.2025 о 21:42 з призначенням переказу: видача кредиту №280953, номер транзакції 44474-25264-98853, код авторизації 314348 ( а.с. 31).

Належність відповідачу ОСОБА_1 карткового рахунку № НОМЕР_4 підтверджена інформацією АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260717/55223-БТ від 20.07.2026, яка надійшла до суду на виконання вимог ухвали судді від 07 липня 2026 року (а.с. 59)

Відповідно до виписки з карткового рахунку № НОМЕР_4 , наданої АТ КБ «Приват Банк», 15.04.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 4 000,00 грн.

Зазначені докази у їх сукупності є достатніми для встановлення обставини отримання ОСОБА_1 від кредитора ТОВ «Клай Інвест» кредитних коштів у розмірі 4 000,00 грн за договором про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025, що свідчить про виконання первісним кредитором свого обов`язку згідно з вказаним кредитним договором.

Натомість відповідач, отримавши від первісного кредитора кредитні кошти, не виконувала неналежним чином свої зобов`язання за договором про надання фінансового кредиту №280953 від 15.04.2025, тому позивач, якому на підставі договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, отримав право вимагати від відповідача погашення кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подання відзиву не скористалась та не надала жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора.

На підтвердження факту переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 від ТОВ «Клай Інвест» до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» позивач надав копії: договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, укладеного між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс»; платіжних інструкцій № 183 від 19.12.2025, №212 від 22.01.2026, №236 від 18.02.2026; витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025, згідно з якими право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 280953 від 15.04.2025 перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» ( а.с. 23-31).

Детального розрахунку заборгованості матеріали справи не містять.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 280953 ОСОБА_1 заборгованість складає 5 094,40 грн, а саме: 4 000,00 грн- прострочене тіло кредиту, 1094,40 грн- прострочені відсотки.

Зазначений розрахунок відповідачем не спростований.

За таких обставин з відповідача ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» підлягає стягненню заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 280953 від 15.04.2925 у розмірі 5 094,40 грн., а саме: за тілом кредиту, 4 000,00 грн, за процентами 1094,40 грн.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Положеннями частин першої, другої статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За правилом частини третьої вказаної статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами четвертою-шостою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин першої-третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 цього Закону визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свій подібний висновок, викладений у її постанові від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, зазначила, що у розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Також, посилаючись на близькі за змістом висновки, сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №754/8750/19, вказала, що водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У позовній заяві у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат позивач вказав розмір судових витрат на професійну правничу допомогу -15 500,00 грн. Таку ж суму витрат на професійну правничу допомогу просив стягнути з відповідача представник позивача адвокат Пархомчук С.В. у поданій до суду заяві від 02.09.2022 ( а.с. 6 зв.ст. -7, 64-66)

На підтвердження таких витрат суду надано: копію договору про надання правової допомоги №09/04/2026 від 09.04.2026, укладеного між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» в особі адвоката Пархомчука С.В. ( а.с. 15-16); копію свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю серії КС №8096/10, виданого адвокату Пархомчуку С.В. (а.с. 34); копію довіреності від 16.06.09.04.2026, якою ТОВ «ФК «Венера Фінанс» уповноважило адвоката Пархомчука С.В. представляти інтереси Товариства, зокрема в судах всіх рівнів з усіма правами, які надано законом позивачу (а.с. 9,68); копію акта про отримання правової допомоги від 01.09.2026, складеного між ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та адвокатом Пархомчуком С.В., згідно з яким адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу на загальну суму 15 500,00 грн (а.с. 67); копію рахунку № 01.09.2026-117 від 01.09.2026 на оплату послуг правничої допомоги згідно з договором від 09.04.2026 на суму 15 500,00 грн та копію платіжної інструкції № 5134 від 01.09.2026, згідно з якою ТОВ «ФК «Венера Фінанс»» сплатило на рахунок АБ «Пархомчук та партнери» 15 500,00 грн за надання правничої допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 09.04.2026 та рахунку №01.09.2026-117 від 01.09.2026 (а.с.69,71).

Вказані вище докази у своїй сукупності підтверджують факт надання адвокатом Пархомчуком С.В. правової допомоги ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за договором про надання правової допомоги від 09.04.2026.

Відповідач клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу не подав.

Разом із тим, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає, що стягнення повної вартості послуг, визначених в акті про отримання правової допомоги від 01.09.2026 на загальну суму 15 500,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не є розумно обґрунтованими та пропорційними до предмета спору у цій справі, враховуючи її суб`єктний склад ( з позовом у даному спорі звернулась юридична особа до фізичної особи); характер спірних правовідносин ( стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5094,40 грн); висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування положень частини третьої статті 141 ЦПК України; критерії Європейського суду з прав людини (відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір).

Отже, за відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись, зокрема, такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку не присуджувати позивачу, на користь якого ухвалено судове рішення, всі його витрати на професійну правничу допомогу, що заявлені до стягнення.

За таких обставин, суд вважає, що обґрунтованим і таким, що відповідає наведеним критеріям, які мають враховуватися судом при вирішенні розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, буде розмір таких витрат в сумі 9 000,00 грн.

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 280953 від 15 квітня 2025 року у загальному розмірі 5 094 гривні 40 копійок, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 4 000 гривень, заборгованість за процентами - 1 094 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати на оплату судового збору в сумі 2 662 гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9 000,00 гривень.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», код ЄДРПОУ 435618726, юридична адреса: вулиця Львівська, будинок №23, офіс 703, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне заочне рішення суду складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич